Рішення

від 25.10.2016 по справі 910/15693/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2016Справа №910/15693/16

За позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОП "Укроборонресурси"

про стягнення заборгованості 931166,59 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Черних Я.С. (довіреність)

від відповідача: Кудляк Є.В. (ліквідатор)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду Державного майна України по м. Києву (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОП "Укроборонресурси" (відповідач) заборгованості в розмірі 873 936,23 грн., з яких: орендна плата - 834740,70 грн. та пеня - 39195,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 4074 ЦМК/НП від 25.09.2008 оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу державного підприємства Міністерства оборони України "Укроборонресурси" в частині сплати орендної плати, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 834 740,70 грн. Крім того, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем здійснено нарахування пені у сумі 39195,53 грн.

Також позивачем разом з позовом було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 порушено провадження по справі № 910/15693/16, відстрочено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі та призначено дану справу до розгляду на 15.09.2016.

12.09.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшла довідка про відсутність аналогічного спору.

13.09.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли розрахунки заборгованості.

15.09.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2016 відкладено розгляд справи на 27.09.2016.

22.09.2016 через відділ діловодства суду позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог.

27.09.2019 через відділ діловодства суду відповідач подав довідку про наявність справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав.

В судовому засіданні 27.09.2016 представник позивача просив суд прийняти до розгляду заяву про збільшення позовних вимог згідно із якою, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 931166,59 грн., з яких: орендна плата - 834740,70 грн. та пеня - 96425,89 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що заява позивача про збільшення позовних вимог, відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до розгляду, у зв'язку із чим, позовні вимоги розглядаються в її редакції, відповідно має місце нова ціна позову.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.10.2016 в судовому засіданні надав суду документи по справі та відзив на позов, в якому зазначив, що ТОВ "ОП" Укроборонресурси" знаходиться в стані припинення за рішенням засновників з 26.01.2016, а тому заявлення вимог кредиторів до відповідача має здійснюватись у визначеному законодавством порядку. Також у відзиві на позов відповідач просить суд припинити провадження у справі, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із тим, що є справа №910/9709/16 зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав.

В судовому засіданні 27.09.2016 оголошено перерву до 25.10.2016.

24.10.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення та документи на вимогу суду.

Представник позивача в судовому засіданні 25.10.2016 надав суду пояснення по справі, підтримав вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог, надав пояснення стосовно своїх заперечень.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 25.10.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2008 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОП "Укроборонресурси" (орендар, відповідач) укладено договір оренди № 4074 ЦМК оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу державного підприємства Міністерства оборони України "Укроборонресурси" (далі - договір № 4074 ЦМК від 01.09.2008), відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс структурного підрозділу державного підприємства Міністерства оборони України "Укроборонресурси" (далі - підприємство), склад і вартість якого визначено відповідно з актом оцінки, протоколом про результати інвентаризації та передавальним балансом підприємства, складеним станом на 31.07.2008, і становить: первісна вартість основних засобів - 19572516,47 грн., залишкова вартість основних засобів за вирахуванням зносу - 13642016,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору оренди № 4074 ЦМК від 01.09.2008, орендар вступає у строкове платне користування підприємством у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання цього договору та акту приймання-передачі підприємства.

01.09.2008 сторонами підписаний акт приймання-передачі орендованого майна, згідно із яким відповідачу передано підприємство в орендне користування.

25.09.2008 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу державного підприємства Міністерства оборони України "Укроборонресурси" № 4074 ЦМК/НП, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисань С.С. та зареєстрований в реєстрі за № 722 (далі - договір оренди № 4074 ЦМК/НП від 25.09.2008), відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування цілісний майновий комплекс структурного підрозділу державного підприємства Міністерства оборони України "Укроборонресурси" - відділ матеріально-технічного забезпечення та транспорту служби експлуатації фонду (далі - підприємство), розташований за адресою: м. Київ, Сеперно-Слобідський проїзд, 3, склад і вартість якого визначено відповідно з актом оцінки, зведеним актом інвентаризації майна структурного підрозділу ДП "Укроборонресурси" та передавальним балансом підприємства, складеним станом на 31.07.2008 і становить: первісна вартість основних засобів - 19572516,47 грн., залишкова вартість основних засобів за вирахуванням зносу - 13642016,00 грн.

Суд зазначає, що предметом договору № 4074 ЦМК від 01.09.2008 та договору оренди №4074 ЦМК/НП від 25.09.2008 є передача позивачем відповідачу в орендне користування одного й того ж майна, однак враховуючи те, що договір оренди №4074 ЦМК/НП від 25.09.2008 було укладено пізніше, то правовідносини сторін за висновками суду мають регулюватись саме положеннями договору оренди №4074 ЦМК/НП від 25.09.2008.

Згідно з п. 2.1 договору оренди № 4074 ЦМК/НП від 25.09.2008 відповідач вступає у строкове платне користування підприємством у термін, вказаний в договорі, та на підставі акта приймання передачі до договору оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу державного підприємства Міністерства оборони України "Укроборонресурси" №4074 ЦМК від 01.09.2008.

Згідно з п. 10.1 договору оренди № 4074 ЦМК/НП від 25.09.2008 цей договір укладено строком на 10 років з 01.09.2008 до 01.09.2018 включно.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди № 4074 ЦМК/НП від 25.09.2008, у редакції договору № 4077Н ЦМН/НП/01 про внесення змін до договору від 07.05.2012, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить за базовий місяць розрахунку - серпень 2011 року 154 412,73 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2011 року, визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (серпень) на індекс інфляції за вересень, жовтень місяці 2011 року.

Пунктом 3.2 договору оренди № 4074 ЦМК/НП від 25.09.2008, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно із п. 3.3 договору оренди № 4074 ЦМК/НП від 25.09.2008, орендна плата перераховується відповідачем до державного бюджету до 10 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Пунктом 5.2 договору оренди № 4074 ЦМК/НП від 25.09.2008 передбачено, що відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач в порушення зобов'язань за договором оренди № 4074 ЦМК/НП від 25.09.2008 у період з березня 2016 року по травень 2016 року включно не здійснив орендну плату в розмірі 834740,70 грн.

Також, внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання з орендної плати, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 96425,89 грн. за періоди з 11.04.2016 по 12.09.2016, з 11.05.2016 по 12.09.2016, з 11.06.2016 по 12.09.2016 (у редакції заяви про збільшення позовних вимог та згідно із розрахунком поданим до суду 13.09.2016).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 283 Господарського кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачу, згідно із договором оренди №4074 ЦМК/НП від 25.09.2008, надано строкове платне користування цілісний майновий комплекс структурного підрозділу державного підприємства Міністерства оборони України "Укроборонресурси" - відділ матеріально-технічного забезпечення та транспорту служби експлуатації фонду, що розташований за адресою: м. Київ, Сеперно-Слобідський проїзд, 3.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Як встановлено судом, в порушення умов договору оренди № 4074 ЦМК/НП від 25.09.2008, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення орендної плати за період з березня 2016 року по травень 2016 року належним чином не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача за договором оренди становить 834740,70 грн. Відповідачем доказів сплати боргу у сумі 834740,70 грн. не надано.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором оренди № 4074 ЦМК/НП від 25.09.2008 за період з березня 2016 року по травень 2016 року у сумі 834740,70 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку із чим, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 834740,70 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у в повному обсязі.

Щодо заперечень відповідача викладених у відзиві та тверджень про необхідність припинення провадження у справі з підстав п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.01.2016 було зроблено запис про те, що ТОВ "ОП "Укроборонресурси" в стані припинення, за рішенням засновників.

Частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Порядок виконання рішення про припинення юридичної особи визначений 105 Цивільного кодексу України.

Так, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію (ч. 1 ст. 105 ЦК України).

Частиною 3 статті 112 ЦК України встановлено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

Позивач звернувся до ТОВ "ОП "Укроборонресурси" та ліквідатора ТОВ "ОП "Укроборонресурси" Кудляк Є.В. із заявою вих. 30-10/3098 від 23.03.2016 про включення кредиторських вимог з майновими вимогами у розмірі 5449311,80 грн.

Як встановлено судом, внаслідок відмови ліквідаційною комісією відповідача у включенні кредиторських вимог позивача до реєстру кредиторів, позивач звернувся з позовом до суду до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОП "Укроборонресурси" про визнання вимог в розмірі 5449311,80 грн. та включення вимог в розмірі 5449311,80 грн. до проміжного ліквідаційного балансу та реєстру вимог кредиторів.

Під час розгляду справи №910/9709/16 за вказаним позовом, позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог на суму боргу за період з березня 2016 року по травень 2016 року, що заявлена до стягнення у даній справі.

Рішенням суду від 17.08.2016 у справі №910/9709/16 у задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОП "Укроборонресурси" відмовлено повністю.

Водночас, судом встановлено, що норми законодавства, якими унормовано порядок припинення юридичної особи не містять положень щодо неможливості кредитора звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості після прийняття рішення про припинення юридичної особи.

Перебування відповідача у стані припинення та подання заяви про визнання вимог позивача та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу не створює наслідків неможливості позивача звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Судом встановлено, що предметом позову у даній справі № 910/15693/16 є стягнення з відповідача 931166,59 грн., з яких: орендна плата - 834740,70 грн. (за період з березня 2016 року по травень 2016 року) та пеня - 96425,89 грн. (нарахована за періоди з 11.04.2016 по 12.09.2016, з 11.05.2016 по 12.09.2016, з 11.06.2016 по 12.09.2016 (у редакції заяви про збільшення позовних вимог) з підстав неналежного виконання договору.

В той же час, предметом спору у справі №910/9709/16 є вимога про визнання вимог в розмірі 5 449 311, 80 грн. та включення вимог в розмірі 5 449 311,80 грн. до проміжного ліквідаційного балансу та реєстру вимог кредиторі, з підстав відмови ліквідаційною комісією відповідача у включенні кредиторських вимог позивача до реєстру кредиторів.

Оскільки, у вищевказаних справах різні предмети та підстави позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для припинення провадження у справі №910/15693/16 у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а тому заявлене у відзиві клопотання відповідача про припинення провадження у справі №910/15963/16 задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

У зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення 96425,89 грн. - пені, нарахованої за періоди з 11.04.2016 по 12.09.2016, з 11.05.2016 по 12.09.2016, з 11.06.2016 по 12.09.2016 (у редакції заяви про збільшення позовних вимог та згідно із розрахунком поданим до суду 13.09.2016).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за несвоєчасну сплату орендної плати передбачена п. 3.5. договору, згідно із яким, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Здійснивши перерахунок пені судом встановлено, що розмір пені становить 96162,43 грн., а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково.

Згідно із ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву частково.

З приводу розподілу судових витрат за розгляд даної справи, суд зазначає наступне.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 судом було відстрочено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі.

Пунктами 3.3., 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 роз'яснено, що якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення. У разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

Оскільки, судом було відстрочено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у даній справі, проте, станом на час прийняття рішення сплата судового збору позивачем не здійснена, то судові витрати підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" визначено, що станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1378 грн.

Згідно із пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у таких розмірах: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1378,00 грн.) та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати (206700,00 грн.).

Сума заявлених вимог (у редакції заяви про збільшення позовних вимог) становить 931166,59 грн., а тому за подання даного позову позивач мав сплатити 13967,50 грн.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а тому з відповідача підлягають стягненню в доход Державного бюджету України судові витрати у розмірі 13963,55 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОП "Укроборонресурси" (03039, м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, будинок 3, код ЄДРПОУ 35643782) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, р/р 31113092700011, КЕКД 22080100, призначення платежу - плата за оренду цілісних майнових комплексів) заборгованість з орендної плати у розмірі 834740,70 грн., пеню у розмірі 96162,43 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОП "Укроборонресурси" (03039, м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, будинок 3, код ЄДРПОУ 35643782) на користь Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 13963,55 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 28.10.2016.

Суддя С.О. Турчин