Рішення

від 17.10.2016 по справі 910/15279/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2016№910/15279/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕМЕНТ ПРО»

до Комунального підприємства «Київпастранс»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Альянс К»

про стягнення 897 319,56 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Сидоренко В.А. за довіреністю від 10.06.2016 р.;

від відповідача: Козачук Н.Ю. за довіреністю № 06-5/724 від 12.02.2016 р.;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕМЕНТ ПРО» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс» (далі - відповідач) про стягнення 897 319,56 грн., з яких 823 826,56 грн. інфляційних втрат та 73 493,00 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2016 р. порушено провадження у справі № 910/15279/16, її розгляд призначено на 14.09.2016 р.

14.09.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 14.09.2016 р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки позивачем не надано належних доказів повідомлення відповідача про укладання Договору про відступлення права вимоги. Також відповідач зазначає, що за змістом укладеного Договору до позивача перейшло право вимоги, яке виникло не з договірних зобов'язань, а за судовими рішеннями, тобто відступлення права вимоги відбуло на стадії виконавчого провадження, а заміна сторони у виконавчому провадженні, за умови укладання договору відступлення права вимоги, є незаконною, оскільки відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження» та статті 25 Господарського процесуального кодексу України така заміна може відбуватись лише за умови правонаступництва, тоді як позивач не є правонаступником ТОВ «Авто-Альянс К».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.09.2016 р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 28.09.2016 р.

28.09.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Альянс К».

28.09.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.09.2016, на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Альянс К», на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 17.10.2016 р.

03.10.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 17.10.2016 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.10.2016 проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи в судове засідання 17.10.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представники третьої особи в судове засідання 17.10.2016 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9.постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті64та статті87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 6669 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 17.10.2016 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.10.2009 у справі №1/409 стягнуто з Комунального підприємства «Київпастранс» в особі Автобусного парку № 8 (04070, м. Київ, Набережне шосе 2, код ЄДРПОУ 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Альянс К»(04086, м. Київ, вул. Ольжича 8, кв. 45, код ЄДРПОУ 34485587) 451 927 (чотириста п'ятдесят одну тисячу дев'ятсот двадцять сім) грн. 88 коп. - основного боргу, 29 511 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот одинадцять) грн. 48 коп. інфляційних втрат, 63 029 (шістдесят три тисячі двадцять дев'ять) грн. 93 коп. - пені, 8173 (вісім тисяч сто сімдесят три) грн. 21 коп. - 3% річних, 3900 (три тисячі дев'ятсот) грн. адвокатських послуг; 5526 (п'ять тисяч п'ятсот двадцять шість) грн. 43 коп. - державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2010 у справі №1/407 стягнуто з Комунального підприємства „Київпастранс" в особі Автобусного парку №5 (04070, м. Київ, Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто-Альянс К" (04086, м. Київ, вул. Ольжича, 8, кв. 45, код ЄДРПОУ 34485587) 531019 (п'ятсот тридцять одну тисячу дев'ятнадцять) грн. 02 коп. основного боргу, 15036 (п'ятнадцять тисяч тридцять шість) грн. 52 коп. інфляційних втрат, 6879 (шість тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 53 коп. 3% річних, 3900 (три тисячі дев'ятсот) грн. витрат на послуги адвоката, 5683 (п'ять тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 30 коп. державного мита за подання позовної заяви та 230 (двісті тридцять) грн. 54 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2010 у справі №1/408 стягнуто з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, Набережне шосе, 3, код 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Альянс К" (04086, м. Київ, вул. Ольжича 8, кв. 45, код ЄДРПОУ 34485587) 193580 (сто дев'яносто три тисячі п'ятсот вісімдесят) грн. 60 коп. - основного боргу, 16088 (шістнадцять тисяч вісімдесят вісім) грн. 22 коп. - інфляційних втрат, 19350 (дев'ятнадцять тисяч триста п'ятдесят) грн. 07 коп. - пені, 3887 (три тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн. 04 коп. - 3% річних, 2329 (дві тисячі триста двадцять дев'ять) грн. 06 коп. - державного мита, 225 (двісті двадцять п'ять) грн. 64 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3728,71 грн. - витрат, пов'язаних з адвокатськими послугами.

29.10.2014 між ТОВ «Авто-Альянс К» (Первісний кредитор) та позивачем (Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги № ДГ291014-01 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе права вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за грошовими вимогами до Комунального підприємства «Київпастранс» (код ЄДРПОУ 31725604 (далі - Боржник) на вказані нижче суми, які підтверджено наступними судовими рішеннями та виникли з:

1.1.1. на підставі договору № 17 від 30.12.2005 станом на 05.10.2009 на суму 531 019 (п'ятсот тридцять одну тисячу дев'ятнадцять) грн. 02 коп. основного боргу, 15 036 (п'ятнадцять тисяч тридцять шість) грн. 52 коп. інфляційних втрат, 6 879 (шість тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 53 коп. 3% річних. Означені суми грошового зобов'язання Боржника перед Первісним кредитором підтверджені та встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2010 по справі № 1/407 (далі - Рішення 1). Первісний кредитор та Новий кредитор погодили, що до Нового кредитора переходить право вимоги від Первісного кредитора в частині вимог до Боржника: 3 900 (три тисячі дев'ятсот) грн. витрат на послуги адвоката, 5 683 (п'ять тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 30 коп. державного мита за подання позовної заяви та 230 (двісті тридцять) грн. 54 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення за Рішенням 1. Також Первісний кредитор та Новий кредитор погодили, що до Нового кредитора переходить право вимоги від Первісного кредитора в частині грошових вимог до Боржника щодо стягнення з Боржника: розміру (суми) інфляційного збільшення основної суми боргу за весь період та 3% річних за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором №17 від 30.12.2005 р., що був укладений між Первісним кредитором та Боржником.

1.1.2. на підставі договору поставки №6 від 15.02.2006 р. станом на 05.10.2009 на суму 193 580 (сто дев'яносто три тисячі п'ятсот вісімдесят) грн. 60 коп. - основного боргу, 16 088 (шістнадцять тисяч вісімдесят вісім) грн. 22 коп. - інфляційних втрат, 19 350 (дев'ятнадцять тисяч триста п'ятдесят) грн. 07 коп. - пені, 3 887 (три тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн. 04 коп. - 3% річних. Означені суми грошового зобов'язання Боржника перед первісним кредитором підтверджені та встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2010 по справі № 1/408 (далі - Рішення 2). Первісний кредитор та Новий кредитор погодили, що до Нового кредитора переходить право вимоги від Первісного кредитора в частині грошових вимог до Боржника: 2 329 (дві тисячі триста двадцять дев'ять) грн. 06 коп. - державного мита, 225 (двісті двадцять п'ять) грн. 64 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3 728, 71 грн. - витрат, пов'язаних з адвокатськими послугами за рішенням 2. Також Первісний кредитор та Новий кредитор погодили, що до Нового кредитора переходить право вимоги від Первісного кредитора в частині грошових вимог до Боржника щодо стягнення з Боржника: розміру (суми) інфляційного збільшення основної суми боргу за весь період та 3% річних за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором поставки №6 від 15.02.2006 р., що був укладений між Первісним кредитором та Боржником.

1.1.3. на підставі договору №9 від 01.07.2008 станом на 01.10.2009 р. на суму 451 927 (чотириста п'ятдесят одну тисячу дев'ятсот двадцять сім) грн. 88 коп. - основного боргу, 29 511 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот одинадцять) грн. 48 коп. - інфляційних втрат, 63 029 (шістдесят три тисячі двадцять дев'ять) грн. 93 коп. - пені, 8 173 (вісім тисяч сто сімдесят три) грн. 21 коп. 3% річних. Означені суми грошового зобов'язання Боржника перед Первісним кредитором підтверджені та встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 05.10.2009 по справі № 1/409 (далі - Рішення 3). Первісний кредитор та Новий кредитор погодили, що до Нового кредитора переходить право вимоги від Первісного кредитора в частині грошових вимог до Боржника: 3900 (три тисячі дев'ятсот) грн. - адвокатських послуг; 5 526 (п'ять тисяч п'ятсот двадцять шість) грн. 43 коп. - державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за Рішенням 3. Також Первісний кредитор та Новий кредитор погодили, що до Нового кредитора переходить право вимоги від Первісного кредитора в частині грошових вимог до Боржника щодо стягнення з Боржника: розміру (суми) інфляційного збільшення основної суми боргу за весь період та 3% річних за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором № 9 від 01.07.2008, що був укладений між Первісним кредитором та Боржником.

Відповідно до пункту 1.2. Договору Новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від Боржника сплати йому всіх грошових сум, стягнутих Рішенням 1, Рішенням 2 та Рішенням 3 на користь Первісного кредитора.

В силу п. 2.1. Договору Первісний кредитор повинен передати Новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення в строк до 3-х календарних днів з моменту підписання даного Договору.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що Первісний кредитор може сповістити Боржника про поступку права вимоги за цим Договором протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту підписання даного Договору.

За умовами п. 4.3. Договору відступлення вимоги згідно з цим Договором не тягне за собою ніяких змін умов Договору №17 від 30.12.2005, договору поставки № 6 від 15.02.2006, договору № 9 від 01.07.2008, що були укладені між Первісним кредитором та Боржником.

На підставі вищевказаного Договору, та враховуючи тривалий строк невиконання відповідачем вищевказаних судових рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Проте, досліджуючи зміст Договору про відступлення прав вимоги, судом встановлено, що він суперечить приписам законодавства та підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Так, частинами першою, третьою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.

Проте, виходячи зі змісту Договору, його предметом є уступка права вимоги саме за судовими рішеннями.

При цьому, згідно з п. 1.2. Договору Новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від Боржника сплати йому всіх грошових сум, стягнутих Рішенням 1, Рішенням 2 та Рішенням 3 на користь Первісного кредитора, а за умовами п.4.3. Договору відступлення вимоги згідно з цим Договором не тягне за собою ніяких змін умов Договору № 17 від 30.12.2005 р., договору поставки № 6 від 15.02.2006 р., договору № 9 від 01.07.2008 р., що були укладені між Первісним кредитором та Боржником.

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції на час укладання спірного Договору), який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час укладання спірного Договору) визначено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

При цьому питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни кредитора у зобов'язанні, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 25 ГПК України.

Підсумовуючи наведене, заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають.

Отже, при укладенні Договору уступки права вимоги позивач та третя особа, не замінюючи кредитора у зобов'язаннях в порядку, передбаченому чинним законодавством, фактично замінили стягувача на стадії виконання судових рішень, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 р. № 3-56гс14.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Отже, вказана норма процесуального права передбачає право господарського суду визнати недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний із предметом спору договір, який суперечить законодавству, тобто, в тому випадку, коли визнання недійсним договору не є предметом позову і позовна вимога не полягає у визнанні договору недійсним, а лише ґрунтується на договорі, який суд може визнати недійсним в силу наведеної вимоги.

При цьому, застосування даної норми господарським судом при прийнятті рішення можливе у разі одночасної наявності таких умов: пов'язаність оспорюваного договору з предметом спору та невідповідність (суперечність) вказаного договору законодавству.

Таким чином, розглядаючи позовні вимоги, що випливають з договору, суд у будь-якому випадку повинен перевірити правомірність цього договору, і встановивши, що його зміст договору суперечить чинному законодавству, керуючись ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, може за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або частково.

Як на тому наголошено у п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України). Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги № ДГ291014-01 від 29.10.2014 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Альянс К» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕМЕНТ ПРО».

Враховуючи те, що Договір, на підставі якого позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, судом визнано недійсним, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення на підставі означеного Договору 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до п. 3.17.3. Постанови пленуму ВГСУ № 18 визнаючи недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний з предметом спору договір (пункт 1 статті 83 ГПК) або виходячи у разі необхідності за межі позовних вимог (пункт 2 тієї ж статті), господарський суд за результатами розгляду справи повинен з урахуванням вимог частин першої - четвертої статті 49 названого Кодексу вирішувати питання про стягнення та розподіл відповідних сум судового збору.

Витрати по сплаті судового збору, згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 83, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги № ДГ291014-01 від 29.10.2014 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Альянс К» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕМЕНТ ПРО».

2. В задоволенні позову відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕМЕНТ ПРО» (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2-Б, код ЄДРПОУ 38195923) на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень) 00 коп.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.10.2016 р.

Суддя М.Є. Літвінова