Рішення

від 29.08.2016 по справі 202/3706/16-ц

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №202/3706/16-ц

Провадження №2/202/2003/2016

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2016 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Мороза В.П.

при секретарі - Овечко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на об'єкти незавершеного будівництва - нежитлову будівлю по вул. Тихоокеанська в районі буд. № 26 в м. Дніпро та автозаправочну станцію по вул. 20-річчя Перемоги в районі буд. № 61-А в м. Дніпро, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач порушив умови укладених між ними договорів підряду, у зв'язку із чим повинен передати йому дану нерухомість у власність.

Позивач в судове засідання не зВ»явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позов просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Суд ухвалює рішення при заочному розгляді, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе позовні вимоги позивача задовольнити частково.

Відповідно до статті 114 Цивільного процесуального кодексу України: „Позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.В» З матеріалів справи вбачається, що основна частина нерухомого майна, а саме об'єкт незавершеного будівництва - нежитлова будівля по вул. Тихоокеанська в районі буд. № 26, знаходиться в Індустральному районі м. Дніпро.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України кожна сторона має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були укладені два договори підряду.

Предметом першого договору підряду є виконання підрядником будівельних робіт по будівництву нежитлової будівлі площею 450 м 2 по вул. Тихоокеанська в районі буд. № 26 в м. Дніпро, вартість робіт по якому складає 152 000 грн. 00 коп.

Предметом другого договору підряду є виконання підрядником будівельних робіт по будівництву автозаправочної станції площею 250 м 2 по вул. 20-річчя Перемоги в районі буд. № 61-А в м. Дніпро, вартість робіт по якому складає 100 000 грн. 00 коп.

Згідно умов даних договорів, замовник (відповідач) надає підряднику (позивачу) для здійснення будівництва земельні ділянки.

Земельна ділянка по вул. Тихоокеанська в районі буд. № 26 в м. Дніпро зі слів відповідача знаходилася на стадії оформлення в користування. Жодних документів на неї позивачем в судове засідання не надано.

Земельна ділянка по вул. 20-річчя Перемоги в районі буд. № 61-А в м. Дніпро площею 0,7052 га, кадастровий номер: 1210100000:09:091:0080, належала відповідачу на підставі договору оренди від 07.12.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за номером 708, державна реєстрація договору відбулася 06.01.2010 року за номером: 041010400005. Зі строком дії - три роки.

Умовами договорів визначено, що будівництво здійснюється поетапно, а саме в три етапи:

-перший етап робіт (10% готовності об'єкта): «01» березня 2012 р. - «01» грудня 2012 р.;

-другий етап робіт (45% готовності об'єкта): «01» грудня 2012 р. - «01» червня 2013 р.;

третій етап робіт (45% готовності об'єкта): «01» червня 2013 р. - «01» грудня 2013 р.

Після виконання кожного етапу робіт сторонами підписується ОСОБА_3 приймання-передачі виконаних робіт та здійснюється оплата.

Відповідно до п.12.2. договорів підряду, якщо замовником протягом одного місяця, але не більше ніж через рік після підписання ОСОБА_3 приймання-передачі виконаних робіт не буде здійснено розрахунок за виконані будівельні роботи (кожний їх етап), то побудоване нерухоме майно, що знаходиться за адресою: вул. Тихоокеанська в районі буд. № 26 в м. Дніпро та нерухоме майно, що знаходиться за адресою: вул. 20-річчя Перемоги в районі буд. № 61-А в м. Дніпро, переходить у власність підрядника, тобто ОСОБА_1

Відповідно до п. 3.1 договорів вартість першого етапу робіт по будівництву нежитлової будівлі по вул. Тихоокеанська в районі буд. № 26 в м. Дніпро склала 15 200 грн., вартість першого етапу робіт по будівництву автозаправочної станції по вул. 20-річчя Перемоги в районі буд. № 61-А в м. Дніпро склала 10 000 грн.

Позивач, виконав перший етап будівельних робіт по будівництву автозаправочної станції (10 % готовності об'єкту). На підтвердження даного факту, 01 грудня 2012 року сторонами був підписаний акт приймання-передачі, в якому вказано, що перший етап будівельних робіт, а саме 10% готовності об'єкту, виконаний в передбачені Договором строки та відповідає його умовам та вимогам замовника.

З чого вбачається, що ОСОБА_1 свої зобов'язання по договору підряду щодо виконання першого етапу робіт по будівництву автозаправочної станції виконав в повному обсязі в передбачені договором порядку та строки, однак ОСОБА_2 не здійснив розрахунок за виконані будівельні роботи, у зв'язку із чим повинен передати у власність позивача побудований ним об'єкт.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, у тому числі є договори та інші правочини.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У той же час, ст. 615 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до цивільного законодавства України однією з умов виникнення прав та обов'язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду. Право власності в Україні повинно спиратися на певний титул (правовстановлюючий документ), для того щоб бути доведеним перед іншими особами. З аналізу статей 15, 16 Цивільного кодексу України (в редакції від 16.10.2003 р.) вбачається, що захист цивільних прав шляхом визнання права власності належить суду.

Враховуючи те, що відповідно до статті 61 Цивільно процесуального кодексу України: „Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього КодексуВ» , ОСОБА_2 правомірно відмовився від сплати позивачу вартості робіт по будівництву 10% готовності нежитлової будівлі по вул. Тихоокеанська в районі буд. № 26 в м. Дніпро по договору підряду від 01.03.2012 року, оскільки позивачем не було надало жодних документів, що підтверджують факт його будівництва. В судове засіданні такі документи також не надавалися.

У зв'язку із тим, що позивач не надав жодних документів, які б підтверджували факт будівницвта 10% готовності нежитлової будівлі по вул. Тихоокеанська в районі буд. № 26 в м. Дніпро, суд вважає неможливим визнати за позивачем право власності на нього.

Однак, ОСОБА_2 безпідставно не передає у власність позивачу побудований ним об'єкт незавршеного будівництва - автозаправочну станцію по вул. 20-річчя Перемоги в районі буд. № 61-А в м. Дніпро.

Позивач, згідно умов договору підряду від 01.03.2012 року, за власні кошти, без отримання на це належного дозволу здійснив самочинне будівництво 10% готовності автозаправочної станції по вул. 20-річчя Перемоги в районі буд. № 61-А в м. Дніпро, тобто фактично створив нову річ.

Згідно технічного паспорту від 03 червня 2016 року, виготовленого ФОП ОСОБА_4, даний об'єкт незавершеного будівництва - автозаправочна станція по вул. 20-річчя Перемоги в районі буд. № 61-А в м. Дніпро, має наступні технічні характеристики: літ. Ф-т - фундамент основної будівлі, загальною площею 250 м 2 , літ. Б, літ. В - будівлі охорони (тимчасові), літ. Г, літ. Д, літ. Е - будівельні вагончики (тимчасові), № 1,2 - споруди.

У відповідності до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без належного дозволу або певним чином затвердженого проекту.

Виходячи з викладеного вбачається, що вищевказаний об'єкт нерухомості, є об'єктом самочинного будівництва

Згідно ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власнику майна належить право володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном за власним розсудом, та вчиняти по відношенню до свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Здійснивши самочинне будівництво 10 % автозаправчної станції, позивач ніяким чином не порушив права інших осіб.

Відповідно до Звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій автозаправочної станції: фундаменту (літ. Ф-т), будівель охорони (літ. Б, літ. В), будівельних вагончиків (літ. Г, літ. Д, літ. Е) по вул. 20-річчя Перемоги в районі буд. № 61-А в м. Дніпро, виготовленого 07.06.2016 року інженером-будівельником ОСОБА_5 (диплом А-ІІ № 93276, кваліфікаційний сертифікат серія АЕ № 000542 виданий 31.07.2012 року) встановлено, що несучі, огороджувальні конструкції та вироби знаходяться у нормальному і задовільному стані. Згідно з нормативною класифікацією по несучій здатності і експлуатаційним характеристикам конструкції і вироби відносяться до категорії К-1 та К-2. Конструкції та вироби відповідають державним стандартам, будівльним нормам і правилам, нормативним актам пожежної безпеки та санітарному законодаству. Можлива експлуатація будівель охорони та будівльних вагончиків за функціональним призначенням. Фундамент (літ. Ф-т) складає 10% від загального об'єму будівлі автозаправичної станції.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено - власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржується або не визнається іншою особою.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності на об'єкт незавершеного будівництва (10% готовності) - автозаправочну станцію по вул. 20-річчя Перемоги в районі буд. № 61-А в м. Дніпро.

Згідно ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ч. 2 даної норми Закону, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Постанови КМУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від від 25 грудня 2015 р. № 1127, рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності на таке майно.

На підставі вищенаведеного, керуючись, ст. ст. 11, 16, 182, 202, 317, 319, 328, 376, 392, 509, 526, 615 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 224-226 Цивільно процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на об'єкт незавершеного будівництва (10% готовності) - автозаправочну станцію по вул. 20-річчя Перемоги в районі буд. № 61-А в м. Дніпро: літ. Ф-т - фундамент основної будівлі, загальною площею 250 м 2 , літ. Б, літ. В - будівлі охорони (тимчасові), літ. Г, літ. Д, літ. Е - будівельні вагончики (тимчасові), № 1,2 - споруди.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: В.П. Мороз