Рішення

від 31.10.2016 по справі 904/8335/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.10.16р. Справа № 904/8335/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МаксА", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "ЦАРИЧАНСЬКИЙ ЗАВОД МІНВОДИ", смт. Царичанка, Дніпропетровська область

про стягнення 53 196,92 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. б/№ від 01.10.2016)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МаксА" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ЦАРИЧАНСЬКИЙ ЗАВОД МІНВОДИ" про стягнення заборгованості у розмірі 53 196,92 грн. за договором № 2711/15 від 27.11.2015, з яких 50 600,00 грн. основна заборгованість, 1 872,80 грн. інфляційні втрати, 724,12 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезень автомобільним транспортом № 2711/15 від 27.11.2015, в частині оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2016 порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 10.10.2016.

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено з 10.10.2016 на 31.10.2016.

31.10.2016 представник позивача в судовому засіданні просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.47). Про причини неявки суду не повідомив.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 31.10.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МаксА" (експедитор-позивач) та Приватним акціонерним товариством "ЦАРИЧАНСЬКИЙ ЗАВОД МІНВОДИ" (замовник - відповідач) укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезень автомобільним транспортом № 2711/15.

Відповідно до п. 1.1. договору, замовник доручає, а експедитор бере на себе зобов'язання організувати за рахунок замовника транспортно-експедиційне обслуговування вантажів замовника по території України. Під транспортно-експедиційним обслуговуванням згідно з п. 1.1. цього договору мається на увазі, але не обмежені ними: а) організація перевезень вантажів різними видами транспорту; б) забезпечення оптимального транспортного обслуговування; в) виконання робіт, пов'язаних з прийомом, складуванням, збереженням та перевезенням вантажів; г) забезпечення збереження вантажів під час їх перевезення і зберігання; д) оформлення товарно-транспортної документації; е) оформлення документів і організація робіт відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог; ж) надання підготовленого транспорту; з) надання додаткових послуг і супутніх транспортно-експедиційних послуг, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 1.2. договору, умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг експедитора, а також інші умови пов'язані з виконанням даного договору, вказуються в заявках на перевезення вантажу, які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що вартість послуг експедитора, що надаються, вказується у заявці на перевезення.

Замовник перераховує грошові кошти відповідно до рахунків експедитора, виставлених на підставі заявок замовника, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок експедитора. Додаткові збори на кордоні при транспортуванні з України оплачується замовником за копією квитанції, оригінал якої додається до рахунку на перевезення (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 3.5. договору, рахунки експедитора передаються замовнику за допомогою поштового (або кур'єрського) зв'язку.

Пунктом 3.6. договору сторони узгодили, що всі рахунки експедитора замовник зобов'язаний сплатити протягом двох банківських днів з дня отримання оригіналів документів, зазначених у п. 2.1.8 договору.

На виконання укладеного договору позивач надав відповідачу послуги з транспортно-експедиційного обслуговування з перевезень автомобільним транспортом в період з 23.02.2016 по 18.03.2016 на загальну суму 50 600,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с.17-24) та товарно-транспортні накладні (а.с. 49-56) .

Зазначений розмір заборгованості також встановлений сторонами у акті звіряння взаємних розрахунків станом на 31.05.2016 (а.с.25).

Відповідач свої зобов'язання з оплати наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість розмірі 50 600,00 грн., що і стало причиною звернення позивача до господарського суду.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на момент звернення позивача із позовом до суду (17.09.2016), становила 50 600,00 грн.

05.10.2016, після порушення провадження у справі, відповідач здійснив часткову оплату заборгованості у розмірі 32000 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №1007 від 05.10.2016 (а.с. 57).

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3.6 договору, строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

Позивач звернувся до господарського суду 17.09.2016 року.

05.10.2016, відповідачем було частково сплачено суму боргу у розмірі 32000грн., що не заперечується представником позивача.

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Тому на підставі вищевикладеного, господарський суд припиняє провадження в частині стягнення 32000 грн. відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, залишок непогашеної заборгованості відповідача складає 18 600 грн.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 18600,00 грн. підлягають задоволенню.

Також, на підставі ст. 625 ЦК України, за неналежне виконання грошових зобов'язань, позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 26.02.2016 по 07.09.2016 у розмірі 724,12 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1872,80 грн. за період з березня 2016 по липень 2016 включно.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

У п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» №14 від 17.12.2013 року вказано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат (а.с.9), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 724,12 грн. та інфляційних втрат у сумі 1872,80 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 32000 грн. припинити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ЦАРИЧАНСЬКИЙ ЗАВОД МІНВОДИ" (51000, Дніпропетровська область, Царичанський район, смт. Царичанка, вул. Кірова, буд. 151, код 00377101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МаксА" (49080, АДРЕСА_1, код 39330064) 18 600,00 грн. основної заборгованості, 1 872,80 грн. інфляційних втрат, 724,12 грн. 3 % річних та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.10.2016

Суддя ОСОБА_2