Рішення

від 23.06.2016 по справі 510/908/16-ц

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/908/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.06.2016р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-при секретарі Фурсовой А.А.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідач позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.

Позивач на задоволенні позову наполягала, просила про розгляд справи без її участі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія варягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_2; копія свідоцтва про укладання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2; копія свідоцтва про укладання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_6, померлої 22.04.2008р.; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4, померлого 22.03.2013р.; копія заповіту ОСОБА_4 від 25.01.2008р. складеного на ім'я ОСОБА_1; копія державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 905500; копії довідок відділу Держгеокадастру у Ренійському районі про нормативно грошову оцінку земельних ділянок; копії витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.04.2016р.; копія державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 905498; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25.05.2016р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач у справі є донькою нині померлих ОСОБА_6 та ОСОБА_4 За життя ОСОБА_6 належали земельні ділянки загальною площею 2,21 га, розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського району, виділені ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 905500 від 01.03.2007р.

На випадок смерті ОСОБА_6 не розпорядилась належним їй майном, заповіту не залишила, 22.04.2008р. - померла. Спадкоємцями першої черги були його донька - позивач ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_4 У встановлений законодавством строк ніхто із спадкоємців не звернувся до нотаріальної контори із заявою про її прийняття, проте її чоловік прийняв спадщину фактично, оскільки на момент смерті дружини він мешкав разом із нею, після її смерті він продовжував користуватися земельними ділянками, зберігав у себе усі документи на земельні ділянки. Таким чином, чоловік спадкодавця ОСОБА_4 фактично прийняв спадщину, що залишилася після померлої дружини, однак не встиг її юридично оформити.

22.03.2013р. помер батько позивача ОСОБА_4 За життя йому належали земельні ділянки загальною площею 2,88 га, розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського району, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 905498 від 10.07.2006р. Крім того, ОСОБА_4 належало майно, яке він фактично прийняв після смерті дружини - ОСОБА_6, а саме: земельні ділянки загальною площею 2,21 га, розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського району, виділені ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 905500 від 01.03.2007р.

На випадок смерті ОСОБА_4 розпорядився належним йому майном, 25.01.2008 р. залишив заповіт на ім'я позивача ОСОБА_1 яким заповідав їй все майно, яке буде належатиме йому за життя. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на вищезазначене майно. У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини позивач не звернулась до нотаріальної контори із заявою про її прийняття. Однак, на день смерті батька позивач мешкала разом із ним. Пізніше, при зверненні позивача до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, їй в цьому було відмовлено з причин відсутності нормативно - грошової оцінки земельних ділянок, про що 25.05.2015р. нотаріусом було винесено відповідну постанову. Після смерті ОСОБА_4 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на земельні ділянки, як на об'єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивач прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, що залишилася після померлого батька ОСОБА_4 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інших спадкоємців немає.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Як було встановлено судом, матір позивача ОСОБА_6 померла 22.04.2008р. Батько позивача ОСОБА_4 був спадкоємцем першої черги за законом після її смерті. На момент смерті ОСОБА_6, батько позивача мешкав разом із нею, отже прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, однак не встиг оформили її юридично.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Крім того, 22.03.2013р. помер батько позивача ОСОБА_4 Позивач у справі є спадкоємцем за заповітом (ст. 1233 ЦК України). Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняла спадщину фактично, оскільки її воля, як спадкоємця за заповітом, була виражена у її діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном. В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивач не має можливості у зв'язку із відмовою нотаріуса, у зв'язку із чим в даний час позивач вимушена звернутися до суду із відповідним позовом.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на земельні ділянки з підстав прийняття спадщини за заповітом в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1261, 1268, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на:

-земельні ділянки загальною площею 2,21 га (площею 1,70 га та площею 0,52 га із кадастровими номерами 5124183600:01:004:0216, 5124183600:01:005:0659), розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського району, виділені ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 905500 від 01.03.2007р.;

-земельні ділянки загальною площею 2,88 га (площею 2,36 га та площею 0,52 га із кадастровими номерами 5124183600:01:004:0343, 5124183600:01:006:0285), розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського району, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 905498 від 10.07.2006р.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.І. Дудник