Рішення

від 13.10.2016 по справі 910/15924/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2016Справа №910/15924/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"; До Громадської організації інвалідів "Спасіння"; Простягнення 5 737,02 грн. Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача:Якуб Г.О., представник за довіреністю № б/н від 17.08.2016 № 51; Від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" звернулося до суду з позовом про стягнення з Громадської організації інвалідів "Спасіння" 4 569,07 грн. заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії, 1 056,70 грн. інфляційної складової боргу, 111,25 грн. 3 % річних та 4 569,07 грн. пені за час прострочення.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/15924/16 від 01.09.2016, яку призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.09.2016.

Відповідно до ухали від 27.09.2016 розгляд справи було відкладено на 13.10.2016 у зв'язку з неявкою у засідання представника відповідача та неподанням витребуваних судом документів.

У судове засідання, призначене на 13.10.2016, відповідач уповноваженого представника не направив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду у справі № 910/15924/16 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги обмеженість процесуальних строків вирішення спору та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Представник позивача подав суду заяву про зменшення позовних вимог від 13.10.2016 № 09/УПНюр/774, відповідно до якої позовні вимоги зменшуються на суму пені та нарахувань за ст. 624 Цивільного кодексу України зважаючи на перерахування відповідачем суми основного боргу 26.09.2016.

Вказану заяву було прийнято судом до розгляду як таку, що подана з дотримання вимог чинного господарського процесуального законодавства.

У ході розгляду спору по суті представник позивача посилався на факт споживання відповідачем надаваних Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" послуг з опалення і гарячого водопостачання у період з листопада 2014 року по червень 2016 на договірних засадах та на обставини неналежного виконання відповідачем обов'язку з оплати таких послуг (несвоєчасність, не повний обсяг).

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (виконавець) та Громадською організацією інвалідів "Спасіння" (споживач) 01.07.2015 року було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 450212/1юр (надалі - договір), за яким виконавець зобов'язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Згідно з п.п. 2, 3 договору суб'єктом користування послугами є орендар нежитлового приміщення по вул. Тростянецькій, 8-в у м. Києві; опалювальна площа (об'єм) нежитлового приміщення становить 64,60 кв м.

Відповідно до п. 5. договору тарифи на послуги (з врахуванням ПДВ) на дату укладання договору становлять з централізованого опалення 527,34 грн. за гігакалорію.

У п. 7 договору сторони погодили, що плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

У п. 9 договору розрахунковим періодом у зобов'язаннях було встановлено календарний місяць. При цьому, у разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Строк дії договору було визначено у розділі 3, де вказується, що цей договір укладається на строк до 01.07.2016 і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду (п. 3.1). Дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які виникли між сторонами до моменту його укладення відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, а саме: з 01.07.2014 (п. 3.2).

За твердженнями позивача, відповідно до договору № 450212/1юр у період з01.11.2014 по 01.07.2016 відповідачу надано послуги з централізованого опалення на загальну суму 9 012,59 грн., які останній спожив, проте розрахувався частково, сплативши 4 443,52 грн.

На підтвердження своїх посилань позивач надав суду вищеописаний договір, рахунки-фактури на оплату централізованого опалення, акти надання послуг, виписки з рахунку, розрахунок ціни позову.

Відповідач заявлені вимоги не оспорив, доказів відсутності заявленої до стягнення суми боргу не подав, так само як і доказів належної оплати боргу.

Дослідивши приєднану до заяви про зменшення позовних вимог виписку з банківського рахунку, суд встановив, що 26.09.2016 відповідач перерахував позивачеві 4 569,07 грн. в якості оплати боргу за послуги централізованого опалення за договором від 01.07.2014 № 450212/1юр.

За змістом ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 32 "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно згідно з умовами договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

У п. 18 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" від 21.07.2005 № 630 зазначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Частино 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, відповідач порушив норм чинного законодавства, адже не виконав у повному обсязі зобов'язання з оплати фактично отриманих комунальних послуг у спірний, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 4 569,07 грн., що не було спростовано Громадською організацією інвалідів "Спасіння" і фактично підтверджено внаслідок перерахування цієї суми 26.09.2016.

Зважаючи на перерахування суми основного боргу після порушення провадження у цій справі, позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача1 056,70 грн. інфляційної складової боргу, 111,25 грн. 3 % річних та 4 569,07 грн., тобто 100 % від суми прострочення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У п. 18.1 договору передбачалося право виконавця нараховувати споживачеві пеню у разі несвоєчасного внесення ним плати за надані послуги у розмірі, встановленому законодавством та договором.

Проте, конкретний розмір пені, порядок її нарахування, підстави сплати у договорі сторін встановлено не було.

Таким чином, у межах спірних правовідносин сторін за договором від 01.07.2014 № 450212/1юр такий вид договірної неустойки як пеня за порушення строків оплати послуг замовником передбачена не була, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому, суд відхиляє посилання позивача на приписи Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", де встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

На переконання суду, положення названого нормативного акту не надають достатніх підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 100 % від суми боргу з викладених вище підстав.

Крім того, що відповідач у справі є громадською організацією, яка згідно з Цивільним кодексом України (ст. 85) та Законом України "Про громадські об'єднання" (ст. 1) є непідприємницьким товариством, що створене без мети одержання прибутку, а тому застосування до нього відповідальності, передбаченої для суб'єктів підприємницької діяльності є безпідставним, необґрунтованим і таким, що прямо суперечить чинному законодавству.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на доведеність факту прострочення відповідача у правовідносинах з позивачем за правовідносин щодо надання комунальних послуг та враховуючи дію наведених приписів законодавства, заявлені вимоги в частині стягнення нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України видаються правомірними і обґрунтованими, а також такими, що підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний.

За наведених обставин, позов з урахуванням заяви про зменшення задовольняється частково, а судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації інвалідів "Спасіння" (02091, м. Київ, вул. Тростянецька, 8-в, ідентифікаційний код 22867120) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (01001, м. Київ, вул. П. Мирного, 28, оф. 20, ідентифікаційний код 37739041) 111 (сто одинадцять) грн. 25 коп. 3 % річних, 1 056 (одну тисячу п'ятдесят шість) грн. 70 коп. інфляційної складової боргу та 280 (двісті вісімдесят) грн. 53 коп. судових витрат.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 18.10.2016 р.