Рішення

від 26.10.2016 по справі 910/16351/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2016Справа №910/16351/16 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КиївЛАЗавтосервіс» до про Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 стягнення заборгованості у розмірі 61 305 грн. 27 коп. Представники:

від Позивача: Дворак М.Є. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «КиївЛАЗавтосервіс» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 61 305 грн. 27 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 23.07.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КиївЛАЗавтосервіс» (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено Договір оренди частини будівлі №1/07, відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язався впродовж 3 днів з дати підписання Договору передати в оренду частину будівлі, нежитлове приміщення (магазин), що розташована за адресою: АДРЕСА_3, літера А, блок Б, загальною площею 229,45 кв.м., опис та графічне відображення якої вказане у додатках до Договору, а Орендар зобов'язався прийняти в тимчасове платне користування об'єкт оренди та сплачувати орендну плату за весь строк користування об'єктом оренди. Як зазначає Позивач, Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів за період з 01.08.2015 р. по 31.07.2016 р. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 46 233 грн. 48 коп. перед Позивачем. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 3% річних у розмірі 855 грн. 64 коп., інфляційні у розмірі 2 576 грн. 56 коп., пеню у розмірі 11 639 грн. 59 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.09.2016 року порушено провадження у справі № 910/16351/16, судове засідання призначено на 21.09.2016 року.

21.09.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 07.09.2016 року не виконав.

В судовому засіданні представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 07.09.2016 року.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості у розмірі 46 233,48 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2016 року відкладено розгляд справи на 05.10.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

05.10.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

В судовому засіданні представник позивача подав документи для долучення до матеріалів справи.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача здійснити обґрунтований розрахунок пені, 3% річних та інфляційних за кожний період окремо із зазначенням періоду початку прострочки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та закінчення такого нарахування, з урахуванням здійснення часткової оплати, відповідно до вимог ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 року відкладено розгляд справи на 26.10.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

07.10.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшов розрахунок суми боргу.

26.10.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи акту приймання - передачі.

В судовому засіданні 26 жовтня 2016 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав позовні вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 року у справі № 910/16351/16, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцем проживання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є 02218, АДРЕСА_1.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/16351/16 направлялись на адресу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 26 жовтня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

23.07.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КиївЛАЗавтосервіс» (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено Договір оренди частини будівлі №1/07, відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язався впродовж 3 днів з дати підписання Договору передати в оренду частину будівлі, нежитлове приміщення (магазин), що розташована за адресою: АДРЕСА_3, літера А, блок Б, загальною площею 229,45 кв.м., опис та графічне відображення якої вказане у додатках до Договору, а Орендар зобов'язався прийняти в тимчасове платне користування об'єкт оренди та сплачувати орендну плату за весь строк користування об'єктом оренди.

Відповідно до п.2.1 Договору він вважається укладеним та набуває чинності з дати підписання Договору Сторонами. Договір припиняє свою дію після закінчення 35 календарних місяців, починаючи з дати підписання Договору.

Фактичний строк користування об'єктом оренди розпочинається з дня підписання Сторонами Акту приймання - передавання об'єкта оренди за цим Договором та закінчується в момент підписання Сторонами Акту приймання - повернення об'єкта оренди. (п.2.3 Договору)

Згідно з п.3.1 Договору розмір орендної плати за Договором за кожен місяць користування об'єктом оренди становить 27 000 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди сплачується Орендарем впродовж 3 днів з дати підписання Договору 25.08.2015 року. У подальшому за наступні місяці користування об'єктом оренди Орендар здійснює попередню оплату та сплачує орендну плату до 25 числа місяця, що передує місяцю впродовж якого буде здійснюватися користування об'єктом оренди. (п.3.2 Договору)

У п.3.5 Договору визначено, що Орендар відшкодовує Орендодавцю вартість комунальних послуг згідно показів лічильника та експлуатаційних послуг пропорційно співвідношенню площі будівлі, у якій знаходиться об'єкт оренди та площі самого об'єкту оренди.

Орендодавець впродовж 10 календарних днів з дати підписання Договору передає Орендарю об'єкт оренди у користування, що підтверджується Актом передавання, який складається у 2 примірниках і підписується Сторонами. З дати підписання Акту передавання Сторонами, ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкту оренди покладається на Орендаря. (п.5.1 Договору)

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у випадку прострочення сплати орендної плати та/або інших платежів за цим Договором, Орендар виплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди частини будівлі №1/07 від 23.07.2015 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в оренду частину будівлі, нежитлове приміщення (магазин), що розташована за адресою: АДРЕСА_3, літера А, блок Б, загальною площею 229,45 кв.м., що підтверджується Актом приймання - передавання від 23.07.2015 року.

Додатковою угодою №1 від 05.10.2015 року до Договору оренди частини будівлі №1/07 від 23.07.2015 року Сторони узгодили, що розмір орендної плати за договором за користування об'єктом оренди у період вересень - грудень 2015 року становить 54 000 грн. 00 коп.

Додатковою угодою №2 від 01.01.2016 року до Договору оренди частини будівлі №1/07 від 23.07.2015 року Сторони дійшли згоди про встановлення орендної плати за користування приміщенням у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів за період з 01.08.2015 р. по 31.07.2016 р. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 46 233 грн. 48 коп. перед Позивачем. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 3% річних у розмірі 855 грн. 64 коп., інфляційні у розмірі 2 576 грн. 56 коп., пеню у розмірі 11 639 грн. 59 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КиївЛАЗавтосервіс» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору оренди частини будівлі №1/07 від 23.07.2015 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди частини будівлі №1/07 від 23.07.2015 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в оренду частину будівлі, нежитлове приміщення (магазин), що розташована за адресою: АДРЕСА_3, літера А, блок Б, загальною площею 229,45 кв.м., що підтверджується Актом приймання - передавання від 23.07.2015 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Крім того, на виконання умов Договору оренди частини будівлі №1/07 від 23.07.2015 року у період з 31.08.2015 року по 20.07.2016 року Позивачем були виставлені Відповідачу рахунки - фактури на оплату, які були сплачені останнім лише частково, що підтверджується виписками по рахунку Позивача.

Додатковою угодою №1 від 05.10.2015 року до Договору оренди частини будівлі №1/07 від 23.07.2015 року Сторони узгодили, що розмір орендної плати за договором за користування об'єктом оренди у період вересень - грудень 2015 року становить 54 000 грн. 00 коп.

Додатковою угодою №2 від 01.01.2016 року до Договору оренди частини будівлі №1/07 від 23.07.2015 року Сторони дійшли згоди про встановлення орендної плати за користування приміщенням у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Суд зазначає, що заборгованість Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «КиївЛАЗавтосервіс» за Договором оренди частини будівлі №1/07 від 23.07.2015 року становить 46 233 грн. 48 коп., що підтверджується детальним розрахунком заборгованості станом на 30.08.2016 року.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «КиївЛАЗавтосервіс» по орендній платі у розмірі 46 233 грн. 48 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату по орендній платі в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 46 233 грн. 48 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача 3% річних за загальний період прострочки з 31.08.2015 року по 30.08.2016 року у розмірі 855 грн. 64 коп. та інфляційні у розмірі 2 576 грн. 57 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати по орендній платі за загальний період прострочки з 31.08.2015 р. по 30.08.2016 р. у розмірі 855 грн. 64 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до вимог статті 83 Господарського процесуального кодекс України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог. При цьому Суд звертає увагу, що при здійсненні розрахунку 3% річних Позивачем невірно визначений початок періоду прострочки Відповідача, оскільки відповідно до п. 3.2 Договору Орендар сплачує орендну плату до 25 числа місяця, що передує місяцю впродовж якого буде здійснюватися користування об'єктом оренди. Крім того, нарахування здійснюється за кожний місяць оренди окремо, починаючи з дати виникнення прострочки Відповідача та закінчується фактичною датою сплати заборгованості або визначеним Позивачем періодом. Також, Позивач не врахував, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за загальний період з 31.08.2015 р. по 30.08.2016 р. у розмірі 2 576 грн. 57 коп. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до вимог статті 83 Господарського процесуального кодекс України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог. При цьому, Суд зазначає, що інфляція є девальвацією грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, що збільшує суму основного боргу, який повинен існувати протягом місячного періоду прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання. Позивач при розрахунку інфляційних також невірно визначив початок періоду прострочки Відповідача. Також, в даному випадку у зв'язку із здійсненням часткової оплати Відповідачем, Позивач не врахував, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, а також те, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню по орендній платі за загальний період прострочки з 31.08.2015 р. по 30.08.2016 р. у розмірі 11 639 грн. 59 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у випадку прострочення сплати орендної плати та/або інших платежів за цим Договором, Орендар виплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання за період з 31.08.2015 р. по 30.08.2016 р. у розмірі 11 639 грн. 59 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до вимог статті 83 Господарського процесуального кодекс України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог. При цьому, розрахунок пені, зроблений Позивачем, є також невірним, оскільки Позивач не врахував, що в даному випадку у зв'язку із здійсненням часткової оплати Відповідачем, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, а також те, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Крім того, Позивачем невірно визначений початок періоду прострочки Відповідача за кожний місяць оренди окремо та не були застосовані приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КиївЛАЗавтосервіс» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 46 233 грн. 48 коп., 3% річних у розмірі 855 грн. 64 коп., інфляційні у розмірі 2 576 грн. 56 коп. та пеня у розмірі 11 639 грн. 59 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КиївЛАЗавтосервіс» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (02218, АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КиївЛАЗавтосервіс» (01011, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЛЄСКОВА, будинок 1-А, квартира 38, Ідентифікаційний код юридичної особи 24720851) заборгованість у розмірі 46 233 (сорок шість тисяч двісті тридцять три) грн. 48 (сорок вісім) коп., 3% річних у розмірі 855 (вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 64 (шістдесят чотири) коп., інфляційні у розмірі 2 576 (дві тисячі п'ятсот сімдесят шість) грн. 56 (п'ятдесят шість) коп., пеню у розмірі 11 639 (одинадцять тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн. 59 (п'ятдесят дев'ять) коп. та судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 31 жовтня 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин