Рішення

від 24.10.2016 по справі 910/17687/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2016Справа №910/17687/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С К С»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут-Дая»

про стягнення заборгованості в розмірі 13 341,80 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Марковський В.В., за довіреністю

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «С К С» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут-Дая» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 13 341,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № 0506/23 від 05.06.2015 не здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 10385,57 грн. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання з оплати за поставлений позивачем товар, останнім було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2118,61 грн. за загальний період з 13.11.2015 по 01.07.2016, 3% річних у розмірі 179,44 грн. за загальний період нарахування з 13.11.2015 по 01.07.2016 та інфляційні втрати у розмірі 658,18 грн. за загальний період нарахування з 13.11.2015 по 01.07.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 порушено провадження у справі № 910/17687/16, розгляд справи призначено на 24.10.2016.

У судове засідання 24.10.2016 представник позивача з'явився, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 24.10.2016 не з'явився, про час, дату та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 24.10.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

05.06.2015 між Товариства з обмеженою відповідальністю «С К С» (далі - постачальник, позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут-Дая» (далі - покупець, відповідач) було укладено Договір постачання № 0506/23 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати його в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається в товарно-транспортних накладних, які оформляються постачальником згідно отриманого від покупця замовлення (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 2.2 Договору прийняття товару здійснюється шляхом підписання покупцем особисто або через уповноважених осіб ТТН, виписаної постачальником, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору оплата товару здійснюється протягом 21 календарних днів з моменту передачі партії товару покупцю.

Пунктом 5.2.2 Договору визначено, що покупець зобов'язаний прийняти й перевірити кількість і якість товар та повністю оплатити його вартість у строк, передбачений п. 4.1 цього Договору.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015.

Якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін письмово не повідомить про своє бажання розірвати цей Договір або між сторонами не буде укладений новий Договір, останній вважається кожен раз продовженим на наступний календарний рік і на тих самих умовах (п. 10.1 Договору).

Позивач зазначає суду про те, що ним, на виконання умов Договору, було поставлено відповідачу продукцію, в свою чергу, відповідачем не було її оплачено в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 10 385,57 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем на виконання Договору було здійснено поставку товару відповідачу на суму 10 385,57 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних № К0000176294 від 13.11.2015, № К0000182704 від 25.11.2015, № К0000184876 від 27.11.2015, № К0000188572 від 04.12.2015, № К0000193880 від 16.12.2015 та № К0000046551 від 26.02.2016.

Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за Договором в 10 385,57 грн.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо наявності у відповідача заборгованості за поставлену за вищезазначеними товарно-транспортними накладними продукцію у розмірі 10 385,57 грн.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію в розмірі 10 385,57 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 2 118,61 грн., 3% річних в розмірі 179,44 грн. та інфляційні втрати в розмірі 658,18 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» N 14 від 17 грудня 2013 року (далі - Постанова) за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Відповідно до п. 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.1 Договору оплата товару здійснюється протягом 21 календарних днів з моменту передачі партії товару покупцю.

Однак, позивачем не враховано при здійсненні нарахувань вищезазначені строки оплати товару, погоджені сторонами в Договорі, в зв'язку з чим, судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 147,38 грн. та інфляційні втрати в розмірі 532,95 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 6.1 Договору у випадку затримки оплати за товар згідно п. 4.1 Договору, покупець зобов'язаний виплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочки платежу, починаючи з дати, коли покупець був зобов'язаний оплатити партію товару.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення суму пені, з урахуванням визначеного умовами Договору порядку розрахунків, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1 843,24 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат в загальному розмірі 13 341,80 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 12 909,14 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут-Дая» (01021, м. Київ, вулиця Мечникова, будинок 11; ідентифікаційний код: 38650279) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С К С» (04073, м. Київ, вулиця Куренівська, будинок 14-Б; ідентифікаційний код: 36088095) заборгованість в розмірі 10 385 (десять тисяч триста вісімдесят п'ять) грн. 57 коп., 3 % річних в розмірі 147 (сто сорок сім) грн. 38 коп., інфляційні втрати в розмірі 532 (п'ятсот тридцять дві) грн. 95 коп., пеню в розмірі 1 843 (одна тисяча вісімсот сорок три) грн. 24 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 333 (одна тисяча триста тридцять три) грн. 31 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 27.10.2016.

Суддя О.А. Грєхова