Рішення

від 25.10.2016 по справі 913/993/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

25 жовтня 2016 року Справа № 913/993/16

Провадження №19/913/993/16

За позовом Першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради , м.Сєвєродонецьк Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛВС ТрейдВ» , м.Сєвєродонецьк Луганської області

про повернення земельної ділянки

Суддя господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання-помічник судді Воронько В.В.

У засіданні брали участь:

від заявника - ОСОБА_1, прокурор відділу прокуратури Харківської області за службовим посвідченням № 028256 від 15.08.2014;

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

08.06.2016 (відповідно до відбитку штемпеля на поштовому конверті) Перший заступник прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛВС ТрейдВ» про повернення орендованої земельної ділянки загальною площею 0,8735 га та вартістю 2125836 грн 95 коп., яка розташована за адресою: м.Сєвєродонецьк, с.Воєводівка, район асфальто-бетонного заводу.

Ухвалою господарського суду від 13.09.2016 призначено розгляд в судовому засіданні 23.09.2016 питання щодо підтвердження підстав представництва Першим заступником прокурора Луганської області інтересів держави в особі Сєвєродонецької міської ради з вказаними вимогами.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 23.09.2016 підтверджено підстави представництва Першим заступником прокурора Луганської області інтересів держави в особі Сєвєродонецької міської ради з заявленими вимогами, порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 06.10.2016.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 06.10.2016 розгляд справи відкладений на 25.10.2016.

Сторони не скористалися своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечили участі повноважних та компетентних представників у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, не забезпечив явку представника у судове засідання, не надання відзиву на позовну заяву та не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно зі ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.ст.142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Статтею 121 Конституції України передбачено, що на органи прокуратури України покладається представництво інтересів громадян або держави в судах у випадках, визначених законом.

Згідно з ч.1 ст.29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України В«Про прокуратуруВ» . Для представництва інтересів громадянина в господарському суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, та письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

За змістом ч.3 ст.23 Закону України В«Про прокуратуруВ» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також уразі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст.23 Закону України В«Про прокуратуруВ» передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Позовні вимоги заявника обґрунтовані тим, що Сєвєродонецькою міською радою Луганської області на підставі договору від 05.06.2009 надано ТОВ В«ЛВС ТрейдВ» у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,8735 га (м.Сєвєродонецьк, с.Воєводівка, район асфальто-бетонного заводу) під будівництво автомобільної газонакопичувальної компресорної станції, що підтверджується актом передачі - прийняття земельної ділянки в натурі. Відповідно до п.8 договору - договір укладено на три роки строком до 18.02.2012. Після закінчення договору оренди - 18.02.2012 по теперішній час відповідач не звертався до позивача з листом - повідомленням про поновлення договору оренди землі №040941900275, рішення міської ради з цього приводу не приймалися.

Проте, відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою площею 0,8735 га, яка знаходиться за адресою: м.Сєвєродонецьк, с.Воєводівка, район асфальто-бетонного заводу, після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, без внесення відповідних орендних платежів.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Згідно з пп.4 п.а) ч.1 ст.33 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать справляння плати за землю.

За змістом ч.1 п.34 ст.26 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією міської ради.

Відповідно до ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Податковим кодексом України, який набув чинності 01.01.2011, зокрема, встановлено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14), а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14).

Статтею 18 1 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Таким чином, оскільки Сєвєродонецька міська рада Луганської області могла самостійно звернутися до суду з вимогою про повернення земельної ділянки, але не зробила цього, тому Перший заступник прокуратура Луганської області правомірно звернувся до суду з відповідним позовом.

Рішенням Сєвєродонецької міської ради №2940 від 19.02.2009 В«Про передачу в оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю В«ЛВС ТрейдВ» , зокрема, було затверджено Товариству з обмеженою відповідальністю В«ЛВС ТрейдВ» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та умови її відведення, визначені в цьому проекті, під будівництво автомобільної газонакопичувальної компресорної станції за адресою: м.Сєвєродонецьк, селище Воєводівка, район асфальто-бетонного заводу (п.1 рішення); передано в короткострокову оренду строком на 3 роки Товариству з обмеженою відповідальністю В«ЛВС ТрейдВ» земельну ділянку кадастровий №4412900000:10:003:0025 площею 0,8735 га (8734 кв.м) за адресою: м.Сєвєродонецьк, селище Воєводівка, район асфальто-бетонного заводу, за рахунок земель міської ради. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; функціональне використання - землі комерційного використання (під будівництво автомобільної газонакопичувальної компресорної станції) (п.2 рішення).

На підставі вказаного рішення 05.06.2009 між Сєвєродонецькою міською радою (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«ЛВС ТрейдВ» (орендар, відповідач) був укладений договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі комерційного використання (під будівництво автомобільної газонакопичувальної компресорної станції), яка знаходиться за адресою: м.Сєвєродонецьк, с.Воєводівка, район асфальто-бетонного заводу (п.1 договору).

Відповідно до п.2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,8735 га, в тому числі: капітальна одноповерхова та двоповерхова - 0,8735 га (площа забудови наведена згідно акту вибору земельної ділянки).

Згідно з п.5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: на період будівництва 224314 грн 80 коп., після завершення будівництва 1121574 грн 00 коп.

Договір укладено на 3 роки строком по 18.02.2012 включно. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8 договору).

В п.35 договору сторони передбачили підстави його припинення, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Вказана земельна ділянка була передана відповідачеві згідно акту передачі-прийняття земельної ділянки в натурі (а.с.20).

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Абзацами 1-2 пп.2.1 п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 В«Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійснимиВ» передбачено, що правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України В«Про оренду земліВ» , В«Про приватизацію державного майнаВ» , В«Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)В» , В«Про іпотекуВ» , В«Про страхуванняВ» , В«Про банки і банківську діяльністьВ» , В«Про передачу об'єктів права державної та комунальної власностіВ» та іншими актами законодавства. Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Положеннями ст.116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст.ст.92, 93 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Відповідно до ч.2 ст.83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Згідно з ст.1 Закону України В«Про оренду земліВ» передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.13 Закону України В«Про оренду земліВ» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як вже зазначалось, 05.06.2009 між Сєвєродонецькою міською радою (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«ЛВС ТрейдВ» (орендар, відповідач) був укладений договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі комерційного використання (під будівництво автомобільної газонакопичувальної компресорної станції), яка знаходиться за адресою: м.Сєвєродонецьк, с.Воєводівка, район асфальто-бетонного заводу. Сторонами були передбачені всі істотні умови, які вимагалися приписами земельного законодавства на момент укладення договору, зокрема, було визначено строк дії договору по 18.02.2012 включно (п.8 договору).

Статтею 33 Закону України В«Про оренду земліВ» ( в редакції на момент припинення договору оренди землі, тобто станом на лютий 2012 року) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди

землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за

необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні

договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору

оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 25.02.2015 у справі №6-219цс14, у частині першій статті 33 Закону В«Про оренду земліВ» передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2-5 цієї статті). Так, для застосування частини першої статті 33 Закону України В«Про оренду земліВ» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Відповідач в даному випадку не скористався своїм право на поновлення договору оренди землі, а відтак з 19.02.2012 договір оренди землі від 05.06.2009 припинився.

В п.35 договору сторони передбачили підстави його припинення, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 1 ст.31 Закону України В«Про оренду земліВ» передбачені підстави припинення договору оренди землі, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України В«Про оренду земліВ» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати

земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛВС ТрейдВ» задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю В«ЛВС ТрейдВ» , вул.Федоренка, б.3, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 33622671, повернути Сєвєродонецькій міській раді Луганської області, бульвар Дружби Народів, б.32, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 26204220, орендовану земельну ділянку загальною площею 0,8735 га вартістю 2125836 грн 95 коп., яка розташована за адресою: м.Сєвєродонецьк, с.Воєводівка, район асфальто-бетонного заводу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛВС ТрейдВ» , вул.Федоренка, б.3, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 33622671, на користь прокуратури Луганської області, вул.Б.Ліщини, б.27, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 02909921, судовий збір у сумі 31887 грн 55 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.10.2016.

Суддя Т.В. Косенко