Рішення

від 24.10.2016 по справі 910/17656/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2016Справа №910/17656/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила-центр»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаски-інвест»

про стягнення заборгованості в розмірі 27 369,03 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Демидовська В.М., за довіреністю

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила-центр» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаски-інвест» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 27 369,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № ПЦ3530000140 від 25.07.2013 не здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 13201,92 грн. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання з оплати за поставлений позивачем товар, останнім було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1831,28 грн. за загальний період з 01.09.2014 по 27.02.2015, 10% річних у розмірі 2738,04 грн. за загальний період нарахування з 29.08.2014 по 23.09.2016, інфляційні втрати у розмірі 8673,66 грн. за загальний період нарахування з 29.08.2014 по 23.09.2016 та 7% штрафу у розмірі 924,13 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2016 порушено провадження у справі № 910/17656/16, розгляд справи призначено на 24.10.2016.

07.10.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору.

У судове засідання 24.10.2016 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 24.10.2016 не з'явився, про час, дату та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 24.10.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

25.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила-центр» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хаски-інвест» (далі - покупець, відповідач) було укладено Договір поставки № ПЦ3530000140 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та в повному обсязі і в строк, оплатити цей товар (п. 2.1 Договору).

Асортимент, номенклатура, маркування, одиниця виміру та ціна, визначається у видатковій накладній, рахунку на оплату оформлених у відповідності до замовлень покупця. Видаткові накладні в даному випадку будуть мати силу специфікації у відповідності до ст. 266 ГКУ (п. 2.2 Договору).

Поставка товару здійснюється постачальником протягом терміну дії договору окремими, узгодженими з покупцем товарними партіями, у відповідності до замовлень покупця, на умовах правил ІНКОТЕРМС-2010. Базис поставки визначається за погодженням сторін: або СРТ-транспортом та за рахунок постачальника на склад (місцезнаходження) покупця або ЕХW-власним транспортом та за власний рахунок покупця зі складу (місцезнаходження) постачальника або FCA-транспортом перевізника назначеного покупцем зі складу (місцезнаходження) постачальника (п. 3.1 Договору).

Згідно з п. 3.2 Договору для поставки кожна партія товару формується постачальником, виходячи з замовлення покупця, щодо кількості та асортименту товару та вказується в накладній на відпуск товару, яка підписується представниками сторін, при передачі товару, та засвідчує факт узгодження сторонами кількості товару, що постачається, його ціни та асортименту. Замовлення товару здійснюється покупцем у любій формі за вибором останнього: по телефону, засобами електронного/поштового зв'язку, по факсу, кур'єрською доставкою та ін.. Підтвердженням про погодження замовлення зі сторони постачальника являється здійснення останнім поставки, у відповідності до п. 3.4 даного договору та виставлення рахунку на оплату. Підтвердженням зі сторони покупця про те, що товар відповідає замовленню та поставлений у відповідності до його, являється підписана покупцем видаткова накладна.

Пунктами 3.4 та 3.5 Договору визначено строки поставки товару - протягом 3 робочих днів з моменту отримання замовлення на поставку товару від покупця та погодження його постачальником. Строки поставки можуть бути змінені за погодженням сторін. Місце поставки (адреса поставки) вул. Баранова, 77, м. Житомир, 10001 у відповідності до положень п. 3.1 Договору. Днем (моментом) поставки/отримання товару, вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

Згідно з п. 4.2 Договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами визначеними у видаткових накладних та рахунках оформлених у відповідності до замовлень покупця. У випадку здійснення оплати покупцем не однією сумою, а частинами, то зарахування оплати за отриманий покупцем товар буде здійснюватись в порядку черговості по даті підписання видаткових накладних. В даному випадку оплати покупця будуть закриватися постачальником по датам підписання видаткових накладних в хронологічному порядку.

Відповідно до п. 4.5 Договору оплата товару покупцем здійснюється не пізніше 14 календарних днів з моменту передачі товару покупцеві на підставі договору та/або рахунку на оплату по банківським реквізитам вказаними в п. 12 Договору (реквізити постачальника) та/або визначених в рахунку постачальника.

Пунктом 5.4.1 Договору визначено, що покупець зобов'язаний в повному обсязі та в строки, погоджені сторонами в даному Договорі, здійснювати оплату товару переданого йому постачальником.

Даний Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріпленням печатками сторін (п. 10.1 Договору).

Строк дії Договору: з моменту визначеного п. 10.1 Договору до 31.12.2013 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання (п. 10.2 Договору.

У відповідності до п. 10.3 Договору, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до його припинення не повідомить іншу сторону про свій намір не продовжувати дію даного договору, договір автоматично продовжує дію на кожний наступний календарний рік.

Позивач зазначає суду про те, що ним, на виконання умов Договору, було поставлено відповідачу товар, в свою чергу, відповідачем не було його оплачено, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 13 201,92

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем на виконання Договору було здійснено поставку товару відповідачу на суму 13 201,92 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією видаткової накладної № 5420001256 від 14.08.2014 на суму 13 201,92 грн., підписаної сторонами без зауважень.

Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за Договором в 13 201,92 грн.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо наявності у відповідача заборгованості за поставлений за вищезазначеною видатковою накладною товар у розмірі 13 201,92 грн.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 13 201,92 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 1 831,28 грн., 10% річних в розмірі 2 738,04 грн., штраф в розмірі 924,13 грн. та інфляційні втрати в розмірі 8 673,66 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» N 14 від 17 грудня 2013 року (далі - Постанова) за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Відповідно до п. 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з п.7.1 Договору починаючи з першого дня прострочення платежу, покупець зобов'язується оплатити постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами, в розмірі десять відсотків річних від суми заборгованості, до дня повної оплати товару, поверх неустойки і збитків (ст. 536, п. 3 ст. 692 ГК України).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом вказаної статті, у разі якщо об'єктом безпідставного збагачення є грошові кошти, за весь період їх безпідставного користування набувач таких коштів повинен сплатити проценти.

Судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення з відповідача сум 10% річних та інфляційних втрат, та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 10 % річних в розмірі 2 738,04 грн. та інфляційні втрати в розмірі 8 673,66 грн.

Згідно з п. 7.2 Договору у випадку порушення порядку розрахунків, згідно п. 4.5 Договору, покупець оплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період прострочення оплати) від суми заборгованості, за кожен день прострочення. За порушення строків оплати більше як на 20 календарних днів, додатково до пені покупець оплачує постачальнику штраф в розмірі сім відсотків від суми заборгованості.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум пені та штрафу, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1 831,28 грн. та штраф в розмірі 924,13 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням пені, штрафу, 10% річних та інфляційних втрат в загальному розмірі 27 369,03 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаски-інвест» (04205, м. Київ, вулиця Маршала Тимошенка, будинок 29, квартира 62; ідентифікаційний код: 34343330) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила-центр» (36007, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Серьогіна, будинок 11; ідентифікаційний код: 38257222) заборгованість в розмірі 13 201 (тринадцять тисяч двісті одна) грн. 92 коп., 10 % річних в розмірі 2 738 (дві тисячі сімсот тридцять вісім) грн. 04 коп., пеню в розмірі 1 831 (одна тисяча вісімсот тридцять одна) грн. 28 коп., штраф в розмірі 924 (дев'ятсот двадцять чотири) грн. 13 коп., інфляційні втрати в розмірі 8 673 (вісім тисяч шістсот сімдесят три) грн. 66 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 387 (одна тисяча триста вісімдесят сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 27.10.2016.

Суддя О.А. Грєхова