Рішення

від 10.10.2016 по справі 910/13831/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2016Справа №910/13831/16

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України

до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІОНЕЛЬ»

про стягнення заборгованості у розмірі 123 928,93 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Бай С.Е. (довіреність № 104/1-640 від 11.08.2016);

від відповідача: Барабаш О.В. (довіреність б/н від 01.09.2016),

В С Т А Н О В И В:

28.07.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІОНЕЛЬ» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 75 663,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати орендної плати та інших платежів за договором оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 022015 від 15.01.2015, а також договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 022015к від 15.01.2015, що були укладені між позивачем та відповідачем.

Вважаючи, що його права порушені позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість з оплати орендної плати, комунальних послуг та експлуатаційних витрат, а також витрат на відшкодування вартості електричної енергії у розмірі 75 663,94 грн.

Провадження у справі № 910/13831/16 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2016 та призначено її розгляд на 30.08.2016.

02.08.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання про збільшення розміру позовних вимог, у якому просив суд стягнути з відповідача також 48 264,99 грн штрафу та пені.

Враховуючи зміст вказаного клопотання, а також змісту раніше поданої позовної заяви, суд дійшов висновку про те, що позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з оплати орендної плати, комунальних послуг та експлуатаційних витрат, а також витрат на відшкодування вартості електричної енергії у розмірі 75 663,94 грн та 48 264,99 грн штрафу і пені, а вказане клопотання спрямоване на зміну предмету позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки клопотання позивача було подане його представником до початку розгляду справи по суті, а позивачем були дотримані вимоги ст.ст. 54, 57 Господарського процесуального кодексу України, вказане клопотання було прийняте судом до розгляду.

30.08.2016 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті спору. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду від 29.07.2016 не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 розгляд справи відкладено на 12.09.2016.

12.09.2016 у судовому засіданні представники сторін надали суду пояснення по суті спору, подали клопотання про долучення документів до матеріалів справи, які були задоволені судом. Представник відповідача також подав відзив на позовну заяву, зазначив, що виконаний позивачем розрахунок пені не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої строк нарахування пені обмежений шістьма місяцями. А розрахунок штрафу здійснений позивачем із порушенням умов укладеного сторонами договору оренди, оскільки штраф розрахований позивачем від суми заборгованості, що включає не лише заборгованість по орендній платі, а й заборгованість по інших платежах, що сплачуються відповідачем окремо від орендної плати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 розгляд справи відкладено на 26.09.2016.

26.09.2016 у судовому засіданні представники сторін надали суду пояснення по суті спору, представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 розгляд справи відкладено на 10.10.2016.

10.10.2016 представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача визнав позовні вимоги в частині стягнення 4 769,10 грн пені, 36,48 грн відшкодування вартості комунальних послуг, 4 654,17 грн відшкодування вартості експлуатаційних витрат, 1 822,61 грн відшкодування вартості електричної енергії, про що подав відповідне клопотання. Крім того, вказав, що основний борг був сплачений ним повністю.

У судовому засіданні 10.10.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

15.01.2015 між Інститутом фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України (далі - позивач або орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІОНЕЛЬ» (далі - відповідач або орендар) був укладений договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 022015 (далі - договір оренди), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати у строкове платне користування відповідача державне майно, а саме: асфальтний майданчик, загальною площею 179,0 кв.м., розташований на території інституту, та приміщення операторської (пульт управління АЗС), загальною площею 4,0 кв.м., розташоване за адресою: 01024, м. Київ, вул. академіка Богомольця, 4 (далі - об'єкт оренди), а відповідач зобов'язувався вказаний об'єкт оренди прийняти та сплачувати орендну плату за користування ним, а також інші платежі, передбачені умовами договору.

На виконання умов договору оренди позивач передав у користування відповідача об'єкт оренди, що підтверджується актом передачі нерухомого майна від 15.01.2015, копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць січень 2015 - 13 658,49 грн без ПДВ (додаток № 3 до цього договору).

Згідно з п. 3.2 договору оренди нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 3.3 договору оренди передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Індекси інфляції розраховуються Державною службою статистики України.

Орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (не залежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 30 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 3.1.2 договору оренди крім орендної плати орендар щомісячно по рахункам орендодавця сплачує: відшкодування податку на землю в розмірі 2 540,13 грн, в тому числі ПДВ 423,36 грн.

Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю за рахунками орендодавця: відшкодування комунальних платежів, витрат на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

15.01.2015 між сторонами був укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 022015к (далі - договір про відшкодування витрат), згідно з умовами якого позивач (балансоутримувач) зобов'язувався забезпечувати обслуговування, експлуатацію і ремонт будівлі, розташованої за адресою: 01024, м. Київ, вул. академіка Богомольця, 4, у тому числі об'єкта оренди, та утримання прибудинкової території, а відповідач зобов'язувався брати участь у витратах позивача (балансоутримувача) на виконання вказаних робіт.

Згідно з п. 2.1.1 договору про відшкодування витрат балансоутримувач (позивач) зобов'язується забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території, та створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності, у тому числі орендарю і його співробітникам, згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями.

Перелік таких послуг, порядок та умови їх оплати встановлюються додатками до цього договору.

Додатком № 2 до договору про відшкодування витрат визначений перелік комунальних та експлуатаційних послуг, що надаються за вказаним договором:

- комунальні послуги: електроенергія, вода і водовідведення, опалення;

- експлуатаційні послуги: санітарне і санітарно-технічне обслуговування, охорона приміщень.

Додатком № 3 до договору про відшкодування витрат визначений розмір вартості комунальних та експлуатаційних послуг:

- комунальні послуги: 31,35 грн без ПДВ;

- експлуатаційні послуги: 1 701,90 грн без ПДВ.

Відповідно до п. 2.2.3 договору про відшкодування витрат орендар зобов'язується не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним місяцем, отримати рахунки та в повному обсязі внести плату на рахунок балансоутримувача (позивача) (або організації, що обслуговує майно) за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування майна, на ремонт відповідно до відповідної вартості майна, за комунальні послуги.

08.07.2016 сторонами була укладена додаткова угода № 5 про внесення змін до договору оренди (далі - додаткова угода № 5), згідно з умовами якої сторони, зокрема, визначили розмір заборгованості відповідача перед позивачем та встановили графік сплати вказаної заборгованості.

Так, п. 2 додаткової угоди № 5 станом на 01.07.2016 зафіксовано заборгованість в сумі 60 372,20 грн, що складає 2 місяці. Сторони домовились, що відповідач оплачує заборгованість рівними частинами протягом 3 місяців, а саме: липень - 20 000,00грн; серпень - 20 000,00 грн, вересень - 20 372,20 грн. Сплата поточних платежів є обов'язковою.

Проте, відповідач зобов'язання взяті на себе згідно з умовами додаткової угоди № 5, не виконував.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду та з урахуванням клопотання, поданого 02.08.2016, просив суд стягнути з відповідача заборгованість з оплати орендної плати, а також відшкодування вартості комунальних, експлуатаційних послуг та електричної енергії у розмірі 75 663,94 грн, з яких: 60 372,20 грн - заборгованість з оплати орендної плати; 218,94 грн - заборгованість з відшкодування вартості комунальних послуг; 8 509,50 грн - заборгованість з відшкодування вартості експлуатаційних послуг; 6 563,30 грн - заборгованість з відшкодування вартості електричної енергії, а також 48 264,99 грн штрафу та пені, з яких: 44 601,81 грн - пеня, 3 663,18 грн - штраф.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України закріплено, що істотними умовами договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Після порушення провадження у даній справі, відповідач частково оплатив заборгованість перед позивачем, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за період з 27.04.2015 по 09.12.2015, а також за період з 27.01.2016 по 31.08.2016, копії яких долучені до матеріалів справи.

У зв'язку з цим, 12.09.2016 позивачем був наданий суду новий розрахунок позовних вимог, згідно з яким: заборгованість відповідача з оплати орендної плати становила 31 663,27 грн; заборгованість з відшкодування вартості комунальних послуг - 36,48 грн; заборгованість з відшкодування вартості експлуатаційних послуг - 4 654,17 грн; заборгованість з відшкодування вартості електричної енергії - 1 822,61 грн; 3 663,18 грн - штраф; 44 601,81 грн - пеня.

Крім того, протягом вересня та жовтня 2016 відповідач сплатив позивачу заборгованість з оплати орендної плати в розмірі 31 663,27 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 287 від 23.09.2016, № 289 від 26.09.2016 та № 312 від 07.10.2016, долученими до матеріалів справи. Водночас, заява про зменшення розміру позовних вимог позивачем подана не була.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пунктом 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 роз'яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу , знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що провадження у даній справі підлягає припиненню в частини стягнення з відповідача: 60 372,20 грн - заборгованості з оплати орендної плати; 182,46 грн - заборгованості з відшкодування вартості комунальних послуг; 3 855,33 грн - заборгованості з відшкодування вартості експлуатаційних послуг; 4 740,69 грн - заборгованості з відшкодування вартості електричної енергії.

26.09.2016 позивачем був наданий суду новий розрахунок пені, згідно з яким розмір пені становить 4 769,11 грн.

10.10.2016 відповідач подав клопотання, в якому визнав позовні вимоги в частині стягнення 4 769,10 грн пені, 36,48 грн відшкодування вартості комунальних послуг, 4 654,17 грн відшкодування вартості експлуатаційних витрат, 1 822,61 грн відшкодування вартості електричної енергії.

Згідно з ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач, зокрема, має право визнати позов повністю або частково.

Частиною 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач допустив порушення строку виконання зобов'язання з оплати орендної плати та інших платежів, передбачених умовами договорів, укладених сторонами.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 3.7 договору оренди передбачено, що орендна плата, перерахована не своєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем 26.09.2016, суд дійшов висновку про те, що вказаний розрахунок пені виконаний позивачем арифметично вірно із дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору оренди, а дії відповідача щодо часткового визнання позову не суперечать законодавству і не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відтак, підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача: пені в розмірі 4 769,10 грн; відшкодування вартості комунальних послуг у розмірі 36,48 грн; відшкодування вартості експлуатаційних витрат у розмірі 4 654,17 грн; відшкодування вартості електричної енергії у розмірі 1 822,61 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 3 663,18 грн суд зазначає наступне.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.8 договору оренди передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Водночас, згідно з положеннями п. 2 додаткової угоди № 5 заборгованість з оплати орендної плати в сумі 60 372,20 грн являється заборгованістю за 2 місяці. Тому суд дійшов висновку про те, що визначені умовами договору оренди обставини, за яких позивач, як орендодавець, набуває права вимагати від відповідача, як орендаря, сплати штрафу, не настали. Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 3 663,18 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи те, що загальний розмір позовних вимог становить 123 928,93 грн, позивачем мав бути сплачений судовий збір у сумі 1 858,93 грн, водночас позивачем судовий збір сплачений у розмірі більшому, ніж встановлено Законом, а саме - 1950,00 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, надмірно сплачений судовий збір може бути повернутий позивачу за його клопотанням, а розподілу між сторонами підлягає судовий збір у розмірі 1 858,93 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки даний спір виник внаслідок порушення відповідачем його договірних зобов'язань перед позивачем, суд вважає за необхідне покласти судовий збір у розмірі 1 858,93 грн на відповідача.

Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України задовольнити частково.

2. Провадження в справі № 910/13831/16 в частині стягнення з відповідача: 60 372,20 грн - заборгованості з оплати орендної плати; 182,46 грн - заборгованості з відшкодування вартості комунальних послуг; 3 855,33 грн - заборгованості з відшкодування вартості експлуатаційних послуг; 4 740,69 грн - заборгованості з відшкодування вартості електричної енергії, припинити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІОНЕЛЬ» (04201, м. Київ, вул. Полярна, буд. 15; ідентифікаційний код 38118922) на користь Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України (01024, м. Київ, вул. академіка Богомольця, буд. 4; ідентифікаційний код 05417093) 4 769,10 грн (чотири тисячі сімсот шістдесят дев'ять грн 10 коп.) пені; 36,48 грн (тридцять шість грн 48 коп.) відшкодування вартості комунальних послуг; 4 654,17 грн (чотири тисячі шістсот п'ятдесят чотири грн 17 коп.) відшкодування вартості експлуатаційних витрат; 1 822,61 грн (одну тисячу вісімсот двадцять дві грн 61 коп.) відшкодування вартості електричної енергії; 1 858,93 грн (одну тисячу вісімсот п'ятдесят вісім грн 93 коп.) витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31 жовтня 2016 року.

Суддя Я.А. Карабань