Рішення

від 20.10.2016 по справі 922/3217/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2016 р.Справа № 922/3217/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвой Л.О.

розглянувши справу

за позовом Близнюківської районної ради, смт. Близнюки до Головного територіального управління юстиції у Харківський обл., м. Харків про стягнення заборгованості в сумі 10827,78 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №01-53/64 від 19.10.2016 року;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 29 від 18.01.2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Близнюківська районна рада (смт. Близнюки) звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Головного територіального управління юстиції у Харківський обл. (м. Харків) заборгованість за договором оренди комунального майна №203/38 від 07.10.13р. в сумі 10827,78 грн., з яких: 5199,36 грн. - заборгованості, 5628,42 грн. - пені. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 22.09.16р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.10.16р.

20.10.16р. представник позивача надав заяву з документами для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.

20.10.16р. представник відповідача надав заяву з документами для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.

20.10.16р. представник відповідача надав заперечення на позовну заяву, в яких проти позову заперечував та вказав, що для виконання зобов'язань за даним договором у 2014 році між Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області та Близнюківською районною радою Харківської області мала бути укладена додаткова угода на поточний бюджетний період, а саме 2014 рік, оскільки Головне територіальне управління юстиції є бюджетною установою та фінансується лише в межах поточного бюджетного періоду, тому у зв`язку з неукладенням такої додаткової угоди і виникла дана заборгованість, тобто не з вини відповідача. Крім того, щодо заявленої до стягнення пені, відповідач вказує, що строк позовної давності сплив станом на дату подання позову до суду, тому вказує про відсутність законних підстав для стягнення пені.

Представник позивача в судовому засіданні 20.10.16р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.10.16р. проти позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

07 жовтня 2013 року між Близнюківською районною радою та Головним управлінням юстиції у Харківській області в особі начальника ОСОБА_3, що діє на підставі Положення був укладений договір оренди комунального майна № 203/38 нежитлового приміщення адміністративного будинку Близнюківської районної ради (II поверх, кабінет № 28) загальною площею 32,7 кв.м., розташованого за адресою: 64801, Україна, Харківська область, селище Близнюки, вул. Комсомольська, 39, що перебуває на балансі Близнюківської районної ради.

Майно передане в оренду з метою розташування робочих кабінетів Близнюківського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, відповідно до Положення про порядок надання в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селища Близнюківського району Харківської області, затвердженого рішенням XXI сесії Близнюківської районної ради VI скликання від 27 грудня 2012 року № 291- VI.

В грудні 2014 року за ініціативи Головного управління юстиції у Харківській області між Близнюківською районною радою в особі голови районної ради ОСОБА_4 та Головним управлінням юстиції у Харківській області в особі начальника ОСОБА_5 була складена додаткова угода № 1 до вказаного договору оренди та 15 грудня 2014 року за № 01-53/92 направлена до Головного управління юстиції у Харківській області. У відповідь на даний лист підписану додаткову угоду повернуто не було.

Згідно договору оренди та додаткової угоди до нього, сума орендної плати за 2014 рік за орендовані кабінети площею 32,7 кв.м. склала 5199,36 грн.

26 лютого 2015 року № 01-53/07 на адресу Головного управління юстиції у Харківській області був направлений лист щодо погашення боргу за оренду нежитлового приміщення адміністративного будинку Близнюківської районної ради (II поверх, кабінет № 28) загальною площею 32,7 кв.м., розташованого за адресою: 64801, Україна, Харківська область, селище Близнюки, вул. Комсомольська, 39, що перебуває на балансі Близнюківської районної ради.

Відповідачем відповідь на даний лист надано не було.

06 липня 2015 року № 01-53/35 районною радою повторно було направлено лист-претензію щодо спірного питання, на що було повідомлено з боку орендаря, що погашення незареєстрованої кредиторської заборгованості за попередні роки може бути здійснено лише на виконання рішення суду, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч.3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідач, у своїх запереченнях на позовну заяву вказав, що заборгованість по орендній платі за 2014 рік виникла у зв`язку з неукладанням між сторонами додаткової угоди на поточний бюджетний період для виділення з бюджету відповідних коштів.

Також, в запереченнях відповідач вказує, що відповідно до Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства,, юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 року № 1707/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.2011 за № 759/19497, головні територіальні управління юстиції утримуються за рахунок Державного бюджету України.

Головне територіальне управління юстиції у Харківській області фінансується з державного бюджету України в межах кошторисних призначень, які відповідно до ст. З Бюджетного кодексу України виділяються на поточний бюджетний період (що становить один календарний рік з 1 січня по 31 грудня поточного року).

Статтею 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Частиною 12 вказаної статті встановлено, що усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Казначейства України.

Частиною 1 пункту 1.4 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.03.2015 року за № 41920732, передбачено, що бюджетне фінансове зобов'язання - зобов'язання розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) сплатити кошти за будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду відповідно до законодавства.

Так, відповідач вказав, що за договором, який було укладено 07.10.2013 року, Головне територіальне управління юстиції у Харківській області мало зобов'язання сплатити позивачеві кошти у розмірі 2599,65грн. (відповідно до п. 3.3 Договору) за поточний бюджетний період (2013 рік). Для виконання зобов'язань за даним Договором у 2014 році між Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області та Близнюківською районною радою Харківської області мала бути укладена додаткова угода на поточний бюджетний період, а саме 2014 рік, оскільки Головне територіальне управління юстиції є бюджетною установою та фінансується лише в межах поточного бюджетного періоду.

Як вбачається з вищевказаних норм та заперечень відповідача, додаткову угоду на поточний бюджетний період (2014 рік) для виділенні відповідних коштів мало бути подано саме відповідачем. Таким чином, суд приходить до висновку, що саме відповідач мав звернутись до позивача з пропозицією про укладення такої додаткової угоди, що відповідачем здійснено не було.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 5199,36 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором оренди у сумі 5199,36 грн., суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5199,36 грн. заборгованості з орендної плати, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 3.6. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно, або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету орендодавця, відповідно до чинною законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п.1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Судом встановлено, що позивачем нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості за період з 21.01.14р. по 22.09.16р.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що річний строк щодо стягнення пені в даному випадку пропущений, оскільки початок обчислення позовної давності для нарахування пені за договором розпочався з 21.01.2014 року. Крім того, слід звернути увагу, що позивач нарахував пеню згідно наданого розрахунку (а.с. № 57) за період з 21.01.14 року по 22.09.16 року, але нарахування пені можливе лише не більше ніж за шість місяців.

Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити заяву представника відповідача про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені та відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, тому судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 253-255, 256, 258, 267, 509, 530, 546, 548, 549, 551, 598, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 197, 232 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Харківській області (код ЄДРПОУ 34859512, р/р 35227254011604, ДКС України, МФО 820172) на користь Близнюківської районної ради Харківської області (р/р 35429201029606 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 24283304) заборгованість за оренду нежитлового приміщення адміністративного будинку Близнюківської районної ради (другий поверх кабінет № 28) за весь період 2014 року в сумі 5199,36 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 661,70 грн.

В частині стягнення пені в сумі 5628,42 грн. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.10.2016 р.

Суддя ОСОБА_6