Постанова

від 27.10.2016 по справі 910/5256/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2016 р. Справа№ 910/5256/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Разіної Т.І.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання: Пугачовій А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 27.10.2016 року по справі № 910/5256/16 (в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2016р.

у справі №910/5256/16 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до відповідача Житлово-будівельного кооперативу "Колос-2"

про стягнення заборгованості у сумі 177 648,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київводоканал" (далі - позивач; ПАТ "Київводоканал") звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача Житлово-будівельного кооперативу "Колос - 2" (далі - відповідач; ЖБК "Колос - 2") про стягнення заборгованості у розмірі 177 648,25 грн. з якої: 99 747,71 грн. основного боргу, 52 638,22 інфляційних втрат, 3 883,05 грн. 3% річних, 1 429,73 грн. пені, 19 949,54 грн. штрафу за договором № 6677/4-05 від 27.04.1999 на послуги водопостачання та водовідведення в спірний період з 01.03.2013 по 01.01.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2016 № 910/5256/16 позов задоволено частково, стягнуто з ЖБК "Колос - 2" на користь ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" 9189,94 грн. боргу - за поставлене питне холодне водопостачання та стоки (код 9-249) грн., 7 469,57 грн. - інфляційних втрат, 9 585,94 грн. - пені, 787,82 грн. - 3% річних, в іншій частині позовних вимог відмовлено, як заявлених необґрунтовано.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ПАТ "Київводоканал" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2016 № 910/5256/16 в частині відмовлених позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на те, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

ЖБК "Колос - 2" у відзиві просить колегію суддів залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2016 № 910/5256/16 залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу ПАТ "Київводоканал" задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2016 по даній справі скасувати частково та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.1999р. між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") (позивачем, постачальником) та Житлово-будівельним кооперативом "Колос-2" (відповідач, абонентом) був укладений договір № 6677/4-05 на постачання питної води та приймання каналізаційних стоків. (далі - договір)

За цим договором постачальник зобов'язався забезпечити абоненту послуги з постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищеназвані послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими Наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994. (п.1 договору)

Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку з набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 р. № 190 (надалі - Правила № 190).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що Постачальник забезпечує якість питної води відповідно до ДОСТу 2874-82 "Вода питна". Абонент забезпечує скид стічних вод з дотриманням допустимих концентрацій забруднюючих речовин (п. 3.9 Договору).

Згідно п. 2.2. вказаного договору абонент зобов'язаний сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Згідно з п. 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується Абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника спільно з представником Абонента.

Кількість стічних вод, які надходять в каналізацію, визначається за кількістю води, що надходять із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно показників водолічильників, а при його відсутності -за узгодженням з Постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобам, передбаченим п. 21.2 Правил (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 3.5. договору ліміти споживання води та скидання стоків у міську мережу встановлюються на підставі пропозицій постачальника, розмір лімітів постачальник повідомляє абоненту додатковим оповіщенням.

Пунктами 3.1, 3.7 Правил № 190 було передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що Абонент розраховується за послуги водопостачання і водовідведення в порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів.

У разі незгоди щодо кількості та вартості отриманих послуг Абонент зобов'язаний у триденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані Постачальника вважаються прийнятими Абонентом (п. 3.7 Договору).

Відповідно до п. 5.1 договору він укладається з 27.04.1999 року по 27.04.2009 рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до розділу 5.2 договору визначено, що договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.

Матеріали справи не містять доказів припинення чи розірвання Договору № 6677/4-05 від 27.04.1999, тобто, даний договір діяв під час виникнення спірних відносин та винесення судом першої інстанції рішення у даній справі.

Предметом спору є вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 99 747,71 грн. основного боргу, 52 638,22 інфляційних втрат, 3 883,05 грн. 3% річних, 1429,73 грн. пені, 19949,54 грн. штрафу у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання з оплати за надані послуги з водопостачання та водовідведення за договором № 6677/4-05 від 27.04.1999 в період, визначений позивачем згідно його розгорнутого розрахунку з 01.03.2013 по 01.01.2016. (т. 1 а/с 14-18)

Пунктами 3.1, 5.2 Правил № 190 передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку; вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Згідно з п. 3.7 Правил № 190, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Обґрунтовуючи розмір позовних вимог, ПАТ "АК "Київводоканал" було надано розгорнутий розрахунок позовних вимог, відповідно до якого ПАТ "АК "Київводоканал" виставлено рахунки за послуги з постачання питної води та водовідведення з 01.03.2013 по 01.01.2016 на загальну суму 99 747,71 грн. боргу.

При цьому, з названого розгорнутого розрахунку вбачається, що до заявленої заборгованості ним включена також заборгованість за воду, яка іде на підігрів.

Розгорнутий розрахунок позовних вимог ПАТ "АК "Київводоканал" містить розмежування послуг за кодом 9-249 - послуги з холодного водопостачання та водовідведення (стоки) та кодом 9-50249 - послуги з гарячого водопостачання та водовідведення (стоки) (т. 1 а/с 14-18), що використовуються Житлово-будівельним кооперативом "Колос-2".

Позивачем пояснено, що відповідачу відкриваються особові рахунки на кожен об'єкт водокористування. Особові рахунки присвоюються на кожен лічильник, а коди абонентів - на групу об'єктів. За кожним кодом абонента обліковується об'єм поставленої питної води та прийнятих стічних вод, що розраховується за відповідним тарифом, а також відображаються кошти, що були сплачені абонентом за відповідний період та з відповідним призначенням платежу. Тобто, присвоєння таких кодів є особливостями ведення бухгалтерського обліку позивача.

Як вбачається з вищенаведених умов договору, облік наданих послуг здійснюється за водолічильниками, показання яких фіксуються представником постачальника спільно з представником абонента.

Таким чином, єдиним первинним документом, що підтверджує обсяги наданих послуг є акт про зняття показань з приладів обліку.

Позивач, обґрунтовуючи позов, посилається на те, що за період з 01.03.2013р. по 31.01.2016 ним, за зазначеним договором та кодами, надано відповідачу послуг з водопостачання на загальну суму 440 263,98 грн., з яких відповідачем сплачено борг частково на суму 340 516,27 грн., тому залишився борг у розмірі 99 747,71 грн., з якого:

- 17 131,06 грн. - борг за кодом 9-249 по постачанню питної води та відведення стоків;

- 82 616,65 грн. борг за кодом 9-50249 (з якого 58 785,99 грн. вода на підігрів + 23830,66 грн. стоки води на підігрів) -по поставці питної води, яка розподіляється на підігрів та прийняття стоків питної води на підігрів.

У підтвердження своїх позовних вимог, ПАТ "АК "Київводоканал" посилається на акти про зняття показників водолічильників, розшифровки рахунків абонента, в яких вказані об'єми спожитих послуг, схема водоспоживання житлового будинку ЖБК "Колос-2", розпорядження на реєстрацію даних щодо водолічильників та зведені відомості розчеплення сплат КП "ГІОЦ".

ЖБК "Колос-2" заперечував проти нарахування вказаної заборгованості, зокрема, наголошував на неправомірності нарахування боргу в частині постачання питної води для виготовлення гарячої та стоків гарячої води, оскільки в договорі № 6677/4-05 від 27.04.1999р. не передбачено нарахування гарячої води та стоків гарячої води за кодом 9-50249. Крім того, відповідачем було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності за період з 01.03.2013р. по 25.03.2016р.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали даної справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та ухвалив стягнути з ЖБК "Колос - 2" на користь ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" 9 189,94 грн. - за поставлене питне холодне водопостачання та стоки (код 9-249) грн., 7 469,57 грн. - інфляційних втрат, 9 585,94 грн. - пені, 787,82 грн. - 3% річних, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Колегія суддів, частково не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими та такими, що прийнятті з порушенням норм чинного законодавства, виходячи з такого.

За своєю мотивувальною частиною суд першої інстанції задовольнив заяву відповідача про застосування строку позовної давності в період з 01.03.2013р. по 25.03.2016р., оскільки ст. 257 ЦК України встановлений загальний строк позовної давності три роки.

Позивач, як під час розгляду даної справи судом першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду справи, наголошував на безпідставності застосування до даних спірних правовідносин строку позовної давності. При цьому, він посилався на розгорнутий розрахунок вимог до ЖБК "Колос - 2", з якого вбачається, що відповідач здійснював часткові проплати за договором протягом березня 2013 року, що свідчить про переривання строку позовної давності у вказаному періоді. В свою чергу, здійснені проплати також свідчать і про визнання ЖБК "Колос - 2" наявного боргу. Крім того, скаржник звертає увагу і на помилковість наведеного розрахунку суду при застосуванні строку позовної давності в частині стягнення боргу по коду абонента 9-249.

Колегія суддів, приймає до уваги наведені доводи апеляційного оскарження позивача, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону.

За приписами ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у мажах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Частина 3 вищевказаної статті визначає, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. При цьому, час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), суд у кожному випадку повинен встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце в межах строку давності, а не після його спливу.

Пунктом 3.6 Договору визначено, що Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у триденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів.

Пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 року №190 визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов Договору.

Колегія суддів звертає увагу на те, що пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Як зазначалось вище, суд першої інстанції застосував строк позовної давності за період з 01.03.2013р. по 31.01.2016. Однак, згідно «відомості про здійснення проплат» вбачається, що 29.03.2016 ЖБК "Колос - 2" було здійснено часткову проплату в сумі 832,65 грн. за період з 1.03 - 29.03.2013 (т.1 а/с 79), відтак строк позовної давності за названий період у даному випадку не пропущено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений борг на суму 17 131,06 грн. за кодом 9-249 по постачанню питної води та відведення стоків є обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимог ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" в частині стягнення боргу у розмірі 58 785,99 грн., що обліковується за кодом 9-50249 за постачання питної води, що використовується для підігріву, слід відзначити про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України ,,Про житлово - комунальні послуги", комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 16 даного Закону встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що запровадження ПАТ "АК "Київводоканал" системи обліку із розподіленням питної води за призначенням на питну холодну воду і питну воду для виготовлення гарячої та присвоєння різних кодів обліку питної води не є підставою для сплати відповідачем ЖБК "Колос-2" послуг із надання питної холодної води для виготовлення гарячої, оскільки предметом спірного Договору є надання послуг з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, тобто водовідведення.

Також, умовами названого Договору не передбачено, що ПАТ "АК "Київводоканал" присвоює абоненту ЖБК "Колос-2" (два) коди обліку питної холодної води та питної холодної води для виготовлення гарячої, тобто, присвоєння різних кодів обліку питної води не є умовою Договору.

Договір на послуги водопостачання та водовідведення № 6677/4-05 від 27.04.1999р., на якому пред'явлено даний позов, не регулює відносин постачання питної води для виготовлення гарячої, а тому підстави для оплати відповідачем ЖБК "Колос-2" позивачу вартості послуг з постачання води для виготовлення гарячої відсутні. При цьому, інші договори, які б регулювали відносини між цими сторонами щодо поставки холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої, ні суду першої інстанції, ні апеляційному надані не були.

Чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому, саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів зазначає, що позивачем безпідставно включено до розгорнутого розрахунку основного боргу суму заборгованості за надані послуги з постачання холодної води для її підігріву стосовно теплових пунктів (бойлерів), які не перебувають на балансі відповідача, у зв'язку з чим судом визнається недоведеним факт наявності у відповідача боргу, що обліковується за кодом 9-50249 в частині постачання питної води, що використовується для підігріву та про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості холодної води, яка іде на підігрів, на загальну суму 58 785,99 грн. Таким чином, рішення місцевого господарського суду в цій частині є обґрунтованим та законним.

Крім того, колегією суддів взято до уваги, що код 9-50249 включає в себе як послугу з постачання питної води, що йде на підігрів, так і послугу з приймання стічних вод (стоки), тобто водовідведення. Згідно розрахунку позивача така сума складає 23 830,66 грн.

Умовами укладеного сторонами Договору передбачено не лише надання послуг з постачання питної води, але і приймання стічних вод у міську каналізаційну мережу.

Пунктом 1.4 Правил користування № 190 визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мінюсті 26.04.2002 за № 403/6691 (далі - Правила приймання № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно з п. 1.2 Правил приймання № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

Як визначено п. 1.4 Правил приймання № 37, абонент Водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації.

Стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Відповідно до п. 2.4 вказаних Правил приймання, підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами Договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь Водоканалу (позивача).

З наданого позивачем розгорнутого розрахунку позовних вимог по коду 9-50249 встановлено, що сума заборгованості відповідача за послуги з приймання стоків питної води, що використовується для приготування гарячої води, становить 23 830,66 грн..

Взявши до уваги вищенаведені норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що заявлена сума зборгу за надані послуги з гарячого водовідведення (тобто, стоки питної води, що використовується для приготування гарячої води) у розмірі 23 830,66 грн. є обґрунтованою та документально доведеною, оскільки приймання каналізаційних стоків передбачено п.1.1 договору.

Аналогічна правова позиція, щодо підстав відмови у задоволенні вимог в частині стягнення води, яка йде на підігрів та стоків гарячої води, викладена у постановах Вищого господарського суду України від 24.05.2016 №910/19814/15, від 26.01.2016 № 910/19808/15.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 52 638,22 грн. інфляційних втрат, 3 883,05 грн. 3% річних, 1429,73 грн. пені, 19 949,54 грн. штрафу за договором № 6677/4-05 від 27.04.1999 на послуги водопостачання та водовідведення в період з 01.03.2013 по 01.01.2016.

Щодо вирішення спору в частині позовних вимог про стягнення штрафу та пені колегія суддів відзначає про таке.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.

Пунктом 4.2. договору визначено, що за повну та часткову неоплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20 % несплаченої суми.

Пунктом 4.3. договору передбачено відповідальність абонента у вигляді сплати пені в розмірі 0,1 відсотка несплаченої суми за кожен день прострочки.

Таким чином, з огляду на встановлений факт наявного боргу на суму 40 961,72 грн., колегія суддів вважає, що сума штрафу з урахуванням умов договору складає розмір - 8 192,34 грн. та обґрунтованим у даному випадку є стягнення пені у сумі - 172,32 грн.

Стосовно похідних вимог у вигляді 52 638,22 інфляційних втрат та 3 883,05 грн. 3% річних, які пред'явлені на підставі ст. 625 ЦК України та нараховані за період з 01.03.2013 по 01.01.2016 взято до уваги таке.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010).

Взявши до уваги підтверджений матеріалами справи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за Договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 6677/4-05 від 27.04.1999 перед позивачем, а також положення наведених умов Договору та норм чинного законодавства України, колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтованим та арифметично вірним є стягнення з відповідача на користь позивача 26 151,53 грн. інфляційних втрат, 2 128,51 грн. 3% річних за спірний період з 01.03.2013 по 01.01.2016.

Серед іншого, колегія суддів не може взяти до уваги ствердження скаржника про те, що місцевий господарський суд при винесенні рішення не видалився до нарадчої кімнати, чим порушив норми процесуального права. При цьому, позивач надав диск з відеозаписом останнього судового засідання.

Наведеним зауваженням скаржника колегія суддів позбавлена права надавати правову оцінку, з огляду на відсутність відповідних повноважень та компетенції.

Крім того, у матеріалах справи наявний протокол останнього судового засідання від 01.07.2016 (т. 2 а/с 22), з якого слідує, що: «Суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення».

Будь-яких зауважень до названого протоколу з приводу допущених неправильностей чи неповноти протоколу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України матеріали даної справи не містять.

Таким чином, за результатом апеляційного перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу ПАТ "Київводоканал" задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2016 по даній справі скасувати частково та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 40 961,72 грн. - основного боргу, 172,32 грн. пені, 8 192,34 грн. штрафу, 26 151,53 грн. інфляційних втрат, 2 128,51 грн. 3% річних, в іншій частині позовних вимог відмовити, як заявлених необґрунтовано.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2016р. у справі №910/5256/16задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2016р. у справі № 910/5256/16 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

3.Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Колос - 2" (03110, м.Київ, вул. Златопільська 4, код ЄДРПОУ 22908869) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м.Київ, вул. Лейпцизька 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 40 961 (сорок тисяч дев'ятсот шістдесят одну) грн. 72 коп. - основного боргу, 172 (сто сімдесят дві) грн. 32 коп. пені, 8 192 (вісім тисяч сто дев'яносто дві) грн. 34 коп. штрафу, 26 151 (двадцять шість тисяч сто п'ятдесят одну) грн. 53 коп. інфляційних втрат, 2 128 (дві тисячі сто п'ятдесят вісім) грн. 51 коп. 3% річних, 1 164 (тисяча сто шістдесят чотири) грн. 09 коп. судового збору за подачу позовної заяви.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Колос - 2" (03110, м.Київ, вул. Златопільська 4, код ЄДРПОУ 22908869) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м.Київ, вул. Лейпцизька 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 1 280 (тисяча двісті вісімдесят) грн. 50 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

6.Матеріали справи № 910/5256/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.І. Разіна

Л.В. Чорна