Постанова

від 27.10.2016 по справі 821/558/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/558/16

Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача – судді Турецької І.О.

суддів – Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КОМАТЕКС» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «КОМАТЕКС» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – відділення Фонду) звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом в якому просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «КОМАТЕКС» (далі – ТОВ «КОМАТЕКС») адміністративно-господарські санкції у розмірі 9 275,00 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 45,43 грн.

В обґрунтування позову відділення Фонду послалося на те, що ТОВ «КОМАТЕКС» порушило вимоги ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме не виконало норматив робочих місць по працевлаштуванню інвалідів у 2015 році.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Суд стягнув з ТОВ «КОМАТЕКС» на користь відділення Фонду адміністративно-господарські санкції у розмірі 9275 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 45,43 грн., разом у сумі 9320,43 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «КОМАТЕКС», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Від апелянта надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження, у відповідності до положень п.2 ч.1 ст.197 КАС України, у зв'язку із неявкою сторін, належним чином сповіщених про день, час та місце розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, апеляційним судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у 2015 році ТОВ «КОМАТЕКС» надало до відділення Фонду «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за 2015 рік, відповідно до якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ТОВ «КОМАТЕКС» у 2015 році становило 10 осіб (а.с.7).

У відповідності до нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів відповідач створив 1 робоче місце, проте у зв'язку з тим, що це місце залишилося у 2015 році вакантним, позивач нарахував адміністративно-господарські санкції в розмірі – 9275,00 грн. та пеню у розмірі – 45,43 грн.

Враховуючи, що ТОВ «КОМАТЕКС» у добровільному порядку вказану суму не сплатило, позивач звернувся до суду про стягнення вказаних коштів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «КОМАТЕКС» не виконало вимоги чинного законодавства, шляхом повідомлення про вакантні посади для працевлаштування інваліда.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції та його правова позиція, не відповідають вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (надалі-Закон) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Для усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників, якщо кількість працюючих від 8 до 25 чоловік – встановлюється норматив в кількості 1 робочого місця (ст. 19 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи загальна кількість працюючих на ТОВ «КОМАТЕКС» за 2015 рік – 10 осіб, а, отже, відповідно до вищевикладених норм Закону, відповідач у 2015 році створив 1 місце для працевлаштування інваліда.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону (в редакції, чинній з 01 січня 2006 року) забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

За змістом ст.18-1 Закону, пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Тобто, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Відтак, колегія суддів вважає, що ст. 18 Закону не встановлює правила, за якими підприємство було б зобов'язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Разом з тим, ч. 3 ст. 18 Закону чітко визначені обов'язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року №5067-VІ (набрав чинності з 01 січня 2013 року), роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

Згідно Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем направлялися звіти за формою 3-ПН із вакансіями для осіб з обмеженими фізичними можливостями до Херсонського міського центру зайнятості протягом 2015 року, а саме, такі звіти були направлені 05 січня, 10 лютого, 30 квітня, 18 червня, 28 серпня, 26 листопада та 03 грудня 2015 року, що підтверджується приєднаними до матеріалів справи копіями звітності та відповіддю Херсонського міського центру зайнятості від 25 жовтня 2016 року №04-24/2231 (а.с.35-49,78).

Крім того, з метою пошуку для працевлаштування інвалідів, підприємство ТОВ «КОМАТЕКС» приймало участь у міні-ярморках вакансій (для інвалідів), на які запрошувалися зареєстровані в Херсонському міському центрі зайнятості особи з інвалідністю.

Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За вказаними обставинами справи, колегія суддів вважає, що в діях відповідача відсутня вина у вчиненні господарського правопорушення, оскільки ТОВ «КОМАТЕКС» вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» виконано, а саме: створено робоче місце для працевлаштування інваліда та щомісячно протягом 2015 року повідомлено державну службу зайнятості про створення робочого місця для інваліда та про потребу в його працевлаштуванні. А, отже, підстави для стягнення з ТОВ «КОМАТЕКС» адміністративно-господарських санкцій та пені відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення позову, а тому, на підставі ст.202 КАС України, ухвалене судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи норму зазначеної статті та те, що ТОВ «КОМАТЕКС» сплатило судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1515,80 грн., суд апеляційної інстанції вважає за необхідним стягнути з відділення Фонду вказану суму на користь ТОВ «КОМАТЕКС».

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КОМАТЕКС» – задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року – скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «КОМАТЕКС» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені – відмовити.

Стягнути з Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 37959779) судовий збір у розмірі 1 515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) гривень 80 копійок на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОМАТЕКС» (код ЄДРПОУ 31488758), сплачений згідно платіжного доручення № 566 від 05 червня 2016 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя                                                   І.О.Турецька

суддя                                                   Л.В. Стас

суддя                                                   І.П. Косцова