Рішення

від 31.10.2016 по справі 415/942/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Коротенко Є.В.

Справа № 415/942/16-ц

Провадження № 22ц/782/783/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2016 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді Коротенка Є.В.,

суддів: Фарятьєва С.О., Стахової Н.В.,

за участю секретаря - Козубської А.В., Подрябінкіна Я.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу виконуючого обов'язки керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 19 квітня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції про зняття арешту,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 рокуОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись з позовом до відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції (далі -ВДВС Лисичанського МУЮ) про зняття арешту, посилаючись на те, що відповідач незаконно відмовляється зняти арешт з нерухомого майна (комплекс будівель та споруд), розташованого за адресою: м.Лисичанськ, вул.Свердлова, 164-а, що був накладений постановою головного державного виконавця ВДВС Лисичанського МУЮ 14.09.2011 року.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 19.04.2016 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ВДВС Лисичанського МУЮ про зняття арешту були задоволені. Суд вирішив скасувати постанову державного виконавця ВДВС Лисичанського МУЮ від 14.09.2011 року та зняти арешт з нерухомого майна, а саме: комплекс будівель та споруд, загальною площею 4493, кв.м., що знаходиться за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Свердлова, будинок 164-А та переданих в іпотеку банку згідно договору іпотеки, посвідченого 06.05.2008 року приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5, зареєстрованого у реєстрі за № 1228.

Не погодившись із вказаним рішенням, виконуючий обов'язки керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської міської ради звернувся до суду з апеляційною скаргою на нього, вважає рішення незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ВДВС Лисичанського МУЮ про зняття арешту відмовити.

Прокурор, представник особи, в інтересах якої подано апеляційну скаргу - Лисичанської міської ради, представник позивача ОСОБА_2 до судового засідання Апеляційного суду Луганської області з'явились, інші особи, що приймають участь у розгляді справи, - не з'явились, але про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином (з огляду на положення абз. 5 ч.5 ст.74, ч.1 ст.77 ЦПК України), відповідач ОСОБА_3 надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає апеляційну скаргу виконуючого обов'язки керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При апеляційному розгляді вказаної цивільної справи колегія суддів приймає до уваги положення ч.1 ст.303 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якого під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Із матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця ВДВС Лисичанського МУЮ від 14.09.2011 року при примусовому виконанні наказу Господарського суду Луганської області № 6/65/2011 від 05.07.2011 року було накладено арешт на все майно, що належить ЗАТ «Восточная строительная компанія», код ЄДРПОУ 35389230, м.Лисичанськ, вул..Свердлова, 164-а, у межах суми боргу, та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ЗАТ «Восточная строительная компанія» (а.с.15).

Як вбачається із позовної заяви, позивачі просили суд зняти арешт з нерухомого майна (комплекс будівель та споруд), яке знаходиться за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Свердлова, будинок 164-А, що належить на праві власності ПрАТ «Восточная строительная компания» на підставі свідоцтва про право власності, виданого 19.03.2008 року виконавчим комітетом Лисичанської міської ради (рішення № 205 від 18.03.2008 року) та переданого в іпотеку ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» згідно договору іпотеки, посвідченого 06.05.2008 року приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5, зареєстрованого у реєстрі за № 1228 (а.с.7).

Факт перебування зазначеного нерухомого майна у власності саме ПрАТ «Восточная строительная компания» підтверджується матеріалами справи та не заперечується особами, які приймають участь у справі.

Згідно із п.4 ч.1 ст.32 «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції - на час ухвалення оскарженого судового рішення) до повноважень вищого спеціалізованого суду відноситься надання методичної допомоги судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції та законів України у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; надання спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційних роз'яснень з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової спеціалізації.

Відповідно до п.2 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» (далі - постанова), позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно) . Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України, у тому числі статтями 15, 16 ЦК України та статтями 1, 3, 15 ЦПК України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, оспорюється або не визнається.

Так, частиною 1 статті 1 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При цьому, згідно із ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Звертаючись до суду з позовом до ВДВС Лисичанського МУЮ про зняття арешту з майна , ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 це зробили від свого імені, належних документів, які б підтверджували їх повноваження, як представників власника або особи, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі спірним майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно), суду не надали.

Також позивачами не надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у них будь-якого речового права на спірне нерухоме майно.

Безпосередньо ПрАТ «Восточная строительная компания» до суду з позовом про зняття арешту з майна або зі скаргою на діяльність (бездіяльність) державного виконавця стосовно зняття арешту з нерухомого майна (комплекс будівель та споруд), яке знаходиться за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Свердлова, будинок 164-А, не зверталось.

Разом із тим, позивачі у своїй позовній заяві особисто визнають і зазначають, що у зв'язку із тим, що арешт з названого нерухомого майна не знятий, порушуються права та законні інтереси саме ПрАТ «Восточная строительная компания» (а.с.5-звор.).

Отже, встановлено, що із зазначеним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги. Звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), є підставою для відмови у задоволенні такого позову, оскільки права, свободи чи інтереси цієї особи у сфері публічно-правових відносин не порушено.

Крім того, пунктом 5 вказаної Постанови Пленуму ВССУ закріплено, що інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.

Але з позовом про визнання права власності на спірне майно позивачі до суду не звертались.

При таких обставинах суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись з позовом до відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції про зняття арешту.

Колегія суддів також зазначає, що при ухваленні рішення про скасування постанови державного виконавця ВДВС Лисичанського МУЮ від 14.09.2011 року Лисичанський міський суд вийшов за межі заявлених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 позовних вимог, чим порушено приписи ч.1 ст.11 ЦПК України.

Крім того, приймаючи до уваги приписи п.2 Постанови № 5 Пленуму ВССУ, колегія суддів зауважує, що ВДВС Лисичанського МУЮ не є належним відповідачем у справі. При цьому, оскільки опис та арешт майна проводився державним виконавцем, то його дії (бездіяльність) можуть бути оскаржені лише стороною виконавчого провадження (а такими позивачі не є) і повинні розглядатися судом в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, згідно із п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України - невідповідність висновків суду обставинам справи, а відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України - порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З огляду на наведені обставини, а також з урахуванням положень п.п.2-4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 19.04.2016 року скасувати, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні позовних вимогОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до відділу ДВС Лисичанського МУЮ про зняття арешту відмовити.

Також, відповідно до положень ст.88 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь прокуратури Луганської області на відшкодування судових витрат по 202 грн. 11 коп. з кожного - суму сплаченого при поданні апеляційної скарги судового збору (а.с.104).

Керуючись ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу виконуючого обов'язки керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області задовольнити.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 19 квітня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції про зняття арешту відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь прокуратури Луганської області на відшкодування судових витрат по 202 грн. 11 коп. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту оголошення, однак його може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: