Ухвала

від 24.10.2016 по справі 817/588/16

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

24 жовтня 2016 року Р і в н еСправа №817/588/16

Рівненський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гломба Ю.О., за участю секретаря судового засідання Маринич В.М., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: не прибув,

відповідача: представник не прибув,

третіх осіб: представники не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1 доЗарічненської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 сільськогосподарське підприємство "ОРІАНА", про скасування рішення, В С Т А Н О В И В:

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Зарічненської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 сільськогосподарське підприємство "ОРІАНА", про скасування рішення про державну реєстрації прав та їх обтяженьвід 13.07.2015 №22799761, прийнятого державним реєстратором Реєстраційної служби Зарічненського районного управління юстиції Рівненської області ОСОБА_4, яким зареєстровано за ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро" право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5624286400:08:001:0039, загальною площею 1,97га, що розташована на території Оженинської сільської ради Острозького району Рівненської області.

Позивач у судове засідання не прибув, у поданому суду клопотанні просив розглянути справу за його відсутності та відсутності представника.

Відповідач та треті особи у судове засідання не прибули, про причини неприбуття суд не повідомили, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Судом не визнавалася обов'язковою участь сторін у судовому засіданні. За таких обставин, з урахуванням вимог ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 та ч.4 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе вирішити спір без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, та без здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5624286400:08:001:0039, загальною площею 1,97га, що розташована на території Оженинської сільської ради Острозького району Рівненської області (а.с.7).

07.11.2012 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 сільськогосподарським підприємством "ОРІАНА" було укладено договір оренди даної земельної ділянки строком на 5 років, який зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Острозькому районі, про що 07.11.2012 у Державному реєстрі земель вчинено запис за №562428644003335 (а.а.с.8-9).

12.04.2016 позивачу стало відомо про те, що на підставі рішення від 13.07.2015 №22799761 про державну реєстрацію іншого речового права, реєстраційним органом проведено державну реєстрацію права оренди такої земельної ділянки за ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро".

Так як, вищевказаний договір оренди землі є чинними на даний час, ніким не оскаржений та не визнаний у судовому порядку недійсним, то на думку позивача, оскаржуване рішення про державну реєстрацію іншого речового права підлягають скасуванню судом у порядку адміністративного судочинства.

Суд не погоджується з таким твердженням позивача та вважає, що заявлені позовні вимоги щодо оскарження рішення про державну реєстрацію прав, яке прийняте на підставі договору оренди, не належать до юрисдикції адміністративного суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п.1 ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною 1 статті 152 Земельного кодексу України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч.2 ст.152 Земельного кодексу України).

Спосіб захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки передбачений ч.3 ст.152 Земельного кодексу України та здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст.15 Цивільного процесуального кодексу України, справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства, здійснюються за правилами цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що даний спір не є публічно-правовим, оскільки заявлені у позові вимоги спрямовані на захист порушеного права позивача у сфері земельних правовідносин та стосуються оспорення правомірності набуття третьою особою іншого речового права на земельну ділянку, яка належить йому на праві власності, відтак, породжують спір про право.

Таким чином, заявлені позовні вимоги мають вирішуватися судом за правилами цивільного судочинства, а не адміністративного, оскільки випливають із земельних відносин приватноправового характеру, розгляд яких належить до юрисдикції місцевих загальних судів.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що провадження у справі слід закрити.

При вирішення даного питання, з врахуванням принципу верховенства права, судом застосовуються положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практика Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками (п.36 рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства"). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (п.30 рішення у справі "ОСОБА_5 проти України" від 30.08.2013, заява №49069/11).

Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п.33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції (п.п.24-25 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/06 і №29465/04).

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

При цьому, сплачена сума судового збору, відповідно до вимог ст.7 Закону України "Про судовий збір", підлягає поверненню позивачу за його клопотанням.

Керуючись п.1 ч.1 ст.157, ст.165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Провадження у справі №817/588/16 за позовом ОСОБА_1 до Зарічненської районної державної адміністрації про скасування рішення - закрити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Гломб Ю.О.