Постанова

від 29.03.2007 по справі 5/81ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/81ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29.03.07                                                                                 Справа № 5/81ад.

Господарський суд Луганської області у складі головуючого судді     Закропивного О.В., при секретарі Агафоновій С.В., за участю представників сторін:

від позивача –Прохоров Ю.Г. (довіреність № 07/24, від 01.03.07.);

від відповідача –Косогова Л.О. (довіреність № 07/11-03 від 03.01.07.);

розглянувши матеріали справи за позовом:

товариства з обмеженою відповідальністю «Агродар»(м. Свердловськ, Луганської області, вул. Калашникова, 1, код 25361822) до виконавчої Дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 13);

про стягнення 3400 грн., –

В С Т А Н О В И В:

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3400 грн., виплачених працівниці Бараніченко О.С. у вигляді одноразової допомоги в зв'язку з народженням дитини.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач відзивом на позовну та його представник в судовому засіданні позовних вимог не визнали мотивуючи свої заперечення тим, що у відповідача не має правових підстав для перерахування вказаної суми коштів позивачеві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та оцінивши надані докази у їх сукупності суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. І ст.9 Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовле ними народженням та похованням" (далі - Закон України 2240), Фонд соціального страхуван ня з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління за гальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, проводить збір і аку муляцію страхових коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та со ціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів.

Частиною 1 статті 50 Закону України 2240 передбачено, що матеріальне забезпечення, а саме надання допомоги при народженні дитини, та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та

витратами, зумовленими народженням та похованням, застрахованим особам призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків.

Відповідно до ст. 23 Закону України 2240 страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.

Згідно Закону України 2240, Статуту Фонду соціального страхування з тимча сової втрати працездатності та інших актів законодавства була розроблена Інструкція про по рядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яка затверджена постановою правління Фонду від 26.06.2001 р. № 16 (далі - Інструкція № 16).

Пунктом 6.7. Інструкції № 16 передбачено, що саме страхувальники здійснють витрати на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та поло гах, при народженні дитини та по догляду за дитиною. Вказані витрати страхувальники-ро ботодавці здійснюють в рахунок коштів Фонду з відповідним врахуванням проведених витрат при сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'яз ку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похо ванням.

Відповідно до п. 6.9. Інструкції № 16 якщо витрати, проведені страхувальником-роботодавцем, за звітний квартал перевищують нараховану суму страхових внесків та інших пла тежів, то різниця між сумою витрат і сумою страхових внесків зараховується в рахунок сплати наступного кварталу. Тобто, відшкодування сум витрат страхувальнику-роботодавцю здій снюється Фондом за умови, якщо належна сума страхових внесків не покриває сум витрат.

В ході судового розгляду встановлено, що відповідно до звіту Ф. 4-ФСС з ТВП за дев'ять місяців 2006р. ТОВ „Агродар" не сума витрат перевищує нараховану суму страхових внесків, а навпаки сума нарахованих страхових внесків настільки перевищує здійснені страхувальником (ТОВ „Агродар") витра ти на матеріальне забезпечення згідно до Закону України 2240, що станом на 01.10.2006р. за ТОВ „Агродар" склалася заборгованість по страховим внескам у розмірі 22449 грн.90 коп.

Також, пунктом 4 ст. 50 Закону України 2240 визначено, що, якщо через відсут ність коштів на своїх банківських рахунках або через арешт страхувальник має заборгованість із виплати матеріального забезпечення, передбаченого цим Законом, більше ніж за один кален дарний місяць понад строки, встановлені статтею 52 цього Закону, за заявою застрахованої осо би чи осіб, які мають право на одержання матеріального забезпечення, фінансування такого за безпечення здійснюється виконавчою дирекцією відділення Фонду за місцем реєстрації стра хувальника з наступним відшкодуванням страхувальником виплачених Фондом коштів.

Крім того, відповідно до абзацу 5 п. 4 ст. 50 Закону України 2240 підставою для виді лення виконавчою дирекцією відділення Фонду коштів на фінансування матеріального забез печення є надана страхувальником виписка банківської установи про відсутність коштів на банківських рахунках, довідка-розрахунок про суму допомоги, яку необхідно профінансувати, завірена в установленому порядку відповідними підписами посадових осіб та печаткою страхувальника, та заяви застрахованих осіб чи осіб, які мають право на одержання матері ального забезпечення, про фінансування матеріального забезпечення.

Також, необхідно зазначити, що положеннями ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі - Закон) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію.

Відповідно до ст. ст. 11, 12 вищеназваного Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Отже, в силу вищенаведених статей мораторій на задоволення вимог кредиторів розповсюджує свою дію на зобов'язання, строки виконання яких настали до дня порушення провадження у справі про банкрутство.

Грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до ухвали господарського суду Луганської області від 15.06.2006р. по справі № 20/326 15.06.2006р. було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ „Агродар" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Працівниця ТОВ „Агродар" Бараніченко О.С. звернулась до ТОВ „Агродар" з заявою про виплату одноразової допомоги при народженні дитини 26 червня 2006р. Оскільки відповідно до ст. 51 та ст. 52 Закону України № 2240 підставою для призначення допомоги при народженні дитини є заява застрахованої особи про виплату допомоги; призначення та виплата зазначеної допомоги здійснюється страхувальником не пізніше дня, наступного за днем звернення, то саме дата 26 червня 2006р. є датою виникнення вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Тобто вимога про виплату допомоги при народженні дитини є поточною вимогою і підлягає задоволення без врахування вимог ст. 31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

          Згідно до ст. 94 КАС України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 17, 94, 98, 158, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,  –   

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 03.04.07.

Суддя                                                                                О.В. Закропивний