Рішення

від 20.10.2016 по справі 911/2698/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2016 р. Справа № 911/2698/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Алеф IncВ»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 39482,84 грн.

секретар судового засідання (ст. секретар): Діхтярук Є.А.

за участю представників:

від позивача : не з'явився;

від відповідача : не з'явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Алеф IncВ» (далі - ТОВ В«Алеф IncВ» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, відповідач) про стягнення 39482,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку товару відповідно до договору поставки № 01/04 від 01.04.2016 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 37099,88 грн. основного боргу, 2163,59 грн. пені, 219,37 грн. 3% річних, 277,69 грн. штрафу, а також судовий збір.

Розгляд справи відкладався.

Представник позивача у судовому засіданні 15.09.2016 р. позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання 15.09.2016 р. та 20.10.2016 р. представника не направив, хоча про дату і час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов відповідачем не надано.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.04.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алеф Inc» (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір поставки № 01/04, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві друкарські форми (кліше) для нанесення друкарського малюнка флексографським способом, а покупець зобов'язується приймати і своєчасно оплачувати товар, що поставляється, у порядку та на умовах, визначених даним договором.

У відповідності до п. 3.1 договору сторони дійшли згоди про те, що вартість одиниці товару, яка поставляється за цим договором, а також загальна вартість товару визначена сторонами у видаткових накладних до цього договору на поставку товару, які є невід'ємною частиною договору, а також фіксується у рахунках-фактурах, податкових накладних, які видаються на товар, який постачається покупцеві за цим договором.

Згідно з пунктом 3.2 договору, оплата за товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в національній валюті України - гривні.

Відповідно до п. 3.3 договору сторони домовились, що оплата товару по договору здійснюється покупцем протягом 20 календарних днів після одержання товару.

Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів, сплачених покупцем за товар, на поточний рахунок постачальника (пункт 3.4 договору).

ТОВ «Алеф Inc» на виконання умов договору № 01/04 від 01.04.2016 р. за період з 06.04.2016 р. по 08.07.2016 р. виготовило та поставило, а ФОП ОСОБА_2 прийняв товар на загальну суму 68911,48 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000537 від 06.04.2016 р. на суму 571,90 грн., РН-0000620 від 19.04.2016 р. на суму 1100,93 грн., РН-0000621 від 19.04.2016 р. на суму 1897,84 грн., РН-0000622 від 19.04.2016 р. на суму 914,28 грн., РН-0000702 від 27.04.2016 р. на суму 1420,15 грн., РН-0000741 від 29.04.2016 р. на суму 1117,20 грн., РН-0000889 від 13.05.2016 р. на суму 420,64 грн., РН-0000890 від 13.05.2016 р. на суму 4442,14 грн., РН-0000891 від 16.05.2016 р. на суму 310,54 грн., РН-0000893 від 18.05.2016 р. на суму 562,85 грн., РН-0000894 від 20.05.2016 р. на суму 4126,62 грн., РН-0000895 від 20.05.2016 р. на суму 330,31 грн., РН-0000892 від 24.05.2016 р. на суму 87,79 грн., РН-0000926 від 25.05.2016 р. на суму 15496,73 грн., РН-0000927 від 25.05.2016 р. на суму 4634,93 грн., РН-0000934 від 26.05.2016 р. на суму 5230,78 грн., РН-0000938 від 27.05.2016 р. на суму 2381,44 грн., РН-0000995 від 02.06.2016 р. на суму 2723,24 грн., РН-0001000 від 03.06.2016 р. на суму 2108,98 грн., РН-0001085 від 15.06.2016 р. на суму 537,02 грн., РН-00011119 від 21.06.2016 р. на суму 632,35 грн., РН-0001142 від 23.06.2016 р. на суму 3451,70 грн., РН-0001155 від 24.06.2016 р. на суму 13299,42 грн., РН-0001246 від 11.07.2016 р. на суму 1111,70 грн. (копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар на загальну суму 31811,60 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку ТОВ «Алеф Inc» за період з 06.04.2016 р. по 21.07.2016 р. (копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

Оскільки, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, відповідач не повністю розрахувався з позивачем за поставлений останнім товар за договором поставки № 01/04 від 01.04.2016 р., ТОВ «Алеф Inc» і звернулось з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання представника не направив, відзиву на позов, контррозрахунку суми заборгованості або доказів оплати отриманого за договором поставки № 01/04 від 01.04.2016 р. товару на суму 37099,88 грн. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки, з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 37099,88 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 2163,59 грн. пені, керуючись п. 6.9 договору.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6.9 договору у випадку несвоєчасного розрахунку проти строків, передбачених умовами даного договору, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості виготовленого товару за кожний день прострочення оплати.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 2163,59 грн., нарахованої на заборгованість відповідача щодо кожної видаткової накладної окремо, з урахуванням здійснених часткових оплат. Зазначений розмір пені є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 219,37 грн., нарахованих позивачем щодо кожної видаткової накладної, з урахуванням часткових оплат, є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим 3 % річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Алеф Inc» у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08200, Київська обл., м. Ірпінь, пров. Озерний, 42, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алеф Inc» (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 19, код 19246637) 37099 (тридцять сім тисяч дев'яносто дев'ять) грн. 88 коп. основного боргу, 2163 (дві тисячі сто шістдесят три) грн. 59 коп. пені, 219 (двісті дев'ятнадцять) грн. 37 коп. 3% річних, 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 25.10.2016 р.

Суддя В.М. Бабкіна