Рішення

від 25.10.2016 по справі 918/1020/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 жовтня 2016 р. Справа № 918/1020/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО"

до відповідача ОСОБА_1 міського підприємства

про стягнення заборгованості в сумі 536 072,60 грн.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : ОСОБА_2 (довіреність б/н від 15.04.2016р.).

Від відповідача : ОСОБА_3 (довіреність №2823 від 21.10.2016р.).

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 міського комунального підприємства про стягнення 536 072, 60 грн. заборгованості за технічне обслуговування та ремонт ліфтів згідно договору від 28.08.2013 року № 181.

Ухвалою суду від 03.10.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження, справу призначено до слухання на 25.10.2016р.

25.10.2016р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Кузнецовське міське комунальне підприємство визнало позовні вимоги.

В судовому засіданні 25.10.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних у позовній заяві, а представник відповідача позовні вимоги визнав повністю.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.08.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО" в особі філії "АРМ-ЕКО_ЛІФТ" (надалі - Виконавець) та ОСОБА_1 міським комунальним підприємством укладений договір надання послуг по експлуатації ліфтів №181, за умовами якого замовник доручає, а виконавець на підставі ліцензії серії АЕ №1801947 та дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки №289.12.56, зобов'язується надавати послуги з експлуатації ліфтів, а саме забезпечувати їх утримання в справному стані та безпечно експлуатувати шляхом організації належного технічного обслуговування та ремонту, які знаходяться на балансі у замовника та зазначені в Додатку №1 до даного договору, а замовник зобов'язується оплачувати послуги на умовах, встановлених договором.

У відповідності до п. 3.1. Договору, ціна договору визначена розрахунком витрат, є динамічна і підлягає коригуванню:

- у випадку запровадження нових законодавчих і нормативних актів, які впливають на вартість;

- необхідності урахування інфляційних факторів;

- внесення змін в обсяг і склад робі.

Зміна ціни оформляється додатковою угодою із зміною додатку №2 до цього договору.

Згідно з п. 3.2. Договору, оплата за виконані роботи проводиться кожного місяця на підставі акту виконаних робіт, згідно Додатку №2, який є невід'ємною частиною цього договору.

Оплата за виконані роботи проводиться замовником не пізніше 10 числа наступного місяця за звітним, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі акту виконаних робіт (послуг).

Судом встановлено, що протягом травня - серпня 2016 року позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 1 064 448 грн. 18 коп., що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт (послуг) за травень 2016 року №64 від 31.05.2016р., за червень 2016 року №62 від 30.06.2016р., за липень 2016 року №75 від 29.07.2016р. та за серпень 2016 року №80 від 31.08.2016р. Судом встановлено, що зазначені акти були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками вказаних юридичних осіб.

Відповідач лише частково виконав свій обов'язок з оплати виконаних позивачем робіт та сплатив позивачу грошові кошти в сумі 524 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №3941 від 06.05.2016р., №4103 від 27.05.2016р., №4295 від 14.06.2016р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 статті 837 ЦК України унормовано, що за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

В судовому засіданні 25.10.2016р. представник відповідача позовні вимоги про стягнення суми заборгованості визнав повністю, при цьому, суд бере до уваги, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором від 28.08.2013 року №181, яка складає 536 072 грн. 60 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

Відповідно ч.ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України судові витрати в розмірі 8 041 грн. 08 коп. покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 міського комунального підприємства (34400, Рівненська обл., м. Кузнецовськ, майдан Незалежності 2, код ЄДРПОУ 30536302) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО" (35364, Рівненська обл., Рівненський р-н., с. Грушвиця Друга, вул. 40 років Перемоги, 1, код ЄДРПОУ 33001226) - 536 072 грн. 60 коп. заборгованості з оплати виконаних робіт.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею В« 31В» жовтня 2016р.

Суддя Горплюк А.М.