Постанова

від 01.11.2016 по справі 908/2052/15-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.11.2016р. справа №908/2052/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретаря ОСОБА_4 від позивача:не з»явився від відповідача:не з»явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-ресурс» м. Донецьк на рішення господарського судуЗапорізької області від 15.06.2015 року у справі№908/2052/15-г (суддя Сушко Л.М.) за позовомПриватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-ресурс» м. Донецьк простягнення суми боргу за договором поставки №730/13-А від 11.12.2013р. у розмірі 1 040 901,45грн., пені у розмірі 54 882,60грн., 3% річних у розмірі 35 248,06грн., інфляційних у розмірі 689 076,76грн.

ВСТАНОВИВ:

30.03.2015р. до господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІОЛА» с.Новопілля Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-ресурс» м.Донецьк про стягнення суми боргу за договором поставки №730/13-А від 11.12.2013р. у розмірі 1 040 901,45грн., пені у розмірі 54 882,60грн., 3% річних у розмірі 30 285,95грн., інфляційних у розмірі 328 924,86грн. (т.1 а.с.3-5).

21.05.2015р. позивач звернувся з заявою про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача борг за договором поставки №730/13-А від 11.12.2013р. у розмірі 1 040 901,45грн., пеню у розмірі 54 882,60грн., 3% річних у розмірі 35 248,06грн., інфляційні у розмірі 689 076,76грн. (т.1 а.с. 70-71).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.06.2015р. позовні вимоги задоволені повністю (т.1 а.с. 138-142).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-ресурс» м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІОЛА» с.Новопілля Дніпропетровської області суму боргу за договором поставки №730/13-А від 11.12.2013р. у розмірі 1 040 901,45грн., пені у розмірі 54 882,60грн., 3% річних у розмірі 35 248,06грн., інфляційних у розмірі 689 076,76грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 36 402,18грн.

В обґрунтування прийнятого рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем металобрухту та не сплата у встановлені договором терміни за нього.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-ресурс» м.Донецьк звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 15.06.2015р. по справі №908/2052/15-г та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі (т.1 а.с.155-159).

Апелянт наполягає на тому, що господарським судом було порушені норми процесуального права, що призвело до необґрунтованого стягнення боргу у розмірі 1 040 901,45грн.

Скаржник зазначив, що, місцевим господарським судом не додержані виконання п.2.17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013 року в частині ч.1 ст.79 ГПК України з урахуванням обставин конкретної справи, що є підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним, незважаючи на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, у зв»язку з наявною справою №904/3662/15 у господарському суді Дніпропетровської області про визнання недійсним договору поставки №730/13-А від 11.12.2013р.

Апелянт зазначає, що місцевий господарський суд не врахував складність справи та безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про колегіальний розгляд справи та у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду.

Також, в порушення вимог п.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року позивачем заявлена до стягнення пеня, яка відсутня в договорі поставки №730/13-А від 11.12.2013р.

Таким чином, апелянт вважає, що викладені вище порушення норм матеріального та процесуального права призвели до безпідставного стягнення з відповідача боргу, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2015р. у справі №908/2052/15-г за вказаною апеляційною скаргою порушено апеляційне провадження та призначено її розгляд на 11.08.2015р. о 10-00год. (т.1 а.с.151).

22.07.2015р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 15.06.2015р. у справі №908/2052/15-г залишити без змін. Відзив колегією суддів прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи (т.1 а.с.185-189).

Також, не погодившись з даним рішенням, особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що її права порушені, Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» м.Донецьк подала апеляційну скаргу разом із вимогою про відстрочення оплати судового збору до прийняття Донецьким апеляційним господарським судом рішення у справі №908/2052/15-г (т.1 а.с.200-202).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2015р. було повернуто без розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» м.Донецьк на підставі п.п.3, 4 ч.1 ст. 97 ГПК України (т.1 а.с.198).

30.07.2015р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшла касаційна скарга від Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» м.Донецьк на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2015р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.08.2015р. апеляційне провадження у справі №908/2052/15-г за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-ресурс» на рішення господарського суду Запорізької області від 15.06.2015р. по вказаній справі зупинено до повернення матеріалів справи з Вищого господарського суду України (т.1 а.с.221-222).

17.10.2016р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від Господарського суду Запорізької області надійшли матеріали справи №908/2052/15-г.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду віл 17.10.2016р. апеляційне провадження у справі №908/2052/15-г за апеляційною скаргою ТОВ «Метінвест-ресурс» м.Донецьк на рішення господарського суду Запорізької області від 15.06.2015р. поновлено та призначено розгляд справи на 01.11.2016р. о 10-00год. (т.2 а.с.32).

Від позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІОЛА» с.Новопілля Дніпропетровської області до Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання, в якому останній просить суд залучити до матеріалів копію Постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.07.2015р. по справі №904/3662/15 за позовом ТОВ «Метінвест Ресурс» до ТОВ «Діола» про визнання недійсним договору поставки №730/13-А від 11.12.2013р. Клопотання колегією суддів розглянуте, прийняте до уваги та залучене до матеріалів справи (т.2 а.с.10).

Від позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІОЛА» с.Новопілля Дніпропетровської області до Донецького апеляційного господарського суду надійшла заява про заміну сторони №52 від 19.07.2016р., в якій останній, керуючись ст.ст.22, 25 ГПК України, ст.512 ЦК України, посилаючись на договір поруки №5/2016-А від 07.07.2016р. та угоду про залік зустрічних однорідних вимог №32 від 07.07.2016р., просив суд замінити у справі №908/2052/15-г Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІОЛА» на його правонаступника, Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область та вважати позивачем у даній справі Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, яка колегією суддів розглянута, прийнята до уваги та задоволена (т.2 а.с. 26-27).

27.10.2016р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від відповідача надійшли пояснення щодо заяви ТОВ «Діола» про заміну сторони у справі №908/2052/15-г, в яких останній просить суд замінити у справі №908/2052/15-г Товариство з обмеженою відповідальністю «Діола» на його правонаступника Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» та вважати позивачем у даній справі Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат». Пояснення колегією суддів розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи (т.2 а.с. 35-38).

01.11.2016р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Діола» надійшли пояснення щодо заміни сторони у справі №908/2052/15-г, в яких останній просить суд заяву про заміну сторони задовольнити та замінити у справі №908/2052/15-г Товариство з обмеженою відповідальністю «Діола» на його процесуального правонаступника Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», які колегією суддів розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи (т.2 а.с.39-42)

01.11.2016р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» надійшли пояснення щодо заяви сторони у справі №908/2052/15-г, в яких останній просить суд вимоги ТОВ «Діола» за заявою про заміну сторони у справі №908/2052/15-г задовольнити, замінити ТОВ «Діола» на його процесуального правонаступника Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» та вважати позивачем у справі №908/2052/15-г Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», які колегією суддів розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи ( т.2 а.с. 43-48).

Представники сторін у судове засідання не з"явились про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористались.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІОЛА» с.Новопілля Дніпропетровської області є юридичною особою (ідентифікаційний код 32193449), що підтверджено випискою з ЄДРПОУ (т.1 а.с.37).

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-ресурс» м.Донецьк є юридичною особою (ідентифікаційний код 24819472), що підтверджено довідкою із ЄДРПОУ, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та Статутом (т.1 а.с.94-110).

11.12.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-ресурс» (за договором - покупець, далі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІОЛА» с.Новопілля Дніпропетровської області (за договором -постачальник, далі - позивач) було укладено договір поставки №730/13-А.

З предмету договору вбачається, що постачальник зобов»язується поставити покупцю метали чорні вторинні (згідно ДСТУ 4121-2002 В«Метали чорні вторинні. Загальні технічні умовиВ» та умовам договору), у подальшому металобрухт, та організувати поставлення його на адресу вантажоодержувача, а покупець зобов'язується прийняти металобрухт й оплатити його вартість (п.1.1 договору).

Розділом 2 договору сторони визначили ціну, загальну вартість, номенклатуру і кількість металобрухту.

Ціна, номенклатура та кількість поставленого Металобрухт визначаються сторонами в специфікаціях до цього договору. Специфікації, оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін, складають невід'ємну частину договору (п.2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2. договору загальна вартість договору є змінною величиною, складається із сум усіх Специфікацій, оформлених до даного договору і орієнтовно складає 83 000 000,00 грн.

Розділом 3 договору сторони визначили умови поставки.

Так, постачальник здійснює поставку металобрухту залізничним (автомобільним) транспортом відповідно до супровідних документів на умовах DDU - цех або склад вантажоотримувача. Умови поставки визначаються відповідно з «Инкотермс» (п.3.1 договору).

Вантажоодержувачем металобрухту за даним договором є ПАТ В«МК В«АзовстальВ» (п.3.2 договору).

Згідно з п. 3.5. договору, строк поставки металобрухту визначається у відповідності зі Специфікацією до цього Договору. Поставка металобрухту на умовах цього договору та відповідної Специфікації здійснюється постачальником в період, на який укладена така Специфікація.

Відповідно до п. 3.6. договору, датою відвантаження металобрухту вважається дата штемпеля станції відправлення на залізничній накладній у разі поставки металобрухту залізничним транспортом та дата виписки вантажоотримувачем приймально-здавального акту форми №19 у разі поставки металобрухту автомобільним транспортом. Датою поставки вважати дату виписки вантажоодержувачем приймально-здавальних актів ф..№69 або ф.№19. Право власності, ризики та користь на металобрухт переходять до Покупця у момент прийняття його у пункті призначення вантажоотримувачем, що підтверджується актами встановленої форми (ф. № 69 або ф. № 19).

Розділом 6 договору сторони визначили порядок розрахунків.

Оплата металобрухту здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати металобрухту вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п.6.1 договору).

Якщо інше не обумовлено договором сторонами у відповідних специфікаціях до договору, оплата металобрухту здійснюється покупцем протягом 10 банківських днів з моменту приймання металобрухту і виписки ватажоотримувачем приймально-здавальних актів ф.№69 або ф.№19, які підтверджують відповідність поставленого металобрухту умовам договору (п.6.2 договору).

Розділом 7 договору сторони визначили санкції і рекламації.

Так, пунктом 7.4 договору передбачено, що за прострочку оплати поставленого металобрухту покупець сплачує постачальнику проценти у розмірі 0,1% річних від несплаченої суми за кожний день прострочки, але не більше облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення. Нарахування і стягнення % за неправомірне користування чужими коштами, здійснюється згідно положенням і обмеженням, встановленим ст..232 ГК України, а саме за період не більше 6 місяців зі дня, коли зобов»язання повинно бути виконано.

Пунктом 10.1. договору (з врахуванням Додаткової угоди №1 від 11.12.2013р.) Сторонами встановлено строк дії договору з 01.01.2014р. і до 31.12.2014р. включно (т.1 а.с.16).

Додатковою угодою №2 до договору поставки №730/13-А від 11.12.2013р. сторони узгодили види металобрухту, зазначеній у вказаній додатковій угоді (т.1 а.с.17-18).

Специфікаціями до договору сторони визначили період відвантаження металобрухту, строк (період) поставки, вид, кількість і ціну металобрухту (п.п. 1, 2, 3. 4, 5 специфікацій).

Специфікацією №1/1-А від 31.01.2014р. (т.1 а.с.19) сторони погодили, що вартість металобрухту, яке поставляється у відповідності з даною специфікацією, складає 153050,72грн. Одночасно у п. кількість специфікації встановлено, що кількість тон складає 62,0.

Специфікацією №02/1-А від 31.01.2014р. (т.1 а.с.20) сторони погодили, що вартість металобрухту, яке поставляється у відповідності з даною специфікацією, складає 227898,00грн. Одночасно у п. кількість специфікації встановлено, що кількість тон складає 99,0.

Специфікацією №1/2-А від 31.01.2014р. (т.1 а.с.21) сторони погодили, що вартість металобрухту, яке поставляється у відповідності з даною специфікацією, складає 1 072 957,68грн. Одночасно у п. кількість специфікації встановлено, що кількість тон складає 452,0.

Умовами специфікацій, укладених до договору, а саме: № 1/1-А від 31.01.2014р., № 02/1-А від 31.01.2014р., №1/2-А від 31.01.2014р., сторони також встановили, що оплата поставленого металобрухту повинна бути здійснена не пізніше 30-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому була здійснена поставка, відповідно виписаним вантажоодержувачем приймально-здавальних актів ф. № 69 або ф. № 19, які підтверджують відповідність поставленого Металобрухту умовам Договору.

На виконання умов договору позивачем в період 01.02.2014р. по 28.02.2014р. було відвантажено та поставлено на адресу відповідача, вантажоодержувача металобрухт на загальну суму 1 426 530,02грн., що підтверджується двостороннім Актом приймання-передачі від 28.02.2014р., видатковою накладною №6 від 28.02.2014р. та приймально-здавальними актами ф. №69 №№19380, 19381, 19404, 19430, 19517, 19505, 19545, 19546, 19547, 19548, 19549, 19550, 19593, які наявні у матеріалах справи (т.1, а.с.22, 23, 24-36).

При цьому, відповідач в порушення договірних зобов'язань оплату за отриманий металобрухт у встановлений договором строк та в повному обсязі не здійснив, сплативши частково вартість поставленого металобрухту в сумі 385 628,56грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, виникла заборгованість ТОВ В«МЕТІНВЕСТ-РЕСУРСВ» перед ТОВ В«ДІОЛАВ» в сумі 1 040 901,45грн.

Позивач зазначає, що за відповідачем утворилася заборгованість за поставлений товар у розмірі 1 040901,45грн., яку позивач просив стягнути з відповідача. Крім того, позивачем заявлені до стягнення, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, сума пені за порушення строків оплати за період з 01.04.2014р. по 30.09.2014р. у розмірі 54882,60грн., 3% річних у розмірі 35248,06грн. та інфляційні у розмірі 689 076,76грн.

За таких обставин позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо стягнення боргу, пені, 3% річних та інфляційних за договором поставки.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договір поставки №730/13-А від 11.12.2013р. є за своєю правовою природою договором постачання, правовідносини за яким регулюються главою 30 параграф 1 Господарського кодексу України та главою 54 параграф 3 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно вимог ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зоов»язується прийняти мано (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов»язан вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Зобов»язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов»язковості договору для виконання сторонами.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

З огляду на фактичні обставини справи, здійснення між сторонами господарських зобов»язань підтверджується двостороннім Актом приймання-передачі від 28.02.2014р., видатковою накладною №6 від 28.02.2014р. та приймально-здавальними актами ф. №69 №№19380, 19381, 19404, 19430, 19517, 19505, 19545, 19546, 19547, 19548, 19549, 19550, 19593, які наявні у матеріалах справи (т.1, а.с.22, 23, 24-36).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо доведеності факту отримання відповідачем металобрухту та не сплати за накладною №6 від 28.02.2014р. у встановлені договором терміни, тому вважає висновок суду про стягнення боргу у розмірі 1 040 901,45 грн. обґрунтованим та документально підтвердженим.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню згідно п.7.4 Договору у розмірі 54882,60грн.

Щодо вимог позивача в частині стягнення пені за період з 01.04.2014р. по 30.09.2014р. у розмірі 54 882,60грн., колегія суддів вважає зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст.216- 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовВ»язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовВ»язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України)

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.7.4 договору, за прострочку оплати поставленого металобрухту покупець сплачує постачальнику проценти у розмірі 0,1% річних від несплаченої суми за кожний день прострочки, але не більше облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення. Нарахування і стягнення % за неправомірне користування чужими коштами, здійснюється згідно положенням і обмеженням, встановленим ст..232 ГК України, а саме за період не більше 6 місяців зі дня, коли зобов»язання повинно бути виконано.

Приймаючи до уваги наведене і те, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача за договором поставки №730/13-А від 11.12.2013р. у розмірі 1 040 901,45грн., за видатковою накладною №6 від 28.02.2014р., то розмір пені до стягнення складає 54 882,60грн.

Перевіривши розрахунок пені судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 54882,60грн. за період з 01.04.2014 року по 30.09.2014 року за видатковою накладною №6 від 28.02.2014р. обґрунтовані, доведені та правомірно задоволені господарським судом.

Щодо стягнення 3% річних у розмірі 35 248,06грн. та інфляційних у розмірі 689076,76грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов"язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи наведені приписи законодавства та перевіривши заявлені до стягнення 3% річних у сумі 35248,06 грн. за період 01.04.2014р. по 18.05.2015р, та інфляційні у сумі 689076,76грн. за період з 01.04.2014р. по 18.05.2015р., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення цих вимог у повному обсязі.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

07.07.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діола» (за договором - кредитор) та Приватним акціонерним товариством «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (за договором -поручитель) було укладено договір поруки №5/2016-А, за умовами якого, поручитель зобов»язується солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання зобов»язань Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс» за договором поставки №730/13-А від 11.ю12.2013р., укладеним між кредитором та боржником (далі - договір поставки), включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну оплату коштів, сплату пені, процентів та штрафів, передбачених договором поставки (п.1.1 договору) (т.2 а.с.29).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов»язань належним йому на праві власності майном, у тому числі коштами. Однак, відповідальність поручителя обмежується 1856511,05грн. за зобов»язаннями боржника, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну оплату коштів, сплату пені, процентів та штрафів, передбачених договором поставки, та у будь-якому випадку не може перевищувати зазначену суму (п.2.3 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання боржником обов»язків за договором поставки №730/13-А від 11.12.2013р. та поручителем за цим договором (п.4.1 договору).

07.07.2016р. між Приватним акціонерним товариством «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діола» була укладена Угода №32 про залік зустрічних однорідних вимог за взаємною угодою, якої сторони припинили взаємні зобов»язання заліком зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, із нижчезазначених договорів, в яких ПАТ «ЦГЗК» і ТОВ «Діола» є сторонами, а саме: - вимога ПАТ «ЦГЗК» до ТОВ «Діола» про погашення грошового зобов»язання у сумі 1 856 511,05грн, яке виникло відповідно до договору №2618-70-02 від 06.12.2012р.; - вимога ТОВ «Діола» до ПАТ «ЦГЗК» про погашення грошового зобов»язання у сумі 1 856 511,05грн, яке виникло відповідно до договору поруки №5/2016-А від 05.07.2016р. Сторони підтверджують реальність і об»єм взаємних зобов»язань, зазначених у п.1 даної угоди. Вказані вище зобов»язання є однорідними і припиняються у повному об»ємі (т.2 а.с.30).

Статтею 25 ГПК України передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України). У разі заміни кредитора в зобов'язанні не в повному обсязі (у подільному зобов'язанні; в разі передачі новому кредитору права на стягнення неустойки окремо від передачі прав вимоги за основним зобов'язанням тощо) новий кредитор є правонаступником первісного кредитора лише в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу відповідних прав якщо інше не встановлено договором або за законом (стаття 514 Цивільного кодексу України); при цьому якщо правонаступником заявляються відповідні вимоги, то вважається, що позов подано кількома позивачами (стаття 23 ГПК). Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 25 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення (п. 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

За таких обставин, у контексті диспозиції норми ч. 1 ст. 25 ГПК України, судова колегія вважає, що через укладання Кредитором з Комбінатом договору поруки та його подальше виконання Комбінатом, останній здобув право вимагати від Боржника усього сплаченого за договором поруки шляхом набуття права Стягувача в межах справи №908/2052/15-г.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції інтересів відповідача при вирішенні питання про надання відстрочки виконання рішення суду, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач звернувся до суду першої інстанції з заявою, в якій просив суд врахувати фінансову кризу в країні, проведення на територіях Донецької та Луганської області антитерористичної операції та, як наслідок, відстрочення виконання рішення суду по справі №908/2052/15-г на 6 місяців (т.1 а.с.132-133).

В обґрунтування зазначеної заяви відповідач посилається на вкрай складне фінансове становище підприємства з 14 квітня 2014 року та перебування його підприємства на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як вказано у п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (із змінами та доповненнями), підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Пункт 6 статті 83 ГПК України надає суду право для відстрочки виконання рішення суду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволені заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду по справі №908/2052/15-г на 6 місяців, приймаючи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, а також те, що відповідачем не було надано жодного допустимого та належного доказу на підтвердження зазначених у заяві обставин.

Щодо доводу апелянта про не призначення колегіального розгляду справи №908/2052/15-г, у зв»язку з значною сумою, заявленою до стягнення, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 4 6 Господарського процесуального кодексу України встановлює правило про склад місцевого господарського суду при розгляді ним господарської справи. За загальним правилом справи розглядаються суддею одноособово. Однак будь-яка справа, залежно від її категорії та складності, може бути розглянута судом колегіально у складі трьох професійних суддів. Суддя, який розглядає господарську справу одноособово, вирішує всі питання, пов»язані з судовим розглядом справи, і постановляє судове рішення іменем України. Після набрання законної сили таке судове рішення стає обов»язковим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання відповідача про колегіальний розгляд справи правомірно відмовлено місцевим господарським судом.

Доводи скаржника щодо невірного застосування норм процесуального права, а саме відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Частина 1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України встановлює обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі. Причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду в кожному конкретному випадку слід з'ясувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про зупинення провадження у справі, посилаючись на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-ресурс» подано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діола» про визнання недійсним договору поставки №730/13-А від 11.12.2013р. та ухвалу про порушення даної справи №904/3662/15 з призначенням до розгляду на 19.05.2015р.

З матеріалів справи вбачається, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2015р. у справі №904/3662/15 у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-ресурс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діола» про визнання недійсним договору поставки №730/13-А від 11.12.2013р. відмовлено, Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.07.2015р. по справі №904/3662/15 вказане рішення залишено без змін.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволені клопотання про зупинення провадження у даній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення немає, оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статями 25, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІОЛА» с.Новопілля Дніпропетровської області про заміну сторони у справі №908/2052/15-г на його процесуального правонаступника Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область - задовольнити.

Замінити позивача у справі №908/2052/15-г Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІОЛА» с.Новопілля Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 32193449 на його правонаступника, Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область (ЄДРПОУ 00190977).

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-ресурс» м.Донецьк на рішення господарського суду Запорізької області від 15.06.2015 року у справі №908/2052/15-г залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 15.06.2015 року у справі № 908/2052/15-г - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді Н.В.Ломовцева

ОСОБА_3

Надр.6 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1- правонаступнику 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Донецької обл.