Рішення

від 26.10.2016 по справі 902/841/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 жовтня 2016 р. Справа № 902/841/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Дочірнього підприємства "Немирівський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс", м.Немирів, Вінницька область

до: Державного підприємства "Підприємство Крижопільського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№ 113)", с.Городківка, Крижопільський район, Вінницька область

про стягнення 58 677,47 грн

За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 15/09/2016 від 15.09.2016 р. паспорт серії АТ № 001174 виданий Ленінським РВ УДМС України у Вінницькій області 22.11.2012 р.

відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 19.10.2016 р., посвідчення УВН № 000276 видане 09.02.2016 р.

ВСТАНОВИВ :

Дочірнє підприємство "Немирівський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" звернулось до суду з позовом до Державного підприємства "Крижопільська ВЦ-113" про стягнення 58 677,47 грн за отриману лісопродукцію за договором № 4 від 02.02.2015 р., з яких 37 734,71 грн боргу, 20 942,76 грн пені.

Ухвалою від 03.10.2016 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/841/16 та призначено до розгляду на 20.10.2016 р.

В судовому засіданні 20.10.20146 р. оголошувалась перерва до 26.10.2016 р. з метою надання сторонам можливості врегулювати спір мирним шляхом.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представником позивачем подано до суду заяву (вх.№06-52/9864/16) про відмову від позову в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 20 942,76 грн.

Крім того, в судовому засіданні представником відповідача надано ряд документів на виконання ухвали суду від 03.10.2016 р.

В засіданні суду позивач позовні вимоги з урахуванням поданої заяви про відмову від стягнення пені підтримав, просив суд їх задоволити

Представник відповідача з наданих усних та письмових пояснень позов в частині стягнення основного боргу визнав.

Згідно з ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

В даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії відповідача по визнанню позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Тобто на момент розгляду справи в суді відповідач не заперечує проти заявлених вимог позивача, що визнається сторонами в засіданні суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як встановлено судом 02.02.2015 р. між Дочірнім підприємством "Немирівський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" (далі по тексту - ДП "Немирівський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс", "Продавець", "Позивач") та ДП "Крижопільська ВЦ-113" (далі по тексту - "Покупець", "Відповідач") було укладено договір продажу лісопродукції № 4 (далі - "Договір" №4), за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує та оплачує на умовах даного договору лісопродукцію (а.с.10-11, т.1).

Ціна визначається по договорі сторін і зазначається в накладних документах. Підпис накладних документів засвідчує про досягнення домовленості між сторонами про кількість та ціну товару (п.2.1 Договору).

Сторони визначили, що оплата товару проводиться по кожній доставці товару (на основі рахунку - фактури, ордера, ТТН продавця та відбувається по договору сторін (п.п.3.1, 3.2 Договору).

Крім того сторони встановили, що вказаний товар доставляється окремим партіями в період дії справжнього договору на умовах самовивозу (п.п.4.1, 4.2 Договору).

На виконання умов договору позивачем поставлено продукцію відповідачу, а відповідач прийняв її на підставі слідуючих товарно-транспортних накладних, які наявні у справі, а саме:

- ТТН № 001017 від 23.08.2015 р. дрова твердої породи (далі по тексту - тв.п.) 6,11 мз на суму 2 139,11 грн (дві тисячі сто тридцять дев'ять грн., сімдесят одна коп.);

- ТТН № 001018 від 27.08.2015 р. дрова тв. п. 18,9 мз на суму 6 615,00 грн (шість тисяч шістсот п'ятнадцять гривень, 00 коп.);

- ТТН № 001019 від 27.08.2015 р. дрова тв. п. 18,9 мз на суму 6 615,00 грн (шість тисяч шістсот п'ятнадцять гривень, 00 коп.);

- ТТН № 001020 від 28.08.2015 Р- дрова тв. п. 18,9 мз на суму 6 615,00 грн (шість тисяч шістсот п'ятнадцять гривень, 00 коп.);

- ТТН № 001021 від 29.08.2015 р. дрова тв. п. 18,9 мз на суму 6 615,00 грн. (шість тисяч шістсот п'ятнадцять гривень, оо коп.);

- ТТН № 001022 від 30.08.2015 р. дрова тв. п. 18,9 мз на суму 6 615,00 грн (шість тисяч шістсот п'ятнадцять гривень, 00 коп.);

- ТТН № 001037 від 30.08.2015 р. дрова м'якої породи 10,5 мз на суму 2 520,00 грн ( дві тисячі п'ятсот двадцять гривень, 00 коп.).

Товар доставлявся окремими партіями, самовивозом з оплатою по кожній доставці на основі вказаних вище товарно-транспортних накладних.

Відповідач в свою чергу прийняв весь товар, однак повністю за вказаними вище товарно-транспортними накладними його не оплатив, чим порушив свої зобов'язання за обумовленим Договором.

У зв'язку з наведеним заборгованість відповідача за договором № 4 від 02.02.2015 р. на момент звернення з позовом до суду складає 37 734,71 грн.

Як встановлено судом наявність боргу відповідача у вказаному розмірі також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків з відповідачем станом на 19.10.2016 р., який підписано уповноваженим представником відповідача та скріплено печатками сторін.

Непроведення відповідачем розрахунків за отриману продукцію спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору № 4 від 02.02.2015 р. між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Доказів оплати відповідачем суми 37 734,71 грн суду не надано.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим такі вимоги підлягають задоволенню.

Також в засіданні суду розглянуто заяву позивача від 26.10.2016 р. про відмову від позову в частині вимог про стягнення 20 942,76 грн пені, в результаті чого дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову.

Частина 6 названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно п.4 ч.1 ст.80 ГПК України - господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині стягнення 20 942,76 грн пені приймається судом, оскільки відмова позивача від позову в цій частині не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, відповідає обставинам і матеріалам справи.

При цьому суд враховує, що заяву про відмову від позову підписано представником позивача ОСОБА_1 у якої наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається із довіреності № 15/09/2016 від 15.09.2016 р.

В зв'язку з цим провадження у справі в частині стягнення 20 492,76 грн пені підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження в частині вимоги про стягнення 20 492,76 грн пені та із врахуванням процесуальної позиції відповідача, яка власне зводиться до визнання позову в повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України.

Разом з тим, при розподілі судових витрат, судом враховано положення норм чинного законодавства щодо повернення позивачу з Державного бюджету України сплаченого судового збору.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України " Про судовий збір" в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Судом встановлено, що виходячи із ціни позову в розмірі 58 677,47 грн позивач мав сплатити з урахуванням приписів Закону України "Про судовий збір" 1 378,00 грн, натомість ним сплачено 1 450,00 грн, що свідчить про сплату судового збору у більшій сумі ніж передбачено чинним законодавством на 72,00 грн.

Оскільки позивачем не подано заяви про повернення з Державного бюджету України зайво сплаченої суми судового збору дане питання не вирішується судом в даному судовому засіданні.

26.10.2016 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Крижопільського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№ 113)", вул.Леніна, 106, с.Городківка, Крижопільський район, Вінницька область, 24615 (ідентифікаційний код - 08679630) на користь Дочірнього підприємства "Немирівський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс", вул.Луначарського, 19, м.Немирів, Вінницька область, 22800 (ідентифікаційний код - 36166230) - 37 734 грн 71 коп. - боргу, 1 378 грн 00 коп. - відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Прийняти відмову позивача від позовних вимог про стягнення 20 492 грн 76 коп. пені.

4. Провадження у справі про стягнення 20 492 грн 76 коп. пені припинити згідно з п.4ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31 жовтня 2016 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.