Рішення

від 02.08.2016 по справі 905/1932/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.08.2016р. Справа № 905/1932/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Вороная І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку «Дворец-2009»

про стягнення 17 641,51 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, за довіреністю № 14-88 від 18.04.2014р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору: ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з ОСББ «Дворец-2009» 17 641,51 грн., з яких:

- 9 469,79 грн. основного боргу за грудень 2014р. за договором купівлі-продажу природного газу № 951/14-КП-7 від 21.01.2014р.;

- 2 929,25 грн. пені за період з 15.03.2014р. по 14.07.2015р.;

- 428,19 грн. 3 % річних за період з 15.03.2014р. по 20.04.2016р.;

- 4 814,28 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2014р. по березень 2016р.

Позовні вимоги з посиланням на статті 525, 526, 599, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 951/14-КП-7 від 21.01.2014р. в частині своєчасних та повних розрахунків за спожитий природний газ.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.06.2016р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 905/1932/16 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 29.06.2016р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.06.2016р. розгляд справи відкладений на 02.08.2016р.

Представник позивача у судовому засіданні 02.08.2016р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідач у жодне судове засідання не з'явився та не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України, і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. При цьому, з огляду на інформаційний лист ВГСУ від 12.09.2014р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням АТО» (із змінами та доповненнями) про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить акт господарського суду Донецької області від 10.06.2016р. про неможливість надсилання поштової кореспонденції на адресу, що зазначена позивачем у позові та у Спеціальному витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02.08.2016р. та розміщення оголошень про час та місце розгляду справи на електронній сторінці господарського суду Донецької області, яка міститься на офіційному веб-порталі «Судова влада в Україні».

З огляду на зазначене, а також враховуючи той факт, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судовому засіданні та в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 02.08.2016р. за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

21 січня 2014 року між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (позивач, продавець) та ОСББ «Дворец-2009 » (відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 951/14-КП-7, за умовами п.1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України продавцем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до умов пункту 1.2. договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

У пункті 2.1. договору узгоджено, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2014р. по 31 грудня 2014р. газ обсягом 18,85 тис. куб. м., у т.ч. по місяцях кварталів: І кв. - 10,700 тис. куб. м., з яких: у січні - 4,200 тис. куб.м., у лютому - 3,500 тис. куб.м., у березні - 3,000 тис. куб.м.; ІІ кв. - 1,060 тис. куб.м., з яких: у квітні - 1,000 тис. куб.м., у травні - 0,030 тис. куб. м., у червні - 0,030 тис. куб.м.; ІІІ кв. - 0,090 тис. куб.м., з яких: у липні - 0,030 тис. куб.м., у серпні - 0,030 тис. куб. м., у вересні - 0,030 тис. куб.м.; ІV кв.- 7,000 тис. куб. м., з яких: у жовтні - 1,000 тис. куб. м., у листопаді - 2,000 тис. куб. м., у грудні - 4,000 тис. куб. м.

Не пізніше 5-го числа, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4 договору).

Ціна газу узгоджена сторонами у розділі 5 Договору.

Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу. (пункт 6.1 договору).

Умовами п.7.2. договору встановлено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років (пункт 9.3. договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01 січня 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1. договору).

Додатковими угодами № 1 від 29.04.2014р., № 2 від 26.05.2014р., № 3 від 13.06.2014р., № 3/2 від 30.09.2014р., № 4 від 19.11.2014р., № 5 від 15.12.2014р. внесені зміни до п. 5.2. статті 5 «Ціна газу» вказаного договору.

Так, відповідно до актів приймання-передачі природного газу за січень-липень, жовтень-грудень 2014р., підписаних уповноваженими особами сторін та скріплених печатками підприємств, позивач передав, а відповідач прийняв природний газ в об'ємі 12,656 тис. куб. м. на загальну суму 62 250,92 грн., а саме, у січні 2014 р. - в обсязі 4,125 тис. куб. м. на суму 17 138,20 грн., у лютому 2014р. - в обсязі 3,329 тис. куб. м. на суму 13 831,03 грн., у березні 2014 р. - в обсязі 1,498 тис. куб. м. на суму 6 223,77 грн., у квітні 2014р. - в обсязі 0,544 тис. куб. м. на суму 2 864,10 грн., у травні 2014р. - в обсязі 0,026 тис. куб. м. на суму 161,42 грн., у червні 2014 р. - в обсязі 0,026 тис. куб. м. на суму 161,78 грн., у липні 2014р. - в обсязі 0,018 тис. куб м. на суму 112 грн., у жовтні 2014р. - в обсязі 0,363 тис. куб. м. на суму 2 325,31 грн., у листопаді 2014 р. - в обсязі 1,491 тис. куб. м. на суму 9 963,52 грн., у грудні 2014 р. - в обсязі 1,236 тис. куб м. на суму 9 469,79 грн.

Між тим, згідно з розрахунком позивача станом на 20.04.2016р., підписаного директором департаменту реалізації газу, довідками по сальдо та по операціям по підприємству «Дворец - 2009 ОСББ» за період з 01.01.2014р. по 31.03.2016р., підписаними головним бухгалтером позивача, відповідач здійснив лише часткову оплату за отриманий природний газ на загальну суму 52 781,13 грн., а саме, 10.02.2014р. - 17 138,20 грн., 21.03.2014р. - 13 831,03 грн., 30.04.2014р. - 6 223,77 грн., 14.05.2014р. - 2 864,10 грн., 11.06.2014р. - 161,42 грн., 16.07.2014р. - 161,78 грн., 22.08.2014р. - 112 грн., 22.12.2014р. - 2 325,31 грн., 20.02.2015р. - 9 963,52 грн. Оплату за отриманий природний газ у грудні 2014р. в розмірі 9 469,79 грн. відповідачем не здійснено.

Неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 951/14-КП-7 від 21.01.2014р. в частині повної та своєчасної оплати отриманого природного газу зумовило звернення позивача до суду з даним позовом, в якому останній просить суд стягнути з відповідача 9 469,79 грн. основного боргу, 2 929,25 грн. пені, 428,19 грн. 3 % річних, 4 814,28 грн. інфляційних втрат.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу природного газу № 951/14- КП-7 від 21.01.2014р., згідно з яким позивач зобов'язався передати у власність покупцю природний газ, а відповідач прийняти та оплатити цей природний газ до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч. 1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, з вищевстановлених обставин справи випливає, що природний газ, який позивач поставив відповідачу у січні - липні, жовтні - грудні 2014р. на загальну суму 62 250,92 грн., останнім оплачений частково на суму 52 781,13 грн., у зв'язку з чим у відповідача виник борг за зобов'язаннями грудня 2014р. в розмірі 9 469,79 грн. При цьому жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, що спростовують його наявність відповідач до суду не надав.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 9 469,79 грн., а отже і їх задоволення в повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат суд виходить з наступного:

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 2 929,25 грн. за період з 15.03.2014р. по 14.07.2015р. за зобов'язаннями лютого, червня-липня, жовтня-грудня 2014р., 3 % річних в розмірі 428,19 грн. за період з 15.03.2014р. по 20.04.2016р. за зобов'язаннями лютого, червня-липня, жовтня-грудня 2014р. та інфляційні в розмірі 4 814,28 грн. за період з грудня 2014р. по березень 2016р. за зобов'язаннями жовтня-грудня 2014р.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня, розмір, строк та порядок її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

У пункті 7.2 договору визначено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За здійсненим господарським судом перерахунком, виконаним за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон» із врахуванням здійснених відповідачем оплат, сума пені за період з 15.03.2014р. по 14.07.2015р. за зобов'язаннями лютого, червня-липня, жовтня-грудня 2014р. становить 2 915,61 грн., а отже, позовні вимоги в цій частині задовольняються частково у визначеному судом розмірі.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання .

За здійсненим господарським судом перерахунком, виконаним за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон» із врахуванням здійснених відповідачем оплат, сума 3% річних за період з 15.03.2014р. по 20.04.2016р. за зобов'язаннями лютого, червня - липня, жовтня - грудня 2014р. становить 428,19 грн., а отже, позовні вимоги в цій частині задовольняються судом в повному обсязі.

Згідно з пунктом 6 Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої Наказом Державного комітету статистки України від 27 липня 2007 року № 265 індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

У пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З розрахунку позивача вбачається, що останнім здійснено нарахування інфляційних за періоди, коли заборгованість фактично не існувала.

За здійсненим господарським судом перерахунком, виконаним за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», із врахуванням здійснених відповідачем оплат та вірно встановленого періоду нарахування, сума інфляційних втрат становить:

- за період з 01.01.2015р. по 31.01.2015р. на суму боргу 9 963,52 грн. за зобов'язаннями листопада 2014р. - 308,87 грн.;

- за період з лютого 2015р. по березень 2016р. на суму боргу 9 469,79 грн. за зобов'язаннями грудня 2014р. - 3891,21 грн.

Загальний розмір інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати природного газу за зобов'язаннями листопада-грудня 2014р. становить 4200,08 грн. (308,87 грн. + 3 891,21 грн.), а отже, позовні вимоги в цій частині задовольняються судом в частково у визначеному судом розмірі.

Щодо розподілу судових витрат, господарський суд зазначає наступне.

У прохальній частині позовної заяви ПАТ «НАК «Нафтогаз України» просить стягнути з ОСББ «Дворец-2009» 9 469,79 грн. основного боргу за договором на купівлю-продаж природного газу № 951/14-КП-7 від 21.01.2014р., 2 929,25 грн. пені, 428,19 грн. 3 % річних, 4 814,28 грн. інфляційних втрат, а всього 17 641,51 грн. Вказана сума зазначена у позовній заяві, як ціна позову в порядку ст.55 ГПК України. При визначенні розміру судового збору за подання позовної заяви суд виходить з ціни позову зазначеній у прохальній частині позовної заяви.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір», нормами якого визначені правові засади справляння судового збору, передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору визначена у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини першої статті 4 вказаного Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» станом на 01.01.2016р. мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1 378,00 грн.

Отже, розмір судового збору за подання даної позовної заяви становить 1 378,00 грн.

При поданні позовної заяви ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в якості підтвердження сплати судового збору було надано платіжне доручення № 4004081 від 24.05.2016р. на суму 1 450,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом .

Відповідно до п.5.1 та п.5.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.

Оскільки позивачем не подано відповідного клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 72,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В :

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку «Дворец-2009» (83114, Донецька область, місто Донецьк, вулиця Рози Люксембург, будинок № 78; код ЄДРПОУ 36694267) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 6; код ЄДРПОУ 20077720) 9 469 (дев'ять тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн. 79 коп. основного боргу, 2 915 (дві тисячі девятсот п'ятнадцять) грн. 61 коп. пені, 428 (чотириста двадцять вісім) грн. 19 коп. 3% річних, 4 200 (чотири тисячі двісті) грн. 08 коп. інфляційних втрат, 1 328 (одна тисяча триста двадцять вісім) грн. 96 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складене 08 серпня 2016р.

Суддя Л.В. Ніколаєва