Рішення

від 01.11.2016 по справі 906/1018/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" листопада 2016 р. Справа № 906/1018/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 08.09.16р. № Z/h 007-СЛ-5726-0916

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 232 від 22.06.16р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (м.Житомир)

до Державного професійно-технічного навчального закладу "Радомишльський професійний ліцей" (м.Радомишль Житомирської області)

про стягнення 19728,96 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 19728,96 грн. штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору № 2015/ТП-БО-1700027 від 04.11.15р. на постачання природного газу за регульованим тарифом, з яких 15504,11 грн. пені, 3019,62 грн. інфляційних нарахувань та 1205,23 грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у письмових "запереченнях" від 01.11.16р. № 409 на позовну заяву та його представник в судовому засіданні проти позову заперечили, просили відмовити у його задоволенні у зв'язку з безпідставністю. Також просили в порядку забезпечення доказів витребувати з господарського суду Житомирської області справу № 906/564/16 (а.с.45-48). Зазначили про відсутність підстав для задоволення заявленого позову, оскільки, згідно рішення господарського суду Житомирської області від 27.07.16р. у справі № 906/564/16 відповідачем було перераховано позивачу 83878,25 грн. боргу та 1378,00 грн. судового збору. У зв'язку з цим вважають, що фактичного прострочення платежу не відбулось, оскільки мало місце виконання відповідачем свого обов'язку.

Господарський суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про забезпечення доказів, оскільки ГПК України не передбачає такої процесуальної дії.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

04.11.15р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (постачальник/позивач), Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (за договором-газорозподільне/газотранспортне підприємство) та Державним професійно-технічним навчальним закладом "Радомишльський професійний ліцей" (споживач/відповідач) укладений договір № 2015/ТП-БО-1700027 на постачання природного газу за регульованим тарифом.

Договором передбачено, що постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (пп.1.1 договору)(а.с.11-15).

Відповідно до пп.4.6 договору сторони погодили, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем на умовах щомісячної 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку 3 до договору, не пізніше ніж за три робочих дні до початку розрахункового періоду, крім оплати вартості послуг з постачання суб'єктами господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води). У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно пп.5.3.3 пп.5.3 договору, споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

Відповідно до пп.10.1 договору, договір набирає чинності з 1 липня 2015 року та укладається на строк по 31 грудня 2015 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають переоформити додаток 3 договору щодо договірних обсягів постачання природного газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк.

Усі зміни та доповнення до договору оформляються письмово та підписуються уповноваженими особами сторін (пп.10.2 договору).

Відповідно до умов зазначених у пп.10.2 сторонами було переоформлено додаток 3 до даного договору щодо договірних обсягів постачання природного газу на 2016 рік (а.с.16), згідно якого сторонами фактично продовжено строк дії договору на 2016 рік.

Згідно рішення господарського суду Житомирської області від 27.07.16р. у справі №906/564/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" до Державного професійно-технічного навчального закладу "Радомишльський професійний ліцей" за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"; ПАТ "Укртрансгаз" та третьої особи на стороні відповідача: ТОВ "Укртрансгазсервіс" про стягнення 83878,25 грн. встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-БО-1700027 від 04.11.15р. в частині оплати отриманого природного газу у 2016 році та стягнуто з останнього - 83878,25 грн. заборгованості, а також 1378,00 грн. судового збору (а.с.21-29). Вказане рішення господарського суду набрало законної сили.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-БО-1700027 від 04.11.15р., позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача штрафних санкцій у розмірі 19728,96 грн., нарахованих за період з 11.03.16р. по 26.09.16р., з яких 15504,11 грн. пені, 1205,23 грн. 3% річних та 3019,62 грн. інфляційних нарахувань за період березень-травень 2016 року (а.с.6,7).

Обґрунтовуючи свій позов в частині стягнення з відповідача пені, позивач та його представник послалися, зокрема, на умови пп.6.2.2 договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-БО-1700027 від 04.11.15р. та вимоги ст.549-551 ЦК України. В частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань послалися на ст.625 ЦК України.

Також зазначили про наявність законних підстав для нарахування згідно умов договору та вимог Закону штрафних санкцій на суму заборгованості, яка є простроченою та яка встановлена і підтверджена судовим рішенням від 27.07.16р. у справі № 906/564/16.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що у зв'язку з тим, що він не встиг провести процедуру відкритих торгів до 01.01.16р., укладений з позивачем договір № 2015/ТП-БО-1700027 від 04.11.15р. на постачання природного газу за регульованим тарифом згідно ч.6 ст.40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, був продовжений, тобто була укладена додаткова угода з позивачем на січень 2016 року, при якому відповідач повідомив позивача, що у період після закінчення дії укладеного між ними додаткової угоди на постачання природного газу і до укладання нового договору на постачання природного газу (після проведення процедури конкурсних торгів), не можлива оплата за спожитий природний газ.

Тому, виходячи із зазначеного, відповідач зауважив, що здійснення проплати за постачання природного газу в період з січня по березень 2016 року (на час проведення тендерної процедури відповідно до Закону України "Про ринок природного газу"), він не мав правових підстав для проведення розрахунків за постачання природного газу, окрім суми, що не більша 20% вартості попереднього договору.

Крім того, відповідач зазначив про відсутність підстав для задоволення заявленого позову, посилаючись на те, що згідно рішення господарського суду Житомирської області від 27.07.16р. у справі № 906/564/16 ним було перераховано позивачу 83878,25 грн. заборгованості та 1378,00 грн. судового збору, тому, він вважає, що перерахунок даних коштів свідчить про те, що фактичного прострочення платежу не відбулось, оскільки мало місце фактичне виконання відповідачем свого обов'язку.

Господарський суд, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, рішення господарського суду Житомирської області від 27.07.16р. у справі № 906/564/16, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення для вирішення спору у даній справі в частині встановлення обставин щодо неналежного виконання Державним професійно-технічним навчальним закладом "Радомишльський професійний ліцей" умов договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-БО-1700027 від 04.11.15р. щодо оплати отриманого природного газу у 2016 році, а також в частині встановлення обставин щодо пролонгації зазначеного договору.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Згідно з ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно пп.6.2.2 договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-БО-1700027 від 04.11.15р., у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача, розміри пені, 3% річних та інфляційних нарахувань становлять, відповідно, 15504,11 грн., 1205,23 грн. та 3019,62 грн. (а.с.6,7).

Розрахунок 3% річних є вірним та відповідає чинному законодавству.

Позивачем невірно здійснено нарахування пені, зокрема, без врахування того, що у період з 22.04.16р. по 26.09.16р. розмір облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ) змінювався, зокрема, у період з 22.04.16р. по 26.05.16р. розмір облікової ставки НБУ становив 19%, у період з 27.05.16р. по 23.06.16р. розмір облікової ставки НБУ становив 18%, у період з 24.06.16р. по 28.07.16р. розмір облікової ставки НБУ становив 16,5%, у період з 29.07.16р. по 15.09.16р. розмір облікової ставки НБУ становив 15,5%, у період з 16.09.16р. по 26.09.16р. розмір облікової ставки НБУ становив 15%.

У зв'язку з чим, судом здійснено відповідний перерахунок і визначено правильну суми пені, що становить 13986,96 грн.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Заперечення відповідача про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідачем погашено заборгованість в сумі 83878,25 грн. згідно рішення суду від 27.07.16р. у справі № 906/564/16 та 1378,00 грн. судового збору, що, на думку відповідача, свідчить про те, що ним виконані договірні зобов'язання спростовуються матеріалами справи, зокрема, рішенням господарського суду Житомирської області від 27.07.16р. у справі № 906/564/16 (а.с.21-29).

Згідно пп.1.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.13р. № 14, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Відповідно до пп.7.1 даної постанови передбачено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 13986,96 грн. пені, 3019,62 грн. інфляційних нарахувань та 1205,23 грн. 3% річних за неналежне виконання умов договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-БО-1700027 від 04.11.15р.

В решті позову суд відмовляє у зв'язку з безпідставністю заявлених вимог.

Сплата судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 35, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного професійно-технічного навчального закладу "Радомишльський професійний ліцей", 12201, м.Радомишль Житомирської області, вул.Пушкінська 12, ідентифікаційний код 02543609:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут", 10002, м.Житомир, вул.Фещенка-Чопівського 35, ідентифікаційний код 39577504 - 13986,96 грн. пені, 3019,62 грн. інфляційних нарахувань, 1205,23 грн. 3% річних за неналежне виконання умов договору № 2015/ТП-БО-1700027 від 04.11.15р. на постачання природного газу за регульованим тарифом та 1272,03 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 01.11.16

Суддя Гансецький В.П.

Друк.: 1 прим. у справу.