Рішення

від 27.10.2016 по справі 909/864/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2016 р. Справа № 909/864/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г.З., секретаря судового засідання Ломей Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СОІЛ ТЕК", вул. Івана Франка, 63, с. Сокільники, Пустомитівський район, Львівська область, 81130

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АБО-МІКС", вул. Наливайка, 3, м.Коломия, Івано-Франківська область, 78200

про стягнення заборгованості в сумі 6821,67 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність № 1 від 15.12.15р.

від відповідача: ОСОБА_2 - представник, довіреність № 12-Д від 07.06.16р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "СОІЛ ТЕК" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АБО-МІКС" заборгованості в сумі 6821,67 грн., 4500 грн. основного боргу, 2095,73 грн. пені за період прострочки з 20.10.15 по 19.04.16 та 225,94 грн. 3% річних за період прострочки з 20.10.15 по 05.10.16.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 07.10.16 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 27.10.16.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав, в обгрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг №ТЕП-06/10-1 від 06.10.15 щодо повної оплати вартості наданих послуг.

Відповідач подав пояснення за вх.№15129/16 від 27.10.16, в якому визнав факт надання послуг з перевезення, однак заборгованість в сумі 4500 грн. не сплатив, оскільки позивач на 3 дні прострочив термін подачі транспортного засобу для завантаження, а відповідно до п.4.7. договору за несвоєчасну подачу транспортного засобу під завантаження/розвантаження позивач сплачує відповідачу штраф у розмірі 1500 грн. за кожну почату добу прострочення подачі, тобто, позивач має сплатити відповідачу 4500 грн. штрафу (1500грн. * 3).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

Між сторонами по справі 06.10.15 укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг №ТЕП-06/10-1, відповідно до умов якого експедитор (позивач) зобов"язується за плату і за рахунок клієнта (відповідач) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов"язаних з перевезенням вантажу (п.1.1 Договору).

Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано сторонами, підписи засвідчено печатками юридичних осіб, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України; погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, тобто дотримання положень такого Договору є обов'язковим.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що конкретні умови по кожному замовленню оформляються заявками клієнта, в яких передбачаються конкретні умови для належного виконання умов договору.

06.10.15 між сторонами по справі оформлено заявку №17 на перевезення вантажу за маршрутом Коломия (Україна) - с.Леорда, жудец Ботошани (Румунія). Вартість перевезення становила 9500 грн.

На виконання умов договору та заявки позивач надав послуги з перевезення вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №080760 (а.с.18).

Транспортно - експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Згідно зі ст. 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Транспортно - експедиційні послуги опосередковуються договором транспортного експедирування.

Згідно зі ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що оплата здійснюється відповідачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача протягом 5 (п"яти) банківських днів після виконання експедиційних послуг. Датою виконання послуг є дата підписання акту виконаних робіт. У випадку відсутності акту виконаних робіт з будь-яких причин, датою виконання експедиційних послуг вважається дата, що зазначена в будь-якому іншому документі, що може підтвердити факт надання експедиційних послуг.

На виконання умов п.3.2. договору відповідач супровідним листом №2015/11-10 від 10.11.15 направив відповідачу акт надання послуг №939 від 12.10.15 (а.с.19-20), який останній отримав 13.11.15. Відповідач вказаний акт не підписав, однак частково оплатив заборгованість 09.06.16 в сумі 5000 грн., з врахуванням чого заборгованість станом на день звернення до суду становила 4500 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення встановлено і статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 4500 грн. заборгованості за надані послуги обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Заперечення відповідача є безпідставними, враховуючи наступне:

Предметом спору в даній справи є стягнення коштів за надані послуги з перевезення вантажу. Відповідачем не подано належних доказів, що могли би бути підставою для звільнення його від зобов"язання по виконанню умов договору щодо оплати вартості наданих послуг.

Однак суд звертає увагу відповідача, що при наявності доказів прострочки позивачем обумовленого договором терміну подачі транспортного засобу для завантаження відповідач не позбавлений права звернутися відповідним позовом до суду.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України.

Пунктом 3.4. договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати послуг позивача, відповідач виплачує позивачу неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

На підставі вказаних правових норм та п.3.4. договору, позивачем нараховано відповідачу 2095,73 грн. пені за період прострочки з 20.10.15 по 19.04.16 та 225,94 грн. 3% річних за період прострочки з 20.10.15 по 05.10.16.

При нарахуванні пені та 3% річних, позивач терміном оплати виникнення зобов"язання вважає 20.10.16, однак, з врахуванням п.3.4. договору, суд вважає за правильне проводити розрахунок з 19.11.15 (п"ятиденний термін з дня отримання акту відповідачем). Судом самостійно здійснено перерахунок пені та 3% річних, з врахуванням чого обгрунтований розмір пені становитиме 1737,27 грн., а 3% річних - 201,27 грн. (розрахунки здійснені в ІПС "Законодавство" додаються). В решті стягнення інфляційних та 3 % річних належить відмовити.

Таким чином, до стягнення підлягають 4500 грн. основного боргу, 1737,27 грн. пені та 201,27 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 1378 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 316 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 610, 612, 625, 929 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СОІЛ ТЕК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АБО-МІКС" про стягнення заборгованості в сумі 6821,67 грн. задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АБО-МІКС" (вул. Наливайка, 3, м.Коломия, Івано-Франківська область, 78200, код 32465333) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОІЛ ТЕК" (вул.Івана Франка, 63, с.Сокільники, Пустомитівський район, Львівська область, 81130, код 38325467) - 4500 (чотири тисячі п"ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 1737 (одну тисячу сімсот тридцять сім) грн. 27 коп. пені, 201 (двісті одну) грн. 27 коп. - 3 % річних та 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 01.11.16

Суддя Цюх Г.З.