Рішення

від 24.10.2016 по справі 914/2053/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2016р. Справа№ 914/2053/16

за позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська меблева компанія», м.Львів

про стягнення 36588,29грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 - представник без довіреності

Суть спору : позов заявлено Львівським міським комунальним підприємством «Львівотеплоенерго», м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська меблева компанія», м.Львів про стягнення 36588,29грн., з яких 31811,87грн. основного боргу, 3943,49грн. пені, 405,73грн. 3 % річних, 427,20грн. індексу інфляції.

Ухвалою суду від 09.08.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.08.2016р. Ухвалою суду від 22.08.2016р. розгляд справи відкладено на 10.10.2016р. у зв'язку з неявкою відповідача. Ухвалою суду від 10.10.2016р. строк вирішення спору за клопотанням позивача продовжено на 15 днів та відкладено розгляд справи на 24.10.2016р. для надання можливості сторонам подати додаткові документи на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Представникам сторін роз'яснено їх права, згідно ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 24.10.2016р. з'явився, подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№5032/16 від 24.10.2016р.), в якій, зважаючи на погашення відповідачем основного боргу, просить стягнути з ТзОВ «Українська меблева компанія» лише 3943,49грн. пені, 405,73грн. 3 % річних та 427,20грн. індексу інфляції. Долучив також до матеріалів справи додаткові документи (вх.№42195/16 від 24.10.2016р.).

У відповідності до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог. Відтак, вказану заяву прийнято судом, подальший розгляд справи відбувається з її врахуванням.

Представник позивача в судовому засіданні 24.10.2016р. позовні вимоги, з врахуванням вказаної заяви, підтримав повністю. Ствердив, зокрема, що в жовтні 2003 року між позивачем та відповідачем - ТзОВ «Українська меблева компанія», укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді. Проте, відповідач взяті на себе за договором зобов'язання належним чином не виконував, розрахунки за теплову енергію, поставлену протягом листопада 2015 року - червня 2016 року оплачено несвоєчасно, з порушенням встановлених договором строків розрахунків. Зважаючи на це, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3943,49грн. пені, 405,73грн. 3 % річних та 427,20грн. індексу інфляції. Просив позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання 24.10.2016р. з'явився, проти задоволення позову усно не заперечив, письмового відзиву та інших витребуваних судом документів не подав.

Суд, беручи до уваги встановлений ст.69 ГПК України строк вирішення спору, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст. 4-3 ГПК України судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено таке.

Між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (енергопостачальна організація за договором, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська меблева компанія» (споживач за договором, відповідач по справі) укладено договір №3776/Л про постачання теплової енергії в гарячій воді від 07.10.2003р., за яким енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач - отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1).

За умовами договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими чинним законодавств формами (п.6.1). Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2). Споживач до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії (п.6.3).

Як вбачається з матеріалів справи за період з листопада 2015 року по червень 2016 року відповідачу реалізовано теплової енергії, в тому числі з врахуванням вартості приєднаного теплового навантаження, на суму 41073,83грн., з яких 4685,60грн. за листопад 2015р., 8363,43грн. за грудень 2015 року, 11337,15грн. за січень 2016 року, 6610,97грн. за лютий 2016 року, 7743,61грн. за березень 2016 року, 1431,58грн. за квітень 2016 року, 406,63грн. за травень 2016 року та 494,86грн. за червень 2016 року.

Позивач стверджує, що поставлену протягом вказаного періоду теплову енергію відповідачем оплачено з порушенням строків розрахунків, визначених договором, що зумовило звернення до суду із позовною заявою про стягнення із відповідача 3943,49грн. пені, 405,73грн. 3% річних та 427,20грн. індексу інфляції.

При вирішенні спору суд виходив з такого.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Водночас, поставлену за період з листопада 2015 року по червень 2016 року теплову енергію, в тому числі із врахуванням вартості приєднаного теплового навантаження, ТзОВ «Українська меблева компанія» повністю оплачено, в порушення умов договору, лише після порушення провадження по справі, що підтверджується банківськими виписками про рух коштів по рахунку ЛМКП «Львівтеплоенерго» та не заперечується відповідачем.

Суд також зазначає, що відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, відповідно до п.7.2.3 договору, споживач за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Провівши відповідний перерахунок, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення із відповідача 3943,49грн. пені, нарахованої за період з 16.01.2016р. по 30.06.2016р. підлягають до задоволення в повному обсязі, оскільки фактичний розмір неустойки за вказаний період перевищує заявлений до стягнення.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та індексу інфляції, суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши долучений до матеріалів справи розрахунок, суд звертає увагу на те, що при його проведенні позивачем належним чином не враховано здійсненої відповідачем в березні 2016 року (18.03.2016р.) часткової оплати за послуги, відтак, провівши відповідний перерахунок приходить до висновку, що до стягнення з ТзОВ «Українська меблева компанія» підлягає 386,76грн. 3% річних, нарахованих за визначений ЛМКП «Львівтеплоенерго» період з 16.12.2015р. по 15.07.2016р. Водночас, позовна вимога про стягнення 427,20грн. індексу інфляції за період з 01.01.2016р. по 01.07.2016р. підлягає до задоволення в повному обсязі в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас, відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Відтак, суд приходить до висновку, що витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 83, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська меблева компанія» (м.Львів, вул.Стрийська, буд.129; код ЄДРПОУ 30583347) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (м.Львів, вул. Д.Апостола, буд.1; код ЄДРПОУ 05506460) 3943,49грн. пені, 386,76грн. 3% річних, 427,20грн. індексу інфляції та 1378,00грн. судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 31.10.2016р.

Суддя Щигельська О.І.