Рішення

від 27.10.2016 по справі 902/794/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 жовтня 2016 р. Справа № 902/794/16

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Есаймент" ( 01013, м. Київ, вул. Будіндутрії, буд. 9)

до : Приватного підприємства "Дарвін" ( 21036, м. Вінниця, 2-й провулок Хмельницького шосе, буд. 21)

до: Приватного малого підприємства "Атлант" ( 21036, м. Вінниця, 2-й провулок Хмельницького шосе, буд. 21)

про стягнення 373 046,32 грн.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.,

Секретар судового засідання Матущак О.В.

Представники сторін:

позивача, ОСОБА_1, довіреність № б/н від 19.07.16;

відповідача 1, не з'явився;

відповідача 2, не з'явився ;

ВСТАНОВИВ :

До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Есаймент" до приватного підприємства "Дарвін" та до приватного малого підприємства "Атлант" про стягнення 373 046,32 грн.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 14.09.2016р. суддею Яремчуком Ю.О. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 902/794/16.

Ухвалою суду від 06.10.16р. розгляд справи № 902/794/16 відкладено на 27.10.16р.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Відповідачі правом на участь повноважного представника у судовому засіданні не скористались.

При цьому, відповідачем 1 подано клопотання від 26.10.2016р. про надання часу до 25.11.2016р. врегулювання сору в позасудовому порядку та просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

27.10.2016р. до суду від представника відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Суд дослідивши подані клопотання, заслухавши представника позивача, відхиляє їх з підстав необгрунтованості та недоведеності.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Тобто, юридична особа не обмежена у виборі особи та наданні такій особі повноважень на представництво її інтересів в господарському суді.

Пунктом 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 року передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідачів належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки представників останніх в судове засідання для реалізації права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відсутність представників відповідачів в судовому засіданні, яким відоме місце та час судового слухання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

З урахуванням вищенаведеного у сукупності справа слухається за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.06.2012 року між публічним акціонерним товариством В«Дочірній банк Сбербанку РосіїВ» (банк, позикодавець, первісний кредитор) та приватним підприємством "Дарвін" (позичальник, відповідач 1) укладено договір про відкриття кредитної лінії №01-Н/12/94/КЛ-МБ (Договір), за умовами якого останньому відкрито відновлювальну кредитну лінію в національній валюті України, та надано кредитні кошти (кредит), що складає 1 000 000,00 грн, з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 22% річних, з останнім днем дії кредитної лінії - 30 листопада 2013 року.

Відповідно до п.1.1. Договору, банк відкриває позичальнику кредитну лінію в національній валюті України, що надалі іменується В«Кредитна лініяВ» , та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти (кредит) у порядку і на умовах, визначених цим договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується використовувати кредит з метою, зазначеною в п.1.5. цього договору, своєчасно та в повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором та/або додатковими угодами до цього договору.

Згідно із п.п.1.2 Договору ліміт кредитної лінії складає:

а) з часу укладення цього Договору і по 19 грудня 2012 року - 1 000 000,00 грн.

б) 20 грудня 2012 року - 0 (нуль) грн

в) з 21 грудня 2012 року по 29 червня 2013 року - 1 000 000,00 грн.

З 30 червня 2013 року ліміт Кредитної лінії зменшується щомісячно, кожного 30 числа календарного місяця по 166 666,00 грн, а в останній місяць дії договору Кредитної лінії погашення становить 166 670,00 грн.

З 01.06.2012р. по 30.05.2013р. тип процентної ставки, яка застосовується у цьому договору- фіксована процентна ставка; з 31.05.2013р.- змінювана процентна ставка.

За змістом п.п. 1.3.1, 1.3.2, 1.3.3, 1.3.5, 1.3.8 Договору розмір фіксованої процентної ставки встановлюється на рівні 22% річних. Розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом в національній валюті визначається як сума погодженого сторонами індексу і маржі банку та розраховується за формулою R=UIRD 12M+M, де R - розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом у відсотках річних, UIRD 12M- базова процентна ставка, М- маржа банку. Максимальний розмір збільшення змінюваної процентної ставки від розміру змінюваної процентної ставки, визначеного на дату укладення цього договору та зазначеного п. 1.3.3. цього договору, складає 28,0% річних. Таким чином, в разі максимального збільшення змінюваної процентної ставки, максимальні розмір змінюваної процентної ставки за цим договором буде дорівнювати 50% річних. Мінімальний розмір змінюваної процентної ставки встановлюється в розмірі 22% річних. Сторони погоджують, що зміна розміру змінюваної процентної ставки внаслідок її перегляду на умовах та в порядку, зазначеному в цьому пункті договору, відбувається автоматично і не потребує укладання між сторонами будь-якої додаткової угоди/договору про внесення змін до цього договору. Про зміну змінюваної процентної ставки, банк зобов'язаний письмово повідомити позичальника із зазначенням дати, з якої змінюється змінювана процентна ставка за користування кредитом, але в будь-якому випадку не пізніше ніж за 15 календарних днів до застосування нового розміру змінюваної процентної ставки за користування кредитом.

Останній день дії кредитної лінії - 30 листопада 2013 року (п.1.4. Договору).

Відповідно до п.6.1. Договору позичальник зобов'язується сплачувати банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому договором. Проценти за кредитом нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованості.

Згідно із п.6.3. Договору проценти позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше 3 (трьох) робочих днів, наступних за днем закінчення періоду.

Відповідно до п. 6.6 Договору у випадку (а) збільшення облікової ставки Національного банку України, а також випадку (б) порушення позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених договором, змінювана процентна ставка за користування кредитом - в першому випадку збільшується прямо пропорційно збільшенню облікової ставки НБУ, а в другому випадку- збільшується з дати укладення цього договору та по 30.05.2013р. до 24%, з 31.05.2013р. збільшується шляхом збільшення розміру змінюваної процентної ставки на 2 процентних пункти, після чого розмір змінюваної процентної ставки буде розраховуватися за формулою R=(UIRD 12M+M) +2% річних. Позичальник погоджує зазначену в цьому пункті договору зміну розміру змінюваної процентної ставки, що не потребує укладення сторонами додаткової угоди до цього договору.

Позичальник зобов'язується повертати Банку кожен із траншів Кредиту у термін, зазначений у відповідній додатковій угоді до Кредитного договору (п.8.1.Договору).

Відповідно до п.8.3. Кредитного договору банк має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за кредитним договором, а також інші права, передбачені законодавством України та/або цим договором та/або договорами забезпечення, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених кредитним договором.

Згідно із п.10.1. Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позичальником за кредитним договором банк має право вимагати сплати позичальником пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення: а) за прострочення строків повернення кредиту; б) за прострочення строків сплати процентів за користування кредитом, які визначені ст.6. цього договору.

Відповідно до п.п. 11.6, 11.7. Договору за будь-якими вимогами сторін, які випливають за даним договором, встановлюється позовна давність тривалістю у три роки. Цей договір може бути змінений (крім випадків, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України) тільки за взаємною згодою банку і позичальника за умови, що такі зміни викладені в письмовій формі.

Додатком №1 до Договору про відкриття кредитної лінії №01-Н/12/94/КЛ-МБ від 01.06.2012р. сторонами погоджено розмір процентів за користування кредитом.

Також, як слідує з матеріалів справи в подальшому сторонами підписувались додаткові угоди до договору про відкриття кредитної лінії №01-Н/12/94/КЛ-МБ від 01.06.2012р. (додаткова угода №1 від 07.06.2012р., додаткова угода №2 від 13.06.2012р., додаткова угода №3 від 21.12.2012р.) та акти звірки. Вказаними додатковими угодами та актами звірки, сторони з поміж іншого, погодили суми траншу кредиту, які надано банком згідно заяв позичальника, строк надання траншу, підтвердили суми надходжень коштів та розмір процентів за користування кредитом, тощо.

Крім того, судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань приватного підприємства В«ДарвінВ» (відповідач 1) за кредитним договором, між АТ В«Сбербанк РосіїВ» та приватним малим підприємством "Атлант" (поручитель, відповідач 2) 01 червня 2012 року укладено Договір поруки.

Згідно із пунктом 2.1. Договору поруки відповідальність поручителя перед кредитором включає зобов’язання, які були невиконані боржником, та які передбачені основним договором, зокрема, але не обмежуючись:

- зобов'язання повернути кредитору кредит, наданий в національній валюті в межах кредитної лінії, відкритої терміном до 30 листопада 2013 року за основним договором з граничним лімітом кредитування в сумі 1 000 000,00 гривень (з урахуванням індексу інфляції у разі прострочення повернення кредиту, наданого в межах ліміту кредитної лінії в національній валюті), в строки, зазначені в основному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та/або основним договором та/або цим договором достроково;

- зобов'язання в строки та в порядку, які передбачені в ст. 6 Основного договору, а у випадках, передбачених законодавством України та/або Основним договором та/або цим договором - до настання строків, зазначених в ст. 6 Основного договору - сплатити кредитору проценти за користування кредитом за Основним договором проценти розмір яких визначається з 01.06.2012 по 30.05.2013 - 22% відсотка річних;

- зобов'язання в строки, передбачені Основним договором, а у випадках, передбачених законодавством України та/або Основним договором та/або цим договором до настання зазначених в Основному договорі - сплачувати кредитору комісійну винагороду за відкриття та ведення позичкового рахунку з розрахунку 0,5% від суми, зазначеної в основному договорі;

- зобов'язання відшкодувати збитки, завдані кредитору невиконанням та/або неналежним виконанням зобов'язань по Основному договору;

- зобов'язання сплатити кредитору штрафні санкції за невиконання та/або неналежне виконання зобов'язань по Основному договору у строки та у розмірах, які зазначаються в Основному договорі.

Згідно із п.2.1.3. Договору поруки відповідальність поручителя перед кредитором включає в себе зобов'язання сплати кредитору неустойку у випадку і у розмірі, зазначеному в п.4.4 цього договору (зобов'язання зі сплати неустойки).

Пунктом 4.1 Договору поруки передбачено, що позичальник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель та боржник залишаються зобов'язаними перед Кредитором до того моменту, поки всі зобов'язання за Основним договором не будуть виконані повністю.

За змістом п. 4.2. Договору поруки передбачена ст. 2 Договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить прострочення виконання зобов'язань. Причини невиконання боржником своїх зобов'язань за Основним договором жодним чином не можуть вплинути на виконання поручителем зобов'язань за цим Договором.

В такому випадку кредитор звертається з письмовим повідомленням до поручителя про невиконання боржником зобов'язань, що зазначені в ст.2 цього Договору, та їх обсяг.

Відповідно до пункту 4.3. Договору поруки поручитель протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту поштового відправлення йому кредитором письмового повідомлення або в інший термін, зазначений в такому повідомленні, зобов'язаний погасити заборгованість боржника за реквізитами, зазначеними в повідомленні.

За несплату забезпечених цим Договором зобов'язань боржника у строк, зазначений у п.4.3. цього Договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від несплаченої суми (пункт 4.4. Договору поруки).

У разі невиконання боржником своїх зобов'язань за Основним договором кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя. Ці вимоги є обов'язковими для виконання поручителем протягом строку, зазначеного в п.4.3. цього договору (пункт 5.1.1. Договору поруки).

26.08.2015р. між публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ТОВ "Фінансова компанія "Есаймент" укладено договір відступлення права вимоги №28-2_54, за яким банк відступив ТОВ "Фінансова компанія "Есаймент" належні йому права вимоги по договору №01-Н/12/94/КЛ-МБ від 01.06.2012р. та за договорами забезпечення до нього. (договір відступлення права вимоги від 26.08.2015р.;додатки №№1,2 )

Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.06.2014 року у справі №902/500/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" до приватного підприємства "Дарвін" та приватного малого підприємства "Атлант" про солідарне стягнення заборгованості задоволено повністю: стягнуто солідарно з приватного підприємства "Дарвін" та приватного малого підприємства "Атлант" на користь публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" 1 000 000,00 грн заборгованості за кредитом; 58340,68 грн заборгованості за відсотками; 14805,51 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту; 460,54 грн пені за несвоєчасне погашення відсотків та 21472,14 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.10.2015р. у справі № 902/1128/15 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Есаймент" до 1. приватного підприємства "Дарвін" до 2. приватного малого підприємства "Атлант" про солідарне стягнення заборгованості задоволено повністю: стягнуто солідарно з приватного підприємства "Дарвін" та приватного малого підприємства "Атлант" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Есаймент" 324275 грн 97 коп. процентів за користування кредитною лінією, 401615 грн 11 коп. пені за прострочення повернення загальної заборгованості за кредитною лінією, 139751 грн 99 коп. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією та 17000 грн витрат зі сплати судового збору.

Вказані рішення на момент розгляду даної справи набули законної сили. А тому, в силу ст. 35 ГПК України є преюдиціними для розгляду цієї справи в частині підтвердження наявності заборгованості, виходячи із якої первісний кредитор (ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії») нарахував проценти за користування кредитною лінією, пеню за прострочення повернення загальної заборгованості за кредитною лінією та пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією.

Станом на час розгляду справи з урахуванням проплати борг відповідачів перед позивачем становить 500 000 грн.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виходячи із встановлених обставин спору, суд дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір, правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч. 1 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

З огляду на заявлення позову до поручителя, судом при прийнятті рішення враховано наступні норми права.

Зокрема, ч.ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Частиною 1 ст.553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. В частині 2 названої статті встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор- прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1, 3 ст.202 ГК України передбачено, що господарське зобов’язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст.202-205 ГК України, ст.ст.599-601, 604-609 ЦК України.

Зокрема, згідно із положеннями ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому позивачем заявлена вимога про солідарне стягнення з відповідачів 136324 грн 05 коп. процентів за користування кредитною лінією за період прострочення основного зобов’язання з 26.08.2015р. по 19.07.2016р.

Судом розглянуто вимоги позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів 190 328,74 грн. пені за прострочення повернення загальної заборгованості за кредитною лінією за період прострочення з 28.08.2015р. по 19.07.2016р. та 46393,53 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією за період прострочення з 26.08.2015р. по 19.07.2016р., в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно із ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.10.1. Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позичальником за кредитним договором банк має право вимагати сплати позичальником пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення: а) за прострочення строку/ів повернення кредиту; б) за прострочення строку/ів сплати процентів за користування кредитом, які визначені ст.6. цього договору.

Таким чином, пунктом 10.1 Договору сторони погодили збільшення строку нарахування пені, ніж визначено у ч. 6 ст. 232 ГК України, тобто фактично визначили строк з моменту виникнення заборгованості за кожен день прострочення до її погашення, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України у постанові від 15.04.2015р. по справі №3-53гс15.

Крім того, дану обставину також встановлено у рішенні господарського суду Вінницької області від 04.06.2014р. по справі №902/500/14, яке в силу положень ст.35 ГПК є преюдиційним для розгляду даної справи.

З огляду на вищезазначене, позивачем заявлені вимоги про солідарне стягнення з відповідачів пені за прострочення повернення загальної заборгованості за кредитною лінією 190 328,74 грн. та пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією 46 393,53 грн.

З урахуванням викладеного, оцінивши подані представником сторони докази та матеріали справи у їх сукупності та здійснивши розрахунок в системі «Ліга Закон» щодо заборгованості відповідачів, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а тому до стягнення підлягає:

125 269,80 грн. - проценти за користування кредитною лінією (27.08.2015-19.07.2016р.р.);

190 070,81 грн. - пеня за прострочення повернення загальної забргованості за кредитною лінією (28.08.2015р.-19.07.2016р.);

46 377,31 грн. - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією (27.08.2015р.-19.07.2016р.).

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню сорлідарно на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з приватного підприємства "Дарвін" (21037, м. Вінниця, 2-й провулок Хмельницького шосе, буд. 21, код ЄДРПОУ 31041656) та приватного малого підприємства "Атлант" (21036, м. Вінниця, 2-й провулок Хмельницького шосе, буд. 21, код ЄДРПОУ 23104400) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Есаймент" (вул. Будіндустрії, буд. 9, м. Київ, 01013, код ЄДРПОУ 39114866) 125 269,80 грн. проценти за користування кредитною лінією, 46 377,31 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією, 190 070,81 грн. пені за прострочення повернення загальної заборгованності за кредитною лінією, та 5425,76 грн витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01 листопада 2016 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( 01013, м. Київ, вул. Будіндутрії, буд. 9)

3 - відповідачу ( 21036, м. Вінниця, 2-й провулок Хмельницького шосе, буд. 21)

4 - відповідачу (21036, м. Вінниця, 2-й провулок Хмельницького шосе, буд. 21)