Рішення

від 26.10.2016 по справі 910/13953/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2016Справа №910/13953/16

За позовом Державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА"

до Державної установи "Державний авіаційний медичний центр цивільної авіації

України"

третя особою , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Державне підприємство обслуговування повітряного руху України

про стягнення 147 583,54 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 48-2007 від 29.07.2016

Від відповідача: ОСОБА_2 - голова комісії з реорганізації

Від третьої особи: ОСОБА_3 за довіреністю №1-22-1091 від 06.07.2016

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА" до Державної установи "Державний авіаційний медичний центр цивільної авіації України" про стягнення 156 080,54 грн., у тому числі 121 385,88 грн., 5 158,81 грн. інфляційних втрат, 1 468,81 грн. процентів, 8 497,00 грн. 7 % та 19 570,04 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 131 від 20.06.2013 на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2016 порушено провадження у справі № 910/13953/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.09.2016, зобов'язано сторін надати певні документи.

Через відділ діловодства суду 06.09.2016 від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.09.2016 представник позивача надав суду на виконання вимог ухвали суду оригінали документів для огляду у судовому засіданні.

Відповідач уповноважених представників до судового засідання не направив, проте, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав.

Через відділ діловодства суду 07.09.2016 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю з'явитися у судове засідання через раптове погіршення стану здоров'я та необхідністю невідкладного лікування.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, оскільки останнє є правонаступником відповідача, що підтверджується додатковою угодою № 2 від 03.02.2014 про внесення змін до договору № 131 від 20.06.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2016 відкладено розгляд справи до 05.10.2016, зважаючи на залучення до участі у справі третьої особи, а також у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання та не виконанням ним вимог ухвали суду.

Через відділ діловодства суду 05.10.2016 від відповідача та третьої особи надійшли відзиви на позовну заяву, які залучено до матеріалів справи, разом з тим від третьої особи надійшло клопотання, в якому остання просила розгляд справи призначити на іншу дату у випадку, необхідності її участі у судовому засіданні.

У судовому засіданні 05.10.2016 представник позивача просив суд надати йому час для ознайомлення з відзивом на позовну заяву.

Представник відповідача заперечень проти цього не навів.

Розглянувши дане клопотання, суд його задовольнив з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Третя особа уповноважених представників до судового засідання не направила, про дату, час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 05.10.2016 відкладено розгляд справи до 19.10.2016 для дослідження доказів у справі.

У судовому засіданні 19.10.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні 19.10.2016 визнав позовні вимоги в частині суми основного боргу, проти стягнення суми штрафних санкцій заперечив.

Представник третьої особи підтримав позицію відповідача.

У судовому засіданні 19.10.2016, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 26.10.2016 для дослідження доказів у справі.

У судовому засідані 26.10.2016 представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, яку судом досліджено та прийнято до розгляду.

Згідно з п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Господарський суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 147 583,54 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 26.10.2016 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні 26.10.2016 визнав позовні вимоги в частині суми основного боргу, проти стягнення суми штрафних санкцій заперечив.

Представник третьої особи підтримав позицію відповідача.

У судовому засіданні 26.10.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством «Завод 410 ЦА» (далі - позивач, постачальник) та Державною установою «Державний авіаційний центр цивільної авіації України» (далі - відповідач, споживач) було укладено договір №131 від 20.06.2013 на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник бере на себе зобов'язання виробляти, транспортувати та постачати для потреб споживача теплову енергію в гарячій воді (згідно ДК-016-2010 - код класифікатора 35.30.1 - «Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води»), а споживач - сплачувати за одержану і силову енергію, згідно тарифів, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, для постачальника в терміни, що передбачені цим договором.

Згідно з п.2.1. договору, теплова енергія у вигляді гарячої води відпускається споживачеві в обсягах, обумовлених в додатку №2 цього договору.

Відповідно до п.3.2.3. договору, відповідач зобов'язується, виконувати умови та порядок оплати одержаної теплової енергії в обсягах (додаток№2) і в термін, які передбачені чином договором (Р.6, п.10.7).

31.03.2016 позивачем було складено рахунок-фактуру №00119 на суму 118 233,00 грн., а 07.04.2016 позивачем також виставлено рахунок-фактуру №000138 на суму 3 152,88 грн., що були передані наручно представнику відповідача.

Позивачем було надано послуги про виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, про що були складені акти на суму 118 233,00 грн. №03/03 від 31.03.2016 та 3 152,88 грн. № 03/04 від 07.04.2016 та підписані ОСОБА_2 - представником відповідача.

Позивач пояснив суду, що на день подачі позову до суду Державна установа «Державний авіаційний центр цивільної авіації України» має заборгованість перед Державним підприємством «Завод 410 ЦА» за постачання теплової енергії згідно договору № 131 від 20.06.2013:

- за березень 2016 - на суму 118 233,00 грн.

- за квітень 2016 - на суму 3 152,88 грн.

05.05.2016 позивач направив відповідачу претензію про погашення заборгованості, проте станом на 06.07.2016 відповідь на претензію не надійшла, борг відповідачем не сплачено.

Позивачем було подано заяву до суду про зменшення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача: 121 385, 88 грн. основного боргу, 5 518,81 грн. інфляційних втрат, 1 468,81 грн. 3% річних та 19 570,04 грн. пені.

За таких обставин Державне підприємство «Завод 410 ЦА» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної установи «Державний авіаційний медичний центр цивільної авіації України» про стягнення 121 385, 88 грн. основного боргу, 5 518,81 грн. інфляційних втрат, 1 468,81 грн. 3% річних та 19 570,04 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 131 від 20.06.2013 на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона(виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Згідно із ст. 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п. 6.1.2. договору, розрахунковим періодом є календарний місяць,

Згідно з п. 6.1.3. договору, споживач не пізніше, ніж за 20 днів до початку розрахункового періоду (тобто до 11 числа поточного місяця) сплачує постачальникові вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. З урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Сума договору складає 794 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 132 333,00 грн.

Залишкова сума (сальдо) розрахунків за теплову енергію визначається, як різниця між заявленою та сплаченою споживачем до початку розрахункового періоду та фактично спожитою за цей період.

На 06.07.2016 строк прострочення платежу за період з 11.02.2016 по 06.07.2016 складає 147 днів.

За березень 2015 по 11 лютого 2016 відповідач повинен був сплатити за 163 гКал суму відповідно до додатку №2 до договору №131 від 20.06.2013, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради № 689 від 10.07.2015 та постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 29.12.2015 №3226 на суму 256 871, 70 грн. з ПДВ.

Однак, вищевказаних грошових коштів сплачено не було.

Оскільки, згідно з акту № 03/03 від 31.03.206, у березні 2016 було надано теплової енергії у кількості 75 гКал, сума заборгованості за березень місяць становить 118 233,00 грн.

На липень 2016 строк прострочення платежу за період з 11 березня 2016 по 06 липня 2016 складав 117 днів.

За квітень 2016 до 11.03.2016 відповідач повинен був сплатити за 35 гКал суму відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 29.12.2015 №3226 на суму 55 156,58 грн. з ДПВ.

Однак вищевказаної грошової суми сплачено не було.

Оскільки, згідно з акту №03/04 від 07.04.2016, у квітні 2016 було надано теплової енергії у кількості 2 гКал, сума заборгованості за квітень місяць становить 3 152,88 грн.

Судом встановлено, що позивач правомірно та у відповідності до умов договору № 131 від 20.06.2013 на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії нарахував відповідачу плату у розмірі 121 385, 88 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за неналежне виконання зобов'язання в сумі 19 570,04 грн.

Приймаючи до уваги викладені умови договору, дослідивши поданий позивачем детальний розрахунок позовних вимог, господарський суд визнає позовні вимоги про стягнення пені такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 131 від 20.06.2013 на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 19 570, 04 грн. пені.

Також позивач просить стягнути з Державної установи «Державний авіаційний медичний центр цивільної авіації України» 1 468,81 грн. трьох процентів річних та 5 158,81 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 131 від 20.06.2013 на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 1 468,81 грн. трьох відсотків річних та 5 158,81 грн. інфляційних втрат.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що він виконав належним чином свої зобов'язання за договором № 131 від 20.06.2013 на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставки товару за даним договором не виконав належним чином.

Відповідач позовних вимог, заявлених позивачем, належним чином не спростував, заперечень проти позову не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд визнає позов Державного підприємства «Завод 410 ЦА» до Державної установи «Державний авіаційний медичний центр цивільної авіації України» обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної установи «Державний авіаційний медичний центр цивільної авіації України» (03151, м. Київ, вул. Волинська, 66-А, ідентифікаційний код 21604340) на користь Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (03151, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 94, ідентифікаційний код 01128297) 121 385 (сто двадцять одну тисячу триста вісімдесят п'ять) грн. 88 коп. основного боргу, 19 570 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 04 коп. пені, 5 158 (п'ять тисяч сто п'ятдесят вісім) грн. 81 коп. інфляційних втрат, 1 468 (одна тисяча чотириста шістдесят вісім) грн. 81 коп. 3 % річних та 2 341 (дві тисячі триста сорок одна) грн. 21 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 31.10.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина