Постанова

від 04.10.2011 по справі 2а-9095/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 жовтня 2011 року 14:07 № 2а-9095/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Паньків В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіаком" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування повідомлення - рішення №0000442306/0 від 15,03,2011р. за участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.10.2011 року о 14 год. 07 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіаком»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївськму районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2011 р. №0000442306/0.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене ДПІ у Голосіївському районі м. Києва із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3, 7.2.6, 7.2.8 п. 7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п. 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент здійснення правовідносин та укладення угод, які були кваліфіковані відповідачем, як нікчемні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіаком»(надалі по тексту Позивач) з питань правових відносин з ТОВ «Фаворит-Євро»за червень 2010 р.

За результатами перевірки складено акт від 01.03.2011 р. за № 123/1-23-60-32821597 (надалі по тексту ОСОБА_1 перевірки).

Перевіркою встановлено порушення 7.2.3, 7.2.6, 7.2.8 п. 7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п. 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями). Перевіркою правильності визначення податкового кредиту встановлено: за період червень 2010 р. ТОВ «Тіаком»задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 234 270,00 грн. Перевіркою правильності визначення податкового кредиту встановлено завищення податкового кредиту у сумі 170 093,00 грн., у тому числі по підприємству: ТОВ «Фаворит-Євро»- червень 2010 р. - 170 093,00 грн.

На підставі даного акту перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.03.2011 р. №0000442306/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 220 616,25 грн. з них 170093,00 грн. податок на додану вартість та нараховані штрафні санкції у розмірі 42523,25 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ «Фаворит-Євро»(Постачальник) та ТОВ «Тіаком»(Покупець) укладено договір поставки №01/03/10 від 01.03.2010 р. (надалі по тексту Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, на умовах, які викладені в цьому Договорі, Постачальник зобов'язується відповідно до вихідних даних та замовлень Покупця поставити та передати у власність Покупця, оптичні муфти, ремонтні, телекомунікаційні матеріали та інші вироби, далі Продукція, а Покупець зобов'язується прийняти Продукцію та вчасно сплатити її вартість.

Найменування продукції, що мала поставлена Позивачу ТОВ «Фаворит-Євро», визначена у Додатках №1-11 до Договору.

Кожна поставка товару оформлялась шляхом складання сторонами видаткових накладних та податкових накладних.

Зобов'язання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, а товар поставлявся в повному об'ємі, що підтверджується видатковими накладними та податкові накладні, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, Позивачем надано суду звіти про переміщення товарів на складі та Калькуляції вартість виробництва продукції, копії даних документів залучено до матеріалів справи.

В акті перевірки зазначено, що згідно інформації бази ПДС України встановлено, що ТОВ «Фаворит-Євро»має стан платника - 0.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 В«Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової службиВ» , процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України В«Про податок на додану вартістьВ» .

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Для з'ясування всіх обставин справи, Судом було зобов'язано Відповідача надати звітну форму «Деталізовану інформацію по платникам ПДВ щодо результатів співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі рівні ДПА України»за період 2010-2011 р.

З звітної форми вбачається, що відхилення у Позивача з ТОВ Фаворит-Євро»відсутні.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення Позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

При визначенні податкового кредиту також має враховуватися рівень звичайних цін на такі товари та послуги.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач в податкових декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання у межах своєї господарської діяльності.

Порушень з приводу вартості придбаних позивачем товарів та послуг відповідачем не встановлено.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з обставин та матеріалів справи, зокрема, додатків 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, в складі податкового кредиту за червень 2010 року Позивачем зазначено суми податку на додану вартість за податковими накладними, які були виписані до вказаного періоду.

На думку суду, Закон України В«Про податок на додану вартістьВ» пов'язує дату права виникнення на податковий кредит або з датою списання коштів в оплату вартості товарів (послуг), або з датою отримання відповідної податкової накладної. При цьому Закон не встановлює обов'язку платника податку формувати податковий кредит за певний звітний період на підставі податкових накладних, складених виключно за такий звітний період та не передбачає обов'язку платника податку надавати податковому органу будь-яких документальних підтверджень отримання від постачальників податкових накладних саме в тому періоді, в якому вони відображені.

Закон України В«Про податок на додану вартістьВ» передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пунтку 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Крім того, Позивачем надано суду докази того, що придбаний товар у ТОВ «Фаворит-Євро»у подальшому був використаний Позивачем у своїй господарській діяльності: частково товар був реалізований іншим господарюючим суб'єктам на підставі договорів купівлі-продажу або поставки, надано суду рахунки, видаткові накладні та довіреності. Також Позивачем надано суду докази того, що частина придбаного товару у ТОВ «Фаворит-Євро» використана Позивачем у своїй господарській діяльності, що підтверджується актами списання та актами виконаних робіт.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач правомірно формував податковий кредит за періоди червень 2010 року, тому висновки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про порушення позивачем 7.2.3, 7.2.6, 7.2.8 п. 7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п. 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»та заниження податку на додану вартість є помилковими.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.03.2011 р. №0000442306/0.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук