Рішення

від 27.10.2016 по справі 910/15081/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2016Справа №910/15081/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Троїцький"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 4 853, 25 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Євтехов Є.А.;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Троїцький" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач) про стягнення 4 853, 25 грн., у тому числі: 4 555, 24 грн. - основний борг, 273, 99 грн. - пеня та 24, 02 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 39/4-404-18Ф оренди нежилого приміщення від 23.05.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2016 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.09.2016 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи двічі відкладався згідно ст. 77 ГПК України у зв'язку з неявкою відповідача.

27.10.2016 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав додаткові пояснення, в яких зазначає, що жодних платежів за період з 23.05.2016 по 13.06.2016 відповідачем не здійснювалися. Крім того, надано розрахунок заборгованості за договором, яка нарахована за 8 днів оренди нежилого приміщення у травні 2016 року та за 13 днів у червні 2016 року.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання втретє не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвал суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача тричі був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 27.10.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Троїцький" (далі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення № 39/4-404-18Ф, умовами якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежилі приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 18 кв.м.

Метою укладення договору є передання вказаного приміщення у строкове, платне користування орендарю для здійснення підприємницької діяльності, пов'язаної з іншими видами освіти (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.4. договору, передача орендодавцем приміщення в тимчасове користування орендарю здійснюється на підставі акту прийому-передачі, підписаного сторонами договору (додаток №1).

Згідно п. 2.1. договору, орендар зобов'язаний, зокрема своєчасно проводити орендну плату, передбачену розділом 3 даного договору, а також додатковими угодами, що є невід'ємною частиною даного договору.

У встановлені строки здійснювати оплату комунальних платежів (електроенергії, опалення, водопостачання, телекомунікаційних послуг та послуг, пов'язаних з утриманням приміщення в належному технічному та санітарному стані) на підставі рахунків-фактур.

Пунктом 3.1. договору, розмір орендної плати за один місяць становить 4 680, 00 грн. без ПДВ. Сума ПДВ - 936, 00 грн. Загальна щомісячна сума до сплати з ПДВ становить 5 616, 00 грн. згідно додатку № 2 до даного договору.

Вартість комунальних та експлуатаційних витрат, пов'язаних з утриманням приміщення в належному технічному стані сплачуються окремо по рахунку за фактичне їх споживання за кожен місяць з урахуванням площі орендованого приміщення.

Умовами п. 3.2. договору встановлено, що сплата орендної плати, комунальних та інших платежів проводиться орендарем на поточний рахунок орендодавця щомісячно, до 1 (першого) числа місяця, за який здійснюється оплата.

Сторони п. 4.3. договору погодили, що у разі прострочення оплати орендної плати, комунальних та інших платежів, орендар виплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення.

Договір набуває чинності в дату його підписання сторонами і діє до 31.10.2016 (п. 7.1. договору).

23.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Троїцький" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 підписано акт прийому-передачі приміщення оренду до договору оренди нежилого приміщення № 39/4-404-18Ф від 23.05.2016, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 18 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 18 кв.м., для здійснення підприємницької діяльності, пов'язаної з іншими видами освіти.

Додатком № 2 до договору оренди нежилого приміщення № 39/4-404-18Ф від 23.05.2016, сторони узгодили розрахунок вартості оренди приміщення, згідно з яким розрахунок орендної плати за один місяць складає:

18 кв.м. х 312 грн. = 5 616, 00 грн., у тому числі ПДВ - 936, 00 грн.

Загальна щомісячна сума до сплати з ПДВ становить 5 616, 00 грн.

Комунальні послуги: 18 кв.м. х Фкп (фактичне споживання комунальних послуг на 1 кв.м. орендованого приміщення за попередній місяць, грн.).

13.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Троїцький" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 підписано акт здачі-прийняття приміщення ТОВ "Комплекс Троїцький", відповідно до якого Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 повернула, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Троїцький" прийняло приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 18 кв.м., яке знаходилося в орендованому користуванні у ФОП ОСОБА_1

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 01.08.2016 за відповідачем утворилась заборгованість за користування об'єктом оренди у розмірі 4 555, 24 грн., яка складається із заборгованості за 8 днів у травні 2016 року у сумі 1 690, 61 грн. та за 13 днів у червні 2016 року у розмірі 2 864, 63 грн., що також підтверджується рахунком на оплату № 220 від 22.04.2016, який отриманий відповідачем 25.04.2016.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором оренди нежилого приміщення № 39/4-404-18Ф від 23.05.2016 щодо сплати орендної плати, у зв'язку з чим останній заборгував позивачеві 4 555, 24 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 273, 99 грн. - пені за періоди з 24.05.2016 по 01.08.2016 та з 02.06.2016 по 01.08.2016, а також 24, 02 грн. - 3 % річних за періоди з 24.05.2016 по 01.08.2016 та з 02.06.2016 по 01.08.2016.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що за надані позивачем орендні послуги відповідач не розрахувався, внаслідок чого за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 4 555, 24 грн.

Суд відзначає, що нежитлове приміщення передано в оренду 23.05.2016 по акту прийому-передачі приміщення в оренду, при цьому, згідно акту здачі-прийняття приміщення 13.06.2016 відповідач повернув орендоване приміщення, таким чином заборгованість утворилась за 8 днів оренди у травні 2016 року та за 13 днів оренди приміщення у червні 2016 року.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи умови п. 3.2. договору, відповідач зобов'язаний був сплачувати позивачу орендну плату щомісячно, до 1 (першого) числа місяця, за який здійснюється оплата.

Отже, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору оренди нежилого приміщення № 39/4-404-18Ф від 23.05.2016, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 4 555, 24 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 273, 99 грн. - пеня за періоди з 24.05.2016 по 01.08.2016 та з 02.06.2016 по 01.08.2016, а також 24, 02 грн. - 3 % річних за періоди з 24.05.2016 по 01.08.2016 та з 02.06.2016 по 01.08.2016.

Так, згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні розміру нарахування пені.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 273 грн. (розрахунок здійснений у правовому порталі України Ліга Закон), яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 24.05.2016 по 01.08.2016 на суму 1 690, 61 грн. та за період з 02.06.2016 по 01.08.2016 на суму 2 864, 63 грн., а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 24, 02 грн. - 3 % річних за періоди з 24.05.2016 по 01.08.2016 та з 02.06.2016 по 01.08.2016, суд відзначає таке.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3 % річних, і встановлено, що нарахування відповідають вимогам законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором оренди нежилого приміщення № 39/4-404-18Ф від 23.05.2016 з нього, в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 24, 02 грн. за період з 24.05.2016 по 01.08.2016 на суму 1 690, 61 грн. та за період з 02.06.2016 по 01.08.2016 на суму 2 864, 63 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Троїцький" задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04211, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Троїцький" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 66, ідентифікаційний код - 19115547) 4 555 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 24 коп. - заборгованості, 273 (двісті сімдесят три) грн. 00 коп. - пені, 24 (двадцять чотири) грн. 02 коп. - 3 % річних та 1 377 (одну тисячу триста сімдесят сім) грн. 72 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 31.10.2016.

Суддя Бондарчук В.В.