Рішення

від 25.10.2016 по справі 910/10014/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2016Справа №910/10014/16

За позовомКомунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора «Ярославська» третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Київенерго» простягнення 126463 грн. 28 коп.

Головуючий суддя Отрош І.М.

Судді Селівон А.М.

Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача: Лєгостаєв І.В. - представник за довіреністю № 40-Д від 04.03.2016;

від відповідача: Каменчук В.О. - представник за довіреністю № 29/06 від 29.06.2016;

від третьої особи 1: не з'явились;

від третьої особи 2: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

31.05.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» про стягнення 126463 грн. 28 коп., з яких 117824 грн. 06 коп., 7247 грн. 15 коп. 3% річних та 1392 грн. 07 коп. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 189 від 01.04.2007 не у повному обсязі оплатив спожиті у період з 17.09.2010 по 04.11.2011 житлово-комунальні послуги, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 34769 грн. 28 коп. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3361 грн. 10 коп. та інфляційні втрати у розмірі 1121 грн. 96 коп. Також, позивач зазначив, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору № Яр-122 від 01.12.2011 не у повному обсязі оплатив спожиті ним у період з 13.12.2011 по 28.02.2014 житлово-комунальні послуги, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 83054 грн. 78 коп. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3886 грн. 05 коп. та інфляційні втрати у розмірі 270 грн. 11 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.06.2016 порушено провадження у справі № 910/10014/16; розгляд справи призначено на 17.06.2016.

15.06.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач, зокрема, зазначив, що відповідачу помилково були нараховані до сплати грошові кошти у розмірі 294 грн. 70 коп. за послуги з холодного водопостачання за серпень - вересень 2012 року (не входять до розміру заборгованості).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2016, відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора «Ярославська» та, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 08.07.2016.

05.07.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами виникнення у відповідача заборгованості станом на 01.10.2010 у розмірі 13419 грн. 27 коп. перед Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора «Ярославська», зокрема позивачем не надано суду жодного складеного між сторонами акту приймання-передачі послуг. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем неналежним чином надавались житлово-комунальні послуги за Договором № ЯР-122 від 01.12.2011, зокрема послуги з опалення, про що між сторонами були складені акти про незадовільне опалення (жовтень 2012 року - квітень 2013 року). При цьому, відповідач зазначив, що відповідно до п. 9.1 Договору № ЯР-122 від 01.12.2011 строк його дії встановлено на один рік; договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. Відповідач зазначив, що він письмово повідомив позивача про розірвання Договору № ЯР-122 від 01.12.2011 за місяць до дати закінчення строку дії договору, у зв'язку з чим, як стверджує відповідач, дія вказаного договору закінчилась 01.12.2012.

Крім того, разом із відзивом на позовну заяву відповідачем було подану заяву про застосування позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2016, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 22.07.2016.

18.07.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові заперечення на відзив відповідача, в яких позивач зазначив, що сума боргу у розмірі 13419 грн. 27 коп. була визнана відповідачем при підписанні Договору про реструктуризацію заборгованості від 22.12.2011. При цьому, позивач зазначив, що не має можливості надати суду докази здійснення відповідачем часткових оплат за 2010 - 2011 роки, оскільки такі документи були вилучені для знищення. Крім того, позивач вказав на те, що перебіг позовної давності переривався шляхом здійснення відповідачем часткових оплат.

Разом з тим, позивач зазначив, що житлово-комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, а доказів звернення відповідача до виробників житлово-комунальних послуг із заявами про відключення (зокрема, від опалення) відповідачем суду не надано.

20.07.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності.

20.07.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких відповідач зазначив, що він не може виконати вимог ухвал суду в частині надання доказів здійснення ним оплат за Договором № 189 від 01.04.2007 та за Договором № Яр-122 від 01.12.2011, оскільки такі докази, з огляду на те, що відносини між сторонами припинились з 2013 року, у нього не збереглись.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2016, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 05.08.2016.

04.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких відповідач, зокрема, зазначив, що він письмово повідомив позивача про розірвання Договору № ЯР-122 від 01.12.2011 за місяць до дати закінчення строку дії договору, у зв'язку з чим дія вказаного договору закінчилась 01.12.2012.

05.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач зазначив, що здійснив перерахунок (на всю суму) за нараховані позивачем житлово-комунальні послуги за період з жовтня по грудень 2012 року у розмірі 23671 грн. 84 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2016, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 16.08.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2016, відповідно до ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, призначено колегіальний розгляд справи № 910/10014/16; відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Київенерго» та, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено для визначення складу колегії з розгляду даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2016 колегією суддів у складі головуючого судді Отрош І.М., суддів Селівона А.М. та Стасюка С.В. прийнято до провадження справу № 910/10014/16; розгляд справи призначено на 04.10.2016.

04.10.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач зазначив, що відповідачем документально не підтверджено відсутності централізованого опалення у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 4. Так, відключення споживача між мереж централізованого опалення здійснюється у певному порядку (затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства) та самовільне відключення споживачем від мереж централізованого опалення забороняється. Позивач зазначає, що належним та допустимим доказом правомірності відключення нежитлового приміщення відповідача є проектно-технічна документація від Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на зменшення теплового навантаження на будинок, яку відповідачем суду не надано.

04.10.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких відповідач зазначив, що позивач сам неодноразово визнавав факт відсутності у приміщенні позивача централізованого опалення, що зафіксовано сторонами у відповідних актах. При цьому, відповідач зазначив, що 13.03.2015 між ним та Публічним акціонерним товариством «Київенерго» було укладено Договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, в якому зазначено, що опалення у приміщенні відповідача за адресою м. Київ, вул. Пирогова, буд. 4 відсутнє.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2016, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодекс України, розгляд справи відкладено на 25.10.2016.

Представник позивача у судовому засіданні 25.10.2016 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.10.2016 надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечив.

Представник третьої особи 1 у судове засідання 25.10.2016 не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-фізичних підприємців та громадських формувань, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою відділення поштового зв'язку про причини повернення поштового відправлення у зв'язку тим, що третю особу за адресою не розшукано, та поштовим конвертом, в якому надсилалось поштове відправлення.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Представник третьої особи 2 у судове засідання 25.10.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 04.10.2016 та розпискою про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 25.10.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» є власником нежитлового приміщення, загальною площею 232,1 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, буд. 4/26 на підставі Договору купівлі-продажу від 16.04.1997, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3559 (копія долучена позивачем до матеріалів справи).

01.04.2007 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (в особі Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Ярославська», сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» (сторона 2) укладено Договір № 189 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників, відповідно до умов якого сторона 1 здійснює нарахування та збір платежів на користь виробників послуг за спожиті стороною 2 комунальні послуги (теплова енергія, холодне водопостачання, водовідведення, тощо) в обсягах та за тарифами, визначеними в Додатку № 1 до договору.

Відповідно до п. 1.2 Статуту Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» воно відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 № 24/6240 «Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва» перейменоване з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, зареєстрованого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 31.10.2001.

Відповідно до п. 1.2 Договору № 189 від 01.04.2007 сторона 2 користується приміщенням, загальною площею 232,10 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 4/26 на підставі Договору купівлі-продажу від 16.04.1997.

Згідно з п. 2.1 Договору № 189 від 01.04.2007 сторона 1 зобов'язується на підставі розрахунків виробників послуг по першій вимозі сторони 2 інформувати його про кількість та вартість спожитих ним комунальних послуг; в 3-х денний термін з моменту надходження від виробників послуг розрахунків, надати власнику або орендарю платіжне доручення (квитанцію) про суму сплати спожитих ним комунальних послуг; у випадку несплати коштів за спожиті комунальні послуги сторона 1 має право стягнути з сторони 2 на користь виробників комунальних послуг прострочену заборгованість у відповідності до чинного законодавства.

Відповідно до п. 3.1 Договору № 189 від 01.04.2007 сторона 2 зобов'язується в 3-х денний термін після надходження платіжного доручення (квитанції), але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплатити вартість спожитих комунальних послуг та інформувати про це сторону 1 в зазначений термін.

Згідно з п. 5.1 Договору № 189 від 01.04.2007 він діє з моменту укладення по 31.12.2012.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що відповідно до Окремого доручення Першого заступника голови Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 13.09.2010 № 905, з метою підвищення контролю за рівнем платіжної дисципліни і недопущення безоплатного використання теплової енергії та водопостачання, було зобов'язано КП УЖГ заключити прямі договори з орендарями та власниками нежитлових приміщень Шевченківського району; зобов'язано КП ЖЕКам передати КП УЖГ всю первинну документацію, провести звірку з орендарями та власниками нежитлових приміщень, скласти акт звіряння станом на 01.10.2010.

У позовній заяві позивач зазначив, що у період з квітня 2007 року по жовтень 2010 року облік, нарахування та збір платежів від власників (орендарів) нежитлових приміщень від імені КП УЖГ здійснювали ЖЕКи, зокрема такі обов'язки від імені Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» здійснювало Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора «Ярославська», яких вказаним Окремим дорученням було зобов'язано передати КП УЖГ всю первинну документацію, провести звірку з орендарями та власниками нежитлових приміщень, скласти акти звіряння станом на 01.10.2010.

Позивач зазначив, що на виконання Окремого доручення Першого заступника голови Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 13.09.2010 № 905 Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора «Ярославська» було складено акт звіряння взаєморозрахунків про заборгованість по споживачу комунальних послуг - Товариству з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» та встановлено, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» з оплати житлово-комунальних послуг станом на 01.10.2010 становить 13419 грн. 27 коп.

При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи копію Довідки про заборгованість орендарів по комунальним послугам, експлуатаційним витратам та платі за землю по Комунальному підприємству «Житлово-експлуатаційна контора «Ярославська» станом на 01.10.2010, яка складена представниками Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Ярославська» та Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», та з якої вбачається, що станом на 01.10.2010 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» з оплати спожитих житлово-комунальних послуг становить 13419 грн. 27 коп.

Однак, у відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами виникнення у відповідача заборгованості станом на 01.10.2010 у розмірі 13419 грн. 27 коп. перед Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора «Ярославська», зокрема позивачем не надано суду жодного складеного між сторонами акту приймання-передачі послуг.

Суд зазначає, що позивачем не надано суду ані копій актів приймання-передачі жилого-комунальних послуг у період з 01.04.2007 по 01.10.2010, ані копій облікових карток обліку, табуляграм, тощо про надання виробниками житлово-комунальних послуг відповідних послуг відповідачу.

У поданих через канцелярію суду 18.07.2016 письмових запереченнях на відзив відповідача, позивач зазначив, що іншої документації, окрім Довідки про заборгованість орендарів по комунальним послугам, експлуатаційним витратам та платі за землю по Комунальному підприємству «Житлово-експлуатаційна контора «Ярославська» станом на 01.10.2010 (складена представниками Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Ярославська» та Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», та з якої вбачається, що станом на 01.10.2010 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» з оплати спожитих житлово-комунальних послуг становить 13419 грн. 27 коп.) Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора «Ярославська» позивачу надано не було.

При цьому, позивач зазначив, що вказаний розмір заборгованості відповідача з оплати спожитих житлово-комунальних послуг був визнаний відповідачем шляхом підписання сторонами Договору про реструктуризацію заборгованості від 22.12.2011 (копія долучена позивачем до матеріалів справи через канцелярію суду 07.07.2016).

Так, судом встановлено, що 22.12.2011 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, яке перейменоване на Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (кредитор), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» (боржник) укладено Договір про реструктуризацію заборгованості.

Відповідно до п. 1.1 Договору про реструктуризацію заборгованості від 22.12.2011 боржник визнає свої зобов'язання перед кредитором, що виникли у зв'язку з несвоєчасним розрахунком за спожиті комунальні послуги за період з 01.09.2010 по 01.12.2011, відповідно до підписаного сторонами Акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2011, а також відповідно до умов Договору № 189 та Договору № Яр-122, які станом на 01.12.2011 становлять суму у розмірі 26665 грн. 07 коп.

Як вбачається з розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я», долученого позивачем до позовної заяви, у жовтні 2010 року відповідачем були спожиті житлово-комунальні послуги на суму 1507 грн. 49 коп. (гаряче водопостачання); у листопаді 2010 року - житлово-комунальні послуги на суму4345 грн. 57 коп. (гаряче водопостачання на суму 2920 грн. 13 коп. та опалення на суму 1425 грн. 44 коп.); у грудні 2010 року - житлово-комунальні послуги на суму 4174 грн. 06 коп. (гаряче водопостачання на суму 2336 грн. 10 коп. та опалення на суму 1837 грн. 96 коп.); у січня 2011 року - житлово-комунальні послуги на суму 7091 грн. 69 коп. (гаряче водопостачання на суму 3023 грн. 44 коп. та опалення на суму 4059 грн. 25 коп.); у лютому 2011 року - житлово-комунальні послуги на суму 5725 грн. 67 коп. (гаряче водопостачання на суму 2425 грн. 94 коп. та опалення на суму 3299 грн. 72 коп.); у березні 2011 року - житлово-комунальні послуги на суму 6372 грн. 61 коп. (гаряче водопостачання на суму 2695 грн. 50 коп. та опалення на суму 3677 грн. 11 коп.); у квітні 2011 року - житлово-комунальні послуги на суму 5001 грн. 50 коп. (гаряче водопостачання на суму 2920 грн. 13 коп. та опалення на суму 2081 грн. 38 коп.); у травні 2011 року - житлово-комунальні послуги на суму 2692 грн. 88 коп. (гаряче водопостачання на суму 2527 грн. 03 коп. та опалення на суму 165 грн. 85 коп.); у червні 2011 року - житлово-комунальні послуги на суму 195 грн. 98 коп. (гаряче водопостачання); у липні 2011 року - житлово-комунальні послуги на суму 183 грн. 82 коп. (гаряче водопостачання); у серпні 2011 року - житлово-комунальні послуги на суму 1039 грн. 08 коп. (гаряче водопостачання); у вересні 2011 року - житлово-комунальні послуги на суму 915 грн. 86 коп. (гаряче водопостачання); у жовтні 2011 року - житлово-комунальні послуги на суму 900 грн. 67 коп. (гаряче водопостачання); у листопаді 2011 року - 2925 грн. 97 коп. (гаряче водопостачання на суму 2507 грн. 86 коп. та опалення на суму 418 грн. 12 коп.).

При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи копію Договору № 320016 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 14.11.2003, укладеного між Акціонерною енергопостачальною організацією «Київенерго» та КП УЖГ Шевченківського району м. Києва, для потреб опалення та гарячого водопостачання, копії облікових карток ПАТ «Київенерго» за період з вересня 2010 року по листопад 2011 року, а також копії рахунків, що були виставлені відповідачу за вказаний період.

Таким чином, загальний розмір спожитих відповідачем житлово-комунальних послуг за період з жовтня 2010 року по листопад 2011 року становить 43072 грн. 85 коп. (без врахування помилково нарахованих позивачем грошових коштів у розмірі 8104 грн. 21 коп. у вересні 2010 року; у письмових заперечення на відзив відповідача позивач пояснив, що вказані грошові кошти були нараховані відповідачу помилково через збій у бухгалтерській програмі 1С-8).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача з оплати житлово-комунальних послуг у період з жовтня 2010 року по листопад 2011 року вбачається, що у вказаний період відповідачем були здійснені оплати на загальну суму 29827 грн. 06 коп.

Таким чином, беручи до уваги розмір спожитих відповідачем житлово-комунальних послуг у період з жовтня 2010 року по листопад 2011 року на суму 43072 грн. 85 коп. та розмір сплачених відповідачем грошових коштів у вказаний період на суму 29827 грн. 06 коп., суд дійшов висновку, що станом на 01.12.2011 сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» з оплати житлово-комунальних послуг становила 13245 грн. 79 коп.

З огляду на те, що сторонами у Договорі про реструктуризацію заборгованості від 22.12.2011 зазначено, що відповідач визнає свою заборгованість на суму 26665 грн. 07 коп. станом на 01.12.2011, враховуючи, що вказаний розмір заборгованості є сумою 13245 грн. 79 коп. та 13419 грн. 27 коп. (розмір заборгованості відповідача, переданий від Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Ярославська»), суд дійшов висновку, що шляхом укладення Договору про реструктуризацію заборгованості від 22.12.2011 та зазначення, що відповідач визнає заборгованість у розмірі 26665 грн. 07 коп., відповідач визнав як суму заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, яка виникла у період з 01.04.2007 по 01.10.2010 та була передана від Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Ярославська» до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» - 13419 грн. 27 коп., так і суму заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг у період з жовтня 2010 року по листопад 2011 року - 13245 грн. 79 коп.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що станом на 01.12.2011 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» з оплати житлово-комунальних послуг становила 26665 грн. 07 коп., та вказаний розмір заборгованість був визнаний відповідачем у Договорі про реструктуризацію заборгованості від 22.12.2011 (вказаний договір з боку відповідача підписаний директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» та скріплений печаткою відповідача).

Відповідно до п. 1.2 Договору про реструктуризацію заборгованості від 22.12.2011 боржник зобов'язується сплатити кредитору суму, зазначену у п. 1.1 цього договору, шляхом розстрочення платежів за графіком сплати платежів у розмірах і строки, встановлені у розділі 3 цього договору.

У розділі 3 Договору про реструктуризацію заборгованості від 22.12.2011 сторони погодили, що загальна сума заборгованості боржника, що становить 26665 грн. 07 коп., розподіляється на частки за місяцями: січень 2012 року - 2222 грн. 08 коп., лютий 2012 року - 2222 грн. 08 коп., березень 2012 року - 2222 грн. 08 коп., квітень 2012 року - 2222 грн. 08 коп., травень 2012 року - 2222 грн. 08 коп., червень 2012 року - 2222 грн. 08 коп., липень 2012 року - 2222 грн. 08 коп., серпень 2012 року - 2222 грн. 08 коп., вересень 2012 року - 2222 грн. 08 коп., жовтень 2012 року - 2222 грн. 08 коп., листопад 2012 року - 2222 грн. 08 коп., грудень 2012 року - 2222 грн. 12 коп., які починаючи з січня 2012 року щомісячно до 25 числа відповідного місяця перераховуються боржником кредитору на його розрахунковий рахунок.

Таким чином, шляхом підписання Договору про реструктуризацію заборгованості від 22.12.2011 сторони визначили розмір заборгованості відповідача на суму 26665 грн. 07 коп. та встановили графік погашення заборгованості.

При цьому, суд зазначає, що частиною 2 статті 604 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Новація - це угода про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими самими сторонами. Юридичною підставою для зобов'язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первісного зобов'язання. Характерним для новації є укладення нового зобов'язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов'язання, при цьому нове зобов'язання укладається між тими ж сторонами. Тобто під новацією слід розуміти заміну сторонами зобов'язання щодо предмета і способу виконання.

Суд зазначає, що умовами Договору про реструктуризацію заборгованості від 22.12.2011 сторонами змінено лише строки сплати заборгованості відповідачем з оплати житлово-комунальних послуг, а саме надано розстрочку у погашенні заборгованості, а не погоджено виникнення нового зобов'язання, тому новації в розумінні частини 2 статті 604 Цивільного кодексу України не відбулося.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був сплатити грошові кошти у сумі 26665 грн. 07 коп. (заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг з 01.09.2010 по 01.12.2011) відповідно до графіку погашення заборгованості, наведеного у Договорі про реструктуризацію заборгованості від 22.12.2011, а саме до 25 числа відповідного місяця.

Доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 26665 грн. 07 коп. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано, з огляду на що суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача з оплати житлово-комунальних послуг за Договором № 189 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників від 01.04.2007 становить 26665 грн. 07 коп.

При цьому, враховуючи умови п. 2.1.3 Договору № 189 від 01.04.2007, що позивач має право стягнути з відповідача заборгованість з оплати спожитих житлово-комунальних послуг (на користь виробників послуг), суд дійшов висновку про право Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг.

Судом встановлено, що 01.12.2011 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві, яке змінило своє найменування на Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (виконавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» (споживач) укладено Договір № Яр-122 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачу відповідної якості послуги з центрального опалення, гарячого водопостачання та водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором..

Відповідно до п. 1.2 Договору № Яр-122 від 01.12.2011 споживач є власником нежитлового (вбудованого) приміщення за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 4/26, загальною площею 232,1 кв.м., на підставі Договору купівлі-продажу № 3559 від 16.04.1997.

Згідно з п. 2.2 Договору № Яр-122 від 01.12.2011 нарахування за спожиті послуги проводиться згідно з табуляграмами ВАТ АК «Київводоканал» і АК «Київенерго» за тарифами, які затверджені Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, чинними у період споживання послуг.

Відповідно до п. 3.1 Договору № Яр-122 від 01.12.2011 розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору № Яр-122 від 01.12.2011, суд дійшов висновку, що він за своєю правовою природою є договором про надання житлово-комунальних послуг, відповідно до якого споживачу (відповідачу) надаються відповідні житлово-комунальні послуги, а споживач зобов'язаний їх оплачувати.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальними послугами є послуги централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

У відповідності до норм статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" серед іншого споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Нормами частини 1-3 статті 32 "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати житлово-комунальних послуг, спожитих у період з 13.12.2011 по 28.02.2014 за Договором № Яр-122 від 01.12.2011, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 83054 грн. 78 коп.

Судом встановлено (відповідно до розрахунку заборгованості, долученого позивачем до позовної заяви), що у грудні 2011 року позивачем було нараховано до сплати відповідачу вартість житлово-комунальних послуг на суму 9556 грн. 21 коп. (гаряче водопостачання на суму 4731 грн. 80 коп. та опалення на суму 4824 грн. 41 коп.); у січні 2012 року - житлово-комунальні послуги на суму 7427 грн. 37 коп. (гаряче водопостачання на суму 2604 грн. 31 коп. та опалення на суму 4823 грн. 06 коп.); у лютому 2012 року - житлово-комунальні послуги на суму 8867 грн. 44 коп. (гаряче водопостачання на суму 2104 грн. 06 коп. та опалення на суму 6763 грн. 38 коп.); у березні 2012 року - житлово-комунальні послуги на суму 20097 грн. 38 коп. (гаряче водопостачання на суму 6570 грн. 52 коп. та опалення на суму 13526 грн. 86 коп.); у травні 2012 року - житлово-комунальні послуги на суму 1732 грн. 42 коп. (гаряче водопостачання); у червні 2012 року - житлово-комунальні послуги на суму 4640 грн. 94 коп. (гаряче водопостачання); у липні 2012 року - житлово-комунальні послуги на суму 1361 грн. 34 коп. (гаряче водопостачання); у серпні 2012 року - житлово-комунальні послуги на суму 1051 грн. 94 коп. (гаряче водопостачання); у вересні 2012 року - житлово-комунальні послуги на суму 4254 грн. 96 коп. (гаряче водопостачання); у жовтні 2012 року - житлово-комунальні послуги на суму 6249 грн. 84 коп. (гаряче водопостачання); у листопаді 2012 року - житлово-комунальні послуги на суму 3465 грн. 27 коп. (гаряче водопостачання); у грудні 2012 року - житлово-комунальні послуги на суму 2970 грн. 24 коп. (гаряче водопостачання); у січні 2013 року - житлово-комунальні послуги на суму 8557 грн. 91 коп. (гаряче водопостачання на суму 1794 грн. 53 коп. та опалення на суму 6763 грн. 38 коп.); у лютому 2013 року - житлово-комунальні послуги на суму 8991 грн. 06 коп. (гаряче водопостачання на суму 2227 грн. 68 коп. та опалення на суму 6763 грн. 38 коп.); у березні 2013 року - житлово-комунальні послуги на суму 9052 грн. 93 коп. (гаряче водопостачання на суму 2289 грн. 55 коп. та опалення на суму 6763 грн. 38 коп.); у квітні 2013 року - житлово-комунальні послуги на суму 5238 грн. 10 коп. (гаряче водопостачання на суму 1856 грн. 40 коп. та опалення на суму 3381 грн. 70 коп.); у травні 2013 року - житлово-комунальні послуги на суму3155 грн. 88 коп. (гаряче водопостачання); у червні 2013 року - житлово-комунальні послуги на суму 2351 грн. 45 коп. (гаряче водопостачання); у липні 2013 року - житлово-комунальні послуги на суму 1299 грн. 48 коп. (гаряче водопостачання); у серпні 2013 року - житлово-комунальні послуги на суму 196 грн. 79 коп. (гаряче водопостачання); у вересні 2013 року - житлово-комунальні послуги на суму 1361 грн. 35 коп. (гаряче водопостачання); у жовтні 2013 року - житлово-комунальні послуги на суму 8864 грн. 13 коп. (гаряче водопостачання на суму 2537 грн. 09 коп. та опалення на суму 6327 грн. 04 коп.); у листопаді 2013 року - житлово-комунальні послуги на суму 9671 грн. 75 коп. (гаряче водопостачання на суму 2908 грн. 37 коп. та опалення на суму 6763 грн. 38 коп.); у грудні 2013 року - житлово-комунальні послуги на суму 8672 грн. 89 коп. (гаряче водопостачання на суму 2227 грн. 68 коп. та опалення на суму 6445 грн. 21 коп.); у січні 2014 року - житлово-комунальні послуги на суму 8434 грн. 14 коп. (гаряче водопостачання на суму 1670 грн. 76 коп. та опалення на суму 6763 грн. 38 коп.; у лютому 2014 року - житлово-комунальні послуги на суму 6763 грн. 38 коп. (опалення).

При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи копію Договору № 320016 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 14.11.2003, укладеного між Акціонерною енергопостачальною організацією «Київенерго» та КП УЖГ Шевченківського району м. Києва, для потреб опалення та гарячого водопостачання, копії облікових карток ПАТ «Київенерго» за період з грудні 2011 року по лютий 2014 року, а також копії рахунків, що були виставлені відповідачу за вказаний період.

При цьому, як вбачається з розрахунку заборгованості, позивачем було нараховано відповідачу до сплати 589 грн. 40 коп. за послуги холодного водопостачання. Однак, у письмових поясненнях по справі, поданих через канцелярію суду 15.06.2016, позивач зазначив, що вказані грошові кошти були нараховані відповідачу помилково та не входять до складу заборгованості, що вбачається з розрахунку заборгованості, долученого позивачем до позовної заяви.

Крім того, як встановлено судом, за січень 2013 року позивачем було нараховано до сплати відповідачу за надані житлово-комунальні послуги з опалення грошові кошти у розмірі 6763 грн. 38 коп., за лютий 2013 року - 6763 грн. 38 коп., за березень 2013 року - 6763 грн. 38 коп. та за квітень 2013 року - 3381 грн. 70 коп., що разом становить 23671 грн. 84 коп.

До відзиву на позовну заяву відповідачем долучено копії актів, складених уповноваженими особами Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (від 29.01.2013, від 26.02.2013, від 22.03.2013 та від 12.04.2013).

Так, умовами Договору № Яр-122 від 01.12.2011 передбачено порядок встановлення факту неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 7.5 Договору № Яр-122 від 01.12.2011 за результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг (акт-претензія), який підписується споживачем та представником виконавця згідно з Додатком № 2 до Правил. Акт-претензія складається у двох примірниках по одному для споживача та виконавця.

Як вбачається зі складених уповноваженими представниками позивача актів, в них зазначено, що в усіх приміщеннях Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» радіатори централізованого опалення не працюють; приміщення опалюються електровентиляційною системою.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач фактично не отримував житлово-комунальні послуги з опалення у період з січня 2013 року по квітень 2013 року (що зафіксовано у вказаних актах) на загальну суму 23671 грн. 84 коп., позивачем було здійснено перерахунок на суму 23671 грн. 84 коп., та вказана сума грошових коштів не входить до загальної суми грошових коштів, яку повинен був сплатити відповідач за період з грудня 2011 року по лютий 2014 року (що також відображено у розрахунку заборгованості, долученого позивачем до позовної заяви).

Таким чином, загальний розмір житлово-комунальних послуг, нарахованих позивачем відповідачу за період з грудня 2011 року по лютий 2014 року становить 131023 грн. 45 коп.

При цьому, 05.07.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що він письмово повідомив позивача про розірвання Договору № ЯР-122 від 01.12.2011 за місяць до дати закінчення строку дії договору, у зв'язку з чим, як стверджує відповідач, дія вказаного договору закінчилась 01.12.2012.

Так, згідно з п. 9.1 Договору № Яр-122 від 01.12.2011 він укладається на 1 рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Таким чином, враховуючи умови п. 9.1 Договору № Яр-122 від 01.12.2011, суд дійшов висновку, що вказаний договір було укладено строком до 01.12.2011, та у випадку відсутності заяви будь-якої із сторін про його розірвання, строк дії договору продовжувався б на відповідний строк.

Однак, судом встановлено, що 31.10.2012 (за місяць до закінчення строку дії Договору № Яр-122 від 01.12.2011) Товариство з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» звернулось до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» із заявою про розірвання вказаного договору (отримана позивачем 31.10.2012, що підтверджується реєстраційним штампом вхідної кореспонденції позивача за № 4764); копія вказаної заяви долучена відповідачем до матеріалів справи через канцелярію суду 04.08.2016.

У вказаній заяві відповідач заявляє свій намір не продовжувати строк дії Договору № Яр-122 від 01.12.2011, посилаючись на те, що позивач не виконує свої зобов'язання у повному обсязі, а послуги з опалення взагалі відсутні, у зв'язку з чим відповідач, керуючись п. 9.2 договору про його розірвання у випадку невиконання умов договору позивачем, заявляє про припинення строку дії Договору № Яр-122 від 01.12.2011 01.12.2012.

При цьому, відповідач також посилається на п. 9.1 Договору № Яр-122 від 01.12.2011, в якому зазначено, що Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Суд зазначає, що умовами п. 9.2 Договору № Яр-122 від 01.12.2011 передбачено дострокове розірвання вказаного договору з підстав, наведених у п. 9.2 договору, та при цьому, відповідно до п. 9.3 вказаного договору, сторона, яка ініціює дострокове розірвання договору зобов'язана попередити іншу сторону за 2 місяці.

Разом з тим, оскільки умовами п. 9.1 Договору № Яр-122 від 01.12.2011 передбачено, що строк його дії продовжується, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду, беручи до уваги, що вказана заява відповідача, по суті, не є заявою про дострокове розірвання договору відповідно до п. 9.2 договору, а є саме заявою про розірвання договору на підставі п. 9.1 договору (оскільки свідчить про безумовний намір відповідача не продовжувати строк дії договору), яка подана у порядку п. 9.1 Договору № Яр-122 від 01.12.2011 (за місяць до закінчення строку його дії), суд дійшов висновку, що укладений між сторонами Договір № Яр-122 від 01.12.2011 припинив свою дію 01.12.2012.

Як встановлено судом, позивачем було нараховано до сплати відповідачу вартість житлово-комунальних послуг, спожитих після дати припинення дії Договору № Яр-122 від 01.12.2011 (з 01.12.2012 по 28.02.2014).

Суд зазначає, що основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити послуги з гарячого, холодного водопостачання та водовідведення виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням.

Відповідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що недійсність договору з надання житлово-комунальних послуг у зв'язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому виниклі між сторонами зобов'язання є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25.11.2014 у справі № 3-184гс14.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплачувати спожиті ним житлово-комунальні послуги за фактичне споживання таких послуг, а саме з 01.12.2012 по 28.02.2014.

Як встановлено судом (відповідно до розрахунку заборгованості, долученого позивачем до позовної заяви), у грудні 2011 року позивачем було нараховано до сплати відповідачу вартість житлово-комунальних послуг на суму 9556 грн. 21 коп. (гаряче водопостачання на суму 4731 грн. 80 коп. та опалення на суму 4824 грн. 41 коп.); у січні 2012 року - житлово-комунальні послуги на суму 7427 грн. 37 коп. (гаряче водопостачання на суму 2604 грн. 31 коп. та опалення на суму 4823 грн. 06 коп.); у лютому 2012 року - житлово-комунальні послуги на суму 8867 грн. 44 коп. (гаряче водопостачання на суму 2104 грн. 06 коп. та опалення на суму 6763 грн. 38 коп.); у березні 2012 року - житлово-комунальні послуги на суму 20097 грн. 38 коп. (гаряче водопостачання на суму 6570 грн. 52 коп. та опалення на суму 13526 грн. 86 коп.); у травні 2012 року - житлово-комунальні послуги на суму 1732 грн. 42 коп. (гаряче водопостачання); у червні 2012 року - житлово-комунальні послуги на суму 4640 грн. 94 коп. (гаряче водопостачання); у липні 2012 року - житлово-комунальні послуги на суму 1361 грн. 34 коп. (гаряче водопостачання); у серпні 2012 року - житлово-комунальні послуги на суму 1051 грн. 94 коп. (гаряче водопостачання); у вересні 2012 року - житлово-комунальні послуги на суму 4254 грн. 96 коп. (гаряче водопостачання); у жовтні 2012 року - житлово-комунальні послуги на суму 6249 грн. 84 коп. (гаряче водопостачання); у листопаді 2012 року - житлово-комунальні послуги на суму 3465 грн. 27 коп. (гаряче водопостачання), що разом становить 68410 грн. 41 коп.

Згідно з п. 3.2 Договору № Яр-122 від 01.12.2011 у разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Таким чином, відповідач повинен був оплачувати спожиті житлово-комунальні послуги не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним.

Судом встановлено, що 30.01.2012 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 2222 грн. 08 коп.; 13.03.2012 - грошові кошти у розмірі 2222 грн. 08 коп.; 26.06.2012 - грошові кошти у розмірі 8888 грн. 32 коп.; 29.08.2012 - грошові кошти у розмірі 2222 грн. 08 коп.; 13.09.2012 - грошові кошти у розмірі 1051 грн. 94 коп.; 22.10.2012 - грошові кошти у розмірі 2908 грн. 32 коп.; 29.10.2012 - грошові кошти у розмірі 8888 грн. 32 коп.; 29.11.2012 - грошові кошти у розмірі 4444 грн. 16 коп.; 30.11.2012 - грошові кошти у розмірі 4640 грн. 94 коп. та 28.01.2013 - грошові кошти у розмірі 9777 грн. 03 коп., що разом становить 47265 грн. 27 коп.

З долучених позивачем до матеріалів справи копій банківських виписок вбачається, що при здійсненні платежів у призначенні платежу відповідачем було зазначено оплата комунальних послуг за Договором реструктуризації № Яр-122 від 01.12.2011 та оплата за гаряче водопостачання за конкретними рахунками (виставлені позивачем за Договором № Яр-122 від 01.12.2011).

Суд зазначає, що договір про реструктуризацію заборгованості, який був укладений між сторонами 22.12.2011, не є договором № Яр-122 від 01.12.2011 (Договір № Яр-122 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення був укладений між сторонами 01.12.2011 та є окремим договором про надання житлово-комунальних послуг).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було помилково вказано у призначенні платежу договір реструктуризації.

Втім, з огляду на те, що відповідачем у призначенні платежу було зазначено конкретні реквізити договору про надання житлово-комунальних послуг - Договір № Яр-122 від 01.12.2011, здійснені відповідачем оплати (з вказаним призначенням платежу) були зараховані позивачем в оплату житлово-комунальних послуг, спожитих саме на підставі Договору № Яр-122 від 01.12.2011, що вбачається з долученого позивачем до позовної заяви розрахунку заборгованості.

При цьому, враховуючи чітке призначення платежу (Договір № Яр-122 від 01.12.2011), суд вважає обґрунтованим зарахування позивачем здійснених відповідачем платежів в оплату заборгованості саме за Договором № Яр-122 від 01.12.2011.

За таких обставин, враховуючи загальний розмір вартості житлово-комунальних послуг, спожитих відповідачем у період з грудня 2011 року по листопад 2012 року (до 01.12.2012) на підставі Договору № Яр-122 від 01.12.2011 - 68410 грн. 41 коп., та беручи до уваги здійснені відповідачем часткові оплати, що були враховані позивачем в оплату послуг, наданих за вказаним договором, - 47265 грн. 27 коп., суд дійшов висновку, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» з оплати житлово-комунальних послуг, спожитих у період з грудня 2011 року по листопад 2012 року (до 01.12.2012) за Договором № Яр-122 від 01.12.2011, становить 21145 грн. 14 коп. (доказів сплати грошових коштів у розмірі 21145 грн. 14 коп. відповідачем суду не надано).

При цьому, у відзиві на позовну заяву та у судових засіданнях відповідачем не оспорювались розміри нарахованих позивачем житлово-комунальних послуг за період з грудня 2011 року по листопад 2012 року за Договором № Яр-122 від 01.12.2011.

Як встановлено судом, строк дії Договору № Яр-122 від 01.12.2011, укладеного між Комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сузір'я», закінчився 01.12.2012, та при фактичному споживанні житлово-комунальних послуг після закінчення строку дії договору споживач повинен оплатити їх вартість на підставі закону та у зв'язку з фактичним користуванням такими послугами.

Як встановлено судом, позивачем було нараховано до сплати відповідачу за спожиті житлово-комунальні послуги у грудні 2012 року - житлово-комунальні послуги на суму 2970 грн. 24 коп. (гаряче водопостачання); у січні 2013 року - житлово-комунальні послуги на суму 8557 грн. 91 коп. (гаряче водопостачання на суму 1794 грн. 53 коп. та опалення на суму 6763 грн. 38 коп.); у лютому 2013 року - житлово-комунальні послуги на суму 8991 грн. 06 коп. (гаряче водопостачання на суму 2227 грн. 68 коп. та опалення на суму 6763 грн. 38 коп.); у березні 2013 року - житлово-комунальні послуги на суму 9052 грн. 93 коп. (гаряче водопостачання на суму 2289 грн. 55 коп. та опалення на суму 6763 грн. 38 коп.); у квітні 2013 року - житлово-комунальні послуги на суму 5238 грн. 10 коп. (гаряче водопостачання на суму 1856 грн. 40 коп. та опалення на суму 3381 грн. 70 коп.); у травні 2013 року - житлово-комунальні послуги на суму3155 грн. 88 коп. (гаряче водопостачання); у червні 2013 року - житлово-комунальні послуги на суму 2351 грн. 45 коп. (гаряче водопостачання); у липні 2013 року - житлово-комунальні послуги на суму 1299 грн. 48 коп. (гаряче водопостачання); у серпні 2013 року - житлово-комунальні послуги на суму 196 грн. 79 коп. (гаряче водопостачання); у вересні 2013 року - житлово-комунальні послуги на суму 1361 грн. 35 коп. (гаряче водопостачання); у жовтні 2013 року - житлово-комунальні послуги на суму 8864 грн. 13 коп. (гаряче водопостачання на суму 2537 грн. 09 коп. та опалення на суму 6327 грн. 04 коп.); у листопаді 2013 року - житлово-комунальні послуги на суму 9671 грн. 75 коп. (гаряче водопостачання на суму 2908 грн. 37 коп. та опалення на суму 6763 грн. 38 коп.); у грудні 2013 року - житлово-комунальні послуги на суму 8672 грн. 89 коп. (гаряче водопостачання на суму 2227 грн. 68 коп. та опалення на суму 6445 грн. 21 коп.); у січні 2014 року - житлово-комунальні послуги на суму 8434 грн. 14 коп. (гаряче водопостачання на суму 1670 грн. 76 коп. та опалення на суму 6763 грн. 38 коп.; у лютому 2014 року - житлово-комунальні послуги на суму 6763 грн. 38 коп. (опалення).

Як встановлено судом, враховуючи, що відповідач фактично не отримував житлово-комунальні послуги з опалення у період з січня 2013 року по квітень 2013 року (що зафіксовано у складених позивачем актах) на загальну суму 23671 грн. 84 коп., позивачем було здійснено перерахунок на суму 23671 грн. 84 коп., та вказана сума грошових коштів не входить до загальної суми грошових коштів, яку повинен був сплатити відповідач (що також відображено у розрахунку заборгованості, долученого позивачем до позовної заяви).

Таким чином, суд дійшов висновку, що по суті, у період з грудня 2012 року по лютий 2014 року позивачем було нараховано до сплати відповідачем вартість житлово-комунальних послуг у загальному розмірі 61909 грн. 64 коп. (без вартості опалення за січень - квітень 2013 року на суму 23671 грн. 84 коп.).

Однак, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що ним не споживались житлово-комунальні послуги з опалення, у зв'язку з чим нараховані позивачем розміри житлово-комунальних послуг з опалення є необгрунтованими та безпідставними.

Як встановлено судом, до відзиву на позовну заяву відповідачем долучено копії актів, складених уповноваженими особами Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (від 29.01.2013, від 26.02.2013, від 22.03.2013 та від 12.04.2013).

Як вбачається зі складених уповноваженими представниками позивача актів, в них зазначено, що в усіх приміщеннях Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» радіатори централізованого опалення не працюють; приміщення опалюються електровентиляційною системою.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач фактично не отримував житлово-комунальні послуги з опалення у період з січня 2013 року по квітень 2013 року (що зафіксовано у вказаних актах) на загальну суму 23671 грн. 84 коп., позивачем було здійснено перерахунок на суму 23671 грн. 84 коп., та вказана сума грошових коштів не входить до загальної суми грошових коштів, яку повинен був сплатити відповідач за період з грудня 2011 року по лютий 2014 року (що також відображено у розрахунку заборгованості, долученого позивачем до позовної заяви).

При цьому, відповідачем долучено до матеріалів справи копію листа Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (вих. № 2577 від 25.06.2013), адресований ПАТ «Київенерго», в якому позивач зазначає, що приміщення Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» фактично не опалювалось (шляхом централізованого опалення), а для опалення використовується електрична проточно-витяжна вентиляція; копію листа позивача (вих. № 3071 від 29.07.2013), адресованого ПАТ «Київенерго», в якому позивач зазначив, що опалювальні приладі загальнобудинкової системи опалення відключено з видимим розривом, транзитні стояки системи централізованого опалення заізольовані по всій висоті приміщення, а для опалення приміщення використовується електрична приточно-витяжна вентиляція . При цьому, у вказаних листах позивач просив ПАТ «Київенерго» надати дозвіл на розробку проектно-технічної документації на перерахунок теплового навантаження у зв'язку із відключенням приміщень відповідача від загально будинкових мереж .

Тобто, вказані листи позивача свідчать про те, що позивач усвідомлював та визнавав, що послуги з централізованого опалення відповідач фактично не отримував.

Крім того, відповідачем разом із відзивом на позовну заяву долучено до матеріалів справи копію Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання від 13.03.2015, укладеного з ПАТ «Київенерго», та копію акту обстеження № 1-03/036 від 13.03.2015, в яких зазначено, що у приміщенні знаходиться 3 крани гарячої води та відсутнє опалення .

Таким чином, з огляду на те, що наявні в матеріалах справи докази фактично свідчать, що позивач визнає, що житлово-комунальні послуги з централізованого опалення відповідачем не споживались (листи позивача та здійснені перерахунки за опалення у період з січня 2013 року по квітень 2013 року), а доказів відновлення систем теплопостачання (централізованого опалення) після вказаного періоду позивачем суду не надано, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що, зокрема у період з жовтня 2013 року по лютий 2014 року, відповідач споживав послуги з централізованого опалення на загальну суму 33062 грн. 39 коп., з огляду на що підстави для сплати вказаного розміру грошових коштів у відповідача відсутні.

При цьому, судом взяті до уваги пояснення позивача, викладені ним у письмових запереченнях, поданих до відділу діловодства суду 04.10.2016, стосовно тверджень відповідача про неотримання ним послуг з централізованого опалення.

Так, позивач зазначає, що для забезпечення послугами централізованого опалення та водопостачання між ним та виробниками житлово-комунальних послух, були укладені відповідні договору, зокрема Договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 330016 від 14.11.2003 року з додатком № 6, укладеним з Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго».

При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи копії облікових карток, які свідчать у період з жовтня 2013 року по лютий 2014 року ПАТ «Київенерго» постачало до будинку за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 4/26 теплову енергію для опалення, в тому числі і до приміщення відповідача.

Відповідно до ст. 26 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відповідно до п.2.1 Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року N 4, для вирішення питання відключення окремих приміщень житлового будинку від мереж централізованого опалення власник, наймач (орендар) приміщення повинен звернутися до міжвідомчої Комісії з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. п.2.2.1 При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП.

Згідно з п. 2.3.1 Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником.

Позивач зазначає, що оскільки дозвільна та проектно-технічна документація на відключення опалювальних приладів системи опалення нежитлового приміщення відповідача не надана, відключення приміщення від загальнобудинкової системи опалення житлового будинку виконано з порушенням нормативно-правових актів у сфері теплопостачання.

При цьому, позивач стверджує, що відповідачем не було надано доказів відключення його від мережі централізованого опалення в установленому законодавством порядку або доказів звернення до виробників відповідних послуг із заявою про відключення, у зв'язку з чим відповідач отримував послуги з централізованого опалення у спірний період та зобов'язаний оплатити їх вартість.

Однак, суд зазначає, що незважаючи на передбачений законодавством порядок відключення споживачів від систем опалення та ненадання відповідачем суду доказів відключення Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» від системи централізованого опалення у порядку, передбаченому Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, споживач не зобов'язаний здійснювати оплату послуг з теплопостачання, яких він не отримував з огляду на встановлені судом обставини.

Як встановлено судом, з наявних в матеріалах справи доказів (листів позивача та здійснення перерахунків за опалення у період з січня 2013 року по квітень 2013 року) не вбачається, що у період з жовтня 2013 року по лютий 2014 року відповідач споживав житлово-комунальні послуги з централізованого опалення, з огляду на що підстави для стягнення з відповідача вартості вказаних житлово-комунальних послуг, нарахованої позивачем за період з жовтня 2013 року по лютий 2014 року, у суду відсутні.

Що стосується централізованого опалення у попередні періоди (листопад 2011 року - березень 2012 року), матеріали справи не містять жодних доказів неналежного надання послуг позивачем з опалення у вказаний період чи доказів ненадання таких послуг (листи, претензії відповідача, акти, складені позивачем, тощо), з огляду на що підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем житлово-комунальних послуг на вартість опалення за вказаний період відсутні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що за період фактичного споживання житлово-комунальних послуг (з грудня 2012 року по лютий 2014 року) відповідач повинен був сплатити позивачу грошові кошти у розмірі 28847 грн. 25 коп. (за гаряче водопостачання).

Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 18 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» від 21.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Таким чином, з огляду на те, що у період з грудня 2012 року по лютий 2014 року, відповідач фактично споживав житлово-комунальні послуги (гаряче водопостачання) без укладення з Комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» письмового договору про надання житлово-комунальних послуг, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснювати оплату за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяця (у строки, визначені законом).

Судом встановлено, що відповідач не здійснив оплату за спожиті ним житлово-комунальні послуги (гаряче водопостачання) у період з грудня 2012 року по лютий 2014 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 28847 грн. 25 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» з оплати житлово-комунальних послуг, спожитих у період з 01.04.2007 по 01.12.2011, становить 26665 грн. 07 коп . (за Договором № 189 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників від 01.04.2007; розмір заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг у період з 01.12.2011 до 01.12.2012, становить 21145 грн. 14 коп . (за Договором № Яр-122 від 01.12.2011) та розмір заборгованості за фактично спожиті житлово-комунальні послуги у період з 01.12.2012 по 28.02.2014 становить 28847 грн. 25 коп ., що разом становить 76657 грн. 46 коп.

При цьому, щодо поданих відповідачем заяв про застосування позовної давності, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів» за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів», якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

З огляду на те, що суд дійшов висновку про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом яких той звернувся до суду, а саме щодо наявності заборгованості за спожиті відповідачем житлово-комунальні послуги за загальний період з 01.04.2007 по 28.02.2014 у загальному розмірі 76657 грн. 46 коп., та зважаючи на подану відповідачем заяву про застосування позовної давності, у суду є підстави застосувати позовну давність.

Беручи до уваги дату звернення позивача з даним позовом до суду (31.05.2016 - про що свідчить вхідний реєстраційний штамп Господарського суду міста Києва за № 10014/16), суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості, яка виникла у період з 31.05.2013 по 31.05.2016 , є такими, що знаходяться в межах позовної давності.

При цьому, судом враховано, що відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів» до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Як встановлено судом, остання оплата (дія, що свідчить про переривання позовної давності) вартості спожитих житлово-комунальних послуг була здійснені відповідачем 28.01.2013 на суму 9777 грн. 03 коп. (оплата за житлово-комунальні послуги за жовтень - грудень 2012 року у повному обсязі), з огляду на що, враховуючи дату звернення позивача з даним позовом до суду - 31.05.2016, суд дійшов висновку, що в будь-якому випадку в межах позовної давності знаходяться позовні вимоги про стягнення заборгованості, яка виникла з 31.05.2013 по 31.05.2016.

Поважності причини пропуску позовної давності позивачем суду не наведено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг у загальному розмірі 117824 грн. 06 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 17708 грн. 85 коп . (житлово-комунальні послуги, спожиті відповідачем у травні 2013 року на суму 3155 грн. 88 коп. (гаряче водопостачання); у червні 2013 року на суму 2351 грн. 45 коп. (гаряче водопостачання); у липні 2013 року на суму 1299 грн. 48 коп. (гаряче водопостачання); у серпні 2013 року на суму 196 грн. 79 коп. (гаряче водопостачання); у вересні 2013 року на суму 1361 грн. 35 коп. (гаряче водопостачання); у жовтні 2013 року на суму 2537 грн. 09 коп. (гаряче водопостачання); у листопаді 2013 року на суму 2908 грн. 37 коп. (гаряче водопостачання); у грудні 2013 року на суму 2227 грн. 68 коп. (гаряче водопостачання); у січні 2014 року на суму 1670 грн. 76 коп. (гаряче водопостачання).

При цьому, суд відмовляє у позові Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» суми основного боргу у розмірі 41166 грн. 60 коп. у зв'язку з необґрунтованістю, та відмовляє в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» суми основного боргу у розмірі 58948 грн. 61 коп. у зв'язку зі спливом позовної давності.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання (оплати вартості житлово-комунальних послуг) позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 7247 грн. 15 коп. та інфляційні втрати у загальному розмірі 1392 грн. 07 коп., нараховані щодо кожного простроченого платежу окремо.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до п. 5.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів» зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України , і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань,оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу); так само у разі спливу позовної давності за вимогою про повернення безпідставно набутого майна (статті 1212, 1213 ЦК України) спливає й позовна давність за вимогою про відшкодування доходів від такого майна (стаття 1214 названого Кодексу).

За таких обставин, враховуючи сплив позовної давності за вимогами про оплату спожитих відповідачем житлово-комунальних послуг, строк оплати яких настав у період з 01.04.2007 до 31.05.2013, суд дійшов висновку про спливу позовної давності за вимогами про сплату 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на них.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати ним житлово-комунальних послуг, спожитих у період з травня 2013 року по лютий 2014 року.

Перевіривши розрахунок 3% річних за прострочення оплати відповідачем житлово-комунальних послуг, спожитих у період з травня 2013 року по вересень 2013 року, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку в його обґрунтованості (на загальну суму 156 грн. 59 коп.).

Разом з тим, як вбачається із вказаного розрахунку 3% річних, позивач здійснював нарахування 3% річних у період з жовтня 2013 року по лютий 2014 року також і на вартість централізованого опалення.

Однак, оскільки суд дійшов висновку у безпідставності стягнення з відповідача вартості опалення у період з жовтня 2013 року по лютий 2014 року, підстави для нарахування 3% річних за прострочення оплати вартості опалення за вказаний період також відсутні.

Таким чином, суд здійснив власний розрахунок 3% річних за прострочення оплати відповідачем вартості спожитих житлово-комунальних послуг у період з жовтня 2013 року по січень 2014 року (щодо вартості гарячого водопостачання; без опалення), в межах заявленого періоду нарахування.

Сума боргу (грн) - за гаряче водопостачання у жовтні 2013 рокуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 2537.09 30.11.2013 - 24.03.2014 115 3 % 23.98

Сума боргу (грн) - за гаряче водопостачання у листопаді 2013 рокуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 2908.37 29.12.2013 - 24.03.2014 86 3 % 20.56

Сума боргу (грн) - за гаряче водопостачання у грудні 2013 рокуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 2227.68 31.01.2014 - 24.03.2014 53 3 % 9.70

Сума боргу (грн) - за гаряче водопостачання у січні 2014 рокуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 1670.76 28.02.2014 - 24.03.2014 25 3 % 3.43 З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 214 грн. 26 коп., з огляду на що позовні вимоги Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» 3% річних у розмірі 7247 грн. 15 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 214 грн. 26 коп.

Що стосується розміру нарахованих позивачем інфляційних втрат, зазначеному у розрахунку заборгованості, за прострочення оплати житлово-комунальних послуг за період з травня 2013 року по лютий 2014 року, суд визнав його обґрунтованим (в межах розміру, заявленого позивачем), у зв'язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» інфляційних втрат у розмірі 1392 грн. 07 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 177 грн. 35 коп. (15 грн. 78 коп. інфляційних втрат за прострочення оплати житлово-комунальних послуг за травень 2013 року; 14 грн. 11 коп. інфляційних втрат - за червень 2013 року; 17 грн. 02 коп. інфляційних втрат - за липень 2013 року; 2 грн. 58 коп. інфляційних втрат - за серпень 2013 року; 12 грн. 25 коп. - за вересень 2013 року; 62 грн. 05 коп. інфляційних втрат - за жовтень 2013 року; 19 грн. 34 коп. інфляційних втрат - за листопад 2013 року; 17 грн. 35 коп. інфляційних втрат - за грудень 2013 року; 16 грн. 87 коп. інфляційних втрат за січень 2014 року).

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2529 грн. 30 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1539 від 26.03.2014.

Водночас, відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", з 1 січня 2016 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1378 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції Закону станом на дату подання позову) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Таким чином, при зверненні позивача з даним позовом до суду, він повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1896 грн. 95 коп., тобто, позивачем переплачено судовий збір у розмірі 632 грн. 35 коп. (2529,30 грн. - 1896,95 грн.).

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги заявлене позивачем у прохальній частині позовної заяви клопотання про повернення судового збору у розмірі 632 грн. 35 коп., суд дійшов висновку на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернути Комунальному підприємству «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 632 грн. 35 коп., сплачений за платіжним дорученням № 1539 від 26.03.2014.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» (01030, м. Київ, вул. Пирогова, буд. 4; ідентифікаційний код: 23387160) на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, буд. 10/8; ідентифікаційний код: 31731838) суму основного боргу у розмірі 17708 (сімнадцять тисяч сімсот вісім) грн. 85 коп., 3% річних у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 26 коп., інфляційні втрати у розмірі 177 (сто сімдесят сім) грн. 35 коп. та судовий збір у розмірі 271 (двісті сімдесят одна) грн. 51 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути Комунальному підприємству «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, буд. 10/8; ідентифікаційний код: 31731838) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 632 (шістсот тридцять дві) грн. 35 коп., сплачений за платіжним дорученням № 1539 від 26.03.2014.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 31.10.2016

Головуючий суддя І.М. Отрош

Судді А.М. Селівон

С.В. Стасюк