Рішення

від 24.10.2016 по справі 910/16613/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2016Справа №910/16613/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Б.К. АТЛАНТІС ГРУП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВР СТАР"

про стягнення 117 819,45 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Терещенко Ю.В. за довіреністю № б/н від 03.06.2016

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Р.Б.К. АТЛАНТІС ГРУП" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВР СТАР" (відповідач) про стягнення 117 819,45 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2016 порушено провадження у справі № 910/16613/16 та призначено розгляд справи на 26.09.2016 об 11:40 год.

22.09.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла довідка про відсутність аналогічного спору та документи для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 09.09.2016.

23.09.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи уточненого розрахунку ціни позову.

Судове засідання, призначене на 26.09.2016, не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Гумеги О.В. на лікарняному.

Після виходу судді Гумеги О.В. з лікарняного ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 призначено розгляд справи на 24.10.2016 об 11:50 год.

04.10.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, відповідно до якого останній просив суд розглянути справу № 910/16613/16 дистанційно в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 05.10.2016 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Б.К. АТЛАНТІС ГРУП" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції було відхилено.

10.10.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи №910/16613/16 в порядку статті 75 ГПК України.

11.10.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог по справі №910/16613/16 в порядку статті 22 ГПК України, відповідно до якої позивач просить суд стягнути із відповідача на користь позивача 114387,81 грн. основного боргу за Договором поставки №6 від 25.01.2016, 1744,41 грн. 3% річних.

В судовому засіданні, призначеному на 24.10.2016, здійснювався розгляд заяви позивача, поданої 11.10.2016 через відділ діловодства суду, про уточнення позовних вимог. Відповідно до зазначеної заяви позивач просив суд прийняти зменшення розміру позовних вимог та стягнути із відповідача 114387,81 грн. основої заборгованості, 1744,41 грн. 3% річних. Позивач просив задовольнити позовні вимоги із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

ГПК України , зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог.

Тому, як зазначено в п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Таким чином, виходячи зі змісту поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог, а також змісту раніше поданої позивачем позовної заяви, суд розцінює подану 11.10.2016 через відділ діловодства суду заяву позивача як зменшення розміру позовних вимог та приймає її до розгляду.

Як вбачається зі змісту п. 3.10 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

З урахуванням наведеного, суд прийняв до розгляду заяву про уточнення позовних вимог, подану через відділ діловодства суду 11.10.2016, у зв'язку з чим вирішує спір з позовними вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВР СТАР" 114387,81 грн основної заборгованості, 1744,41 грн. 3% річних.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 24.10.2016, не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 09.09.2016 про порушення провадження у справі № 910/16613/16 та вимоги ухвали суду від 28.09.2016 про призначення до розгляду справи №910/16613/16 не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправленнь №0103038827786, № 0103040443030.

Відповідно до абз. 1 підпункту 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в судовому засіданні 24.10.2016 судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 24.10.2016 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Представник позивача в судовому засіданні 24.10.2016 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог поданої 11.10.2016 через відділ діловодства суду.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 24.10.2016 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.Б.К. АТЛАНТІС ГРУП" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАВР СТАР" (покупець, відповідач) був укладений Договір поставки №6 (надалі - Договір), відповідно до п.п.1.1-1.2 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця у встановлений термін товар (поліамідні ковбасні, сосисочні і сарделочні оболонки, білкові і натуральні ковбасні і сосисочні оболонки, бар'єрна плівка для термофармажних машин, термоусадочні пакети, харчові добавки та інгредієнти, самоклеючі етикетки, кліпси, петлі), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його відповідно до умов даного Договору. Найменування, кількість, асортимент, вартість товару вказується у видаткових накладних.

Відповідно до п.2.1, 2.2, 2.4, 2.5 Договору поставка товару здійснюється партіями на підставі заявки покупця при підтверджені її постачальником. Поставка товару здійснюється на умовах СРТ - склад перевізника в м. Артемівськ у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торгівельних умов "Інкотермс" в редакції 2010 року. Витрати щодо перевезення товару до визначеного покупцем місця призначення здійснюються за рахунок покупця. Товар вважається таким, що поставлений постачальником з моменту передачі його перевізнику, якщо інший порядок поставки не узгоджено сторонами.

Пунктом 3.1 сторони узгодили, що оплата за товар здійснюється покупцем по факту поставки кожної партії товару.

На виконання умов Договору позивачем надано копії експрес накладних № 59998029629575 та №59998030471415 що підтверджують факт передачі товару перевізнику Нова Пошта.

Позивач зазначив, що на виконання умов Договору на підставі видаткових накладних № 121 від 04.03.2016, № 151 від 15.03.2016, № 188 від 30.03.2016, № 238 від 19.04.2016 ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 114387,81грн. (в т.ч. ПДВ).

Втім, як стверджує позивач, відповідач порушив зобов'язання щодо оплати поставленого товару в строк, передбачений умовами п 3.1 Договору, оскільки, за товар, отриманий на підставі наведених видаткових накладних, розрахунок здійснено не було.

За наведених обставин позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 114387,81 грн. (основний борг), а також 1744,41 грн. 3% річних (відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог), з огляду на прострочення відповідачем зобов'язання з оплати товару за Договором.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору поставки № 6 від 25.01.2016 свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідно до видаткових накладних № 121 від 04.03.2016, № 151 від 15.03.2016, № 188 від 30.03.2016, № 238 від 19.04.2016 позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 114387,81грн. (в т.ч. ПДВ)

Наведені видаткові накладні на загальну суму 114387,81 грн., які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, як первинні документи приймаються судом, у якості належних доказів по справі, що підтверджують факт поставки позивачем товару на загальну суму 114387,81 грн. та прийняття цього товару відповідачем без зауважень по кількості та якості.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що оплата відповідачем здійснюється по факту поставки кожної партії товару.

Отже, враховуючи дату отримання товару за видатковою накладною, відповідач з урахуванням п. 3.1 Договору повинен був оплатити 47034,20 грн. вартості товару за видатковою накладною № 121 від 04.03.2016 - 04.03.2016, 27483,00 грн. вартості товару за видатковою накладною № 151 від 15.03.2016 - 15.03.2016, 21312,00 грн. вартості товару за видатковою накладною №188 від 30.03.2016 - 30.03.2016, 18558,61 грн. вартості товару за видатковою накладною № 238 від 19.04.2016 - 19.04.2016.

При цьому судом враховано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 114387,81 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

З огляду на прострочення відповідачем оплати за товар, поставлений згідно спірних видаткових накладних, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 1744, 41 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013, з урахуванням приписів, зокрема, частини другої статті 625 ЦК України, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до п. 3.1 Договору оплата за товар здійснюється покупцем по факту поставки кожної партії товару.

Як встановлено судом відповідач з урахуванням п. 3.1 Договору повинен був оплатити 47034,20 грн. вартості товару за видатковою накладною № 121 від 04.03.2016 - 04.03.2016, прострочення грошового зобов'язання розпочалося 05.03.2016, 27483,00 грн. вартості товару за видатковою накладною № 151 від 15.03.2016 включно 15.03.2016, прострочення грошового зобов'язання розпочалося 16.03.2016, 21312,00 грн. вартості товару за видатковою накладною №188 від 30.03.2016 - 30.03.2016 прострочення грошового зобов'язання розпочалося 31.03.2016, 18558,61 грн. вартості товару за видатковою накладною № 238 від 19.04.2016 включно 19.04.2016 а отже прострочення грошового зобов'язання розпочалося 20.04.2016.

Позивачем додано до матеріалів справи розрахунок 3% річних за періоди із 15.03.2016-20.09.2016 в сумі 428,01 грн., із 30.03.2016 по 20.09.2016 в сумі 305,70грн, із 04.03.2016 по 20.09.2016 в сумі 774,91 грн, із 19.04.2016-20.09.2016 в сумі 235,79 грн.

Судом враховано, що згідно п. 1.12 вищенаведеної постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013, з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання , не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Здійснивши перевірку (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") наданого позивачем розрахунку 3% річних за періоди із 15.03.2016-20.09.2016 в сумі 428,01 грн., із 30.03.2016 по 20.09.2016 в сумі 305,70грн, із 04.03.2016 по 20.09.2016 в сумі 774,91 грн., із 19.04.2016-20.09.2016 в сумі 235,79 грн., не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду, протягом якого мало місце невиконання спірного грошового зобов'язання, суд дійшов висновку, що надані позивачем розрахунки не відповідають матеріалам справи в зв'язку із невірним визначенням періодів прострочення грошового зобов'язання, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 1739,79 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача, із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, підлягають суми: 114387,81 грн. основного боргу, 1739,79 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову на відповідача покладається судовий збір в розмірі 1741,91 грн.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2 Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВР СТАР" (03047, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 50, офіс 459, ідентифікаційний код 39671090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Б.К. АТЛАНТІС ГРУП" (49074, м. Дніпро, вул. Воронезька, буд. 4, ідентифікаційний код 34314907) 114387 (сто чотирнадцять тисяч триста вісімдесят сім) грн. 81 коп. основної заборгованості, 1739 (одну тисячу сімсот тридцять дев'ять) грн. 79 коп. 3% річних, 1741 (одну тисячу сімсот сорок одну) грн. 91 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.10.2016

Суддя Гумега О.В.