Рішення

від 24.10.2016 по справі 922/3389/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2016 р.Справа № 922/3389/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" м. Київ до Виробничого управління житлово-комунального господарства "Савинське" с. Савинці про стягнення 98 240,26грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 14-81 від 25.04.2016р.;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 76 278,47грн., 3% річних в розмірі 4 543,61грн. та збитки від інфляції в розмірі 17 418,17грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 3217/15-БО-32 від 18.12.2014р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у призначене судове засідання явку свого повноважного представника не забезпечив, звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд провести розгляд справи без участі його представника, посилаючись на те, що відповідачем не було отримано копії позовної заяви та доданих до неї документів, що унеможливлює надання останнім суду документів в підтвердження або спростування позовних вимог та забезпечення явки свого представника в судове засідання.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Що стосується посилання відповідача на неотримання останнім належним чином оформленої позовної заяви та доданих до неї документів, суд їх не приймає, оскільки позивачем надано суду опис вкладення у цінний лист та чек, які підтверджують надіслання позивачем на адресу відповідача зазначених вище документів.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач, відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України має право ознайомитись з матеріалами справи, проте останній даним правом не скористався та до суду з відповідним клопотанням не звертався.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

18.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) та Виробничим управлінням житлово-комунального господарства "Савинське" (відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 3217/15-БО-32 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2015р. природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

За умовами п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Між сторонами укладено ряд додаткових угод до договору купівлі-продажу природного газу № 3217/15-БО-32 від 18.12.2014р., якими, зокрема, сторони неодноразово змінювали ціну на газ.

У п.6.1 договору сторони погодили порядок здійснення відповідачем розрахунків за отриманий газ, а саме відповідач зобов'язався здійснити оплату за отриманий газ виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ відповідач здійснює до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином та протягом січня, лютого, березня, квітня, жовтня, листопада та грудня 2015р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1 250 287,37грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, наявними у справі.

Як зазначив позивач, відповідач за отриманий природний газ розрахувався з порушенням строків, визначених сторонами у п.6.1 договору.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором купівлі-продажу природного газу № 3217/15-БО-32 від 18.12.2014р. грошових зобов'язань, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з останнього пені, 3% річних та збитків від інфляції.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором виконав не належним чином, за отриманий природний газ розрахувався з порушенням строків, погоджених сторонами у договорі.

Частинами 1, 3 ст.202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов’язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов’язання передбачені ст.ст. 202-205 Господарського кодексу України, ст.ст.599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, зокрема за ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов’язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення відповідачем строків здійснення оплати за природний газ, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за неналежне виконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на які заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивачем наданий обґрунтований розрахунок індексу інфляції за січень, лютий, березень, жовтень, грудень 2015р. в сумі 17 418,17грн., тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних за січень, лютий, березень, квітень, жовтень, листопад та грудень 2015р. в сумі 4 543,61грн., перевіривши правомірність їх нарахування, судом встановлено, що позивач невірно здійснив розрахунок 3% річних за вказаний період, тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 4 543,60грн.

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.

У п.7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання відповідачем п.6.1 договору, останній зобов'язався сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На підставі зазначеного позивач нарахував відповідачу за січень, лютий, березень, квітень, жовтень, листопад та грудень 2015р. (за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо) пеню в розмірі 76 278,47грн.

Дослідивши матеріали справи, наданий позивачем розрахунок пені судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені на суму 76 278,47грн., який відповідає умовам договору та вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язаньВ» .

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження своєчасного виконання ним грошового зобов'язання перед позивачем за поставлений природний газ, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 4 543,60грн. 3% річних, 17 418,17грн. збитків від інфляції та 76 278,47грн. пені.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за подання позову до суду, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 5 ст. ст.49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову частково судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, згідно із ч. 2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи із викладеного та враховуючи те, що спір доведено до суду з вини відповідача та мінімальна сума судового збору за подання позовної заяви майнового характеру складає 1 378,00грн., відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір», суд покладає на відповідача обов’язок відшкодувати позивачу суму судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 1 378,00грн.

Керуючись ст. ст.530, 598, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Виробничого управління житлово-комунального господарства "Савинське", код ЄДРПОУ 31668709 (64270, Харківська область, Балаклійський район, с. Савинці, вул. 20 Гвардійської Дивізії, 6, кімн. 3) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія „Нафтогаз УкраїниВ» , код ЄДРПОУ 20077720 (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) - 4 543,60грн. 3% річних, 17 418,17грн. збитків від інфляції, 76 278,47грн. пені, 1 378,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 0,01грн. відмовити.

Повне рішення складено 31.10.2016 р.

Суддя ОСОБА_2