Рішення

від 05.09.2016 по справі 369/4653/16-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/4653/16-ц

Провадження № 2/369/2402/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

05.09.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

за участі секретаря Дуплій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до ОСОБА_2, треті особи Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, Державна інспекція сільського господарства в Київській області про зобов'язання вчинити дії , -

в с т а н о в и в :

У травні 2016 року до суду звернувся керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області з позовом до ОСОБА_2, треті особи Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, Державна інспекція сільського господарства в Київській області про зобов'язання вчинити дії. Свої вимоги мотивував тим, що прокуратурою проводилась перевірка дотримання земельного законодавства ОСОБА_2 на території с. Нове Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. При цьому було встановлено, що ОСОБА_2 як власниця земельної ділянки в с. Нове по вул. Чорновола Тарасівської сільської ради площею 0,1055 га з кадастровим номером 3222486603:02:002:0062, самовільно, без отримання правовстановлюючих документів на землі та на будівництво, спорудила бетонну огорожу на землях запасу ОСОБА_1 сільської ради площею 0,0229 га кадастровий номер незаконно зайнятої земельної ділянки 3222486603:02:002:5032 (частина розворотнього майданчика, згідно діючого генерального плану с. Нове). Вказали, що судовим рішення, яке на даний час набрало законної сили, визнано незаконним та скасовано рішення сільської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0229га. У добровільному порядку ОСОБА_2 усувати порушення не бажає. Тому просили суд зобов'язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0229 га в селі ОСОБА_1 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; зобов'язати ОСОБА_2 відновити стан самовільно зайнятої земельної ділянки земель запасу ОСОБА_1 сільської ради площею 0,0229 га в селі ОСОБА_1 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, який існував до порушення прав; судові витрати покласти на відповідача.

При розгляді справи представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

У судове засідання відповідачка ОСОБА_2 не з'явилась. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У судове засідання представник Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, Державної інспекції сільського господарства в Київській області не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши матеріали справи, матеріали цивільної справи №369/10817/13ц, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно ст. 121 Конституції України повноваження по здійсненню захисту інтересів держави в тому числі шляхом представництва її інтересів в суді, покладено на органи прокуратури.

Статтею 123 Конституції України закріплено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури визначаються законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.

При цьому порушення інтересів держави полягає в тому, що відбулось незаконне вибуття із власності держави земельної ділянки, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України.

Зважаючи на викладене та приписи п. 2 ст. 121 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор пред'являє цей позов, оскільки захист цих інтересів не здійснює орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_1 сільською радою Києво-Святошинського району Київської області 23 сесією 6 скликання прийнято рішення № 6/1 від 24 травня 2013 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,0229 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель по вул. В. Чорновола в с. Нове Києво-Святошинського району за рахунок земель запасу сільської ради (землі житлової та громадської забудови). Цим рішенням спірна земельна ділянка у власність ОСОБА_2 не надавалась.

Згідно генерального плану с. Нове Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, який затверджений у 2005 році, встановлено, що вказана земельна ділянка відноситься до тупикового проїзду по вул. В.Чорновола с. Новому Києво-Святошинського району, тобто до проїжджої частини. Дана обставина підтверджується інформацією з Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 17 жовтня 2013 року, згідно якої вищевказана земельна ділянка відноситься до земель загального користування.

Державною інспекцією сільського господарства в Київській області 17.10.2013 за № 04-11/98 до ОСОБА_1 сільської ради Києво-Святошинського району направлено клопотання про проведення у відповідність вимогам земельного законодавства рішення № 6/1 від 24.05.2013 23 сесії 6 скликання ОСОБА_1 сільської ради Києво-Святошинського району, оскільки останнє прийнято в супереч ст.ст. 39, 83 Земельного кодексу України, ст.ст. 5, 16, 19, 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 березня 2014 у справі № 369/10817/13-ц визнано незаконним та скасовано рішення ОСОБА_1 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 6/1 від 24 травня 2013 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 орієнтовною площею 0,0229 га.

Дане рішення набрало законної сили та не оскаржувалось.

Статтею 373 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Згідно з пунктом 7 зазначеної Постанови, судам слід мати на увазі, що спори, пов'язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Пунктом б ст. 12 ЗК передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно п. а ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Відповідно ч. 2 ст. 1 Земельного кодексу України право власності на землю гарантується.

Статтею 78 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Частинами 2 і 3 ст. 79 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно ст. 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки в с. Нове по вул. Чорновола Тарасівської сільської ради площею 0,1055 га з кадастровим номером 3222486603:02:002:0062, самовільно, без отримання правовстановлюючих документів на землі та на будівництво, спорудила бетонну огорожу на землях запасу ОСОБА_1 сільської ради площею 0,0229 га кадастровий номер незаконно зайнятої земельної ділянки 3222486603:02:002:5032 (частина розворотнього майданчика, згідно діючого генерального плану с. Нове). Дана обставина також підтверджена інформацією ОСОБА_1 сільської ради від 24березня 2016 року, листом Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 17.10.2013 № 04-11/98.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до ОСОБА_2, треті особи Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, Державна інспекція сільського господарства в Київській області про зобов'язання вчинити дії - задоволити.

Зобов'язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0229 га в селі ОСОБА_1 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Зобов'язати ОСОБА_2 відновити стан самовільно зайнятої земельної ділянки земель запасу ОСОБА_1 сільської ради площею 0,0229 га в селі ОСОБА_1 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, який існував до порушення прав.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області судові витрати в розмірі 2 756,00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість грн.).

Копію заочного рішення негайно направити відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуто Києво - Святошинським судом Київської області за письмовою заявою відповідачів протягом 10 днів з моменту отримання копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.С. Пінкевич