Рішення

від 19.10.2016 по справі 369/11728/15-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/11728/15-ц

Провадження № 2/369/2444/16

РІШЕННЯ

Іменем України

19.10.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Дуплій Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки вона є власником земельної ділянки площею 0,0840 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач по справі є власником сусідньої земельної ділянки. У 2015 році їй стало відомо, що відповідач зайняв частину її земельної ділянки шляхом встановлення огорожі При винесені меж в натуру було встановлена невідповідність конфігурації її земельної ділянки в плані меж земельної ділянки в державному акті на праві власності на земельну ділянку. В добровільному порядку відповідач усувати порушення не бажає, тому вважає своє право порушеним.

Просила суд зобов'язати ОСОБА_2 за власний рахунок відновити стан самовільно зайнятої частини земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом демонтажу огорожі; покласти судові витрати на відповідача.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали. Суду пояснили, що право власності позивача порушені тим, що паркан між земельними ділянками встановлений не на погодженій межі. У добровільному порядку відповідачка відмовляється перенести паркан та встановити його у відповідності до державного акту. Просили позов задоволити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечував. Суду пояснив, що відповідачка даний паркан не встановлювала, будь-які земельні ділянки позивачки не захоплювала. Тому твердження позивачка щодо самовільного захоплення частини її земельної ділянки є надуманими. Вказав, що в даний час всі межі земельних ділянок по даній вулиці здвинуті, тому позивачка має ту саму площу земельної ділянки, що і в її акті, оскільки з іншого боку це вона захопила земельну ділянку сусіда. Просив врахувати наявність похибки при встановленні межі. Оскільки вини відповідача у встановлені паркану відсутня, тому відсутні підстави для задоволення позову. Просив суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При розгляді справи судом встановлено, що 09 жовтня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0840 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер НОМЕР_3.

Відповідно до витягу з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №639416 від 21 лютого 2013 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вищевказану земельну ділянку.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого №48217822 від 23 листопада 2015 року встановлено, що власником земельної ділянки площею 0,0885 га з цільовим призначенням для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_4 - є ОСОБА_2.

19 серпня 2014 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на земельну ділянку площею 0,0885га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Дана земельна ділянка належала померлій ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 17 квітня 2008 року.

За клопотанням представника позивача, було проведено судову земельну-технічну експертизу.

Згідно висновку судового експерта Коваленко Л.А. №1846 від 18 червня 2016 року: існує порушення межі та має місце накладання огорожі ОСОБА_2 на земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 відповідно до правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки та вимог нормативно-правових актів. У висновку експерта міститься опис такого накладення.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Перелік способів захисту порушених прав визначає ст. 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, і суд може захистити порушені права чи інтереси і в інший спосіб, який встановлений договором або законом.

Вказана норма кореспондується із ст. 152 ЗК України, відповідно до якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Також відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 3 статті 152 Земельного Кодексу України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування та шляхом застосування інших, передбачених законом способів.

Статтею 155 ЗК України проголошено, що у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права щодо володіння, користування чи розпорядження належною особі земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що встановлення паркану не на межі порушують права позивача.

Частиною другою статті 158 Земельного кодексу України встановлено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Відповідно до ст. 81ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами. За ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право, в тому числі і на відшкодування збитків у випадках передбачених законом. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та користувачів, дотримуватись правил добросусідства.

Відповідно до положень ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, відшкодування заподіяних збитків.

При розгляді справи відповідач не надав суду належних та допустимих на підтвердження того, що паркан встановлений відповідно до правовстановлюючих документів. Враховуючи проведену судову експертизу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання ОСОБА_2 за власний рахунок відновити стан самовільно зайнятої частини земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_3, власником якої є ОСОБА_1, шляхом демонтажу огорожі довжиною 37,23 метрів, що починається із точки, координати якої починаються з (по х - 3361234.59 по у - 5578701.07) і закінчується у точці, координати якої є (по х - 3361260.42 по у - 5578727.88), згідно висновку експерта. Не спростовують висновків експерта твердження відповідача, що паркан відповідачкою не встановлювався.

За правилами ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, що позовні вимоги суд задовольняє, за проведення експертизи позивачкою сплачено 8 200 грн., судовий збір в розмірі 487,20 горн., тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати за залучення спеціалістів та судовий збір в розмірі 8 687,20 грн.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 19, 38, 39, 152, 155, 158 Земельного Кодексу України, ст.ст. 15, 16, 377 ЦК України, Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04 травня 1999 року із змінами затвердженими Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах № 144 від 23 серпня 2001 року, ст.ст. ст.ст.3,6,15,118-120 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю задоволити.

Зобов'язати ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за власний рахунок відновити стан самовільно зайнятої частини земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_3, власником якої є ОСОБА_1, шляхом демонтажу огорожі довжиною 37,23 метрів, що починається із точки, координати якої починаються з (по х - 3361234.59 по у - 5578701.07) і закінчується у точці, координати якої є (по х - 3361260.42 по у - 5578727.88), згідно із межами й координатами точок поворотів огорожі, відображених у висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №1846 від 18 серпня 2016 року.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати в розмірі 8 687,20 грн.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.С.Пінкевич