Ухвала

від 31.10.2016 по справі 2-н-371/09

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-н-371/09

Провадження №:4-с/138/14/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2016 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі:

головуючої судді Жикевич Т.Б.,

за участю секретаря Цибульської Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ПАТ «БрокбізнесБанк» на дії державного виконавця,

ВСТАНОВИЛА:

26.07.2016 до суду надійшла вказана вище скарга, яка мотивована тим, що 25.09.2009 стосовно ОСОБА_1 був виданий судовий наказ про стягнення заборгованості на користь АТ «Брокбізнесбанк» в розмірі 9035,75 грн. 18.12.2015 даний судовий наказ був переданий на виконання до ВДВС Могилів-Подільського МРУЮ, однак 11.07.2016 на адресу стягувача надійшла постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.02.2016 з оригіналом судового наказу № 2-н-371/2009. Судовий наказ повернуто державним виконавцем на підставі п.2 ч.1 ст. 47 та ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження». Стягувач вважає дії державного виконавця незаконними, просить скасувати постанову про повернення виконавчого документу та зобов’язати державного виконавця на майбутнє вчиняти певні дії.

В судове засідання представник стягувача не з’явився, надавши суду заяву про проведення усіх судових засідань та розгляд скарги за його відсутності (а.с. 50,53).

Державний виконавець в судове засідання також не з’явився. Суду надано заяву про проведення розгляду скарги за відсутності представника державної виконавчої служби та письмові заперечення на скаргу разом з копіями матеріалів виконавчого провадження по виконанню судового наказу. Також суду надано інформацію з приводу відправлення постанови про повернення виконавчого документу та оригіналу судового наказу на адресу стягувача.

Суд, розглянувши скаргу, подані на неї заперечення, інформацію про відправку постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві та оригіналу судового наказу, дослідивши матеріали додані до скарги та копії матеріалів виконавчого провадження встановив таке.

В матеріалах скарги є лист відділу ДВС Могилів-Подільського МРУЮ № 1682/2-47/3 від 29.02.2016, згідно якого відділом ДВС було направлено стягувачеві постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа від 26.02.2016. На листі міститься відтиск печатки АТ «Брокбізнесбанк» про отримання листа 11.07.2016. Оригіналу такого листа суду не надано.

Разом з тим, згідно листа № 8167/2-26/1 від 07.10.2016 Могилів-Подільського міськрайонного ВДВС, встановлено, що відповідно до запису у книзі реєстрації вихідної кореспонденції по відділу ДВС за 2016 рік постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві датовану 26.02.2016 разом з ориганілом судового наказу надіслано на адресу АТ «Брокбізнесбанк» рекомендованим листом 11.05.2016 (ідентифікатор відправки листа за № 2400000438176). Суду також надано копія документів, що підтверджують здійснення такого відправлення, а саме: копія журналу реєстрації вихідної кореспонденції (витяг з наряду №2-27); квитанція про відправку кореспонденції у відділенні зв’язку; список згрупованих поштових відправлень.

Відповідно до інформації з офіційного сайту «Укрпошта» рекомендований лист з штрихкодовим ідентифікатором за №2400000438176 вручений за довіреністю 16.05.2016 об’єктом поштового зв’язку КИЇВ 57 з індексом 03057.

Таким чином, суд встановив, що АТ «Брокбізнесбанк» отримало постанову про повернення виконавчого документа від 26.02.2016 з оригіналом судового наказу ще 16.05.2016, а не 11.07.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 385 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав чи свобод.

Крім того, згідно положень ст. 72 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Враховуючи вказані вище обставини суд, зважаючи на положення вказаних вище норм, приходить до висновку про необхідність залишення скарги без розгляду, оскільки стягувачем було пропущено процесуальний строк для подання такої скарги.

Суд також звертає увагу на те, що станом на день повернення виконавчого документу стягувачеві діяла редакція п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачала, що виконавчі документи могли бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом, а стаття 23 вказаного Закону, передбачала, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання переривались пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлювався. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховувався. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлювався з дня його повернення.

Як слідує з оскаржуваної постанови державного виконавця, судовий наказ було повернуто саме з підстави, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, що передбачено п.2 ч.12 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, враховуючи те що наказ було повернуто стягувачеві він мав право до 26.02.2017 повторно пред’явити такий виконавчий документ до виконання.

Разом з тим, відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред’являються до виконання у строки, встановлені цим Законом, а ч.1 ст. 12 даного Закону передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Тобто, зважаючи на положення вказаних норм, а також дату винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві, він не позбавлений можливості повторно пред’явити вказаний вище судовий наказ до примусового виконання в строк уже 3 (трьох) років з дати винесення вказаної вище постанови про повернення судового наказу.

Більш того, як слідує з документів наданих суду відділом державної виконавчої служби таке своє право стягувач уже реалізував, оскільки 24.10.2016 повторно пред’явив наказ до примусового виконання.

Враховуючи викладене та керуючись ст.12 та п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, ст. ст. 22, 23, 47 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.72, 197, 209, 210, 385 ЦПК України, суд

УХВАЛИЛА:

Скаргу ПАТ «БрокбізнесБанк» на дії державного виконавця - залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Т.Б.Жикевич