Рішення

від 25.10.2016 по справі 753/7307/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

25 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Слободянюк С.В., Махлай Л.Д.,

секретаря: Синявського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2,

на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 травня 2016 року

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Еволюшн» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Еволюшн», Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Некстджен фінанс» про визнання договорів недійсними, -

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2015 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель» (далі - ПАТ КБ «Даніель», Банк), посилаючись на порушення відповідачами умов договору, звернувся до суду з позовом, уточненим в подальшому, до ОСОБА_1, ОСОБА_3, в якому просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 647 983,56 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності за ПАТ КБ «Даніель».

В жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Еволюшн» (далі - ТОВ «Глобал Еволюшн») звернулося до Дарницького районного суду м. Києва з заявою про заміну кредитора його правонаступником.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20 жовтня 2015 року заяву задоволено.

Заперечуючи проти позовних вимог, в квітні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до суду з зустрічним позовом до ТОВ «Глобал Еволюшн», ПАТ КБ «Даніель» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Некстджен фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Некстджен фінанси») про визнання недійсними договорів про внесення змін до договорів відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, укладених між ПАТ «КБ «Даніель» та ТОВ «ФК «Некстджен фінанс» та між ТОВ «Фінансова компанія «Некстджен фінанс» і ТОВ «Глобал Еволюшн», посилаючись на те, що такі договори укладено з порушенням норм чинного законодавства.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 травня 2016 року первісний позов задоволено в повному обсязі. В задоволені зустрічних позовних вимог відмовлено.

21 червня 2016 року Дарницьким районним судом м. Києва ухвалено додаткове рішення, в якому зазначено, з яких саме сум складається заборгованість у розмірі 647 983,56 грн. та вирішено питання про судові витрати, а саме солідарно стягнуто з відповідачів судовий збір у сумі 2 248,10 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої зазначила, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права без повного з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі посилалася на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги доводи сторони відповідача щодо ненадання позивачем жодних належних та допустимих доказів розміру заборгованості. Наданий позивачем розрахунок заборгованості, що міститься в матеріалах справи, є необґрунтованим.

Судом теж не взято до уваги, що пункт 7.1. Кредитного договору, яким встановлено пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, є несправедливим тасуперечить принципам розумності та добросовісності та є наслідком дисбалансудоговірних прав та обов'язків на шкоду позичальника.

Також як на підставу скасування рішення суду посилалася на те, що звертаючись до суду з даним позовом Банк не надав суду оцінку предмета іпотеки, незважаючи на обов'язки сторони щодо необхідності доведення заявлених вимог, у зв'язку з чим не був дотриманий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачений ст. 37 Закону України «Про іпотеку», у спосіб, обраний позивачем, а саме визнання права власності. Суд першої інстанції вказаних обставин не взяв до уваги та ухвалив рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності без зазначення у рішенні вартості квартири.

В обґрунтування апеляційної скарги щодо відмови в задоволенні зустрічного позову вказувала на те, що факт укладання договору про внесення змін до договору про відступлення прав вимоги став причиною наступних неправомірних договорів, умовами яких було змінено суму невиконаного боржником зобов'язання перед іпотекодержателем, що призвело до її збільшення до 647 983,56 грн.

Просила рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені первісного позову відмовити, а зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачів ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, просила задовольнити з підстав наведених в ній.

В судовому засіданні представник ТОВ «Глобал Еволюшн» - Корна В.М. проти апеляційної скарги заперечувала, просила відхилити.

ПАТ «КБ «Даніель» та ТОВ «ФК «Некстджен фінанс», про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, в судове засідання своїх представників не направили, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з'явилися в судове засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21 лютого 2012 року між ПАТ КБ «Даніель» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1704-04-КЗЖ-Т, за умовами якого Банк надав позичальнику 400 000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути фактично отриманий кредит у термін до 20 лютого 2019 року включно, щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 25% річних, одноразово сплатити комісію за управління кредитом у розмірі 1,8% від суми наданого кредиту в день надання кредиту, а також неустойку (пені, штрафи) у розмірах та випадках, передбачених цим договором.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що погашення кредиту здійснюється позичальником щомісяця шляхом внесення готівкових коштів у касу Банку на рахунок № НОМЕР_1 для обліку наданого кредиту не пізніше 21 числа поточного місяця, починаючи з наступного місяця після видачі кредиту, рівними частинами в сумі 4 762,00 грн.

Відсотки за користування кредитом позичальник сплачує на рахунок № НОМЕР_2 щомісячно не пізніше 21 числа місяця за попередній місяць шляхом внеску готівкових коштів в касу Банку або безготівковим переказом.

В цей же день з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед Банком за договором кредиту, між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1, ОСОБА_3 було укладено Іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавці передали в іпотеку нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Пунктом 6.1.1. Іпотечного договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем 1 та/або іпотекодавцями умов цього договору та Кредитного договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцям письмову вимогу про усунення порушення на адреси, визначені в цьому договорі. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення іпотекодержатель вправі розпочати стягнення на предмет іпотеки.

Позичальник не виконувала взятих на себе за кредитним договором зобов'язань щодо своєчасного та в повному обсязі погашення кредиту. Згідно розрахунку Банку заборгованість, станом на 21.08.2015 становила 647 983,56 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 259 522,00 грн.; по відсоткам - 94 132,07 грн.; неустойка - 294 329,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов кредитного та іпотечного договорів 09.09.2014 ПАТ «КБ «Даніель» була направлена вимога ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про усунення порушень кредитного договору. ПАТ «КБ «Даніель» вимагав погасити заборгованість протягом 30 календарних днів з моменту направлення вимоги та сплатити заборгованість за кредитним договором та попередив, що у разі невиконання відповідачами зазначеної вимоги буде розпочато процедуру звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно. Вимога була отримана відповідачами 11.09.2014 (т. 1, а.с. 25-26).

Пунктом 6.1. Іпотечного договору передбачено, що іпотекодержавтель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем 1 та/або іпотекодавцями умов цього договору та умов кредитного договору.

Згідно пункту 6.2. Іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація здійснюється на розсуд іпотекодержателя або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно з домовленістю сторін про задоволення вимог іпотекодержателя (угода про задоволення вимог іпотекодержателя) та будь-яким іншим чином відповідно до законодавства України, чинного на дату звернення стягнення.

У випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавці передають у власність іпотекодержателю предмет іпотеки. При цьому ціною придбання у власність предмета іпотеки є вартість предмета іпотеки, визначена на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в обраний позивачем спосіб, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем наявності в нього права вимоги до відповідачів в рамках заявлених позовних вимог, доведеності розміру та підставності нарахування кредитної заборгованості, а також обгрунтованості вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за позивачем.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, враховуючи наступне.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 3 ст. 33 Закону).

У частині 1 статті 36 Закону визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з положеннями частини 3 зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки лише шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду Цивільний кодекс України передбачає лише у статтях 335 та 376. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом України у справі № 6-1851цс15 від 30 березня 2016 року.

Аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», 328, 335, 376, 392 ЦК України слід також дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Таким чином, набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки повинно відбуватися в позасудовому порядку, на підставі погодженого застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо іпотекодавець не визнає чи оспорює факт набуття права власності іпотекодержателем в позасудовому порядку, таке право може стати предметом судового захисту.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності в судовому порядку, то в даному випадку підлягає доказуванню факт невизнання, оспорювання чи перешкоджання відповідачами (іпотекодавцями) в позасудовому порядку набуття права власності на предмет іпотеки за позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи в розділі VI іпотечного договору міститься Договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктом 6.2.1. вказаного розділу передбачено, що підписанням цього договору іпотекодавці засвідчують, що вони надають іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за власним одноосібним письмовим рішенням іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність. Іпотекодавці підписанням цього договору засвідчують, що наявність будь-яких інших документів, крім цього договору та письмового рішення іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки, для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки не вимагається. Право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя з дати прийняття ним письмового рішення про придбання предмета іпотеки у власність.

В судовому засіданні представник ТОВ «Глобал Еволюшн» пояснила, що відповідно до умов іпотечного договору та Договору про задоволення вимог іпотекодежателя Банком не приймалося одноосібне рішення про придбання предмета іпотеки у власність і з таким рішення до реєстраційної служби про визнання права власності не зверталися.

Матеріалами справи також підтверджується, що такі докази під час судового розгляду до суду стороною позивача не подавалися.

Крім цього, матеріали справи не містять доказів, що відповідачі перешкоджають позивачу набути право власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку як передбачено Договором.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення цих позовних вимог.

Однак, ухвалюючи рішення, про задоволення позову ТОВ «Глобал Еволюшн», суд першої інстанції вищевказаних обставин та положень закону не врахував, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення цих позовних вимог, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані відповідачами договори відповідають вимогам статті 203 ЦК України, а тому відсутні правові підстави для визнання їх недійсними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та вважає їх правильними, з огляду на таке.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21 серпня 2015 року між ПАТ «КБ «Даніель» та ТОВ «ФК «Некстджен фінанс» було укладено Договір № 28 про відступлення права вимоги за кредитним договором від 21.02.2012 відносно ОСОБА_1

27 серпня 2015 року між ПАТ «КБ «Даніель» та ТОВ «ФК «Некстджен фінанс» було укладено Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 21.02.2012.

16 вересня 2015 року між ТОВ «ФК «Некстджен фінанс» та ТОВ «Глобал Еволюшн» було укладено Договір про відступлення права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором від 21.02.2012.

25 листопада 2015 року між ПАТ «КБ «Даніель» та ТОВ «ФК «Некстджен Фінанс» укладено Договір № 1 про внесення змін до договору від 21.08.2015 про відступлення права вимоги № 28.

01 грудня 2015 року між позивачем та ТОВ «ФК «Некстджен Фінанс» було укладено договір № 1 про внесення змін до Договору відступлення права вимоги за Іпотечним договором.

02 грудня 2015 року між ТОВ «ФК Некстджен Фінанс» та ТОВ «Глобал Еволюшн» укладено Договір № 1 про внесення змін до Договору від 16 вересня 2015 року про відступлення права вимоги № 51.

03 грудня 2015 року між ТОВ «ФК Некстджен Фінанс» та ТОВ «Глобал Еволюшн» було укладено Договір № 1 про внесення змін до Договору відступлення права вимоги за Іпотечним договором.

Зазначеними Договорами були внесені зміни, відповідно до яких загальна сума заборгованості, включаючи неустойку станом на 21.08.2015 року, складає 647 983,56 гривень.

Відповідно до ст. 616 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України), особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності(ч. 2 ст. 203 ЦК України), волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі(ч. 3 ст. 203 ЦК України), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини спору, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами ст. 203, 215 ЦК України дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, оскільки договори укладені відповідно до норм чинного законодавства, про що ухвалив відповідне рішення.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання договорів недійсними відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

За наведених обставин, рішення суду в частині вирішення зустрічного позову слід залишити без змін.

Враховуючи те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права щодо вирішення первісного позову, рішення суду в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Глобал Еволюшн» не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо його законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору в цій частині, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволені цих позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 218, 303, 307, 309, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 травня 2016 року в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Еволюшн» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені цих позовних вимог.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 753/7307/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/11013/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Даниленко В.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.