Постанова

від 06.04.2007 по справі 8/96ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/96ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06.04.07                                                                                 Справа № 8/96ад.

Суддя   господарського суду Луганської області Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Державної податкової інспекції у місті Красний Луч  Луганської області,

до Комунального підприємства «Комбінат побутового обслуговування», місто Красний Луч  Луганської області, -

про звернення стягнення на активи на суму  46044 грн. 00 коп.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Баранов П.В. –державний податковий інспектор, - довіреність №10897/10-25 від 07.12.06 року;

від відповідача –Цирковський О.О. –директор, - паспорт ЕК №409191, вид.  Краснодонським МВ УМВСУ в Луганській області 18.04.97 року; Гусєв О.О. –юрист, - довіреність №б/н від 01.03.07 року,  -   

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про звернення стягнення  на активи відповідача на суму 31959,11 грн. у зв'язку з наявністю у нього несплаченого податку на додану вартість (далі –ПДВ) у сумі 46044,00 грн. (основний борг), який мається за станом на 31.12.06 року за період з 2004 року по 2006 рік.

          Відповідно до ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ) попереднє судове засідання було призначене та фактично відбулося 13.03.07 року, за участю представників сторін.

Представниками сторін подано  клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.41 та пункту 2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення»КАСУ, а тому  його задоволено судом.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач його визнав у повному обсязі, про що також зазначив у відзиві на позовну заяву (вих. №44 від 12.03.07 року), однак вважає, що звертати стягнення на майно, яке знаходиться у його повному господарському віданні, не можна, оскільки воно належить Краснолуцькій міській громаді Луганської області.

          Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали,  суд  дійшов  наступного.

          І.1.  20.07.1995 року виконавчим комітетом Краснолуцької міської ради Луганської області Комунальне підприємство «Комбінат побутового обслуговування»(далі – КП «КПО», - відповідач), ідентифікаційний код  23264535, зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, про що зроблено реєстраційний запис №419; 27.05.03 року тим же виконавчим комітетом підприємство перереєстровано, у зв'язку з чим вчинено реєстраційний запис №04051945Ю0010259, який внесено до ЄДР, - що підтверджується матеріалами справи.

          Згідно останнім, Державною податковою інспекцією у місті Красний Луч Луганської області (далі –ДПІ, - позивач) підприємство взято на облік в якості платника податків.

          2. КП «КПО»на виконання вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –ЗУ №2181-ІІІ) надало до ДПІ податкові декларації з ПДВ за 2004-2006 роки, у такий спосіб самостійно узгодивши свої податкові зобов'язання з цього податку.

Факт наявності у відповідача за станом на 31.12.06 року самостійно узгодженого, але не сплаченого у повній сумі податкового боргу та вжиття ДПІ заходів, спрямованих на його погашення боржником,  підтверджується наступними доказами:

розрахунком суми податкового боргу з ПДВ за станом на 31.12.06 року, наданого позивачем, згідно якому борг становить 46044,00 грн.;

податковими деклараціями з ПДВ за період з січня 2004 року по грудень 2006 року включено;

актом звірення суми податкового боргу за станом на 31.12.06 року, підписаним обома сторонами;

першою (№1/91 від 24.12.01 року на суму 1067,03 грн.) та другою (№2/216 від 29.01.02 року на суму 37081,38 грн.)  податковими вимогами (обидві отримані уповноваженими особами КП «КПО», відповідно, 28.12.01 року та 29.01.02 року);

відзивом на позов (вих. №44 від 12.03.07 року) про повне визнання позову;

іншими доказами, наявними в матеріалах справи.     

          Як вбачається з наявних у справі доказів, платником податку до цього часу не вжито заходів до погашення цього податкового боргу у вигляді самостійно узгоджених зобов'язань з земельного податку.

          ІІ.Заслухавши  представників сторін,  дослідивши та оцінивши матеріали справи та додатково надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі  з таких підстав.          

          1.Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (частина 1 ст. 67 Конституції України).

           2.Згідно статті 4 Закону України  від 25.06.1991 року №1251-ХІІ „Про систему оподаткування” (далі –ЗУ №1251-ХІІ) платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

          Пунктом 1 частини 1 ст.14 цього Закону ПДВ віднесено до загальнодержавних податків.

          2.Пунктом 2 частини 1 ст. 9 цього Закону до числа обов'язків платників податків віднесено подання до державних податкових органів… відповідно до законів декларацій, бухгалтерської звітності та інших документів і відомостей, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а пунктом 3 тієї ж частини  ст. 9 на них покладено обов'язок по сплаті належних сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом терміни.

          3.Право вживати заходів до примусового стягнення податкового боргу органам державної податкової служби України надано п. 11 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні».

          Звідси є очевидною правомірність звернення ДПІ до суду з позовом, який є предметом розгляду по цій справі.

          4.Як сказано у п. 1.3 ст.1 ЗУ №2181-ІІІ, -

           податковий борг (недоїмка) –це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

          Матеріалами справи належним чином доведено, що спірні податкові зобов'язання платник податку узгодив самостійно, тобто у порядку, передбаченому пунктом 5.1 ст. 5 ЗУ №2181-ІІІ.

          4.1.Згідно підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5  цього Закону, платник податків, який самостійно узгодив свої податкові зобов'язання, повинен сплатити їх до бюджету протягом 10-ти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

5.Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 цього Закону передбачено, що активи платника  податків можуть бути  примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу  виключно за рішенням суду.

          Активами платника податків за змістом п.1.7 статті 1 ЗУ №2181-ІІІ є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі на праві власності або повного господарського відання.

Відповідач позовні вимоги не спростував.

          Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу з ПДВ, а також факт його ухилення від його сплати до бюджету, - позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.

Керуючись частиною 4 ст.94 КАСУ суд не стягує з відповідача судові витрати.

Судом прийнято до уваги те, що позивач згідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 “Про державне мито”  при зверненні до суду з позовом звільнений від сплати державного мита.

          На підставі викладеного, частини 1 ст. 67 Конституції України; ст.9,14 та  Закону України від 25.06.1991 №1251-ХІІ „Про систему оподаткування”; п.1.3 та 1.7 ст.1; п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3, пункту 5.1 та підпункту 5.3.1 п. 5.3  ст.5  Закону України  від 20.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, керуючись ст.ст.40, 49, 51, ч. 6 ст. 71, ст.ст. 86, 158-163 та 167 КАС України,  суд

п о с т а н о в и в :

           1.Позов задовольнити у повному обсязі.           

           2.Стягнути з Комунального підприємства «Комбінат побутового обслуговування», ідентифікаційний код 23264535, яке знаходиться за адресою: місто Красний Луч, вул. Магістральна, 47 Луганської області, - на  користь державного бюджету на рахунок 31117029700039, банк –ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013, код отримувача –24046797, КБК 14010100, - податковий борг з податку на додану вартість у сумі  46044 (сорок шість тисяч сорок чотири) грн. 00 коп., - звернувши стягнення на активи боржника.

          Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України  за згодою представників сторін у судовому засіданні 06.04.2007 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано 11.04.2007 року.

Суддя                                                                                         А.П.Середа