Постанова

від 06.04.2007 по справі 8/100ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/100ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06.04.07                                                                                 Справа № 8/100ад.

Суддя   господарського суду Луганської області Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Державної податкової інспекції у Слов'яносербському районі,  смт Слов»яносербськ Луганської області,

до Відкритого акціонерного товариства «Криворіжжя», місто Зимогір'я  Луганської області,

про звернення стягнення на активи на суму  211332 грн. 98 коп.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Анохіна Г.О. –державний податковий інспектор, - довіреність №3/10 від 04.01.07 року;

від відповідача –не з'явився, -   

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про звернення стягнення на активи відповідача  на  суму   211332 грн. 98 коп., а також судових витрат.

          На підставі ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ)  попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 13.03.07 року, за участю представників сторін.

          Відповідно до ст. 150 КАС України у судовому засіданні оголошено перерву з 03 квітня до 06 квітня 2007 року, - у зв'язку з необхідністю надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

Представником позивача подано  клопотання про відмову від здійснення  технічної фіксації судового процесу, яке не суперечить вимогам ст.41 та п 2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення»КАС України, а тому  його задоволено судом.

У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, про що також зазначив у своєму відзиві на нього (вих. №б/н від 13.03.07 року), при цьому він заявляє про часткове  визнання  вищезгаданої суми податкового боргу (фіксований сільгоспподаток  у сумі 121524,00 грн.; податок на прибуток – 49,00 грн.; податок на додану вартість –42634,00  грн.; податок з доходів фізичних осіб –1936,41 грн.) та посилається на те, що вимоги позивача є незаконними, оскільки підприємство-відповідач перебуває у процедурі банкрутства  (стадія санації, - на момент надання відзиву).

До судового засідання, призначеного на 06.04.07 року, відповідач не прибув, але звернувся до суду з клопотанням (вих. №б/н та без дати, - отримано судом 06.04.07 року), в якому просить здійснити розгляд справи по суті за його відсутності.

З урахуванням того, що це клопотання відповідає вимогам ст.ст.49,51 та частини 3 ст. 122 КАСУ, судом його задоволено.

          І.Заслухавши представника позивача, дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали,  суд  дійшов  наступного.

          1. 19.03.1998 року Слов'яносербською районною державною адміністрацією Луганської області Відкрите акціонерне товариство «Криворіжжя»(далі –ВАТ «Криворіжжя», - відповідач), ідентифікаційний код 05401181, яке є правонаступником прав та обов'язків радгоспу «Криворіжжя», зареєстроване в  якості суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, у зв'язку з чим  зроблено реєстраційний  запис  №476/98.

           Факт державної реєстрації підприємства підтверджується матеріалами справи.

          Державною податковою інспекцією у Слов'яносербському районі Луганської області (далі –ДПІ, - позивач) 05.05.98 року ВАТ «Криворіжжя»взято на облік в якості платника податків, реєстраційний запис №12.

          2.Згідно наданим позивачем доказам, за станом на час розгляду цього спору ВАТ «Криворіжжя»має заборгованість з перерахування до бюджету:

           а)фіксованого сільськогосподарського податку  у сумі  151041,57 грн. (основний борг), дата виникнення якого (16.07.03 року) та сума підтверджуються доданими до справи розрахунками фіксованого сільськогосподарського податку:

           №34 від 28.01.03 року на суму 110412,30 грн.;

          №40 від 29.01.04 року на суму 5322,64 грн.;

          №40 від 29.01.04 року на суму 31269,12 грн.;

          №40 від 29.01.04 року на суму 18758,67 грн.;

          б)податку на прибуток (дата виникнення –12.03.05 року) –у сумі 49,00 грн. (основний борг), що підтверджується деклараціями з податку на прибуток:

          №125 від 08.08.05 року на суму 25,00 грн.;

          №126 від 08.08.05 року на суму 25,00 грн.;

          в)податку на додану вартість (дата виникнення боргу –06.07.04 року) –у сумі 52634,00 грн. (основний борг), що підтверджується  податковим повідомленням-рішенням №302/23-05401181 від 25.06.04 року;  

          г)прибуткового податку з найманих працівників та найманих робітників (податку на доходи фізичних осіб) у сумі 7608,41 грн., що підтверджується  актом звірення за станом на 01.01.06 року (дата виникнення боргу –16.07.04 року).

          З наведеного видно, що по жодному з видів податку ДПІ не застосовувало щодо платника податків  штрафні (фінансові) санкції та не нараховувало пеню.

          Як сказано вище у цій постанові, відповідач позов визнає частково, але не надав до суду будь-яких доказів обґрунтованості такого свого твердження, а тому суд не сприймає останнє в якості доказу та вважає, що предметом спору по справі є:

          фіксований сільськогосподарський податок  у сумі  151041,57 грн.;

          податок на прибуток у сумі 49,00 грн.;

          податок на додану вартість у сумі 52634,00 грн.;  

          прибутковий податок з найманих працівників та найманих робітників (податок на доходи фізичних осіб) у сумі 7608,41 грн.

          Документальні докази наявності кожного з видів боргу позивачем додано до матеріалів справи.

          Податковий борг у відповідача виник у зв'язку з несплатою  самостійно узгоджених по кожному з вищезгаданих податків (крім ПДФО)  податкових зобов'язань згідно підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року №2181 „Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі –ЗУ №2181).

          3. 08.05.96 року арбітражним судом Луганської області порушено справу №83/9-б - про банкрутство радгоспу «Криворіжжя».

          Оголошення про порушення цієї справи було опубліковано  у газеті «Урядовий кур»єр»за №240 від 23.10.2000 року.

          09.12.03 року господарським судом Луганської області затверджено реєстр вимог кредиторів у складі одного кредитора –Слов'яносербського районного відділу  Луганського обласного управління Пенсійного фонду України з грошовими вимогами на суму 1889,38 грн.

          Ухвалою суду від 09.12.03 року припинено процедуру розпорядження майном боржника та введено процедуру його санації терміном на 12 місяців, - до 09.12.04 року.

          Ухвалою суду від 14.10.04 року затверджено план санації підприємства, при цьому передбачено термін відновлення його платоспроможності до 01.03.05 року.

          Ухвалою суду від 02.03.05 року процедуру санації продовжено до 31.03.06 року.

          Господарський суд Луганської області своєю ухвалою від 22.03.07 року визнав боржника –ВАТ «Криворіжжя»- банкрутом та відкрив процедуру його ліквідації.   

          ІІ.Заслухавши  представника позивача,  дослідивши та оцінивши матеріали справи та додатково надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі  з таких підстав.          

          1.Згідно статті 4 Закону України  від 25.06.1991 року №1251-ХІІ „Про систему оподаткування” (далі –ЗУ №1251-ХІІ) платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

          Пунктами 1, 3, 4 та 19 частини 1 ст.14 цього Закону  податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб та фіксований сільськогосподарський податок віднесено до загальнодержавних податків.

          Платниками цих податків є юридичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі) (ст. 4 ЗУ №1251-ХІІ).

           2.Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач щодо сплати податку на додану вартість, податку на прибуток та фіксованого сільськогосподарського податку припустився порушення  вимог  підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –ЗУ №2181-ІІІ), яким встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних  днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Що стосується податку на доходи фізичних осіб, то відповідач припустився порушень вимог підпункту 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 того ж Закону, в якому сказано, що  у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються  інші особи, у тому числі податки  на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші  податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Суд вважає доведеним те, що відповідач припустився порушення вищеперелічених статей  Закону України №2181-ІІІ, - а тому ДПІ цілком правомірно  щодо нього поставлено вимогу про сплату боргу  з вищеперелічених податків.

          3.Відповідно до п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ, активи платника  податків можуть бути  примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу  виключно за рішенням суду.

          Активами платника податків за змістом п.1.7 статті 1 ЗУ №2181-ІІІ є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі на праві власності або повного господарського відання.

          4.При вирішенні питання про додержання  строку позовної давності стягнення податкового боргу суд його не застосовує, виходячи з наступного.

          Згідно частині 2 статті 1 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) до податкових та бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, а тому у суду немає підстав у даному випадку застосовувати положення статтей розділу 19 глави У ЦКУ.

          Статтею 15 ЗУ №2181-ІІІ встановлено, що орган державної податкової служби має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку  подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку  податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду у адміністративному або судовому порядку.

          5.Що стосується посилань відповідача на незаконність вимог позивача про стягнення податкового боргу з огляду на те, що щодо підприємства 08.05.96 року було  порушено справу про банкрутство у зв'язку з неспроможністю підприємства виконати свої грошові зобов'язання, - то суд не погоджується з ними з наступних підстав.

          5.1.Згідно абзацу 7 частини 1 статті 1 Закону України від 14.05.92 року №2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –ЗУ №2343-ХІІ), грошове зобов'язання   -   зобов'язання   боржника  заплатити кредитору певну  грошову  суму  відповідно  до  цивільно-правового договору   та   на   інших   підставах,   передбачених   цивільним законодавством  України.  До  складу грошових зобов'язань боржника не  зараховуються  недоїмка  (пеня  та  штраф),  визначена НА ДАТУ ПОДАННЯ ЗАЯВИ до господарського суду,  а також  зобов'язання,  які виникли  внаслідок  заподіяння  шкоди  життю  і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди,  зобов'язання  перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої  участі.  Склад  і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги,  сума  кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити  боржник, визначаються НА ДЕНЬ ПОДАЧІ в господарський суд заяви  про  порушення  провадження  у справі про банкрутство, якщо інше  не  встановлено  цим  Законом.

          А згідно абзацу 25 частини 1 тієї ж статті мораторій   на   задоволення  вимог  кредиторів  -  зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів),  термін виконання  яких настав   ДО ДНЯ ВВЕДЕННЯ мораторію,  і  припинення  заходів, спрямованих  на  забезпечення   виконання цих  зобов'язань   та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих  до прийняття рішення про введення мораторію.

          5.2. Суд вважає, що відповідач невірно трактує положення частини 4 статті 12 ЗУ №2343-ХІІ, в якій дійсно говориться про те, що мораторій  на  задоволення  вимог   кредиторів  вводиться одночасно  з порушенням провадження у справі про банкрутство,  про що зазначається в ухвалі господарського суду.

           Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

           забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших  документів,  за  якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

           не нараховуються неустойка (штраф,  пеня),  не застосовуються інші  санкції  за  невиконання  чи  неналежне  виконання  грошових зобов'язань  і  зобов'язань  щодо   сплати   податків   і   зборів (обов'язкових платежів).

          Але позивач належним чином довів суду, що він НЕ нараховував боржнику неустойку (штраф, пеню), не застосовував щодо нього інші санкції за невиконання або неналежне виконання ним зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

          5.2.Матеріалами справи доведено, що позивач по цій справі НЕ Є конкурсним кредитором (справу про банкрутство порушено 08.05.96 року; податковий борг виник, починаючи з 16.07.03 року і пізніше),  а тому у суду немає підстав для застосування у даному випадку правила  статті 14 цього Закону.

          Отже, у суду є законні та достатні підстави дійти висновку, що дія цього Закону розповсюджується лише на:

          а)борги, які мали місце на момент порушення справи (за виключеннями, про які  йдеться у вищецитованій статті);

          б)нарахування штрафів та  пені за невиконання зобов'язань після порушення справи про банкрутство (про це буде сказано нижче у цій постанові).

          Звідси, - боржник, щодо якого порушено справу про банкрутство, повинен нести відповідальність за невиконання своїх зобов'язань, які виникли ПІСЛЯ порушення справи про банкрутство, на загальних підставах, крім  вищенаведених виключень.  

Відповідач позовні вимоги не спростував.

          Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу, а також факт його ухилення від його сплати, - суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.     

Відповідно до частини 4 ст.94 КАС України суд не стягує з відповідача судові витрати.

З тих же підстав згідно ст. 47-1 ГПК України на нього покладаються витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судом прийнято до уваги те, що позивач згідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 “Про державне мито”  при зверненні до суду з позовом звільнений від сплати державного мита.

          На підставі викладеного, ст.14 ЗУ від 25.06.1991 №1251-ХІІ „Про систему оподаткування”;  п.1.7 ст.1; п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України  від 20.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”; ст. 1, 12 та 14 Закону України від 14.05.92 року №2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», керуючись ст.ст.49, 51, ч. 6 ст. 71, ст. 86, ч. 3 ст. 122, ст.ст. 158-163 та 167 КАС України,  суд

п о с т а н о в и в :

           1.Позов задовольнити у повному обсязі.

           2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криворіжжя», ідентифікаційний код 05401181, яке знаходиться за адресою: місто Зимогір'я, вул. Мічуріна, 40 Луганської області, - на користь:

          місцевого бюджету міста Зимогір'я на рахунок 3141330700299, банк –ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, отримувач: УДК у Слов'яносербському районі Луганської області, код отримувача –24046691, - податковий борг з фіксованого сільськогосподарського податку  у сумі 85468 (вісімдесят п'ять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 84 коп., - звернувши стягнення на активи боржника;  

          місцевого бюджету с. Лотікове Слов'яносербського району Луганської області на рахунок 3141830700302, банк –ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, отримувач: УДК у Слов'яносербському районі Луганської області, код отримувача –24046691, - податковий борг з фіксованого сільськогосподарського податку у сумі 14268 (чотирнадцять тисяч  двісті шістдесят вісім) грн. 62 коп., - звернувши стягнення на активи боржника;  

          місцевого бюджету с. Лозова Слов'яносербського району Луганської області на рахунок 31419530700301, банк –ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, отримувач: УДК у Слов'яносербському районі Луганської області, код отримувача –24046691, - податковий борг з фіксованого сільськогосподарського податку  у сумі 51274 (п'ятдесят одна тисяча двісті сімдесят чотири) грн. 11 коп., - звернувши стягнення на активи боржника;  

          Державного бюджету  на рахунок 31116009700298, банк –ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, отримувач: УДК у Слов'яносербському районі Луганської області, код отримувача –24046691, - податковий борг з податку на прибуток у сумі 49 (сорок дев'ять) грн. 00 коп., - звернувши стягнення на активи боржника;

          Державного бюджету  на рахунок 31118029700298, банк –ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, отримувач: УДК у Слов'яносербському районі Луганської області, код отримувача –24046691, - податковий борг з податку на додану вартість у сумі 52634 (п'ятдесят дві тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 00 коп., - звернувши стягнення на активи боржника;

          Державного бюджету  на рахунок 33215800700299, банк –ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, отримувач: УДК у Слов'яносербському районі Луганської області, код отримувача –24046691, - податковий борг з прибуткового податку з працівників та найманих робітників (податок на доходи фізичних осіб) у сумі 7608 (сім тисяч шістсот вісім) грн. 41 коп., - звернувши стягнення на активи боржника.

          Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України  за згодою представника позивача у судовому засіданні 06.04.2007 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано 11.04.2007 року.

Суддя                                                                                   А.П.Середа