Рішення

від 20.10.2016 по справі 910/17394/14 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2016 р. Справа №910/17394/14 За позовом Адвокатського об'єднання "Лавринович і Партнери "

до Компанії Свіспорт Інтернешнл Лтд. (Swissport International Ltd.)

про стягнення 319831,51 дол. США, що еквівалентно 4181256,78 грн.

Суддя Пінчук В.І.

Представники сторін:

Від позивача Блажко Р.П. - предст; Безарова К.О. - предст.

Від відповідача Архіпов О.Ю. - предст; Рєзніков В.І. - предст.

Рішення прийняте 20.10.2016 р., оскільки у судових засіданнях 08.09.2016 р. та 22.09.2016 р. оголошувались перерви.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Адвокатське об'єднання "Лавринович і Партнери " звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Компанії Свіспорт Інтернешнл Лтд. (Swissport International Ltd.) про стягнення 319831,51 дол. США заборгованості за договором № 08/11-01 від 08.11.2012р., що еквівалентно 4181256,78 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2015 р. у справі № 910/17394/14 позов задоволено та присуджено до стягнення з Компанії Свіспорт Інтернешнл Лтд. (Swissport International Ltd.) на користь Адвокатського об'єднання "Лавринович і Партнери " 300000,00 доларів США основного боргу, 43216,44 доларів США - пені, 6410,96 доларів США - 3% річних, 47370,00 доларів США - інфляційних втрат, що разом становить 396997, 00 доларів США заборгованості за договором № 08/11-01 від 08.11.2012 р., що еквівалентно 10341742,57 грн., 73080,00 грн. - судового збору.

24.03.2015 р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2015 р. у справі № 910/17394/14 був виданий відповідний наказ.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 р. рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2015 р. у справі № 910/17394/14 залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2015 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2015 р. у справі № 910/17394/14 скасовано, справу направлено на новий розгляд.

28.10.2015 р. матеріали справи № 910/17394/14 надійшли до Господарського суду міста Києва та були передані на розгляд судді Пригунової А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 р. справа № 910/17394/14 прийнята суддею Пригуновою А.Б. до свого провадження та призначений розгляд зазначеної справи на 16.05.2016 р.

У судовому засіданні 16.05.2016 р. оголошувалась перерва до 23.05.2016 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 р. розгляд справи був зупинений, у зв'язку з призначенням судової - лінгвістичної експертизи.

12.07.2016 р. до Господарського суду міста Києва від Державного інституту судових економіко - правових та технічних експертних досліджень надійшов висновок судової - лінгвістичної експертизи.

Розпорядженням щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ від 01.08.2016 р. № 04-23/1455 справа № 910/17394/14 передана судді Пінчуку В.І., у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя суддею Пригуновою А.Б.

Враховуюче те, що ухвалою господарського суду м. Києва від 23.05.2016 р. провадження у справі № 910/17394/14 було зупинено до проведення експертизи та отримання висновку експерта, а також враховуюче те, що справа разом з висновком експерта повернута до господарського суду м. Києва, суд ухвалою господарського суду м. Києва від 04.08.2016 р. прийняв справу № 910/17394/14 до свого провадження, поновив провадження у зазначеній справі та призначив її розгляд на 08.09.2016 р.

07.09.2016 р. через канцелярію суду представником відповідача подане клопотання про припинення провадження у справі № 910/17394/14 посилаючись на те, що справа № 910/17394/14 не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Суд у задоволенні зазначеного клопотання відмовляє.

07.09.2016 р. через канцелярію суду представником відповідача подане клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

Суд у задоволенні зазначеного клопотання відмовляє, оскільки справа № 910/17394/14 не є складною та не потребує колегіального розгляду.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог позивача заперечує та просить суд у задоволені позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В:

08.11.2012 р. між позивачем - Адвокатським об'єднанням " Лавринович і Партнери " ( виконавець за договором) та відповідачем - Компанією Свіспорт Інтернешнл Лтд. ( замовник за договором ) був укладений договір про надання юридичних послуг №08/11-01.

Відповідно до умов вказаного договору виконавець зобов'язався надати замовнику юридичні послуги, визначені в п.1.2 договору, а замовник зобов'язався прийняти надані послуги та оплатити їх своєчасно і в повному обсязі згідно з умовами договору.

05.06.2013р. між позивачем та відповідачем був укладений додатковий договір №3 до договору № 08/11-01.

Відповідно до умов вказаного додаткового договору позивач (виконавець) зобов'язався надати відповідачу (замовнику) юридичні послуги, які визначені в п.1.2 додаткового договору, а замовник - прийняти надані послуги та оплатити їх своєчасно і в повному обсязі, згідно з умовами цього додаткового договору.

04.07.2013 р. між позивачем та відповідачем була укладена угода про внесення змін до додаткового договору № 3, якою зокрема, встановлено новий розмір винагороди, яка повинна була виплачуватися позивачу ( виконавцю ) за досягнення певних умов при наданні юридичних послуг.

Пунктом 1 угоди про внесення змін, сторони погодили внести зміни до п.2.1 додаткового договору № 3 та доповнити його положення пунктів 2.1.1-2.1.5, а саме:

" 2.1.2. Сторони дійшли згоди, що у випадку досягнення виконавцем частково позитивного результату замовник виплачує виконавцю додаткову винагороду у розмірі 300000 доларів США. Під частковим позитивним результатом сторони розуміють скасування Вищим господарським судом України рішення суду першої інстанції і направлення справи на новий розгляд, за результатами якого судом першої або апеляційної інстанції буде прийнято рішення про відмову в задоволенні вимог ПАТ " Авіакомпанія " Міжнародні Авіалінії України " та буде визнана власність замовника на 70,6% частки в ТОВ " Свіспорт Україна " ( на даний час - ТОВ " Інтеравіа " ) з 2006 року та що, в свою чергу призводить до скасування договору купівлі-продажу частки, згідно якого замовником продано на користь ПАТ " Авіакомпанія " Міжнародні Авіалінії України " частку в ТОВ " Свіспорт Україна " ( на даний час - ТОВ " Інтеравіа " ) та скасування державної реєстрації права власності ПАТ " Авіакомпанія " Міжнародні Авіалінії України ", на частку у ТОВ " Свіспорт Україна " ( на даний час - ТОВ " Інтеравіа " ), що перевищує 29,4 % ".

Позивач вважає, що умови для стягнення додаткової винагороди у розмірі 300000 доларів США згідно зі вказаним п. 2.1.2 додаткового договору № 3 у редакції угоди про внесення змін настали і просить стягнути додаткову винагороду з відповідача.

У зв'язку з тим, що згідно з умовами договору № 08/11-01 (п. 4.2) англійська версія договору має перевагу над українською у випадку розбіжностей, та тим, що кожна із сторін вказала на наявність помилок у наведеному у тексті додаткового договору № 3 (у редакції угоди про внесення змін) перекладі зазначеного вище п. 2.1.2. з англійської на українську мову, судом була призначена у справі судово-лінгвістична експертиза ( ухвала суду від 23.05.2016 р. ).

На вирішення експертам були поставлені питання щодо правильності наведеного у тексті додаткового договору № 3 (у редакції угоди про внесення змін) перекладу п. 2.1.2 з англійської на українську мову.

Проведення експертизи доручено Державному підприємству " Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень " ( ДП " ДІСЕД " )

За результатами проведення експертизи ДП " ДІСЕД " підготував та направив на адресу суду два висновки комісійної судової-лінгвістичної експертизи: висновок № 1.2/16 від 07.07.2016 р. та висновок № 1.2/17 від 22.07.2016 р.

Відповідно до частин 5 та 6 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 ГПК України. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Керуючись зазначеними нормами, суд вважає за необхідне взяти до уваги висновок № 1.2/16 від 07.07.2016 р. та відхилити висновок № 1.2/17 від 22.07.2016 р. з огляду на наступне: По-перше, відкликання керівником " ДП " ДІСЕД " висновку № 1.2/16 від 07.07.2016 р. та оформлення нового висновку № 1.2/17 від 22.07.2016 р. було здійснено з порушенням чинного законодавства. Отже, висновок № 1.2/17 від 22.07.2016 р. не може вважатися допустимим доказом.

Відкликаючи висновок № 1.2/16 від 07.07.2016 р. згідно зі своїм листом від 19.07.2016 р. (у матеріалах справи), в.о. директора " ДП " ДІСЕД " Кравець С. В. послався на те, що нібито особа, яка направила до суду цей висновок (заступник директора " ДП " ДІСЕД " Берлов Р. Є.) не мала на те повноважень.

Такий висновок в.о. директора " ДП " ДІСЕД " Кравця С. В. суперечить Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (Інструкція № 53/5).

Aбзацом 1 п. 4.13 Інструкції чітко передбачено право заступника експертної установи (заступник директора " ДП "ДІСЕД " Берлов Р. Є.) направляти висновок експерта до суду, який призначив експертизу.

Крім того, чинним законодавством взагалі не передбачено можливості відкликання, переоформлення висновку експерта чи зміни складу експертів, які проводили експертизу, після направлення його експертною установою до суду.

По-друге, правильність висновку № 1.2/16 від 07.07.2016 р. і неправильність висновку № 1.2/17 від 22.07.2016 р. підтверджується даними юридичних словників.

Згідно з декількома англійсько-українськими та англо-російськими юридичними словниками (копії знаходяться у матеріалах справи) термін «binding» (прикметник, від якого походить прислівник «bindingly») перекладається як «зобов'язувальний», «обов'язковий», «обязывающий» (рос.), «обязательный» (рос.). Відповідно, «bindingly» має перекладатися як «обов'язково (обов'язковий)» або «зобов'язально (зобов'язальний)» (як це зроблено у висновку № 1.2/16 від 07.07.2016 р. ), а не як «таке, що набуло законної сили» (як це зроблено у висновку № 1.2/17 від 22.07.2016 р. ).

Зокрема, саме такий переклад терміну «binding» міститься в наступних словниках (копії у матеріалах справи: 1) Англійсько-українському юридичному словнику, за редакцією Карабан В.І. - Вінниця, Нова книга, 2004; 2) Англо-українському словнику юридичних термінів, за загальною редакцією С.В. Ківалова, В.Я. Мізецької. - Одеса, «Юридична література», 2004; 3) Англо-російському юридичному словнику, за редакцією С.Н. Андріанова та інш. - Москва, РУССО, 2005; 4) Англо-російському повному юридичному словнику, за редакцією Мамулян А.С. - Москва, Ексмо, 2006; 5) Великому англо-російському юридичному словнику, за редакцією Пивовар А.Г. - Москва, Екзамен, 2004.

Крім того, згідно з декількома українсько-англійськими та російсько-англійськими словниками (у матеріалах справи) наведене у висновку № 1.2/17 від 22.07.2016 р. словосполучення «таке, що набуло законної сили» (рос. «вступившее в законную силу») перекладається на англійську як «come into effect», «come into force» або «entry into force», і у жодному разі не перекладається як «bindingly».

Зокрема, саме такий переклад словосполучення «таке, що набуло законної сили» (рос. «вступившее в законную силу») міститься в: 1) Українсько-англійському словнику правничої термінології (укладач - Мисик Л.В.) - Київ, Юрінком Інтер, 1999; 2) Сучасному українсько-англійському юридичному словнику, І.І. Борисенко, В.В. Саєнко, Н.М. Конончук, Т.І. Конончук. - Київ, Юрінком Інтер, 2007; 3) Російсько-англійському юридичному словнику, за редакцією У.Е. Батлер. - Москва, Зерцало, 2001.

По-третє, правильність перекладу слова «bindingly» у висновку № 1.2/16 від 07.07.2016 і неправильність його перекладу у висновку № 1.2/17 від 22.07.2016 додатково підтверджується попереднім висновком тієї самої експертної установи ДП " ДІСЕД " № 23/01/Л від 23.01.201 р., виконаним на замовлення позивача у позасудовому порядку трьома визнаними фахівцями у галузі перекладу з англійської на українську мову.

Згідно з висновком ДП " ДІСЕД " № 23/01/Л від 23.01.2016 р. термін «bindingly» було перекладено як «обов'язкове» (синонім «зобов'язального»), а не «як таке, що набуло законної сили».

Таким чином, суд бере до уваги висновок № 1.2/16 від 07.07.2016 р. та відхиляє висновок № 1.2/17 від 22.07.2016 р.

З урахуванням висновку № 1.2/16 від 07.07.2016 р. правильним перекладом п. 2.1.2 додаткового договору № 3 (у редакції угоди про внесення змін) українською мовою, згідно з яким мають визначатися умови для виплати відповідачем додаткової винагороди у розмірі 300000 доларів США є:

" Сторони домовилися, що у випадку досягнення частково успішного результату, Клієнт сплачує Виконавцю додаткову винагороду в сумі 300 000 доларів США. Під частково успішним результатом Сторони розуміють повне, остаточне та обов'язкове для виконання скасування Вищим господарським судом України рішень суду першої інстанції та апеляційного суду і спрямування справи на новий розгляд, і коли внаслідок такого нового розгляду справи суд першої інстанції або апеляційний суд ухвалює повне, остаточне і зобов'язальне рішення про відмову в задоволенні вимог ПрАТ " Авіакомпанія " Міжнародні Авіалінії України " так, що визнається постійне та безперервне, починаючи з 2006 року право власності Клієнта на частку у розмірі 70,6% акцій у компанії, ТОВ " Свіспорт Україна " (теперішня назва ТОВ "Інтеравіа " ), і в результаті чого скасовується договір купівлі-продажу між сторонами стосовно продажу Клієнтом пакету акцій у ТОВ " Свіспорт Україна " (теперішня назва ТОВ " Інтеравіа " ) ПрАТ " Авіакомпанія " Міжнародні Авіалінії України ", а також скасовується будь-яка державна реєстрація ПрАТ " Авіакомпанія " Міжнародні Авіалінії України " частки ПрАТ " Авіакомпанія " Міжнародні Авіалінії України " у ТОВ " Свіспорт Україна " (теперішня назва ТОВ " Інтеравіа " ), що перевищує 29,4 % ".

Виходячи з тексту п. 2.1.2 додаткового договору № 3 ( у редакції угоди про внесення змін ) для виплати відповідачем на користь позивача додаткової винагороди у сумі 300000 доларів США, мали настати дві умови:

1) повне, остаточне та обов'язкове для виконання скасування Вищим господарським судом України рішень суду першої інстанції та апеляційного суду і спрямування справи на новий розгляд;

2) прийняття у ході нового розгляду справи судом першої інстанції або апеляційним судом повного, остаточного і зобов'язального рішення про відмову в задоволенні вимог Акціонерного товариства " Авіакомпанія " Міжнародні Авіалінії України ".

Судом встановлено, що вказані дві умови для виплати додаткової винагороди було виконано позивачем.

Виконання першої умови підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2013р., згідно з якою рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі № 5011-62/8108-2012 р. ( справа за позовом Акціонерного товариства " Авіакомпанія " Міжнародні Авіалінії України "

до відповідача) скасовані та справу направлено на новий розгляд.

Постанова Вищого господарського суду України від 02.10.2013 р. відповідає вимогам щодо повного, остаточного та обов'язкового для виконання скасування судових рішень. Про повноту і остаточність постанови свідчить те, що вона прийнята щодо суті справи № 5011-62/8108-2012 і розв'язує її в цілому, а не є ухвалою з приводу окремих процесуальних питань. На обов'язковий для виконання характер постанови вказує ст. 124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Виконання другої умови підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва від 29.05.2014 р. у справі № 5011-62/8108-2012. Згідно з цим рішенням після повернення справи на новий розгляд, згідно з постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2013 р. суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог Акціонерного товариства " Авіакомпанія " Міжнародні Авіалінії України ".

Рішення Господарського суду м. Києва 29.05.2014 р. відповідає вимогам щодо повного, остаточного та зобов'язального рішення. Про повноту і остаточність рішення свідчить те, що воно прийнято щодо суті справи № 5011-62/8108-2012 і розв'язує її в цілому, а не є ухвалою з приводу окремих процесуальних питань.

Що стосується зобов'язального характеру рішення, то за своїм змістом прикметник «зобов'язальний» є синонімом прикметника «обов'язковий». Тому для встановлення того, чи є рішення «зобов'язальним», потрібно встановити, чи є воно обов'язковим. Суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва 29.05.2014 р. є обов'язковим у силу ст. 124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У зв'язку з тим, що рішення Господарського суду м. Києва 29.05.2014 р. є обов'язковим, воно одночасно вважається і зобов'язальним ( «зобов'язальний» є синонімом прикметника «обов'язковий» ).

Суд зазначає, що у жодному разі не можна змішувати «обов'язковість» рішення і «набрання рішенням законної сили» відповідно до ст. 85 ГПК України. Відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 4-5 ГПК України усі рішення господарських судів є обов'язковими, незалежно від того, чи набрали вони законної сили згідно зі ст. ст. 85 ГПК України.

Таким чином, умови п. 2.1.2 додаткового договору № 3 (у редакції додаткової угоди про внесення змін), відповідно до яких: Вищим господарським судом України має бути скасовано рішення нижчих судів у справі і направлено справу на новий розгляд; а після направлення справи на новий розгляд судом першої або апеляційної інстанції має бути прийняте рішення про відмову у задоволенні вимог Акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України», що матиме наслідком збереження за відповідачем права власності на 70,6% частку у статутному капіталі ТОВ «Свіспорт Україна» ( на даний час - ТОВ «Інтеравіа»), були виконані позивачем.

30.05.2014р. позивачем електронною поштою (S.Skrypnyck@Lp.ua) було надіслано відповідачу (Mark.Skinner@swissport.com) рахунок-фактуру для сплати додаткової винагороди №АО-0014 від 30 травня 2014 року, яка отримана останнім.

Згідно з положеннями п.2.1.4 додаткового договору № 3 (у редакції додаткової угоди про внесення змін), строк оплати настав 01.06.2014р., тобто протягом 2-х днів з моменту отримання рахунку-фактури.

08.07.2014 р. вказаний рахунок на адресу відповідача: Компанії « Swissport International Ltd », Швейцарія (Flughofstrasse 55, CH-8152 Opfikon, Switzerland) було надіслано кур'єрською службою доставки, що підтверджується накладною кур'єрської служби.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт не виконав, рахунок-фактуру не оплатив. У зв'язку з цим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 300000 доларів США, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Статтею 124 ГПК України передбачено, що підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 76 Закону України " Про міжнародне приватне право " українські суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом: якщо на території України відповідач у справі має рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення.

Судом встановлено, що станом на момент відкриття провадження у справі (21.08.2014р.) відповідачу належало нерухоме майно на території України, а саме частка у розмірі 70,6% у статутному капіталі ТОВ " Свіспорт Україна " ( теперішня назва ТОВ " Інтеравіа " )

Станом на момент відкриття провадження у даній справі (21.08.2014 р.) Вищий господарський суд України, згідно зі своєю постановою від 02.10.2013 р. у справі № 5011-62/8108-2012 скасував усі судові рішення, згідно з якими відповідач втрачав право власності на частку у розмірі 70,6% статутного капіталу ТОВ " Свіспорт Україна " ( на даний час - ТОВ «Інтеравіа») на користь Акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України».

Останнім рішенням у справі № 5011-62/8108-2012 на час відкриття провадження у цій справі (21.08.2014р) було рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2014 р., яким було відмовлено у позові Акціонерного товариства « Авіакомпанія « Міжнародні Авіалінії України » про визнання за ним права власності на частку у розмірі 70,6% статутного капіталу ТОВ « Свіспорт Україна » ( теперішня назва ТОВ « Інтеравіа » ).

У зв'язку з вищенаведеним на момент відкриття провадження у даній справі (21.08.2014р) право власності на частку у статутному капіталі ТОВ « Свіспорт Україна » (теперішня назва ТОВ « Інтеравіа » ) повернулася до відповідача як особи, яка первинно володіла цією часткою до моменту ініціювання Акціонерним товариством « Авіакомпанія « Міжнародні Авіалінії України » справи № 5011-62/8108-2012.

У цьому контексті суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо непідсудності справи українським судам з огляду на зазначення Акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» станом на момент відкриття провадження у справі ( 21.08.2014 р.) власником частки у розмірі 70,6% статутного капіталу ТОВ « Свіспорт Україна » ( теперішня назва ТОВ « Інтеравіа » ) згідно з установчими документами останнього та даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно ч. 1 ст. 18 Закону України « Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у даній справі) «якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін».

Суд вважає, що даною нормою передбачено спростовну презумпцію достовірності відомостей, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У процесі розгляду справи достовірність відомостей, які містилися у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно належності станом на момент відкриття провадження у справі частки у розмірі 70,6% статутного капіталу ТОВ « Свіспорт Україна » (теперішня назва ТОВ «Інтеравіа») Акціонерному товариства « Авіакомпанія « Міжнародні Авіалінії України» було спростовано. Таке спростування мало місце у зв'язку із скасуванням на той момент усіх судових рішень, які становили підставу для переходу вказаної частки від відповідача як її перинного власника до Акціонерного товариства « Авіакомпанія « Міжнародні Авіалінії України » як особи, яка намагалася визнати право власності на частку шляхом ініціювання справи № 5011-62/8108-2012 проти відповідача.

Крім того, дана справа є підсудною судам України згідно з п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону України " Про міжнародне приватне право " як така, у якій дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Суд вважає, що у даній справі підставою для подання позову була несплата відповідачем додаткової винагороди на рахунок позивача. Вказана несплата мала місце на території України, позаяк саме на території України, у Київській регіональній дирекції АТ « Райффайзен Банк Аваль », відкрито рахунок позивача, на який відповідно до умов договору про надання юридичних послуг №08/11-01 відповідач мав сплатити додаткову винагороду.

Крім того, у підтвердження того, що дія/подія, яка була підставою для подання позову, мала місце саме на території України, свідчать такі обставини: 1) додаткова винагорода позивачу мала бути сплачена у зв'язку з наданням ним послуг відповідачу на території України, зокрема, в судових установах, які територіально розташовані у місті Києві; 2) місцезнаходженням позивача та місцезнаходженням приміщення, у якому велася робота представників позивача щодо надання послуг відповідачу, є також місто Київ.

Оскільки факт виконання позивачем умов п. 2.1.2 додаткового договору № 3 встановлений судом та відповідачем не спростований, з урахуванням відсутності у матеріалах справи доказів оплати відповідачем позивачу основної заборгованості у розмірі 300000 доларів США, суд дійшов до висновку про обґрунтованість та задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача суми 300000 доларів США основного боргу.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 7.2 договору про надання юридичних послуг №08/11-01 визначено, що у випадку, якщо замовник затримує здійснення оплати за послуги, надані виконавцем на період, що перевищує 30 днів з моменту надання відповідного рахунку, виконавець має право вимагати сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплачених сум за кожний день затримки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати основної заборгованості у розмірі 300000 доларів США, позивачем нараховано, згідно з його останньою заявою про збільшення розміру позовних вимог від 16.05.2016 р. 43216, 44 дол. США пені за період з 02.06.2014р. по 02.01.2015р., 17 630,14 доларів США 3% річних за період з 02.06.2014 р. по 16.05.2016 р., 166 400,00 доларів США інфляційних втрат за період з 02.06.2014 р. по 30.04.2016 р., які є обґрунтованими та задовольняються судом.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 300000 доларів США основного боргу, 43216,44 доларів США пені, 17630,14 доларів США 3% річних, 166400,00 доларів США інфляційних втрат, що разом становить 527246,58 доларів США заборгованості за договором № 08/11-01 від 08.11.2012 р., та еквівалентно 6892858,52 грн.

Ухвалами суду від 21.08.2014 р. та від 17.02.2015 р. позивача було зобов'язано здійснити переклад окремих процесуальних документів німецькою мовою для направлення їх відповідачу за кордон відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.

Позивач виконав вимоги ухвал і поніс документально підтверджені витрати на переклад документів у сумі 5226, 90 грн.

Суд відповідно до ч. 6 ст. 49 ГПК України вважає за необхідне у зв'язку із повним задоволення позову покласти понесені позивачем витрати на оплату послуг перекладача на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Компанії Свіспорт Інтернешнл Лтд. (Swissport International Ltd.) (Flughofstrasse 55, CH-8152 Opfikon, Switzerland, СН-020.3.007.667-5) на користь Адвокатського об'єднання " Лавринович і Партнери " ( 01021, Україна, м. Київ, вул.Кловський узвіз, 14/24, оф.101, код ЄДРПОУ 33103555) 300000 ( триста тисяч ) доларів США основного боргу, 43216 ( сорок три тисячі двісті шістнадцять ) доларів США 44 цента пені, 17630 ( сімнадцять тисяч шістсот тридцять ) доларів США 14 центів 3% річних, 166400 ( сто шістдесят шість тисяч чотириста ) доларів США 00 центів інфляційних втрат, що разом становить 527246 ( п'ятсот двадцять сім тисяч двісті сорок шість ) доларів США 58 центів заборгованості за договором № 08/11-01 від 08.11.2012 р., що еквівалентно 6892858 ( шість мільйонів вісімсот дев'яносто дві тисячі вісімсот п'ятдесят вісім ) грн. 52 коп., 73080 ( сімдесят три тисячі вісімдесят ) гривень 00 копійок судового збору, та 5226 ( п'ять тисяч двісті двадцять шість) грн. 90 коп. витрат на оплату послуг перекладача.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

дата підписання повного тексту рішення 02.11.2016 р.

СуддяВ.І.Пінчук