Рішення

від 01.11.2016 по справі 903/755/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 листопада 2016 р. Справа № 903/755/16

за позовом: Державного підприємства В«ВолиньторфВ» , Маневицький р-н, с. Прилісне

до відповідача: ОСОБА_1 сільської ради, Іваничівський р-н, с.Риковичі

про стягнення 9248,43грн.

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність №1055 від 06.09.2016р.

від відповідача: не прибув

Суть спору: позивач - Державне підприємство В«ВолиньторфВ» звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_1 сільської ради та просить стягнути 9248,43грн.заборгованості по наданню торфопродукції, в т.ч.: 9000,00грн. - основного боргу та 248,43грн. - пені.

В обґрунтування посилається на невиконання відповідачем оплати за отриману торфопродукцію, щодо повного та своєчасного розрахунку.

В підтвердження позовних вимог позивач подав видаткову накладну №РН-000000743 від 15.03.2016р., платіжне доручення №83 від 06.09.2016р., №89 від 15.09.2016р., №90 від 23.09.2016р., претензію №19 від 15.08.2016р., наказ №130/к/к від 12.08.2014р., відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - Державного підприємства В«ВолиньторфВ» .

Представник позивача через відділ документального забезпечення та контролю подав на вимогу ухвали суду від 17.10.2016р. подав лист за вх. №01-54/9700/16 від 27.10.2016р., яким долучив наступні документи:

- письмове підтвердження того, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи з спору між цими сторонами, про цей предмет і з цих підстав та відсутнє рішення вище перелічених органів з даного спору;

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - ОСОБА_1 сільської ради.

- заяву про збільшення позовних вимог за вх.№01-65/212/16 від 27.10.2016р. , в якій просить стягнути з ОСОБА_1 сільської ради на користь Державного підприємства В«ВолиньторфВ» 9000,00грн. - основного боргу, 248,43грн. - 3% річних, витрат по оплаті за витяг з ЄДРПОУ, ФОП та ГФ - 70,00грн, витрат по оплаті суми комісії - 5,00грн.

- оригінал фіскального чеку.

Представник відповідача в призначене судове засідання не прибув. Ухвала суду від 17.10.2016р. про порушення провадження у справі, яка була направлена рекомендованим листом на адресу (45340, Волинська обл., Іваничівський р-н, с.Риковичі, вул. Центральеа,76а) не повернута.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження ОСОБА_1 сільської ради: 45340, Волинська обл., Іваничівський р-н, с.Риковичі, вул. Центральеа,76а, отже суд направив ухвалу від 17.10.2016р. за місцем державної реєстрації останнього.

За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р., № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що неявка представника відповідача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство В«ВолиньторфВ» (позивач) на підставі видаткової накладної №РН-000000743 від 15.03.2016р. передало ОСОБА_1 сільській раді (відповідачу) торфопродукцію у вигляді брикетів торфових на суму 17371,20 грн. (а.с.9)

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до абз. 4 п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ст.9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітністьВ» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, отриману продукцію ОСОБА_1 сільська рада оплатила частково в сумі 8371,20грн., що підтверджується платіжними дорученнями №83 від 06.09.2016р., №89 від 15.09.2016р., №90 від 23.09.2016р. (а.с.10-12).

Таким чином на час розгляду справи у відповідача перед позивачем існує основна заборгованість в сумі 9000,00грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши методику та правильність розрахунку позивача щодо нарахування 248,43 грн. - 3% річних, які нараховані по видатковій накладній, погоджується з ними повністю, вважає, що останні підставні та підлягають до задоволення.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач вимог ухвали суду не виконав, доказів які б спростували заборгованість не подав.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача підлягають задоволенню в сумі 9248,43 грн., в т.ч.: 9000,00грн. - основного боргу та 248,43грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України якщо судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 р., № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Отже, судові витрати включають в себе судовий збір та інші витрати по справі, в даному випадку це витрати за одержання витягів з ЄДРПОУ по відповідачу.

Оскільки, спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00грн., а також на виконання вимог ухвали суду від 17.10.2016р. поніс витрати за одержання витягу з ЄДРПОУ по відповідачу в сумі - 75,00 грн. що підтверджується квитанціями №0.0.640582451.1 від 25.10.2016р., №0.0.640582451.2 від 25.10.2016р. слід покласти на ОСОБА_1 сільську раду.

Керуючись ст.ст. 144, 173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 сільської ради (45340, Волинська обл., Іваничівський р-н, с.Риковичі, вул. Центральна,76а, код ЄДРПОУ 04333388) на користь Державного підприємства В«ВолиньторфВ» (44614, Волинська обл., Маневицький р-н, с. Прилісне, код ЄДРПОУ 00426302) 9248,43 грн. заборгованості, в т.ч.: 9000,00грн. - основного боргу, 248,43грн. - 3% річних, судові витрати в сумі - 75 грн. та судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст

рішення складено

02.11.2016р.

Суддя В. М. Дем`як