Рішення

від 25.10.2016 по справі 914/1760/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2016р. Справа № 914/1760/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Селянського фермерського господарства В«ЕдельвейсВ» , с.Стрижівка Любарського району Житомирської області

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Торгово-виробнича компанія В«Верес-АгроВ» , м.Львів

про стягнення 213 616,20 грн.

Представники:

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився.

Заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Селянським фермерським господарством В«ЕдельвейсВ» до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Сольський і КоВ» про стягнення 213 616,20 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду. Слід зазначити, що ухвалою суду від 13.09.2016р. замінено найменування відповідача з ОСОБА_1 з обмежено відповідальністю В«Сольський і КоВ» на ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Торгово-виробнича компанія В«Верес-АгроВ» .

Сторони явку повноважних представників в судове засідання 25.10.2016р. не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені оскільки представники сторін були присутні в попередньому судовому засіданні.

Позивач надіслав на адресу суду клопотання (вх.№41809/16 від 20.10.2016р.) про стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 6 535,17 грн., які складаються із сплаченого судового збору та витрат пов'язаних із забезпеченням явки представника позивача в судове засідання.

Також позивачем подано заяву (вх.№41812/16 від 20.10.2016р.) про долучення до матеріалів справи оригіналу квитанції на суму 1 755,00 грн., як доказ доплати судового збору.

Крім того позивачем подано заяву (вх.№41814/16 від 20.10.2016р.) про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Селянське фермерське господарство В«ЕдельвейсВ» просить стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Торгово-виробнича компанія В«Верес-АгроВ» 129 616,20 грн.

Відповідачем подано клопотання (вх.№42313/16 від 24.10.2016р.) про розгляд справи у

відсутності представника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Торгово-виробнича компанія В«Верес-АгроВ» .

Даний спір розглядається судом з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Селянське фермерське господарство В«ЕдельвейсВ» просить стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Торгово-виробнича компанія В«Верес-АгроВ» 129 616,20 грн.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд, -

встановив:

18.03. 2016р. між Селянським фермерським господарством В«ЕдельвейсВ» (постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Сольський і КоВ» , що в подальшому було перейменоване у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Торгово-виробнича компанія В«Верес-АгроВ» (покупець) укладено договір поставки №5, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти товар, найменування та ціна якого обумовлюється сторонами в додатках, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його в розмірі та в строки, встановлені цим договором.

Пунктом 2.5. договору передбачено, що поставка товару оформляється накладною та рахунком-фактурою і здійснюється за рахунок і зі складу постачальника.

Згідно із п.4.4. договору кожна партія товару оплачується покупцем не пізніше 3 (трьох) банківських днів у розмірі вартості поставленого відповідно до заявки товару і витрат постачальника з його доставки.

Відповідно до п.4.5. договору оплата може бути проведена у вигляді разового платежу у розмірі всієї суми за рахунком-фактурою і накладною, або окремими платежами.

Як стверджує позивач, він на виконання умов договору поставив відповідачу товар на суму 213 616,20 грн., однак відповідач в порушення у мов договору не здійснив повної оплати за поставлений йому товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 129 616,20 грн.

Таким чином позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 129 616,20 грн.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За умовами ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи 18.03.2016р. між сторонами укладено договір поставки №5, відповідно до умов якого позивач зобов'язується поставляти товар, найменування та ціна якого обумовлюється сторонами в додатках, які є невід'ємною частиною цього договору, а відповідач зобов'язується приймати товар та оплачувати його в розмірі та в строки, встановлені цим договором.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підтверджується видатковою накладною №РН-0000276 від 19.03.2016р. на суму 213 616,20 грн., актом прийому-передачі від 19.03.2016р. на суму 213 616,20 грн., а також товарно-транспортною накладною №Р278 від 19.03.2016р. на суму 213 616,20 грн.

В матеріалах справи містяться докази здійснення відповідачем оплат за договором поставки №5 від 18.03.2016р. на загальну суму 84 000,00 грн. Таким чином заборгованість відповідача за договором поставки №5 від 18.03.2016р. становить 129 616,20 грн. Докази сплати відповідачем заборгованості в розмірі 129 616,20 грн. в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 129 616,20 грн. основного боргу є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата позивачем судового збору підтверджується квитанцією №0.0.573088150.1 від 23.06.2016р. на суму 1 450,00 грн. та квитанцією №0.0.634567118.1 від 17.10.2016р. на суму 1 755,00 грн. Отже загалом позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3 205,00 грн.

Враховуючи те, що ціною позову відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог є 129 616,20 грн., а позов підлягає задоволенню повністю, то керуючись нормами ст.49 ГПК України суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 1 944,24 грн. судового збору.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, в разі подання позивачем заяви про повернення судового збору, питання про повернення судового збору буде вирішене ухвалою суду.

Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача судових витрат пов'язаних із явкою його представника в судове засідання суд зазначає наступне.

Як докази понесення судових витрат пов'язаних із явкою представника позивача в судові засідання, Селянське фермерське господарство В«ЕдельвейсВ» долучило до клопотання фіскальні чеки на загальну суму 3 330,17 грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи .

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Із долучених позивачем до матеріалів справи фіскальних чеків неможливо встановити, що 3 330,17 грн. є саме витратами, які були понесені для забезпечення явки представника Селянського фермерського господарства В«ЕдельвейсВ» в судові засідання до господарського суду Львівської області. Інших доказів у підтвердження вказаних обставин, позивачем надано не було.

Таким чином клопотання позивача про стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних із явкою представника в судові засідання не підлягає задоволенню у зв'язку із недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 3 4 , 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Торгово-виробнича компанія В«Верес-АгроВ» (79024, м.Львів, вул.Опришківська, буд.5, код ЄДРПОУ 40013586) на користь Селянського фермерського господарства В«ЕдельвейсВ» (13132, Житомирська область, Любарський район, с.Громада, вул.Польова, 5, код ЄДРПОУ 13576776) заборгованість в розмірі 129 616,20 грн. та судовий збір в розмірі 1 944,24 грн.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 31.10.2016р.

Суддя Петрашко М.М.