Рішення

від 01.11.2016 по справі 909/890/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2016 р. Справа № 909/890/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., секретаря судового засідання Ломей Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче експериментальне підприємство "Комфорт Декор Технології", вул. Калуська, 9, м. Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська область, 77111

до відповідача: Рогатинської міської ради, вул. Шевченка, 4, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000

про стягнення заборгованості в сумі 99100 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1- директор, виписка з ЄДРЮОФОП ААА № 050975;

від відповідача: ОСОБА_2-начальник відділу муніципальних послуг та правової політики виконкому міськради, довіреність № 02-08/551 від 13.05.16р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче експериментальне підприємство "Комфорт Декор Технології" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Рогатинської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 108888,63 грн., в тому числі 99100 грн. основного боргу, 7299,83 грн. інфляційних та 2488,8 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 13.10.16 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.11.16.

Представник позивача подав клопотання про зменшення позовних вимог за вх.№11094/16 від 01.11.16, в якій просив зменшити позовні вимоги в частині стягнення 7299,83 грн. інфляційних, 2488,8 грн. - 3% річних та стягнути суму основного боргу.

Відповідно до ст.22 ГПК України судом приймається вказана заява про зменшення позовних вимог, в зв"язку з чим предметом спору у даній справі є стягнення 99100 грн. основного боргу.

Представник відповідача суму основного боргу визнав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

26.06.15 між сторонами даного спору укладено договір №06/024 на капітальний ремонт пішоходної доріжки по вул.Галицька м.Рогатин, відповідно до якого замовник (відповідач) доручає, а підрядник зобов"язується (позивач) виконати у відповідності до умов даного договору роботи по ремонту, реконструкції та технічному переоснащенню об"єкту, а відповідач зобов"язався прийняти цю роботу та оплатити її (п.1.1 договору).

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що повний розрахунок за виконані роботи здійснюється не пізніше 10 днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.

Позивач прийняті на себе договірні зобов"язання на суму 99100 грн. виконав належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи кошторисом від 26.06.15, актом приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2015 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2015 року, які підписані і скріплені печатками обох сторін без зауважень (а.с.17-21).

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст.629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.

В силу ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ст.854 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ч.4 ст. 879 ЦК України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 33 ГПК України покладено обов"язок на кожну зі сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем прийнятого на себе зобов"язання та визнання позову відповідачем, вимога щодо стягнення 99100 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 1633,33 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 612, 614, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34,43, 44, 49,ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче експериментальне підприємство "Комфорт Декор Технології" до Рогатинської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 99100 грн. - задоволити.

Стягнути з Рогатинської міської ради (вул. Шевченка, 4, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000, код 04054323) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче експериментальне підприємство "Комфорт Декор Технології" (вул. Калуська, 9, м. Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська область, 77111, код 37684140) - 99100 (дев"яносто дев"ять тисяч сто) грн. 00 коп. основного боргу та 1633 (одну тисячу шістсот тридцять три) грн. 33 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.11.16

Суддя Цюх Г.З.