Рішення

від 25.10.2016 по справі 914/2432/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2016р. Справа№ 914/2432/16

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Черменєва В.С.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрутарія», Львівська область, м.Львів,

Відповідач 1: Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», Київська область, м.Бровари,

Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс», Львівська область, м.Львів,

про зобов'язання повернути майно з відповідального зберігання та стягнення

ціна позову: 1205000грн.

Представники:

позивача: не з'явився;

відповідача 1: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 31.12.2015р. №31-12/20);

відповідача 2: не з'явився

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрутарія» до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» про зобов'язання повернути майно з відповідального зберігання та стягнення. Ціна позову 1205000 грн.

Суд зазначає, що Позивачем зазначено ціну позову - 5000грн. Проте, при поданні позову Позивачем зазначено 2 позовні вимоги: зобов'язати Відповідача 1 повернути Позивачу з відповідального зберігання майно, що було передано згідно договору відповідального зберігання майна від 18.08.2016р., що зафіксовано актом приймання-передачі від 18.08.2016р. та стягнути з Відповідача 2 на користь Позивача грошові кошти в розмірі відповідальності поручителя згідно договору поруки від 18.08.2016р. в сумі 5000грн. Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №18 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (із змінами та доповненнями), що статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна; відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону. Відтак, обидві заявлені позовні вимоги є позовними вимогами майнового характеру. Суд також зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №18 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (із змінами та доповненнями), що у разі об'єднання позовних вимог майнового характеру відповідно до статті 58 ГПК, а також у випадках подання позовної заяви кількома позивачами до одного або кількох відповідачів судовий збір обчислюється із загальної суми позову. Беручи до уваги те, що згідно акту №01 приймання-передачі майна від 18.08.2016р. до договору відповідального зберігання вартість переданого майна, зобов'язати повернути яке просить Позивач у позовній заяві, складає 1200000грн., суд зазначає, що ціна позову складає 1205000грн. (1200000+5000).

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 23.09.2016 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 04.10.2016р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі Господарського суду Львівської області по даній справі від 04.10.2016р., в тому числі у зв'язку із неявкою повноважних представників Сторін та невиконанням ним вимог ухвал Господарського суду Львівської області по даній справі. В судовому засіданні 25.10.2016р. оголошувались перерви.

Представникам Сторін по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 ГПК України. Крім того, в ухвалах суду по даній справі, які скеровані чи оголошені ОСОБА_2 (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, надав усні пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, після оголошення перерви судове засідання залишив.

25.10.2016р. за вх.№5101/16 Позивач подав заяву про відмову від позову в частині стягнення з Відповідача 2 суми 5000грн. На підтвердження повноважень як представника щодо відмови від позову повністю або частково представником Позивача подано довіреність від 25.10.2016р. №05.

Відповідач 1 явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, проти позову заперечив, надавши пояснення по суті спору.

Відповідач 2 явку особисто чи повноважного представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвал Господарського суду Львівської області, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

25.10.2016р. за вх.№42357/16 Відповідачем 2 подано заяву про визнання позову.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 04.10.2016р. ст. 30 ГПК України для дачі пояснень з приводу обставин справи викликався керівник Луцького МПД ДП В«УкрспиртВ» ОСОБА_3 Зазначена посадова особа в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суду не повідомила, проте, 25.10.2016р. за вх.№42369/16 до Господарського суду Львівської області надійшли письмові пояснення керівника Луцького МПД ДП В«УкрспиртВ» ОСОБА_3

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 -3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 Господарського процесуального кодексу України (витребування доказів) (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4 -7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Впродовж розгляду справи в судових засіданнях суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників Сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо зобов'язання повернути майно з відповідального зберігання.

18.08.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрутарія» (Позивач, Поклажодавець, Кредитор) та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» в особі керівника Луцького місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП «Укрспирт» (Відповідач 1, Зберігач, Боржник) укладено Договір відповідального зберігання майна б/н (Договір), за умовами якого (п.п. 1.1. та 1.2. Договору) Поклажодавець в порядку та на умовах, визначених Договором, передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку дії Договору майно, що визначене в ОСОБА_4 приймання-передачі. Місце зберігання майна: 43000, Волинська область, м.Луцьк, вул.Ковельська, буд.67.

Згідно пункту 1.3. Договору, приймання майна на відповідальне зберігання та повернення його з відповідального зберігання здійснюється ОСОБА_2 приймання-передачі.

Перелік майна, яке передається на відповідальне зберігання згідно з Договором, його найменування, кількість та вартість визначаються ОСОБА_2 у ОСОБА_2 приймання-передачі; майно, що передається на відповідальне зберігання, належить Поклажодавцю на праві приватної власності (п. 1.4. Договору).

Пунктом 2.1. Договору ОСОБА_2 погоджено, що Зберігач зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку дії Договору; зберігати майно з дотриманням всіх необхідних умов, які забезпечують збереження майна Поклажодавця; нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна Поклажодавця, переданого на зберігання Зберігачеві у відповідності із Договором та чинним в Україні законодавством з моменту одержання майна від Поклажодавця та до моменту його повернення Поклажодавцеві; повернути майно Поклажодавцеві за першою вимогою останнього .

Окрім того, пунктом 2.3. Договору ОСОБА_2 погоджено право Зберігача використовувати все передане на зберігання майно або його частину господарській діяльності у відповідності до призначення майна тільки в інтересах та за письмового погодження Поклажодавця, у такому випадку правовідносини щодо використання майна регулюватимуться на підставі укладеного договору оренди.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що Поклажодавець зобов'язаний передати Зберігачеві майно на зберігання, та, після закінчення строку дії Договору, або у випадку, передбаченому пунктом 3.2. Договору, забрати майно у Зберігача протягом семи календарних днів власними силами за адресою, вказаною у пункті 1.2. Договору.

Згідно пункту 3.2. Договору, Поклажодавець має право у будь який час вимагати у Зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини).

Відповідно до пункту 4.1. Договору, плата за зберігання майна становить 9600,00 грн. за рік, в тому числі 1600,00 грн. ПДВ та підлягає сплаті на користь Зберігача шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок протягом 10 днів після підписання ОСОБА_4 приймання-передачі на відповідальне зберігання майна.

У випадку порушення зобов'язань, що виникають із Договору, Сторони несуть відповідальність, визначену чинним в Україні законодавством.

Пунктом 7.1. Договору ОСОБА_4 встановлено, що Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання ОСОБА_4 та скріплення печатками Сторін.

Строк дії Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.7.1. Договору, та закінчується через 365 календарних днів.

ОСОБА_5 Договір підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

Актом приймання-передачі майна до Договору від 18.08.2016 року Поклажодавець,у відповідності до умов Договору, передав, а Зберігач - прийняв на зберігання наступне майно:

1. код: 00178046. Диз. вил. погр. HELI CPCD35 шини ПН, FFT5400, вили у кількості 1 штука вартістю 600,00 грн. з урахуванням ПДВ;

2. код: 00178047. Шафа частотного керування ШЧУ 5,5-ВНС-5,5 з ЧП7,5W у кількості 1 штука вартістю 600,00 грн. з урахуванням ПДВ;

3. код: 00178048. Холодильно-паротермальний апарат (TURBO ULV) у кількості 1 штука вартістю 600,00 грн. з урахуванням ПДВ;

4. код: 00178049. Стелаж палетний в'їздний у кількості 1 штука вартістю 1200,00 грн. з урахуванням ПДВ;

5. код: 00178050. Металева стелажна система у кількості 1 штука вартістю 129600,00 грн. з урахуванням ПДВ;

6. код: 00178051. Система пом'якшення води у кількості 1 штука вартістю 600,00 грн. з урахуванням ПДВ;

7. код: 00178052. Трубна обв'язка, запірна арматура у кількості 1 штука вартістю 600,00 грн. з урахуванням ПДВ;

8. код: 00178053. Установка зворотного осмоса у кількості 1 штука вартістю 1200,00 грн. з урахуванням ПДВ;

9. код: 00178054. УФ з обеззаражуванням у кількості 1 штука вартістю 600,00 грн. з урахуванням ПДВ;

10. код: 00178055. Фільтр FSI X100 у кількості 1 штука вартістю 600,00 грн. з урахуванням ПДВ;

11. код: 00178056. Фільтр HT-FS у кількості 2 штуки вартістю 300,00 грн. за штуку з урахуванням ПДВ на суму 600,00 грн. з урахуванням ПДВ;

12. код: 00178057. Фільтр з активованого вугілля у кількості 2 штуки вартістю 300,00 грн. за штуку з урахуванням ПДВ на суму 600,00 грн. з урахуванням ПДВ;

13. код: 00178058. Лінія по розливу, коркуванню лікеро-горілчаних виробів (6000 пл./год.) у кількості 1 штука вартістю 960000,00грн. з урахуванням ПДВ;

14. код: 00141824. Погрузчик дизельний CAT/DT 18NT (мачта, триплекс, шини) у кількості 1 штука вартістю 24000,00грн. з урахуванням ПДВ;

15. код: 00141823. Металева стелажна система у кількості 1 штука вартістю 79200,00 грн. з урахуванням ПДВ.

ОСОБА_5 приймання-передачі майна до Договору підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

ОСОБА_6 від 29.08.2016р. вих.№03/08 Позивач звертався до Відповідача 1 із вимогою про надання доступу до огляду майна, яке передане Відповідачу 1 на зберігання з підстав того, що, за наявною у Позивача інформацією, передане Позивачем Відповідачу 1 за Договором майно перебуває у змонтованому стані і на ньому проводяться пуско-налагоджувальні роботи без отримання згоди Позивача в порядку, визначеному пунктом 3.1. Договору.

Актом обстеження стану та умов зберігання майна, що було передане на відповідальне зберігання від 31.08.2016 року встановлено:

- майно, передане на відповідальне зберігання за Договором, знаходиться в виробничих приміщенням Луцького МПД ДП «Укрспирт» за адресою: 43000, Волинська область, м.Луцьк, вул.Ковельська, буд.67;

- при візуальному обстеженні майна (виробничого обладнання) пошкоджень чи нестачі не виявлено;

- частина переданого на відповідальне зберігання майна перебуває в змонтованому стані (Холодильно-паротермальний апарат (TURBO ULV); Система пом'якшення води; Лінія по розливу, коркуванню лікеро-горілчаних виробів (6000 пл./год.). на час проведення обстеження працівниками Луцького МПД ДП «Укрспирт» здійснювались пуско-налагоджувальні роботи.

З підстав наведеного Позивач ОСОБА_6 від 31.08.2016р. вих.№04/08 звернувся до Відповідача 1 із вимогою про повернення належного Позивачу та переданого Відповідачу 1 за Договором майна з відповідального зберігання за актом приймання-передачі протягом 10 днів. ОСОБА_7 отримано керівником Луцького МПД ДП «Укрспирт» ОСОБА_3 01.09.2016р., що підтверджується відповідною відміткою на вказаному листі.

У відповіді на вказане звернення Позивача, Відповідач 1 листом від 01.09.2016р. повідомив Позивача про те, що для вирішення питання повернення майна з відповідального зберігання необхідний час для оформлення перепусток для представників Позивача та транспорту, на якому буде здійснюватись вивіз майна, та порадив звернутись із вказаним питання до апарату управління ДП «Укрспирт», оскільки питання вирішення пропускного режиму на Луцькому МПД ДП «Укрспирт» не відноситься до компетенції Луцького МПД ДП «Укрспирт».

З підстав наведеного Позивач просить суд зобов'язати Відповідача 1 в особі Луцького МПД ДП «Укрспирт» повернути Позивачу з відповідального зберігання майно, що було передано згідно Договору, що зафіксовано ОСОБА_5 приймання-передачі від 18.08.2016р.

У листі від 25.10.2016р. вх.№42369/16 (письмові пояснення керівника Луцького МПД ДП «Укрспирт») підтверджено укладення між ОСОБА_4 Договору та передання майна згідно ОСОБА_4 приймання-передачі від 18.08.2016р.; крім того, підтверджено здійснення Позиваем оплати згідно Договору в розмірі 9600грн.; також зазначено, що працівниками Відповідача 1 на виконання доручення керівника Луцького МПД ОСОБА_3 частково змонтоване обладнання, передане згідно Договору, та розпочато пусконалагоджувальні роботи на ньому, що підтверджується спільним ОСОБА_4 обстеження стану та умов зберігання майна. Також, в листі від 25.10.2016р. вх.№42369/16 стверджено, що 01.09.2016р. отримано письмову вимогу від Позивача (від 31.08.2016р. №04/08) про негайне повернення майна з відповідального зберігання; проте, Відповідачем 1 повідомлено Позивача, що для повернення майна з відповідального зберігання необхідно оформити перепустки. Пояснення аналогічного змісту надали представники Відповідача 1 впродовж розгляду справи.

Представник Позивача зазначив, що Відповідач 1 не бажає повертати належного йому майна та чинить дій, які суперечать Договору та вимогам законодавства, що регулюють взаємовідносини Сторін Договору.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У ч.1 ст.509 ЦК України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Приписами ч.ч. 1 та 2 статті 949 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Статтею 953 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі факту підписання Договору, Акту приймання-передачі майна на відповідальне зберігання, встановлення факту використання Відповідачем 1 переданого на відповідальне зберігання Позивачем майна без письмового погодження останнього, відсутності заперечень Відповідача як проти самого факту отримання майна, його невідповідності кількісним або якісним характеристикам, які визначено ОСОБА_4 у Договорі та Акті, так і щодо фактів використання майна та існування у Відповідача зобов'язання з його повернення за Договором, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про зобов'язання Відповідача повернути Позивачу з відповідального зберігання майно, що було передано згідно Договору, що зафіксовано ОСОБА_4 приймання-передачі від 18.08.2016 року є підставними та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо стягнення з Відповідача 2 на користь Позивача 5000,00 грн. відповідальності поручителя суд зазначає.

18.08.2016р. між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» (Відповідач 2, Поручитель) укладено Договір поруки б/н (Договір поруки), за умовами якого (п.1.1.) Поручитель зобов'язувався відповідати перед Кредитором за виконання зобов'язання щодо зберігання та його поверненням Боржником, які виникли з Договору.

Відповідно до п.2.1. Договору поруки до зобов'язань, передбачених Договором, що забезпечуються порукою, належать зобов'язання щодо зберігання переданого майна та його повернення.

Згідно пунктів 3.1. та 3.2. Договору поруки поручитель несе відповідальність перед Кредитором за належне виконання Боржником зобов'язання, які виходять із Договору в частині збереження майна та його повернення кредитору. Розмір відповідальності за невиконання вказаних зобов'язань становить 5000,00 грн.

Відповідно до пункту 4.1. Договору поруки при порушення зобов'язання Боржником перед Кредитором за Договором, Поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання за боржника у 10 денний строк з дня отримання вимоги від кредитора, а у разі невиконання сплатити передбачену пунктом 3.2. Договору поруки суму на користь Кредитора.

Відповідно до пункту 6.1. Договору поруки він набуває чинності з моменту його підписання ОСОБА_4 та діє до моменту припинення дії Договору, окрім випадків, визначених ст. 559 ЦК України.

ОСОБА_7 Договір поруки підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

ОСОБА_6 від 31.08.2016 року Позивач звернувся до Відповідача 2 із вимогою про виконання останнім своїх зобов'язань за Договором поруки у зв'язку із невиконанням Відповідачем 1 своїх зобов'язань із повернення переданого на зберігання майна за Договором. ОСОБА_7 листа отримано директором Відповідача 2 31.08.2016 року, що підтверджується відповідною відміткою на вказаному листі.

З підстав невиконання Відповідачем 1 у 10 денний строк з моменту пред'явлення вимоги свого зобов'язання за Договором щодо повернення переданого на зберігання майна, Позивач просив суд стягнути з Відповідача 2 на користь Позивача 5000,00 грн. відповідальності поручителя за Договором поруки.

Проте, як зазначалось вище, 25.10.2016р. за вх.№5101/16 Позивач подав заяву про відмову від позову в частині стягнення з Відповідача 2 суми 5000грн. На підтвердження повноважень як представника щодо відмови від позову повністю або частково представником Позивача подано довіреність від 25.10.2016р. №05.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.4.1 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями) (далі - Постанова), що перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи (п.4.2. Постанови).

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції (п.3.10 Постанови).

Згідно з частиною четвертою статті 78 ГПК господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, а відповідно до частини п'ятої цієї ж статті приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем. Проте суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства (п.3.12 Постанови).

У випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб (п.4.6 Постанови).

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні, ОСОБА_4 не наведені доводи та не подані докази того, що відмова Позивача від позову суперечить законодавству чи порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає про наявність правових підстав для прийняття відмови Позивача від позову.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про необхідність припинення провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з Відповідача 2 суми 5000грн.

Судом роз'яснено представнику Позивача правові наслідки припинення провадження у справі, передбачені статтями 22 та 80 ГПК України.

При цьому суд зазначає, що позовну заяву прийнято судом з додержанням правил підсудності. Відповідно до ч.3 ст.17 ГПК України, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Відповідно до вимог ст.4 -7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

25.10.2016р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 31.10.2016р.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне .

Позивачем за подання позовної заяви до суду Квитанціями від 15.09.2016р. №0.0.617230581.1 на суму 1378,00 грн. та №0.0.517230088.1 на суму 1378,00 грн. сплачено судовий збір в розмірі 2756,00 грн. оригінал вказаних Квитанцій є додатком №8 до позовної заяви.

Відповідно до ч.2 ст.44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Нормою статті 8 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2016 рік» передбачено, що станом на 01.01.2016 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1378 грн. 00 коп.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.55 ГПК України у позовах про витребування майна ціна позову визначається вартістю майна, що витребується.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» (із змінами та доповненнями), що статтею 55 ГПК України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Приписами частини третьої статті 55 ГПК України передбачено, що ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №18 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (із змінами та доповненнями), що у разі об'єднання позовних вимог майнового характеру відповідно до статті 58 ГПК, а також у випадках подання позовної заяви кількома позивачами до одного або кількох відповідачів судовий збір обчислюється із загальної суми позову. Беручи до уваги те, що згідно акту №01 приймання-передачі майна від 18.08.2016р. до договору відповідального зберігання вартість переданого майна, зобов'язати повернути яке просить Позивач у позовній заяві, складає 1200000грн., суд зазначає, що ціна позову складає 1205000грн.

Суд зазначає, і аналогічне правове положення викладене у пункті 2.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» (із змінами та доповненнями), що у разі коли визначена (встановлена) позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, господарський суд з урахуванням припису абзацу першого частини другої статті 6 Закону і частин першої - четвертої статті 49 ГПК попередньо визначає розмір судового збору, виходячи з ціни позову, вказаної позивачем, а за результатами вирішення спору або достягує недоплачену суму судового збору з належної сторони , або повертає суму переплати цього збору.

Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, й суми судового збору здійснюється господарським судом на підставі поданих учасниками судового процесу доказів, а за їх недостатності для цього - шляхом призначення відповідної судової експертизи (експертної оцінки майна).

Враховуючи вищенаведене, в тому числі результати вирішення спору, керуючись ст.49 ГПК України, з врахуванням ціни позову суд зазначає, що розмір судового збору, який належало сплатити при поданні позову складає 18075грн. (1205000/100*1,5), відтак, Позивачем недоплачено 15319грн. (18075-2756) судового збору. З врахуванням відмови Позивача від позову в частині стягнення 5000грн., яка прийнята судом, та, відповідно, припинення провадження у справі в цій частині, суд зазначає, що судові витрати в розмірі 75грн. слід залишити за Позивачем; стягнути з Відповідача 1 на користь Позивача 2681грн. (2756-75) судового збору; стягнути з Відповідача 1 на користь Державного бюджету України 15319грн. (18075-2756) судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4 -5 , 4 -7 , 22, 33, 38, 43, 49, 75, п.4 ч.1 ст.80, 80, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.6, 11, 509, 525, 526, 527, 530, 549, 553, 554, 610, 625, 626, 627, 936, 950, 951, 953 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2 . Зобов'язати Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, київська область, м.Бровари, вул.Гагаріна, буд. 16; ідентифікаційний код 37199618) в особі Луцького місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП «Укрспирт» (43001, Волинська область, м.Луцьк, вул.Ковельська, буд.67) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фрутарія» (79035, Львівська область, м.Львів, вул.Зелена, буд.115-Б; ідентифікаційний номер 40629602) з відповідального зберігання майно, що було передано згідно Договору відповідального зберігання майна від 18.08.2016 року, що зафіксовано ОСОБА_4 приймання-передачі від 18.08.2016 року.

3. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрутарія» (79035, Львівська область, м.Львів, вул.Зелена, буд.115-Б; ідентифікаційний номер 40629602) від позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» (79032, м.Львів, вул.Пасічна, 95, ідентифікаційний код 39810094) 5000грн. та провадження у справі в цій частині припинити.

4. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, київська область, м.Бровари, вул.Гагаріна, буд. 16; ідентифікаційний код 37199618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрутарія» (79035, Львівська область, м.Львів, вул.Зелена, буд.115-Б; ідентифікаційний номер 40629602) 2681грн. судового збору.

5. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, київська область, м.Бровари, вул.Гагаріна, буд. 16; ідентифікаційний код 37199618) в доход Державного Бюджету України 15319грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.