Ухвала

від 27.10.2016 по справі 804/511/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2016 рокусправа № 804/511/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХайдельбергБетон Україна»

до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «ХайдельбергБетон Україна» у січні 2016 року звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0001562201 від 08 вересня 2015 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Криворізькою північною ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у період з 20.07.2015 по 31.07.2015 було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ХайдельбергБетон Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено Акт № 898/04-81-22-01/32311380 від 14.08.2015.

На підставі висновків акту відповідачем 08 вересня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001562201, згідно з яким ТОВ «ХайдельбергБетон Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 686882,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 343441,00 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ «ХайдельбергБетон Україна» з ТОВ «Граніттрансстрой», ТОВ «Спецтехнології ЛТД», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість та безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 686882,00 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ХайдельбергБетон Україна» з ТОВ «Спецтехнології ЛТД» було укладено договір купівлі-продажу щебеню та піску № 20120914 від 14.09.2012, з ТОВ «Граніттрансстрой» було укладено договір поставки щебеню та піску № 0707/01 від 07.07.2014.

На виконання вказаних договорів були виписані видаткові та податкові накладні, а також проведено оплату товару, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Рух товару підтверджується товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами та довіреностями на отримання ТМЦ.

Вищезазначені договори не було визнано недійсними в судовому порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що в наданих до перевірки ТТН відсутні обов'язкові реквізити, а саме час вибуття та прибуття вантажу, можливого простою, відстань транспортування вантажу, що свідчить про безтоварність господарської операції. Крім того, у деяких ТТН зазначено пункт навантаження та розвантаження товару: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, За даними АІС «Податковий блок» ТОВ «Спецтехнології ЛТД» та ТОВ «Граніттрансстрой» не мали фінансово-господарських операцій з придбання товарів у суб'єктів господарювання, які зареєстровані за вказаною адресою.

В інших ТТН зазначено пункт навантаження Миколаївська область, Вознесенський район, с. Бузьке, вул. Леніна, за вказаною адресою здійснює господарську діяльність ПрАТ «Микитівський гранітний кар'єр», яке протягом січня - липня 2014 року не мало фінансово-господарських операцій з контрагентами позивача.

Проте колегія суддів знаходить необґрунтованими такі висновки податкового органу з огляду на наступне.

Підпунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з пунктом 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктами 2.1 та 2.2 вказаного Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що неподання вказаних первинних документів в сукупності з іншими доказами може лягти в основу висновків про недоведеність здійснення господарської операції, тоді як складання останніх з певними недоліками є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку. При цьому наявність таких недоліків в ТТН не може слугувати єдиною підставою для визнання безтоварності господарських операцій за наявності всіх інших обов'язкових та належно оформлених первинних документів.

Щодо посилання апелянта, що ТОВ «Спецтехнології ЛТД» не надавались до податкового органу за місцем реєстрації звіт про фінансовий стан та декларація про прибуток за 2014 рік, інформація про наявність основних засобів відсутня, а також, що вказане підприємство та ТОВ «Граніттрансстрой» не були платниками плати за надра, суд зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Спростовуючи доводи апелянта про ненадання позивачем до перевірки первинних документів на підтвердження якості товару, суд зазначає, що сертифікати якості видаються безпосередньо виробником товару (продукції) на підтвердження відповідності продукції певним нормативним вимогам і стандартам якості. Такі документи не можуть вважатися первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Паспорти якості на щебінь та пісок були надані позивачем до суду апеляційної інстанції.

Посилання податкового органу на те, що в ході перевірки позивачем не було надано дозволи на перевезення великовагових вантажів, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» № 30 від 18.01.2001, тоді як згідно з ТТН маса насипного вантажу складала від 23,62 тонн до 498,14 тонн, суд апеляційної інстанції також знаходить необґрунтованими з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту договорів поставки, укладених позивачем з ТОВ «Спецтехнології ЛТД» та ТОВ «Граніттрансстрой», товар поставлявся на умовах DDP (Інкотермс 2010) та DDU (Інкотермс 2000) - склад покупця, що передбачає покладення на продавця всіх витрат та ризиків, пов'язаних з доставкою товару до пункту призначення. Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до пункту призначення.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» № 30 від 18.01.2001, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Таким чином, вказаний дозвіл надається перевізнику, якими згідно з ТТН є ТОВ «Спецтехнології ЛТД» та ТОВ «Спецтехлогістік», а тому надання таких документів позивачем до перевірки, який є вантажоодержувачем, неможливе з об'єктивних причин.

На підтвердження факту перебування транспортних засобів у користуванні ТОВ «Спецтехнології ЛТД», якими здійснювалася поставка товару, позивачем надано копії договорів оренди вантажного автомобіля з напівпричепом № 010713/1, 010713/2, 010713/3, 010713/4 від 01 липня 2013 року.

Також судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що поставка товару здійснювалася ТОВ «Граніттрансстрой» шляхом укладення договору перевезення з ТОВ «Спецтехлогістік», на підтвердження чого надано договір № 140701 від 01.07.2014.

Доводи податкового органу, що відповідно до ТТН автоперевізником є ТОВ «Спецтехлогістік», тоді як власником транспортних засобів є ОСОБА_1, при цьому контролюючим органом встановлено, що відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку (1ДФ), підприємством за III квартал 2014 року не здійснювались виплати на користь вказаної фізичної особи, суд апеляційної інстанції також знаходить необґрунтованими, адже, як зазначалося судом раніше, платник податків не може нести відповідальність за недотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Крім того фактично первинні документи, які знаходяться у вказаного підприємства, під час перевірки не досліджувалися.

Окрім того, в матеріалах справи містяться копії судових рішень в адміністративних справах № 804/512/16, № 804/506/16, які набрали законної сили та якими встановлено реальність здійснення господарських операцій ТОВ «ХайдельбергБетон Україна» з ТОВ «Спецтехнології ЛТД» та ТОВ «Граніттрансстрой».

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення ТОВ «ХайдельбергБетон Україна» господарських операцій з ТОВ «Спецтехнології ЛТД» та ТОВ «Граніттрансстрой» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, що свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року в адміністративній справі № 804/511/16 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 01 листопада 2016 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров