Ухвала

від 27.10.2016 по справі 820/2086/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2016 р.Справа № 820/2086/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бартош Н.С. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2016р. по справі № 820/2086/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ЗАСОБИ МАЛОЇ МЕХАНІЗАЦІЇ"

до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

20.04.2016 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Засоби малої механізації» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (далі - відповідач), в якому просить визнати неправомірними дії податкового органу щодо неприйняття та не визнання як податкової звітності податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року від 21.03.2016 року №1600009799, Додаток 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів» за лютий 2016 року від 21.03.2016 року №1600009800 позивача та невнесення і не відображення податкових показників в електронному базу даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДФС України», в інформаційну базу даних «Податковий блок», «Систему співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі контрагентів на рівні ДФС України» та інших електронних інформаційних баз даних сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року від 21.03.2016 року №1600009799 та Додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за лютий 2016 року від 12.03.2016 року №1600009800;

зобов'язати податковий орган прийняти та визнати як податкову звітність податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року від 21.03.2016 року №1600009799, Додаток 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів» за лютий 2016 року від 21.03.2016 року №1600009800 позивача та внести і відобразити податкові показники в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДФС України», в інформаційну базу даних «Податковий блок», «Систему співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі контрагентів на рівні ДФС України» та інших електронних інформаційних баз даних сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року від 21.03.2016 року №1600009799 та Додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за лютий 2016 року від 12.03.2016 року №1600009800.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2016 року позов задоволено.

Визнано неправомірними дії податкового органу щодо неприйняття та не визнання як податкової звітності податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року від 21.03.2016 року №1600009799, Додаток 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів» за лютий 2016 року від 21.03.2016 року №1600009800 позивача та невнесення і не відображення податкових показників в електронному базу даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДФС України», в інформаційну базу даних «Податковий блок», «Систему співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі контрагентів на рівні ДФС України» та інших електронних інформаційних баз даних сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року від 21.03.2016 року №1600009799 та Додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів » за лютий 2016 року від 12.03.2016 року №1600009800.

Зобов'язано податковий орган прийняти та визнати як податкову звітність податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року від 21.03.2016 року №1600009799, Додаток 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів» за лютий 2016 року від 21.03.2016 року №1600009800 позивача та внести і відобразити податкові показники в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДФС України», в інформаційну базу даних «Податковий блок», «Систему співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі контрагентів на рівні ДФС України» та інших електронних інформаційних баз даних сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року від 21.03.2016 року №1600009799 та Додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів » за лютий 2016 року від 12.03.2016 року №1600009800.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на неврахування судом першої інстанції фактичних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, доводи суду першої інстанції, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З 21.11.2014 року позивач перебувало на обліку у ДПІ Київського району м. Харкові ГУ ДФС у Харківській області, з 06.11.2015 року з даним ДПІ був укладений договір про визнання електронних документів, вказаний договір №2.

З грудня 2015 року підприємство змінено місцезнаходження та було взято на облік як платника податків Східною ОДПІ м. Харкові ГУ ДФС у Харківській області.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції визначив про те, що податковий орган у односторонньому порядку розірвав договір про визнання електронних документів.

За таких підстав, суд першої інстанції зазначив, що позивачем під час подання податкової звітності в електронній формі правильно були застосовані правила статті 49 ПК України, яка каже про можливість подання платником податку податкову звітність у спосіб, визначений двома способами у п.49.3 ст.49 ПК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п.49.2 ст.49 ПК України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

На підставі п.49.3 ст.49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно до п.49.4 ст.49 ПК України платники податків, що належать до великих та середніх підприємств подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано. Має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб. визначений підпунктами «а» і «б» пункту 49.3 цієї статті.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем після переведення на облік до Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області було направлено квитанцією №1 від 28.12.2015 року договір про визнання електронних документів J1391003.

Відповідачем даний договір прийнято не було з відміткою - діє договір про визнання електронних документів від 06.11.2015 року №2.

Квитанцією №2 відповідачем повідомлено позивача про те, що виявлені помилки у документів J1391004 Договір про визнання податкової звітності, а саме: місцезнаходження юридичної особи не відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру.

15.02.2016 року відповідачем квитанцією №1 під час прийняття податкової накладної від 09.02.2016 року №120 повідомлено позивача про розірвання договору про визнання електронної звітності.

Директором позивача особисто податкову звітність з податку на додану вартість за лютий 2016 року було подано до відповідача 21.03.2016 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем були дотримані всі необхідні умови для надання податкової звітності, що передбачені чинним законом.

В апеляційній скарзі та в суді апеляційній інстанції представник податкового органу пояснив, що в рамках відпрацювання наказу ДФС України від 28.07.2015 року №543 про відпрацювання наступних «ризикових» платників податків було встановлено, що позивач заключив Договір про визнання електронних документів, та з метою комплексного відпрацювання підприємств групи ризику, які формують схемний кредит та мінімізують податкові зобов'язання позивач, відпрацьовується згідно до наказу Державної фіскальної служби України від 28.07.2015 року №543 «Про забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з податків на додану вартість».

Колегія суддів не вважає наведені вище доводи апеляційної скарги такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому судове рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

В силу приписів ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2016р. по справі № 820/2086/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О. Судді Бартош Н.С. Мельнікова Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 01.11.2016 р.