Рішення

від 24.10.2016 по справі 753/14295/16-ц

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/14295/16-ц

провадження № 2/753/6572/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2016 р. Дарницький районний суд м.Києва в особі судді Вовка Є.І., при секретарі Германенко В.А., в приміщенні Дарницького районного суду м.Києва, в судовому засіданні по розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне підприємство "Євроекологія" про стягнення коштів за договорами позики,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2016 року позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до відповідача щодо стягнення на користь ОСОБА_2 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне підприємство "Євроекологія", ЄДРПОУ 33307417, суми 815797 грн. 16 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що за договорами позик (у виді договору позики від 29 липня 2013 року та у виді договору про безпроцентну поворотну фінансову допомогу від 27 вересня 2013 року, далі - договору від 29 липня 2013 року та договору від 27 вересня 2013 року) він надав відповідачу грошові кошти, а саме:

-за договором від 29 липня 2013 року - в сумі 201000 грн.29 липня 2013 року за умови повернення протягом року від дня отримання цих грошових коштів, а також за умови встановлення відповідальності позичальника за несвоєчасне повернення позики позикодавцю у виді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України;

-за договором від 27 вересня 2013 року - в сумі 210000 грн.30 вересня 2013 року за умови повернення протягом року від дня отримання цих грошових коштів, а також за умови встановлення відповідальності позичальника за несвоєчасне повернення позики позикодавцю у виді пені в розмірі 0,5% за кожен день прострочення.

Вказані зобов"язання відповідач не виконав.

Враховуючи викладене, та положення діючого законодавства, сума боргу відповідача перед позивачем за період з 01.07.2015 року - 30.06.2016 року за вказаними договорами становить 815797 грн. 16 коп. та складається:

-за договором від 29 липня 2013 року з: суми позики 201000 грн.;суми пені - 91628,43 грн.; суми інфляційних нарахувань-108138 грн.; суми 3% річних відповідно до положень ст.625 ЦК України - 11564,38 грн.;

-за договором від 27 вересня 2013 року з: суми позики210000 грн.; суми пені -77244,30 грн.; суми інфляційних нарахувань - 105210 грн.; суми 3% річних відповідно до положень ст.625 ЦК України - 11012,05 грн.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та їх обгрунтування. Просив позов задовольнити.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог огульно посилаючись на повернення коштів, отриманих відповідачем за вказаними договорами позики (не надавши жодного доказу та власних розрахунків), не заперечуючи автентичності їх копій, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до положень ст.60 ЦПК України: кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст.526, п.1 ст.530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, в тому числі, у встановлений в ньому строк.

З положень ст.533 ЦК України вбачається, що: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.1046 ЦК України: за договором позики одна сторона - позикодавець передає у власність другій стороні - позичальникові грошові кошти, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики); договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України: позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ; у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.1047 ЦК України:

- договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми;

- на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України: позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором; якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Проаналізувавши наведені дані, копії вказаних договорів та виписок з рахунку, всі інші матеріали справи, розрахунки вказаної заборгованості, враховуючи положення ч.2 ст.64 ЦПК України, суд встановив наступні факти, та відповідні ним правовідносини.

За договорами позик (у виді договору позики від 29 липня 2013 року та у виді договору про безпроцентну поворотну фінансову допомогу від 27 вересня 2013 року, далі - договору від 29 липня 2013 року та договору від 27 вересня 2013 року) він надав відповідачу грошові кошти, а саме:

-за договором від 29 липня 2013 року - в сумі 201000 грн. 29 липня 2013 року за умови повернення протягом року від дня отримання цих грошових коштів, а також за умови встановлення відповідальності позичальника за несвоєчасне повернення позики позикодавцю у виді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України;

-за договором від 27 вересня 2013 року - в сумі 210000 грн. 30 вересня 2013 року за умови повернення протягом року від дня отримання цих грошових коштів, а також за умови встановлення відповідальності позичальника за несвоєчасне повернення позики позикодавцю у виді пені в розмірі 0,5% за кожен день прострочення.

Вказані зобов"язання відповідач не виконав.

Враховуючи викладене, сума боргу відповідача перед позивачем за період з 01.07.2015 року - 30.06.2016 року за вказаними договорами становить 793220 грн. 73 коп. та складається:

-за договором від 29 липня 2013 року з: суми позики 201000 грн.; суми пені - 91628,43 грн.; суми інфляційних нарахувань - 108138 грн.;

-за договором від 27 вересня 2013 року з: суми позики 210000 грн.; суми пені - 77244,30 грн.; суми інфляційних нарахувань - 105210 грн.

Крім того, судом встановлено, що безпідставними є вказані вимоги в частині стягнення 3% річних, оскільки вищезазначена відповідальність за порушення вказаних грошових зобов'язань була передбачена умовами вказаних договорів, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для стягнення 3% річних, передбачених ще і законом, а саме ст.625 ЦК України.

Застосування відповідальності за законом та за умовами договору може призвести до подвійної відповідальності.

За положеннями ст.61 Конституції України - ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме належить: стягнути на користь ОСОБА_2 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне підприємство "Євроекологія", ЄДРПОУ 33307417, суму 793220 грн. 73 коп.; в задоволенні решти позовних вимог відмовити, оскільки вони є безпідставними.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України належить: судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 6699 грн. 33 коп. стягнути на користь ОСОБА_2 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне підприємство "Євроекологія", ЄДРПОУ 33307417; решту судового збору зарахувати в доход держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.208, 209, 214, 215, 228 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне підприємство "Євроекологія", ЄДРПОУ 33307417, суму 793220 грн. 73 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 6699 грн.33 коп. стягнути на користь ОСОБА_2 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне підприємство "Євроекологія", ЄДРПОУ 33307417.

Решту судового збору зарахувати в доход держави.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: