Рішення

від 01.11.2016 по справі 521/579/15-ц

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №521/579/15-ц

Провадження № 2/521/291/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Поліщук І.О.,

при секретарі - Святецькій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи - ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи - ОСОБА_3, в якому просить про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування. В обґрунтування позову зазначив, що 05 травня 2012 року помер його батько - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є також батьком відповідачки ОСОБА_2 та колишні чоловіком третьої особи - ОСОБА_3. ОСОБА_1 є сином померлого у першому шлюбі, а ОСОБА_2 - донькою від другого шлюбу. 25 січня 2012 року батько сторін ОСОБА_4 переніс інсульт, який згодом призвів до смерті. Після його смерті відкрилася спадщина, а саме: квартира АДРЕСА_1, майновий комплекс магазина №47, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 15, земельна ділянка площею 0,0289 гектарів, розташована у м. Одесі, вул. Гаршина,11/22, садовий будинок по вул. Гаршина, 11, у товаристві «Сонячна поляна», строковий банківський вклад. В своєму позову позивач також вказує, що перебував з батьком у дружніх, довірчих стосунках, зокрема, видав на ім'я батька довіреність на розпорядження належним позивачу автомобілем. На день смерті ОСОБА_5 він знаходився поза межами м. Одеси, так як перебував у трудових відносинах з приватним підприємством «Курорт-2009» (адреса реєстрації: вул. Руданського, буд. № 23, м. Ялта, Автономна республіка Крим, 98600; код ЄДРПОУ 36539513).15 квітня 2012 року його батько ОСОБА_5 був госпіталізований до комунальної установи «Міська клінічна лікарня № 1». На думку позивача, внаслідок зловмисних дій колишньої дружини ОСОБА_3 та її доньки ОСОБА_2 його батько ОСОБА_5 04 травня 2012 року був фактично викрадений з лікарні у важкому стані та помер у себе вдома 05 травня 2012 року. Вважає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 діяли з метою незаконного заволодіння майном його батька, вони не тільки викрали ОСОБА_5 з лікарні, але й утримували його у безпорадному стані, без необхідного медичного догляду та без змоги отримати невідкладні медичні дії реанімаційного характеру, не викликали йому швидку медичну допомогу, що унеможливило надання невідкладної допомоги, внаслідок чого він і помер. 10 травня 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ввели в оману лікарів комунальної установи «Міська клінічна лікарня № 1» (м. Одеса, вул. М'ясоїдівська, буд. № 32), повідомили, що ОСОБА_5 нібито перебуває у покращеному стані та лікується вдома під наглядом лікарів районної поліклініки. Тому в лікарні їм видали виписку, де вказали рекомендоване лікування та спеціальну дієту. Згідно зазначеного в виписки № 5235 з медичної карти стаціонарного хворого, ОСОБА_5 поступив 15 квітня 2012 року, а був виписаний 10 травня 2012 року. Крім того, у виписці вказано, що його стан покращився, він виписується під нагляд лікарів районної поліклініки за місцем проживання - терапевта, кардіолога, невропатолога; йому була рекомендована дієта № 10; визначено подальше лікування - вказані ліки, обсяг та порядок їх прийому, однак ОСОБА_6 помер 05.05.2012 року. Факт перевезення ОСОБА_5 на адресу реєстрації відповідачів підтверджений листом медичного центру «Медікап» (компанія «Інтосана») від 21 листопада 2012 року, вих. № 207. Згідно цього листа, для перевезення хворого була надана виписка з КУ «Міська клінічна лікарня № 1» від 04 травня 2012 року, проте, в самій лікарні така виписка відсутня, тому що вона, на думку позивача, ніколи не надавалася. 4 травня 2012 року ніхто з лікарів комунальної установи «Міська клінічна лікарня № 1» не робив виписку хворого ОСОБА_5, не оформлював письмові документи та не видавав їх на руки заявницям, тому є сумнівним вказане у відповіді МЦ «Інтосана» про наявність такої виписки станом на 04 травня 2012 року. Ані ОСОБА_3, ані її донька ОСОБА_2 не повідомили позивача про смерть батька - ОСОБА_5, так само не повідомили і про дату його поховання. Крім того, позивач в своєму позові звертає увагу суду на те, що його батько був заможною людиною та не перебував у важкому матеріальному стані, позаяк він був власником та директором магазину, був власником іншого нерухомого майна, мав заощадження у банківській установі. Загалом, вважає, що зловмисними діями по викраденню з лікувальної установи та бездіяльністю щодо залишення ОСОБА_5 у безпорадному стані ОСОБА_2 сприяла його смерті, тому вона має бути усунена від права на спадкування за законом.

Представники позивача будучи присутніми в судовому засіданні позов свого довірителя підтримували, заявляли клопотання про витребування доказів. В судове засідання 01 листопада 2016 року позивач та його представники в судове засідання не з'явилися, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчить журнал судового засідання від 30 серпня 2016 року.

Оскільки ні позивач, ні його представники заяву про залишення позову без розгляду, ні клопотання про закриття справи у в'язку з відмовою від позовних вимог не подавали, у зв'язку з чим суд з врахуванням порушення будь-яких розумних строків розгляду справи, приходить до висновку про необхідність прийняття рішення по справі у відсутності позивача.

Представник відповідачки в судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву, в якій проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд в задоволені позовних вимог відмовити та розглядати справу за відсутності відповідачки та її представника.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, про причини неявки суду не сповістила.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, лише при одночасному настанні таких обставин, як ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, а також доведеності зазначених фактів у їх сукупності, спадкоємець може бути усунений від права на спадщину. Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

За роз'ясненням Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «про судову практику у справах про спадкування» (п.6) правил абзацу другого частини третьої ст. 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою зацікавленої особи. При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідності для існування спадкодавця, наявність можливості для нього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є дітьми ОСОБА_5 від різних шлюбів. ОСОБА_5 до дня смерті був один зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_2. За наявними у справі виписками з історії хвороби ОСОБА_5 в період з 26 січня 2012 року по 14 лютого 2012 року та з 15 квітня 2012 року по 04 травня 2012 року перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з ОНМК по ішемічному типу в басейні правої СМА і ВББ з помірно вираженим лівостороннім геміпарезом, вести було - атактичним синдромом, дисцикуляторною енцефалопатією, тощо. 04 травня 2012 року хворого ОСОБА_5 бригадою швидкої допомоги із неврологічного відділення міської клінічної лікарні № 1 було перевезено за адресою позивача: АДРЕСА_2. 05 травня 2012 року ОСОБА_5 помер у зв'язку з чим відкрилася спадщина на належне йому майно. Сторони своєчасно звернулися до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Позивачем надано в якості доказу які б могли слугувати підставами для прийняття рішення про усунення від права на спадкування за законом відповідачки по справі наступні документи: копію медичної карти № 5235 стаціонарного хворого на ім'я ОСОБА_7 та виписки з медичної карти, з яких вбачається, що дата госпіталізації 15.04.2012 року, а дата виписки - 10.05.2012 року; лист медичного центру «Медікап» від 21.11.2014 року, з якого вбачається, що ОСОБА_5 був перевезений бригадою швидкої допомоги медичного центру «Медікап» з МКЛ № 1, неврологічне відділення на адресу, АДРЕСА_3. Перевезення хворих зі стаціонарів додому бригадами швидкої допомоги здійснюється при наявності у хворого (або родичем) оформленої виписки. ОСОБА_5 був застрахований, перевозка була сплачена виданий приходно-касовий ордер, хто проводив сплату, пацієнт або родичі, достовірно встановити не можливо, бо приходно-касовий ордер оформлений на пацієнта. На ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 30.08.2016 року міською клінічною лікарнею № 1 направлено копію медичної карти № 5235 ОСОБА_5 на 23-х аркушах.

Зазначені документи досліджені судом, проте суд критично ставиться до пояснення сторони позивача, що медична карта № 5235 та виписка з неї, свідчать про навмисне внесення неправдивої інформації за проханням відповідачки, а деякі недоліки у вказаних документах, можуть свідчити лише про недбалість медичних працівників щодо складання документів, та не можуть вважатись доказом навмисного викрадення відповідачкою батька - ОСОБА_5 з лікарні, залишення його у безпорадному стані, у зв'язку з чим настала смерть спадкодавця.

Судом також встановлено, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 04.08.2015 року, яке залишено в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 03.02.2016 року, по цивільні справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування, встановлено, що із матеріалів справи вбачається і визнається сторонами, що за наявними у справі виписками із історії хвороби ОСОБА_1 в період з 26.01.2012 року по 14.02.2012 року та з 15.04.2012 року по 04.05.2012 року перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з ОНМК по ішемічному типу в басейні правової СМА і в ВББ з помірно вираженим лівостороннім геміпарезом, вестибуло-атактичним синдромом, дисциркуляторною енцефадопатією тощо. 04.05.2012 року хворого ОСОБА_5 бригадою швидкої допомоги із неврологічного відділення міської клінічної лікарні № було перевезено за адресою позивача: АДРЕСА_4. Апеляційним судом встановлено, що померлий був пенсіонером і отримував пенсію за віком в період з січня 2012 року по травень 2012 року у розмірі від 1280,19 гривень по 1604,10 гривень щомісячно. Водночас він мав депозитний вклад на рахунку у ПАТ «Укргазбанк» у сумі - 13357, 84 гривні. В мотивувальній частині рішення апеляційного суду Одеської області встановлено, що померлий спадкодавець (як встановлено рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2013 року) увесь час до смерті проживав однією сім'єю з фактично дружиною ОСОБА_3 та з позивачем, яка поданій справі є відповідачем, тому доводи сторони позивача поданій справі про усунення відповідачки ОСОБА_2 від права на спадкування суд вважає неспроможними.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарський або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд критично ставиться до доводів сторони позивача що зловмисними діями по викраденню з лікувальної установи та бездіяльністю щодо залишення його батька у безпорадному стані ОСОБА_2 сприяла смерті ОСОБА_5, тощо ці доводи не підтверджені жодним належним та допустимим доказом, а задоволення позовних вимог тільки на підставі позовної заяви та пояснень сторони позивача законом не передбачено.

Не надано суду також належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідачки, а остання мала можливість її надати, проте ухилялась від обов'язку її надання, позивачем не надано, тому суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 16, 1216,1224 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58, 60, 61, 64, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи - ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування за законом - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області в десятиденний термін з моменту його проголошення. Особи, що приймали участь у справі, але не були присутні при проголошенні рішення мають право на його оскарження у десятиденний строк з дня отримання копії рішення.

Головуючий: