Рішення

від 26.10.2016 по справі 515/622/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/5376/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Сватаненка В.І., Артеменка І.А.

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 30 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Татарбунарська районна державна адміністрація Одеської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, про поновлення на роботі, про визнання протиправним наказу про оголошення догани, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Татарбунарська районна державна адміністрація Одеської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, про поновлення на роботі, про визнання протиправним наказу про оголошення догани, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди посилаючись на те, що на підставі наказу № 4-к від 06.03.2008 р. її було призначено на посаду завідувача відділення стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання одиноких непрацездатних громадян у Будинку Милосердя.

Наказом директора ТЦСО Татарбунарської райдержадміністрації № 26 від 01.03.2016 р. їй було оголошено догану, який вона вважає незаконним і таким, що винесений з особистих мотивів директора, оскільки вона не вчиняла жодних дисциплінарних проступків, не порушувала трудову дисципліну та належним чином і в повному обсязі свої посадові обов'язки. Підставою для оголошення догани слугувало те, що вона нібито не надала до бухгалтерії відповідача графіків змінності кухарів, сторожів, молодших медичних сестер з догляду за хворими та табелю обліку робочого часу за лютий 2016 року, що унеможливило достовірне нарахування заробітної плати працівникам відділення. Але зазначені обставини не відповідають дійсності, оскільки табеля обліку робочого часу за лютий поточного року отримані своєчасно і працівники отримали заробітну плату без затримань. Також не відповідають дійсності інші обставини щодо ненадання графіків роботи персоналу.

18 березня поточного року наказом директора ТЦСО Татарбунарської райдержадміністрації № 2-к її було звільнено з займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов'язків на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України. Цей наказ було винесено у її відсутність, оскільки вона перебувала на похоронах близького родича.

15 березня цього року комісією ТЦСО Татарбунарської райдержадміністрації було складено акт перевірки, який слугував підставою для її звільнення, про наступне.

01.10.2015 р. на день особи похилого віку та першому відвідуванні Будинку Милосердя головою Татарбунарської райдержадміністрації у присутності директора ТЦСО Татарбунарської райдержадміністрації була дана вказівка щодо оформлення до Будинку Милосердя ОСОБА_4, який на той час знаходився у відділенні травматології Татарбунарської ЦРЛ і якому був потрібний сторонній догляд.

12.10.2015 р. до Татарбунарської районної координаційної ради з питань соціального захисту малозабезпечених верств населення з заявою щодо прийняття до будинку Милосердя звернувся ОСОБА_4, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1. Через відсутність відповідних документів та унеможливлення встановлення статусу ОСОБА_4 (пенсіонер, інвалід, розмір пенсії, його сімейний стан і т.п.) рішенням районної координаційної ради № 25 від 21.10.2015 р. йому було відмовлено у влаштуванні до Будинку милосердя до надання відповідного пакету документів.

Комісія вважала, що вона грубо порушила Положення про ТЦ СО Татарбунарської райдержадміністрації та порядок надання соціальних послуг, що виявилось у прийнятті ОСОБА_4 та взяття на повне державне забезпечення з 12.10.2015 р., що спричинило значні збитки та нераціональне використання коштів районного бюджету. Але акт було складено за її відсутності, що унеможливило їй надати відповідні документи та пояснення, вона з ним не згодна з наступних причин.

15 жовтня минулого року було отримано медичний висновок про те, що ОСОБА_4 підлягає направленню до Будинку Милосердя та наданий необхідний пакет документів. Пенсійне забезпечення ОСОБА_4 було переведено до УПФУ у Татарбунарському районі, а управлінням соціального захисту населення у Татарбунарському районі зазначеній особі було виписано путівку. ОСОБА_4 прибув до Будинку Милосердя у той час, коли температура зовнішнього середовища була мінусова, а тому вона не могла не прийняти його до Будинку. З питанням щодо подальшого перебування ОСОБА_4 у Будинку Милосердя вона звернулась 05.01.2016 р. до комісії районної ради, яка доручила директору ТЦСО Татарбунарської райдержадміністрації доставити зазначену людину до Одеського будинку безпритульних. За час перебування згаданої особи у Будинку Милосердя він не перебував на повному державному утриманні.

В оскаржуваному наказі не зазначено, в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до її звільнення, коли воно мало місце, в чому полягають винні дії і істотність його наслідків. З акту перевірки не вбачається, що вона допустила одноразове грубе порушення трудових обов'язків, оскільки зазначені факти безпосередньо були відомі директору ТЦСО Татарбунарської райдержадміністрації та тривали з жовтня 2015 року. Її звільнення проведено з порушенням, оскільки лист погодження управління соціального захисту населення від 17.02.2016 р. на її звільнення був підписаний не начальником управління, а його заступником.

У зв'язку з тим, що її звільнено з підстав, не передбачених законом, просила поновити її на займаній посаді та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в зазначеному розмірі.

Крім того, в результаті незаконного звільнення їй заподіяно моральну шкоду, що виявилося у моральних стражданнях, втраті життєвих зв'язків, що потребує додаткових зусиль для організації свого життя, а тому просила стягнути її компенсацію у розмірі 3000 грн.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 30 травня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи рішення суду незаконним представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 30 травня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1,3 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 суд помилково дійшов зазначеного висновку.

Судом встановлено, що наказом № 4-к від 06.03.2008 р. було призначено на посаду завідувача відділення стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання одиноких непрацездатних громадян у Будинку Милосердя.

12.10.2015 р. до стаціонарного відділення - Будинку Милосердя ТЦСО Татарбунарської райдержадміністрації без наявності необхідного пакету документів був прийнятий на повне державне забезпечення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до Положення про територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Татарбунарської райдержадміністрації, даний центр є бюджетною установою, рішення щодо утворення, ліквідації або реорганізації якої приймає Татарбунарська райдержадміністрація, він утворюється для надання соціальних послуг громадянам Татарбунарського району, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, за місцем проживання. В умовах стаціонарного, тимчасового або денного перебування. До складу територіального центру входять структурні підрозділи, зокрема, відділення стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання - Будинок Милосердя.

Згідно Положення про відділення стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання - Будинок Милосердя територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Татарбунарської райдержадміністрації (п.1,2), до даного відділення на постійне або тимчасове проживання, повне державне утримання безоплатно приймаються одинокі громадяни похилого віку, інваліди, хворі (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більше як чотири місяці), які відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я за станом здоров'я не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього догляду та допомоги, стаціонарного догляду, соціально-побутових, соціально-медичних та інших соціальних послуг. У відділенні стаціонарного догляду громадяни перебувають на повному державному утриманні, одержують соціальну послугу стаціонарного догляду та відповідно до встановлених норм забезпечуються житлом, одягом, взуттям, постільною білизною, м'яким і твердим інвентарем і столовим посудом; раціональним чотирьохразовим харчуванням, у тому числі з урахуванням віку і стану здоров'я, у межах натуральних норм харчування, передбачених для мешканців інтернатних установ; цілодобовим медичним обслуговуванням; комунально-побутовим обслуговуванням (опалення, освітлення, радіофікація, тепло-водопостачання тощо).

Постановою Кабінету Міністрів України № 1417 від 29.12.2009 р. «Деякі питання діяльності територіальних центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» передбачено перелік документів, за наявності яких особу може бути влаштовано до зазначених центрів. Це заява, медичний висновок, дані про склад сім'ї, про інвалідність, про наявність пенсії тощо.

Але ОСОБА_4 було прийнято до Будинку Милосердя тільки на підставі медичного висновку № 206, який складено у порушення вимог його складання не дільничним лікарем-терапевтом, як того вимагається, а завідувачем терапевтичного відділення, його не підписано лікарем-психіатром, відсутня печатка.

Зазначена особа перебувала на утриманні у Будинку Милосердя в період з 12 жовтня 2015 року по квітень 2016 року, інколи виїжджаючи на кілька днів за його межі. Він одержував соціальну послугу стаціонарного догляду та відповідно до встановлених норм забезпечувався житлом, одягом, взуттям, постільною білизною, м'яким і твердим інвентарем і столовим посудом; раціональним харчуванням, цілодобовим медичним обслуговуванням; комунально-побутовим обслуговуванням (опалення, освітлення, радіофікація, тепло-водопостачання).

Але як вбачається з копій табелів по територіальному центру за період з жовтня 2015 року по березень 2016 року, серед осіб, які перебували за зазначений період у Будинку Милосердя ОСОБА_4Є не значиться.

З аналізу показів свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 слідує, що 21.10.2015 р. на районній координаційній раді з питань соціального захисту малозабезпечених верств населення розглядалось питання про прийняття до Будинку милосердя ОСОБА_4 Але у зв'язку з відсутністю необхідного пакету документів було відмовлено у влаштуванні його до даного закладу до надання необхідних документів. У грудні того ж року на координаційній раді знову було відмовлено зазначеній особі у влаштуванні до Будинку Милосердя з зазначених причин. Але його неправомірно, без належних документів, без погодження з координаційною радою з відома ОСОБА_2 було влаштовано до державної установи - Будинку Милосердя. У нього не було медичних документів і його перебування створювало небезпеку для перебуваючих там осіб, оскільки він міг бути хворим, міг переховуватись від правоохоронних органів тощо. ОСОБА_4 був енергійним, міг себе обходити. У січні 2016 року вони у складі комісії приїзджали до Будинку Милосердя і бачили ОСОБА_4, який знаходився там і казав, що за ним добре доглядають, був задоволений харчуванням. Утриманці даної установи жалілись, що їм зменшили порції харчування у зв'язку з перебуванням ОСОБА_4 А коли зазначеній особі запропонували перебувати у Будинку Милосердя на платній основі, то він виїхав з даної установи.

Як пояснили свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, восени 2015 року, коли було вже холодно, до Будинку Милосердя, де вони працюють, поступив ОСОБА_4 Він офіційно не обліковувався, його на харчування не ставили. При видачі продуктів харчування його не враховували. Його купали, перевдягали. Він часто кудись ненадовго виїзджав, вирішував свої питання, а потім повертався.

Із показів свідка ОСОБА_10 вбачається, що у жовтні 2015 року до УСЗН надійшла заява, копія паспорту і медичний висновок стосовно ОСОБА_4, якому на підставі зазначених документів було виписано путівку до Будинку Милосердя.

Але, як встановлено судом, зазначену путівку потім було відкликано у зв'язку з порушеннями при її видачі.

Згідно витягів з протоколів № 25 від 21.10.2015 р. та № 29 від 09.12.2015 р., районною координаційною радою з питань соціального захисту малозабезпечених верств населення ОСОБА_4 відмовлено у влаштуванні до Будинку Милосердя у зв'язку з ненаданням необ- хідного пакету документів до його надання.

Із акта перевірки фактів, викладених у зверненні до голови райдержадміністрації стосовно перебування у Будинку Милосердя ОСОБА_4, від 15.03.2015 р. вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1 12.10. 2015 р. звернувся до районної координаційної ради з питань соціального захисту з заявою про прийняття його до відділення стаціонарного догляду - Будинку Милосердя. Оскільки у нього були відсутні відповідні документи та неможливо було встановити його статус (пенсіонер, інвалід, його сімейний стан, чи є діти, чи одинокий), рішенням зазначеної ради від 21.10.2015 р. йому було відмовлено у влаштуванні до Будинку Милосердя. Грубо порушивши вимоги Положення про територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Татарбунарської райдержадміністрації, умови та порядок надання соціальних послуг та свої посадові обов'язки ОСОБА_2 прийняла ОСОБА_4 до Будинку Милосердя, його було взято на повне державне забезпечення з 12.10.2015 р., що спричинило значні збитки та нецільове використання грошових коштів районного бюджету, порушення прав інших підопічних в частині матеріального забезпечення. Також комісією встановлено, що ОСОБА_4 перебував у відділенні Будинку Милосердя, але від надання пояснень щодо правомірності перебування зазначеної особи у даному закладі ОСОБА_2 відмовилась.

На підставі зазначеного акту наказом директора ТЦСО Татарбунарської райдержадміністрації № 2-к від 18.03.2016 р. ОСОБА_2 звільнено з займаної посади з 18.03.2016 р. за одноразове грубе порушення трудових обов'язків за п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України.

Суд, помилково вважаючи, що звільнення ОСОБА_2 було здійснено відповідно до вимог закону, визнав необґрунтованими вимоги позивача.

Колегія суддів з таким висновком суду не може погодитися виходячи з наступного.

Статтею 36 КЗпП України передбачено підстави припинення трудового договору, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40,41).

Згідно п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, крім підстав, передбачених ст. 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності.

Відповідно до наказу № 2к від 18 березня 2016 року ОСОБА_2 звільнено з посади завідувача відділенням стяціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання - Будинку Милосердя за одноразове грубе порушення трудових обов'язків за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Додатковою підставою розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов можуть бути звільнені тільки керівник відділення відокремленного підрозділу.

Судом неповно з'ясовано, що ОСОБА_2 займала посаду завідувача відділення, яке не являється відокремленим підрозділом в розумінні вимог законодавця та не має статусу юридичної особи.

Тому роботодавець незаконно звільнив позивача пославшись на вимоги ст. 41 п. 1 ч. 1 КЗпП України, оскільки позивач не є тим суб'єктом правовідносин, на які поширюється додаткова підстава для розірвання трудового договору.

Стосовно оцінки правовідносин щодо скасування наказу № 26 як незаконного колегія суддів вважає недостатніми докази позивача для задоволення вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання ниже оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Розрахунок, наданий позивачем є обґрунтований.

Оскільки викладені обставини судом з'ясовано неповно, висновок суду не відповідає зазначеним обставинам, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове по суті позовних вимог.

Вимоги позивача в частині скасування наказу № 2-к від 18.03.2016 року директора ОСОБА_11, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 18473,34 грн. є обґрунтованими, а в частині стягнення моральної шкоди дещо завищенними. Розмір моральної шкоди є обґрунтованими у сумі 1000 (однієї) грн..

Відповідно до ч. 1 п. 2, 4 ст. 367 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині виплати заробітної плати за один місяць та в частині поновлення на роботі.

Інші вимги апеляційної скарги не є істотними, оскільки спростовані викладеним.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, п.1, 3 ч.1, п.1 ст.309, ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 30 травня 2016 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ № 2-К від 18.03.2016 року директора територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Татарбунарської районної державної адміністрації ОСОБА_11 відповідно до якого, ОСОБА_2, 18 березня 2016 року було звільнено з посади завідувача відділення стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання - Будинок Милосердя територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Татарбунарської районної державної адміністрації, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_2 на роботі, на посаді завідувача відділення стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання - Будинок Милосердя територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Татарбунарської районної державної адміністрації.

Стягнути з територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Татарбунарської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 34519982) на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 18473 (вісімнадцять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 34 коп..

Стягнути з територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Татарбунарської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 34519982) на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: В.І. Сватаненко

ОСОБА_12