Рішення

від 29.09.2016 по справі 202/758/16-ц

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №202/758/16-ц

Провадження №2/0202/2200/2016

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 вересня 2016 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Мороз В.П.

при секретарі - Овечко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Також від позивача надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої позивач просив скасувати запис в реєстрі та визнати право власності за ним на підставі договору будівельного підряду, на виконання якого спірне домоволодіння було реконструйоване.

В обґрунтування заявленоїуточненої позовної заяви позивач посилався на те, що 15 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 (Первісний кредитор) та ОСОБА_4 (Первісний боржник) укладено договір позики, згідно з яким ОСОБА_3 передав Первісному боржнику грошові кошти у сумі 5 000 000 гривень з умовою їх повернення до 15 грудня 2015 року. Договір укладено у письмовій формі.

15 липня 2016 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 (Первісним боржником) та Новим боржником - ОСОБА_2 було укладено договір про переведення боргу, відповідно до якого первісний боржник перевів свій борг на нового боржника за договором позики від 15.10.2015 р., з урахуванням нарахованих 3% річних за прострочення виконання зобов'язання, тобто, на загальну суму 5 562 300, 23 грн.

Крім того, 23 вересня 2016 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено Договір про відступлення права вимоги , відповідно до умов якого Первісний кредитор передав право вимоги за Договором позики від 15 жовтня 2016 р. до Боржника - ОСОБА_2, Новому кредитору - ОСОБА_1.

Так, при укладенні Договору про переведення боргу від 15.07.2016 р., сторони дійшли згоди, що новий боржник бере на себе не тільки зобов'язання щодо повернення отриманої позики, але й поручається своїм майно, а саме, домоволодінням, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Радищева, будинок 58, загальною площею 62, 4 кв.м., яке було передано у користування позивачу в строк до повернення боргу відповідачем в повному обсязі.

З огляду на те, що фактично передане позивачу домоволодіння знаходилось в аварійному стані, сторонами також 1 серпня 2016 р. було укладено Договір будівельного підряду (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. вказаного Договору, за дорученням Замовника (Відповідача), Підрядник (Позивач) зобов'язується за власні кошти та на власний ризик виконати загально-будівельні та спеціальні роботи на виконання будівельно-монтажних робіт по реконструкції будівель домоволодіння за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Радищева, будинок 58, загальною площею 62, 4 кв.м., а Замовникзобов'язуєтьсяприйняти та оплатити їх.

Умовами Договору будівельного підряду сторони встановили, що замовник зобов'язаний відшкодувати Підряднику понесенні ним витрати за виконані будівельні роботи (вартість робіт) в повному обсязі протягом 5-ти днів з моменту підписання акту приймання-передачі будівельних робіт та сплатити на користь Підрядника винагороду в розмірі 10% від вартості виконаних будівельних робіт.

З огляду на те, що відповідачем вартість виконаних робіт відшкодована не була, будівля була повністю реконструйована, в результаті чого фактично збільшилась її загальна площа, позивач відповідно до п. 3.4. Договору просить скасувати запис в реєстрі про право власності відповідача та визнати за ним право власності.

Крім того, позивач відмовився від свої вимог щодо стягнення заборгованості за договором позики, у зв'язку з чим подав уточнену позовну заяву, в якій просить визнати право власності на спірний об'єкт на підставі Договору будівельного підряду.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 197 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Від позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без його участі. Згідно ч. 1 ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України , у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на викладене судом ухвалено проводити розгляд справи на підставі наявних у справі доказів та винести заочне рішення.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку (з урахуванням відмови позивача від частини вимог та подання уточнення).

01.08.2016 р. між позивачем, як Підрядником та відповідачем, як Замовником, укладено Договір будівельного підряду (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору, за дорученням Замовника, Підрядник зобов'язується за власні кошти та на власний ризик виконати загально-будівельні та спеціальні роботи на виконання будівельно-монтажних робіт по реконструкції будівель домоволодіння за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Радищева, будинок 58, загальною площею 62, 4 кв.м., а Замовникзобов'язуєтьсяприйняти та оплатити їх.

В п. 2.1. Договору сторони встановили наступністроки виконання робіт: початок - 1 серпня 2016 р., закінчення - 31 серпня 2016 р.

Згідно п.п. 2.2., 2.3. Договору, підрядник приступає до виконання робіт через три дні з моменту підписання цього договору і передачі йому проектної документації.

Виконання та здача виконаних будівельних робіт Замовнику здійснюється на підставі акту приймання-передачі будівельних робіт, який Замовник повинен підписати протягом двох днів з моменту виконання робіт.

Позивач у позовній заяві зазначив, що ним було виконано договір та були виконані будівельні роботи передбачені Договором. В той же час стверджує, що відповідач ухилявся від виконання договору.

Як свідчать матеріали справи, виконуючи умови Договору, у серпня 2016 р. позивач дійсно виконав будівельні роботи з реконструкції будівлі за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Радищева, будинок 58, загальною площею 62, 4 кв.м., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт від 31.08.2016 р.

Згідно п.п. 3.1.,3.3., 3.4. Договору, Підрядник виконує роботу за власні кошти.

Замовник зобов'язаний відшкодувати Підряднику понесенні ним витрати за виконані будівельні роботи (вартість робіт) в повному обсязі протягом 5-ти днів з моменту підписання акту приймання-передачі будівельних робіт та сплатити на користь Підрядника винагороду в розмірі 10% від вартості виконаних будівельних робіт.

Згідно підписаного сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт вартість робіт склала 811 795 грн.

Матеріали справи не містять належних доказів від відповідача, які спростовують наявність виконання ним умов Договору.

У відповідності до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Як вже встановлено судом, відповідачем не відшкодовано вартість виконаних робіт, а позивачем в свою чергу витрачено значну суму коштів та до того ж, здійснено реконструкцію будівлі, в результаті чого збудовано нову будівлю більшою площею.

Відповідно до 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або не законність набуття права власності не встановлена судом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.

В той же час сторонами Договору було обумовлено, що у разі, якщо Замовник у строк, визначений п. 3.2. Договору не відшкодує Підряднику понесені ним витрати та не сплатить винагороду в розмірі 10% від вартості виконаних робіт, реконструйована будівля переходить у власність Підрядника.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 321 ЦК України , право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

У відповідності з положеннями статей 331 та 332 Цивільного кодексу України право власності на новостворене або перероблене майно виникає у особи за умови, що вказане майно створено або перероблено на кошти цієї особи, а його створення не суперечить вимогам закону або договору.

Об'єкти нерухомого майна, що є предметом позову, є новою річчю, яка створена позивачем на підставі договору будівельногопідряду.

Стаття 319 ЦК України встановлює,що власник користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Стаття 328 ЦК України закріплює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Осіб чиї права можливо порушувались в результаті розгляду справи не встановлено. Доказів істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм матеріали справи не містить.

З огляду на те, що сума позики, а також вартість підрядних робіт позивачу не відшкодована, загальна площа об'єкта фактично збільшилась, вимоги позивача щодо скасування в реєстрі запису про право власності відповідача та визнання права власності на домоволодіння, загальною площею 299,4кв.м., житлова площа 84,8кв.м., яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Радищева, будинок 58за позивачем слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ч.1 і ч.2 ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, водночас є підставою для переходу права на землю, та оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку .

Виходячи із наведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу, - права власності або права користування.

Оскільки, в результаті неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором та на підставі п. 3.4. Договору, до позивача перейшло право власності на збудований об'єкт нерухомості, то відповідно до нього перейшло і право власності на земельну ділянку площею 223 кв.м., яка знаходиться під збудованим об'єктом.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України , стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525 , 526 , 1049 ЦК України , ст.ст. 1 , 3 , 7 , 11 , 15 , 53 , 59 , 60 , 212-218 ЦПК України , суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Припинити право власності за ОСОБА_2 Гигорівноюна домоволодіння, загальною площею 62, 4 кв.м., житлова площа 45, 0 кв.м., яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Радищева, будинок 58, реєстраційний номер майна: 6212043; та на земельну ділянку, площею 223 кв.м., яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Радищева, будинок 58.

Визнати за ОСОБА_1 (код ІПН: НОМЕР_1) право власності на домоволодіння, загальною площею 299,4кв.м., житлова площа 84,8кв.м., яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Радищева, будинок 58, реєстраційний номер майна: 6212043; та на земельну ділянку, площею 223кв.м., яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Радищева, будинок 58.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 - денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя В.П.Мороз