Постанова

від 02.08.2016 по справі 804/4685/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 р. Справа № 804/4685/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Держгеокадастру у Павлоградському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держгеокадастру у Павлоградському районі Головного управління Дергеокадастру у Дніпропетровській області, у якому просить суд:

- зобов'язати Управління Держгеокадастру у Павлоградському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надати позитивні висновки щодо погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за кадастровими номерами 1223584500:01:001:0656, 1223584500:01:001:0663 та 1223584500:01:001:0655 зі зміною їх цільового призначення громадянину ОСОБА_4 для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, які знаходяться за межами населених пунктів на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем неправомірно відмовлено в погодженні проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення, оскільки, останні цілком відповідають вимогам законодавства та мають лише технічні недоліки, які не є підставою для відмови у погодженні проектів.

Позивач у судове засідання не прибув, надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, в якому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржувані відмови у наданні позитивних висновків щодо погодження проектів землеустрою є обґрунтованими та прийняті правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у запереченнях на позов, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_4 на праві приватної власності належать:

- земельна ділянка, площею 1.0612 га за кадастровим номером 1223584500:01:001:0656, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області;

- земельна ділянка, площею 1.0613 га за кадастровим номером 1223584500:01:001:0663, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області;

- земельна ділянка, площею 1.0612 га за кадастровим номером 1223584500:01:001:0655, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Право приватної власності на зазначені вище земельні ділянки позивач набув на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом за № 1-1937, виданого 25.06.2016 року державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори ОСОБА_5; свідоцтва про право на спадщину за законом за № 1-1943, виданого 25.06.2016 року державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори ОСОБА_5; свідоцтва про право на спадщину за законом за № 1-1939, виданого 25.06.2016 року державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори ОСОБА_5

Право власності на вказані земельні ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.06.2016 року державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна № 62368253 від 30.06.2016 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 958827312235, номер запису про право власності 15163838; інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна №62379454 від 30.06.2016 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 958952612235, номер запису про право власності 15166081; інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна № 62375080 від 30.06.2016 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 958924212235, номер запису про право власності 15165545.

04 липня 2016 року позивач оформив нотаріально засвідчені заяви на зміну цільового призначення вказаних вище земельних ділянок із земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на цільове призначення за класифікацією видів цільового призначення земель, код КВЦПЗ підрозділ 14.01 «Для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій».

На підставі заяв позивача про виготовлення проектів землеустроющодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення та укладеного між ним та фізичною особою підприємцем ОСОБА_6 договору № 088-2016 від 01.07.2016 року, останнім було виготовлено проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій за межами населених пунктів на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Листами від 14.07.2016 року № 092-2016, №093-2016 та № 094-2016 позивач звернувся до Управління Держгеокадастру у Павлоградському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявами про погодження розроблених проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій за межами населених пунктів на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

19липня 2016 року відповідачем були надані висновки № 261/41-16, №262/41-16 та № 260/41-16 щодо погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій за межами населених пунктів на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, відповідно до яких у погодженні наданих проектів відмовлено, з огляду на наступне:

«п. 9.1. розроблений проект землеустрою порушує вимоги підпункту б) пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України;

п. 9.2. не відповідає вимогам статті 50 Закону України «Про землеустрій», а саме, відсутній розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;

п. 9.3. не відповідає вимогам статті 198 Земельного кодексу України, а саме, не погоджений суміжним власником земельної ділянки ОСОБА_7;

п. 9.4. на заяві, яка адресована ФОП ОСОБА_6 щодо виготовлення проекту землеустрою відсутні дата її підписання;

п. 9.5. бажане цільове призначення земельної ділянки код КВЦПЗ 14.01 передбачає використання земельної ділянки юридичною особою, а замовник проекту землеустрою - фізична особа;

п. 9.6. на абрисі польових вимірювань не вірно зазначені угіддя земельної ділянки та її конфігурація земельної ділянки на кадастровому плані».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання порядку розробки проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, їх погодження та затвердження регулюються Земельним кодексом України, Законом України «Про землеустрій» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій», проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Згідно з частинами 4-8 вказаної статті Земельного кодексу України, розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Із системного аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що відмова у погодженні проекту землеустрою має бути оформлена у вигляді висновку з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. При цьому, такий висновок має складатися і за результатами розгляду проекту землеустрою, поданого повторно після усунення раніше вказаних недоліків.

Відмовляючи у погодженні наданих на затвердження проектів землеустрою, відповідач, зокрема, зазначив, що розроблені проекти порушують вимоги підпункту б) пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Так, відповідно до підпункту б) пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2017 року, не допускається, зокрема: купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Таким чином, підпунктом б) пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що дозволяється відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та зміна їх цільового призначення (використання), зокрема, у разі їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме, із наданих для затвердження проектів, з метою надання інвесторам-учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами, позивач і звернувся із заявами на зміну цільового призначення вказаних вище земельних ділянок із земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на цільове призначення земель для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, тому висновки відповідача про невідповідність розроблених проектів землеустрою підпункту б) пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу є безпідставними.

В підпунктів 9.2. висновків, які є предметом оскарження у заявленому спорі, вказано, що проекти землеустрою не відповідають вимогам статті 50 Закону України «Про землеустрій», а саме, відсутній розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Статтею 50 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом).

Суд погоджується із викладеною у позовній заяві позицією позивача, що зазначена вище норма є бланкетною, а саме, відсилає до випадків, передбачених іншими законами та безпосередньо не встановлює обов'язок позивача включати розрахунок розміру втрат в проект землеустрою, а тому і в цій частині суд вважає відмову відповідача безпідставною.

Крім того, як встановлено судом, відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 25.06.2016 року, посвідчених державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_5, позивач є спадкоємцем майна ОСОБА_7, яка померла 22.09.2014 року, а саме, земельних ділянок за кадастровими номерами 1223584500:01:001:0656, 1223584500:01:001:0663 та 1223584500:01:001:0655, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відповідні записи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначене вище спростовує посилання відповідача, які викладені в підпункті 9.3. оскаржуваних висновків, а саме, що проекти не відповідають вимогам статті 198 Земельного кодексу України - не погоджені суміжним власником земельних ділянок ОСОБА_7

Обставини, викладені в підпунктах 9.4. та 9.6. оскаржуваних висновків, які стали підставою для відмови у затвердженні висновків, суд взагалі вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства, оскільки, є лише технічними помилками, які можуть бути підставою для направлення проектів на доопрацювання, а не для відмови у їх затвердженні.

Слід також визнати необґрунтованими і посилання позивача на те, що бажане цільове призначення земельної ділянки код КВЦПЗ 14.01 передбачає використання земельної ділянки юридичною особою, а замовник проекту землеустрою - фізична особа (підпункт 9.5. оскаржуваних висновків).

Як вже зазначалось, позивачем надано для погодження проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення з метою розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств установ і організацій, шляхом їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Як зазначає позивач у позовній заяві, ним укладено попередні договори з ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», таким чином відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення передбачає передання останньому зазначених земельних ділянок в користування, що свідчить про те, що проекти щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового використання передбачають використання земельної ділянки саме юридичною особою.

В силу частини 6 статті 186-1 Земельного кодексу України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

При цьому, нормами чинного законодавства зобов'язано органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б підтверджували обґрунтованість відмови у погодженні проектів, землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення, відповідачем суду надано не було.

З огляду на те, що спірні висновки були надані з порушенням чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що позивачу необґрунтовано відмовлено у погодженні наданих проектів землеустрою.

При цьому суд зазначає, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням слід розуміти таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

У абзаці 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №7 «Про судове рішення у адміністративній справі» вказано, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Судом встановлено, що інших порушень, які б мали бути наслідки відмови щодо погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною їх цільового призначення, відповідачем не виявлено.

При цьому, з огляду на висновки суду відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, визнане судом протиправним, крім випадку, коли рішення було скасовано з формальних підстав, залишаючи право розсуду.

Як зазначено вище, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних рішень не з формальних підстав, а, отже, відповідач у розглянутому випадку позбавлений адміністративного розсуду та можливості прийняти інше рішення, ніж надати позитивні висновки щодо погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною їх цільового призначення для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, у зв'язку із чим суд вважає ефективним та необхідним способом захисту порушеного права зобов'язати відповідача надати такі позитивні висновки.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Управління Держгеокадастру у Павлоградському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати Управління Держгеокадастру у Павлоградському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (вул. Центральна, 98, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400) надати позитивні висновки щодо погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за кадастровими номерами 1223584500:01:001:0656, 1223584500:01:001:0663 та 1223584500:01:001:0655 зі зміною їх цільового призначення громадянину ОСОБА_4 (пр. Комсомольський, 5, м. Павлоград, Дніпропетровська область) для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, які знаходяться за межами населених пунктів на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 02 серпня 2016 року.

Суддя ОСОБА_1